Рішення № 72194924, 09.02.2018, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/1109/17

Провадження № 2-а/634/5/18

Категорія 87

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2018 Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого(ої)-судді: НестеренкоО.С.

за участю секретаря судового засідання:Дороніної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сахновщина Харківський області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:

1. Визнати за ним, ОСОБА_2, право на призначення та отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення до якого включені одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошова винагорода (одноразові премії), грошова допомога для оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні.

2. Визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області в частині відмови, йому, ОСОБА_2, в перерахуванні розміру призначеної пенсії з 01.10.2013 року з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової винагороди (одноразових премій), грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні - протиправними.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити йому, ОСОБА_2, пенсію з 01.10.2013 року із розміру грошового забезпечення яке було визначено на час призначення пенсії, а також перерахувати та виплачувати з 01.01.2016 року в розмірі який обчислений із грошового забезпечення з урахуванням:

-грошова винагорода (одноразові премії), за 24 місяці перед звільненням - 3195,79 грн.;

-матеріальна допомога для оздоровлення, за 24 місяці перед звільненням - 9298,97 грн.;

-одноразова вихідна грошова допомога при звільненні, за 24 місяці перед звільненням - 67 108,50 грн.

4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області щомісячно з 01.01.2016 року здійснювати нарахування та виплату йому, ОСОБА_2, пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) на підставі рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області щомісячно з 01.01.2016 року здійснювати нарахування та виплату йому, ОСОБА_2, пенсії, в розмірі - 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Також, позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, якому подати у визначений судом строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду та стягнути з відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) на його користь сплачений судовий збір за подачу адміністративного позову у розмірі - 640,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він - являється пенсіонером МВС України. Працював у Сахновщинському РВ ГУ МВС України в Харківській області (з обслуговування Сахновщинського та Кегичівського районів, II категорія, с. Сахновщина) до 30.09.2013 року. Був звільнений з ОВС України на пенсію згідно з «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» в запас Збройних сил України за ст. 64 п. «Б» /через хворобу/ при вислузі у календарному обчисленні - 21 рік 00 місяців 29 днів, із посади першого заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділення, в званні підполковника міліції.

З 01.10.2013 року перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII у розмірі - 53% грошового забезпечення.

Отримує пенсію розмір якої обчислений без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової винагороди (одноразових премій), грошової допомоги для оздоровлення та одноразової вихідної грошової допомоги при звільненні, які фактично ним були отримані під час служби за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

23 листопада 2017 року за №2546/г-14 з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, згідно заяви від 09.11.2017 року, надійшов лист-відповідь, в якому йому було відмовлено в перерахунку та обчисленні пенсії з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової винагороди (одноразових премій), грошової допомоги для оздоровлення та одноразової вихідної грошової допомоги при звільненні, які фактично ним були отримані під час служби за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, тому вважає, що порушено його право на розрахунок пенсії з урахуванням складових грошового забезпечення, розмір яких зазначений у довідці ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області від 06.11.2017 № 60 та має право на перерахунок та обчислення пенсії в наступних розмірах:

-грошова винагорода (одноразові премії), за 24 місяці перед звільненням - 3195,79 грн.;

-матеріальна допомога для оздоровлення, за 24 місяці перед звільненням - 9298,87 грн.;

-одноразова вихідна грошова допомога при звільненні, за 24 місяці перед звільненням - 67 108,50 грн.,

- з 01.10.2013 року із розміру грошового забезпечення яке було визначено на час призначення пенсії, а також, в розмірі який обчислений із грошового забезпечення з 01.01.2016 року та без обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) на підставі рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Згідно з частиною 2 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII, якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів.

