Ухвала суду № 72196879, 01.02.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13032/16-ц

Провадження №: 4-с/752/49/18

У Х В А Л А

01.02.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі Мархотко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімова А.Н.,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просив визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. про відкриття виконавчого провадження № 54408243 від 31.07.2017 року.

Мотивуючи вимоги, викладені у скарзі, скаржник вказує на те, що виконавче провадження відкрито державним виконавцем в період дії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 року про зупинення виконання рішень суду першої та апеляційної інстанції, внаслідок чого постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав скаргу у повному обсязі, просив задовольнити вимоги за скаргою у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на її безпідставність.

Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімова А.Н. у судове засідання не з'явилась, надавши до суду письмові заперечення по суті скарги.

Вислухавши пояснення та заперечення представників скаржника та заінтересованої особи, вивчивши матеріали справи за скаргою, судом встановлено наступне.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби України під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, визначено розділом VІІ цього Кодексу у статтях 447-453 в рамках здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Згідно положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судовим розглядом встановлено та стверджується копіями матеріалів виконавчого провадження № 54408243, що 20.04.2017 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 752/13032/16-ц на підставі рішення суду від 23.01.2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 37 666 649,08 грн.

29.06.2017 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73) стягувачем подано заяву про відкриття виконавчого провадження, що стверджується відповідним штампом про реєстрацію.

За змістом положень ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати частина третя статті 26 Закону).

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

31.07.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54408243 з примусового виконання виконавчого листа № 752/13032/16-ц, виданого 20.04.2017 року.

31.07.2017 року вказана постанова про відкриття виконавчого провадження направлена державним виконавцем на адресу стягувача та боржника.

Посилаючись на протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, скаржник зазначає, що державний виконавцем не мав законних підстав для відкриття виконавчого провадження, оскільки ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 року зупинено виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 04.04.2017 року, про що державному виконавцю повинно бути відомо, оскільки представником боржника копія вказаної ухвали 17.07.2017 року здана до канцелярії Міністерства юстиції України.

Разом з тим, з наданих копій матеріалів виконавчого провадження, вбачається, що представник скаржника ОСОБА_4 лише 21.08.2017 року звернувся до державного виконавця Рагімової А.Н. з клопотанням про зупинення виконавчого провадження, до якого додав копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 року.

29.08.2017 року за результатами розгляду вказаного клопотання державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Будь-яких інших клопотань представників скаржника, в тому числі і звернення на яке посилається скаржник у поданій скарзі від 17.07.2017 року, матеріали виконавчого провадження не містять.

При цьому суд критично ставиться до наданої скаржником в якості доказу копії реєстру від 17.07.2017 року, оскільки по-перше оригіналу зазначеного реєстру в розпорядження суду надано не було, а по-друге, зі змісту вказаного реєстру вбачається, що представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подано до Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Городецького, 13) клопотання про зупинення примусового виконання судового рішення та додано до нього копію ухвали суду касаційної інстанції, однак, сам по собі факт подавання вказаних документів до Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Городецького, 13) не може безумовно та беззаперечно свідчити на користь тієї обставини, що вказані документи станом на 31.07.2017 року, тобто на момент відкриття виконавчого провадження, були передані та перебували у розпорядженні державного виконавця Рагімової А.Н., а як наслідок останній було відомо про наявність та зміст ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 року.

Крім того, матеріали виконавчого провадження, вказаного клопотання від 17.07.2017 року не містять.

Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Судовим розглядом встановлено та стверджується матеріалами справи, що при винесенні 31.07.2017 року постанови про відкриття виконавчого провадження № № 54408243, державний виконавець діяв у відповідності до вимог ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та в межах своїх повноважень, внаслідок чого право заявника у даному випадку порушено не було, а тому підстави для скасування вказаної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України,суд -

у х в а л и в:

У задоволенні скарги - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя