Рішення № 72197767, 02.02.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/10011/17

№2/760/3151/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2018 р. Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Кушнір С.І.

при секретарі Гаєвській С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені з 10.03.2017 р. по 16.11.2017 р.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 17 квітня 2013 року позивача було прийнято на посаду менеджера з логістики Київської філії ТОВ «Нова пошта».

23.09.2016 р. позивача було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін, проте трудову книжку відповідач видав лише 21.02.2017 р., відмовившись змінювати дату звільнення на 21.02.2017 р., чим порушив вимоги п. 4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників».

Відповідно до п. 4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», днем звільнення працівника є день видачі трудової книжки.

У зв'язку з вищезазначеним порушенням, позивач був вимушений звернутися до суду з позовом про зобов'язання змінити дату звільнення, видати оформлену належним чином трудову книжку, довідку про нараховані суми при звільненні та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди.

Рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 17.07.2017 р. позов ОСОБА_1 було задоволено частково, змінено дату звільнення позивача з посади менеджера з транспортно-експедиторської діяльності служби доставки філії м. Києва /Південь/ з 23 вересня 2016 року на 21 лютого 2017 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача 84658, 80 гр. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки / за вирахування всіх необхідних податків та платежів/ та 300, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

23.02.2017 р. позивач, після отримання трудової книжки надіслав цінним листом відповідачу вимогу про остаточний розрахунок з урахуванням зміни дати звільнення на 21.02.2017 р.

09.03.2017 р. відповідач отримав вимогу про розрахунок. 16.11.2017 року відповідачем був проведений остаточний розрахунок та сплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.09.2017 по 21.02.2017 року.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток, починаючи з 10.03.2017 р. по 16.11.2017 р.

Представник позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що на виконання рішення суду від 17.07.2017 р. відповідач змінив позивачу дату звільнення з 23.09.2016 р. на 21.02.2017 р., що підтверджується внесенням змін у індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України. 21.02.2017 р. позивач був відсутній на роботі у зв'язку з перебуванням у вимушеному прогулі, то остаточний розрахунок з позивачем за період з 23.09.2016 р. по 21.02.2017 р. відповідач мав здійснити 10.03.2017 р., оскільки вимогу про розрахунок отримав 09.03.2017 р.

Проте, остаточний розрахунок відповідача з позивачем в порушення вимог ст. 116 КЗпП здійснив 16.11.2017 р., здійснивши затримку з 10.03.2017 р. по 16.11.2017 р.

Представник відповідача - Дещенко А.С. в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим. Розрахунок передбачений ст.ст. 47 та 116 КЗпП України був здійснений 23.09.2016, тобто в день звільнення. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17.07.2017 р, яке набрало законної сили 05.10.2017 р., справа № 760/22389/16-ц, вирішено змінити дату звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади менеджера з транспортно-експедиторської діяльності служби доставки філії м. Києва /Південь/ з 23 вересня 2016 року на 21 лютого 2017 року та стягнуто з TOB «Нова Пошта» на користь ОСОБА_1 84658,80 грн. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Отже, за затримку видачі трудової книжки з 24.09.2016 по 21.02.2017 з TOB «Нова Пошта» вищевказаним рішенням стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на підставі ч. 5 ст. 235 КЗпП України, який було сплачено 16.11.2017 на виконання рішення суду.

У разі несвоєчасної виплати належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Починаючи з 24.09.2016 по 21.02.2017 позивач у трудових відносинах з TOB «Нова Пошта» не знаходився, і за вказаний період будь-яких нарахувань заробітку відсутні, то зі сторони TOB «Нова Пошта» відсутні зобов'язання з виплати позивачу середнього заробітку, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

У відповідності до п. 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці.

Виходячи з цього, вважає, що середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки стягнутий судом з TOB «Нова Пошта» не відноситься до сум зазначених в ст. 116 КЗпП України, в результаті чого позивач не має права на стягнення середнього заробітку за час затримки, на підставі ст. 117 КЗпП України, а тому, просив в позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.21, 24 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства,установи,організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 17 квітня 2013 року прийнятий на посаду менеджера з логістики Київської філії ТОВ «Нова Пошта».

Наказом від 23.09.2016 р. №182-К, позивача було звільнено з займаної посади з 23 вересня 2016 року за п.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Судом встановлено, що трудова книжка позивачу в день звільнення видана не була.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17.07.2017 р. змінено дату звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади менеджера з транспортно-експедиторської діяльності служби доставки філії м. Києва /Південь/ з 23 вересня 2016 року на 21 лютого 2017 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» на користь ОСОБА_1 84658,80 гр. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки / за вирахування всіх необхідних податків та платежів/ з 24.09.2016 по 21.02.2017 та 300, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.10.2017 р. апеляційну скаргу представника ТОВ «Нова пошта» ОСОБА_4 відхилено. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17.07.2017 р. залишено без змін.

16.11.2017 відповідачем на виконання рішення суду на картковий рахунок позивача перераховано 86336,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №НП-69188 від 16.11.2017 р.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки, виплата вихідної допомоги у випадках, передбачених законом або договором.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі несвоєчасної виплати належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ч.5 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Так, з відповідача на користь позивача рішенням суду від 17.07.2017 року стягнуто середній заробіток з 24.09.2016 по 21.02.2017 в зв»язку з затримкою видачі трудової книжки. Рішенням суду заборгованості по заробітній платі позивача не встановлено.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Враховуючи, що рішенням суду в зв"язку з порушенням трудових прав позивача стягнуто з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, суд приходить до висновку що відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку на підставі ст. 117 КЗпП України за період з 10.03.2017 року по 16.11.2017 року.

Керуючись ст. ст. 116, 117, 235 КЗпП, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81,259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Кушнір С.І.