Оскільки, з моменту призначення пенсії він мав право на обчислення її розміру з усіх складових грошового забезпечення зазначених в довідці від 06.11.2017 № 60, а призначення пенсії в меншому розмірі відбулось не з його вини, із врахуванням наведених вище положень ст. 63 Закону № 2262-ХII Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зобов'язано перерахувати та виплатити пенсію з 01.10.2013 року в розмірі, який обчислено з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, зазначених в довідці ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області від 06.11.2017 № 60 про одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обов'язок нарахування та виплати пенсій покладено на органи Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII «Звільнення зі служби в поліції», Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII «Розміри пенсій за вислугу років», Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. {Пункт "а" частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3946-12 від 04.02.94, № 580-VIII від 02.07.2015}

Згідно з пунктом 15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. {Пункт 15 розділу XI доповнено абзацом другим згідно із Законом № 900-VIII від 23.12.2015}

З 01 січня 2016 року у позивача виникло законне право на розрахунок пенсії за вислугу років у розмірі - 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення, яка до теперішнього часу з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області йому не перерахована та не виплачена.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надіслали відзив на адміністративний позов.

ГУ ПФУ в Харківській області обґрунтовує свій відзив тим, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Законодавцем визначено чіткий перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсії. Суми індексації, матеріальна допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні до зазначеного переліку не входять. Таким чином, у головного управління відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачу з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової винагороди (одноразових премій), грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні, а також, у розмірі 58% грошового забезпечення. Також, у відзиві відповідач вказує на те, що встановити судовий контроль, про що просить позивач у позові, є правом суду, а не обов'язком, а тому, не згодне з позовними вимогами позивача.

Тому, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Харківській області надано довідку про одноразові додаткові види грошового забезпечення за період з 01.10.2011 по 30.09.2013 року та довідку щодо розрахунку одноразової вихідної грошової допомоги при звільненні.

Суд за результатами розгляду справи, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для задоволення позову.

Дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 46 Конституції України передбачає право кожного громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.

Як передбачено частинами 2 та 3 статті 22 Конституції України, конституційні права гарантуються та не можуть бути скасованими або звуженими. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, в тому числі особам, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, регулюються правовими нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992p. № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23 грудня 2015 року № 900-VIII (далі - Закон № 900-VIII) із змінами та доповненнями, що були чинні на день виникнення спору.

Судом встановлено, що позивач колишній працівник органів МВС України, який у 2013 році звільнений з органів внутрішніх справ у зв'язку з виходом на пенсію за за ст.64 п. «Б»(через хворобу), у званні підполковника міліції, і йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. № 2262-XII, та з 01.10.2013 у розмірі 53% грошового забезпечення, є пенсіонером МВС, що не заперечується відповідачем.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.15 № 900-VIII статтю 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після частини другої доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Згідно ч. 18 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.08р. затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92 №393. (далі Порядок № 45).

Пунктом 1 Порядку №45 визначено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.15р. затверджено грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Також постановою № 988 встановлено структуру та розміри грошового забезпечення поліцейських. При цьому, передбачені Постановою розміри грошового забезпечення для поліцейських є більшими у порівнянні із розмірами грошового забезпечення колишніх працівників органів внутрішніх справ, виходячи із яких їм призначалась (перераховувалась) пенсія.

Зазначена постанова уряду набрала законної сили з 01 січня 2016 р., а отже з цієї дати у позивача виникло право на перерахунок пенсії.

Однак, ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області, отримавши від ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області довідку про зміну грошового забезпечення на посаді, яку обіймав позивач, № 60 від 06.11.2017р. не виконало покладені на нього обов'язки згідно Порядку № 45 і не провело перерахунок пенсії позивача.

Суд вважає протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області в непроведенні перерахунку пенсії, виходячи з наступних підстав.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015р., з моменту набрання ним чинності підтвердив право колишніх працівників органів внутрішніх справ на перерахунок їх пенсії з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженим постановою правління ПФУ від 30.01.2001р. № 3-1. Відповідно до пункту 4 Порядку подання документів заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем проживання. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів пенсійний орган ухвалює рішення про перерахунок чи про відмову у перерахунку раніше призначеної пенсії. Рішення про відмову із зазначенням причини орган ПФУ видає (надсилає) заявникові протягом 5 днів з дня його прийняття.

Таким чином, відповідно до ст. 49, 63 Закону № 2262-ХІІ підставою для повідомлення про відмову у перерахунку пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.

Однак, ГУ ПФУ у Харківській області ніякого рішення щодо відмови у перерахунку пенсії позивача не приймало.

