Постанова № 72195933, 13.02.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/111/18Головуючий по 1 інстанції Кваша І.М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І. Категорія: 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:

головуючого Гончар Н.І.,

суддів Ювшина В.І., Пономаренка В.В.

за участю секретаря Попової М.ІВ.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3

відповідач- ОСОБА_5

третя особа - служба у справах дітей Чорнобаївської районної державної адміністрації

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2017 року, ухваленого в складі судді Кваші І.М, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: служба у справах дітей Чорнобаївської районної державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, - :

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що вона перебувала з ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Чорнобаївського районного суду від 20 січня 2014 року. Сторони у справі мають спільного малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_3 зазначала, що відповідач проживає за межами України, де саме вона не знає, з дитиною - не спілкується. Позивач зазначила, що дитина часто хворіє застудними хворобами, для лікування та профілактики, яких, за рекомендаціями лікарів, необхідне перебування дитини на морі. Та крім того виїзд дитини за кордон сприятиме розширенню світогляду дитини та добре позначиться на її духовному та інтелектуальному розвитку як особистості.

Просила суд надати їй дозвіл на виїзд ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_5 до повноліття дитини. Також просила дозволити ОСОБА_3 або її офіційному представникові, без згоди батька ОСОБА_5, оформлювати документи для тимчасового виїзду або супроводу неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя до досягнення ним повноліття. Просила допустити негайне виконання рішення.

Рішенням Чорнобаївсього районного суду Черкаської області від 13 листопада 2017 року від 13 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не наведено правових підстав надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька не позбавленого батьківських прав, аж до досягнення дитиною повноліття.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Мотивує свої вимоги тим, що судом при постановленні рішення не було враховано, що ОСОБА_5 не бере участь у вихованні сина, розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини не надає, нестабільно сплачує аліменти та має заборгованість по аліментах, проживає в іншій країні, з нею та сином не спілкується. Вказує на те, що вона не може кожного разу, перед оздоровленням дитини подавати позов із зазначенням місця виїзду та часу, у зв'язку з тим, що це займе тривалий час, адже це буде не менше місяця. Окрім цього ОСОБА_3 зазначила, що немає наміру вивозити дитину на постійне місце проживання закордон, тобто ці поїзди будуть не тривалими, та спрямованими виключно для оздоровлення та відпочинку дитини.

В судове засідання учасники справи не з»явились.

Вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватись нка засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не визначено, на підставі чого та на який термін або протягом якого проміжку часу передбачається виїзд дитини, тобто саме на конкретний виїзд дитини за кордон без згоди батька з вказівкою періоду, на який необхідно надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, з визначенням при цьому конкретного часу та місця перебування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є батьками малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Рішенням Чорнобаївського районного суду від 20 січня 2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано. Залишено ОСОБА_3 дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 (а.с.10).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Правилами перетинання державного кордону громадянами України, що затвердженні постановою КМУ № 57 від 27 січня 1995 р. передбачено, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Статтею 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Отже, чинним законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу одного з батьків на підставі наведених нормативних положень є разовим, тобто таким, що надається судом на конкретно визначену поїздку із конкретно визначеним періодом перебування за кордоном.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за кордон до досягнення нею повноліття та без згоди одного із батьків, суперечить вищевказаним нормам матеріального права, змісту положень ст.ст. 141, 157 СК України, які визначають рівність прав і обов'язків батьків відносно виховання дитини.

ОСОБА_3 як в позовній заяві так і при зверненні з апеляційною скаргою не зазначила період на який потрібен дозвіл на виїзд дитини за кордон та не зазначила до якої країни планується виїзд дитини для оздоровлення.

А доводи апеляційної скарги, що апелянт працює в правоохоронних органах і не планує ввозити дитину на постійне місце проживання за кордон є не суттєвими та не мають значимості для справи.

Тому колегія судді приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, правильно застосував норми національного та міжнародного права, та роз'яснив, що ОСОБА_3 не позбавлена права повторного звернення з даним позовом, проте з зазначенням конкретного періоду та країни до якої планується виїзд дитини за кордон

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні підстави для надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2017 року залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: служба у справах дітей Чорнобаївської районної державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Н.І. Гончар

В.І. Ювшин

В.В. Пономаренко

Повний текс постанови виготовлений 13 лютого 2018 року.