Постанова № 72196676, 12.02.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
12.02.2018
Номер справи
743/1607/17
Номер документу
72196676
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Справа № 743/1607/17 Провадження № 22-ц/795/188/2018 Головуючий у I інстанції - Жовток Є. А. Доповідач - Губар В. С.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді: Губар В.С.,

суддів: Висоцької Н.В., Кузюри Л.В.,

із секретарем судового засідання - Шапко В.М.

Позивач - ОСОБА_2,

Відповідач - Ріпкинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області

Особа, яка подала апеляційну скаргу - Ріпкинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2017 року, суддя Жовток Є.А.; час, місце ухвалення і дата складання повного тексту: 01 грудня 2017 року, смт. Ріпки Чернігівської області,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України та просив стягнути з відповідача 4431,51 грн., що складає 1/2 частину недоотриманої померлою ОСОБА_3 пенсії.

В мотивування своїх вимог зазначав, що вказана пенсія була нарахована його матері на підставі рішення Ріпкинського районного суду від 30 червня 2011 року, але за її життя грошові кошти виплачені не були.

Позивач вказує, що як спадкоємець за законом на підставі ст. 1261 ЦК України він отримав свідоцтво про право на спадщину, в тому числі на ? невиплачених нарахувань згідно з рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 червня 2011 року в сумі 4431 грн. 51 коп.

За твердженням ОСОБА_2, відповідач не оспорює, що на день смерті його матері ОСОБА_3 на підставі рішення суду було нараховано, але не виплачено 8863 грн. 03 коп. Виплатити позивачеві успадковані кошти відповідач відмовився, чим порушив його право власності на успадковане майно.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_2 в порядку спадкування 1/2 частину недоотриманих померлою 03.12.2015 року ОСОБА_3 пенсійних виплат за рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області по справі № 2518/2-а-5637/11 у розмірі 4431,51 грн.

Повернуто ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 грн., сплачений при зверненні до суду.

В апеляційній скарзі Ріпкинське об'єднане управління Пенсійного фонду України вважає рішення необґрунтованим та просить скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання спірних коштів, проте, можливість виплатити їх відсутня, враховуючи, що розпорядником коштів, які надходять до Ріпкинського управління на виплату пенсій, є Пенсійний фонд України, а останнім на даний час кошти для виплати позивачеві недоотриманої ОСОБА_3 пенсії не перераховані.

Апелянт зазначає, що кошти, які зараховуються на рахунок управління «Для виплати пенсій та допомог», мають цільове призначення та не можуть бути спрямовані на інші потреби, тобто, не за призначенням. Отже, управління не має у володінні власних коштів для забезпечення перерахування їх в рахунок виконання судових рішень.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін позивачем не подавався.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем утримується належне ОСОБА_2 спадкове майно у вигляді 1/2 частини недоотриманої пенсійної виплати у розмірі 4431,51 грн, нарахованої померлій ОСОБА_3 за рішенням суду і не виплаченої їй за життя, право власності на яку перейшло до позивача як спадкоємця за законом.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Перевіряючи аргументи, апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_3, мати позивача ОСОБА_2, що підтверджується копію свідоцтва про народження та копією свідоцтва про смерть (а.с. 7,8). Після її смерті відкрилась спадщина.

Як убачається з матеріалів справи, а саме свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Ріпкинського районного нотаріального округу, спадкоємцями майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 є її син, ОСОБА_2, та чоловік ОСОБА_4, на 1/2 частину спадкового майна кожний (а.с. 9). Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з 8863,03 грн. невиплачених коштів, нарахованих згідно рішення Ріпкинського районного суду від 30 червня 2011 року, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З направленого ОСОБА_2 повідомлення Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 06 листопада 2017 року, вбачається, що на виконання рішення Ріпкинського районного суду від 30 червня 2011 року ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року та на день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1, управлінням було нараховано, але не виплачено 8863,03 грн (а.с. 11).

Як в апеляційній скарзі, так і в запереченнях на позов, наданих суду першої інстанції, представник відповідача посилався, що Ріпкинському ОУПФУ не перераховано кошти з бюджету Пенсійного фонду України для фінансування виплат, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, за рахунок яких мають бути виплачені спірні кошти позивачеві. Позивачем жодних письмових заперечень чи спростувань відносно таких тверджень відповідача не надавалось.

Згідно з п.п. 1, 2 розділу ІІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, який затверджено постановою Правління ПФУ від 31 серпня 2009 року № 21-2 (у редакції постанови Правління ПФУ від 19 травня 2014 року № 8-1), Пенсійний фонд організовує і контролює виконання бюджету, координує роботу учасників бюджетного процесу, а головні та районні управління забезпечують виконання бюджетів, планів доходів і видатків, цільове й ефективне витрачання коштів.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень судів. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

На виконання даної норми Закону розроблений Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440. Згідно з п. 3 цього Порядку судові рішення, боржником в яких зазначений орган державної влади, подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

З п. 4 вказаного порядку вбачається, що заявник має подати до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника певний перелік документів та відповідне судове рішення. У разі зміни способу і порядку виконання рішення, зміни стягувача за судовим рішенням на його спадкоємця (правонаступника) до виконавчого документа або рішення суду заявник додає відповідну ухвалу суду.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, або скеровував відповідні документи до органу ВДВС за місцем знаходження боржника і отримав відмову(и) з певних підстав, що унеможливило подальшу реалізацію своїх спадкових справ.

Основним завданням цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України є вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Порушення права повинно мати місце до звернення до суду і бути підтверджене відповідними доказами, оскільки суд не може підміняти повноваження інших державних органів і установ без відповідних правових підстав. Зважаючи на те, що законодавством визначений певний порядок отримання позивачем успадкованих коштів, яким він до часу звернення до суду не скористався, і можливість отримання коштів у встановленому законом порядку ОСОБА_2 не втрачена, апеляційний суд вважає доводи позову про порушення відповідачем права власності позивача на успадковане майно припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення.

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог не відповідає вимогам закону.

Так, зроблений судом висновок про те, що відповідачем утримується належне ОСОБА_2 спадкове майно і таким чином порушується право власності позивача на грошові кошти у порядку спадкування, суперечить обставинам даної справи, оскільки встановлено, що Ріпкинське об'єднане управління Пенсійного фонду України не може виконати судове рішення від 30 червня 2011 року через відсутність фінансування з бюджету, отже, в силу ч.ч. 1, 4 ст. 3 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та вищезгаданого Порядку, позовні вимоги ОСОБА_2 не можуть бути задоволені за рахунок безпосередньо відповідача.

Враховуючи, що при ухваленні судового рішення допущенні порушення у застосуванні норм матеріального права, апеляційний суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні заявлених ОСОБА_2 вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2017 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про стягнення успадкованого майна - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий:Судді:

Повний текст постанови складено 14 лютого 2018 року.

Попередній документ : 72196670
Наступний документ : 72198733