Отже, у відповідача - ГУ ПФУ була наявна інформація, яка необхідна для вирішення питання про перерахунок пенсії, разом з тим, жодних доказів здійснення перерахунку пенсії позивача шляхом видачі відповідного розпорядження пенсійним органом надано не було. А посилання на те, що перерахунок розміру пенсії буде забезпечений після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України, є необґрунтованим, оскільки, відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов'язань.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.04.2014 у справі № 21-484а13.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що перерахунок та виплату пенсій військовослужбовцям буде проведено після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України. В свою чергу відповідач посилається на те, що на даний час Пенсійний фонд України сформував потребу в бюджетних коштах, необхідних для проведення перерахунку пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та направив її до Міністерства соціальної політики України.

Проте із вказаними доводами ГУ ПФ України в Харківській області погодитись не можна з огляду на те, що відповідно до вимог частин 2, 3 статті 51 та статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідач, отримавши довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, зобов'язаний був здійснити відповідний перерахунок позивачу з дати подання заяви про здійснення відповідного перерахунку пенсії з 1 січня 2016 року, а відсутність належного бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача.

Крім того, у рішенні «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року Європейський суд з прав людини виклав правову позицію, відповідно до якої якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Також, у вказаному рішенні зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Доводи УПФУ про передчасність задоволення позовних вимог щодо пенсійного органу, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

До того ж, виключність повноважень, з огляду на положення статей 55, 124 Конституції та статті 2 КАС України, жодним чином не впливає на можливість оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності у порядку адміністративного судочинства. Такий спосіб захисту, як зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав).

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. У пункті 5 цієї постанови зазначено, що керівники державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, встановлюють надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років і порядок та умови виплати такої надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань, а у разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» визначено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Вищевказаними постановами затверджені не посадові оклади, а схеми посадових окладів. Пунктом 6 Порядку № 45 визначено, що відповідною вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена.

Провівши аналіз грошового забезпечення, з грошовим забезпеченням на аналогічній посаді поліцейського відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 988 та враховуючи, що останньою постановою Кабінету Міністрів України встановлено грошове забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, суд приходить до висновку, що таке збільшення є підставою для перерахунку пенсії позивача як колишнього працівника міліції.

Цей висновок суду ґрунтується також і на положеннях пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року № 4 «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», із якого слідує, що відповідно до ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям та особам, котрі мають право на пенсію згідно із цим Законом, провадиться у зв'язку зі зміною (що сталася після звільнення їх зі служби) розмірів грошового забезпечення, виходячи з якого обчислюються пенсії.

При збільшенні розміру окладів грошового утримання (посадового окладу й окладу за військовим (спеціальним) званням) перерахунку підлягають як відсоткова надбавка за вислугу років, так і інші додаткові види грошового забезпечення, що враховувалися при обчисленні пенсії та розмір яких визначається у відсотках від зазначених окладів грошового забезпечення (за класність, роботу з таємними документами, умови служби тощо).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 7 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені Постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС 31.12.2007 № 499 (зареєстровано в Мінюсті 12.03.2008 р. за № 205/14896; далі - Інструкція) яка була чинною на момент спірних правовідносин. Так, розмір грошової допомоги для оздоровлення надається у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати (п.п. 3 п. 5 Постанови № 1294, п.п. 2.16.3. розділу II. Інструкції).

Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 10.03.2015 р. та від 20.10.2015 р., прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту постанови Верховного суду України від 10.03.2015 року у справі № 21-70а15, грошова допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Як вбачається зі змісту постанови Верховного суду України від 20.10.2015 року у справі № 21-2942а15, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Отже, суд вважає, що в даному випадку позивач має право на призначення та отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі, який має бути обчислений з грошового забезпечення до якого включені грошова винагорода, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні з яких утримано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Щодо строку захисту права позивача на перерахунок та виплату пенсії, в розмірі який обчислений з грошового забезпечення до якого включені грошова винагорода, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цьогоЗакону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів.

При вирішенні справи суд повинен керувати принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, суд зазначає, що згідно зі статтею 22 Конституції України про застосування цього закону в часі, потрібно виходити з того, що закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, насамперед тим, що служба у Збройних силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція зі спірних питань була висловлена і Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року у справі № 21-348а13 та 17 грудня 2013 року.

Вищевказана противоправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області порушили права позивача як громадянина України, передбачені ст. 46 Конституції України, щодо соціального захисту, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової, або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, визначається і діє принцип верховенства права.

Стаття 24 Конституція України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Нормою статті 46 Конституції України гарантовано право особи на соціальний захист, що включає і право на забезпечення громадян у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадку порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права і свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані та законні, а дії відповідача вчинені не відповідно до наданих йому повноважень.

Відповідно до вимог законодавства, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень. Проте положення ч.7 ст. 43 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а отже враховуючи, що виплата пенсії буде проведена після 31.12.2017р., обмеження граничним розміром не застосовується.

Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, про що ГУ ПФУ в Харківській області зазначило у своїх запереченнях, суд зазначає наступне.

У лютому 2017р. МВС України листом від 03.02.2017р. направило до Пенсійного фонду України повідомлення про наявність підстав для перерахунку пенсії пенсіонерам МВС з урахуванням видів грошового забезпечення, встановлених для поліцейських, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. № 988 і строк перерахунку пенсії встановлений у цьому повідомленні. Копію довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії від 01.06.2017р. позивач отримав у листопаді 2017р., тобто саме у листопаді 2017р. йому стало відомо про невключення у довідку додаткових видів грошового забезпечення і після цього він звернувся до суду, тому строк звернення до суду ним не пропущений.

Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду апеляційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Тобто, зі змісту наведеної норми вбачається, що зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, є правом суду.

Дана позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в листі від 09.01.2013 року за № 28/12/13-13.

Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

За ст. 1 додаткового протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002р. у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978р. у справі "Класс та інші проти Німеччини "зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Таким чином, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, оскільки після отримання довідки у листопаді 2017р. перерахунок пенсії ГУ ПФУ до цього часу не проведений, але його строк змінити, оскільки строк для виконання рішення суду у ГУ ПФУ в Харківській області розпочнеться після виконання рішення суду ліквідаційною комісією.

Відповідно до ч. 2 ст. 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, враховуючи, що перерахунок пенсії не проведений з 01.01.2016р., тобто майже 2 роки (на день пред'явлення позову), суд вважає за можливе звернути до негайного виконання постанови щодо стягнення різниці в пенсії за минулий час з 01 січня 2016 року, що передбаченого нормами КАС України.

Відповідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення. Це цілком узгоджується з положеннями Кодексу адміністративного судочинства.

Як зазначав у своїх рішеннях (від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14) Верховний Суд України, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню, судовий збір повинен бути стягнутий з відповідача на користь позивача.

Керуючись: ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст. 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, які звільнилися з військової служби, та деяких інших осіб», Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23.12.2015р. № 900-VIII, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», ст.ст. 2-15, 17-18, 42-47, 79, 94, 121, 139, 241-246, 255, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

1. Визнати за ОСОБА_2, право на призначення та отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення до якого включені одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошова винагорода (одноразові премії), грошова допомога для оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні.

2. Визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області в частині відмови ОСОБА_2, в перерахуванні розміру призначеної пенсії з 01.10.2013 року з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової винагороди (одноразових премій), грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні - протиправними.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію з 01.10.2013 року із розміру грошового забезпечення яке було визначено на час призначення пенсії, а також перерахувати та виплачувати з 01.01.2016 року в розмірі який обчислений із грошового забезпечення з урахуванням:

-грошова винагорода (одноразові премії), за 24 місяці перед звільненням - 3195,79 грн.;

-матеріальна допомога для оздоровлення, за 24 місяці перед звільненням - 9298,97 грн.;

-одноразова вихідна грошова допомога при звільненні, за 24 місяці перед звільненням - 67 108,50 грн.

4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області щомісячно з 01.01.2016 року здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_2, пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) на підставі рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області щомісячно з 01.01.2016 року здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_2, пенсії, в розмірі - 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

6. Встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, якому подати у визначений судом строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) на мою користь сплачений судовий збір за подачу адміністративного позову у розмірі - 640,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Клопія вірна.Суддя