Вирок № 72194745, 13.02.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1975/16-к

Провадження № 1-кп/645/54/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

суддів - Бондарєвої І.В., Шарка О.П.,

секретарі судового засідання - Денісенко О.І., Кононенко О.І., Погрібняк А.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Сапсай І.В., Мозгового М.Л.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників обвинувачених - адвокатів Дугіної Д.О., Євстігнєєва В.Г., Селіванова В.О.,

обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, на момент затримання не офіційно працюючого СТ Бар, зареєстрованого та на момент затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не одруженого, що має середню освіту, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Харкова, громадянина США, без місця реєстрації в Україні, не одруженого, на момент затримання мешкав за адресою: АДРЕСА_2, що має середню освіту, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Харкова, громадянина України, розлученого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, мешкає за адресою: АДРЕСА_4 що має середню освіту, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, не офіційно працюючого в ТОВ «Спецбуд 7» дорожнім робочим, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 з початку грудня 2015 року мешкав разом зі своєю дівчиною ОСОБА_10, братом ОСОБА_11, та матір'ю ОСОБА_1. за адресою: АДРЕСА_1. Вранці 11 грудня 2015 року, точного часу в ході судового розгляду не встановлено, за вищевказаною адресою між ОСОБА_1, ОСОБА_6, з одного боку, та ОСОБА_11, з другого боку стався конфлікт у зв'язку з відмовою ОСОБА_1, ОСОБА_6 надати грошові кошти. Конфлікт був вичерпаний у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 передала ОСОБА_11 гроші, після чого ОСОБА_11 пішов з дому. Цього ж дня ОСОБА_6, приблизно о 15 годині, пішов з дому по своїх справах, але телефонував своїй дівчині ОСОБА_12, яка залишилася дома, та повернувся до дому приблизно о 23 годині. 11 грудня 2015 року, приблизно о 23 годині ОСОБА_6 знаходився за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, де також знаходилися його дівчина ОСОБА_10 та брат ОСОБА_11, який був в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_10 розповіла ОСОБА_6, що ОСОБА_11 чіплявся до неї, ображав. ОСОБА_6 почав розмовляти з ОСОБА_11, та прохав останнього, що б він перестав чіплятися та ображати його дівчину ОСОБА_10, але ОСОБА_11 був в стані алкогольного сп'яніння, та не слухав останнього. Після розмови з ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 пішли спати. ОСОБА_11, сидів у кімнаті, де спали ОСОБА_6 та ОСОБА_10, грав на комп'ютері, та слухав музику, на що ОСОБА_6 неодноразово робив зауваження ОСОБА_11, але він не реагував на них. Через деякий час ОСОБА_11 пішов до своєї кімнати. Після цього, ОСОБА_11 покликав ОСОБА_6, запропонувавши вийти разом та поспілкуватися, на що останній погодився. В ході розмови ОСОБА_11, почав пред'являти претензії, розмовляти на підвішених тонах та намагався вдарити ОСОБА_6, але останній зміг увернутися від ударів, це було приблизно 02 годині 12 грудня 2015 року, в результаті чого ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_11 взяв кухонний молоток для відбивання м'яса, де саме він взяв молоток він не пам'ятає, та підійшов до ОСОБА_11, який лежав на кріслі у одній із кімнат будинку та, маючи умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи протиправність та суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді настання смерті ОСОБА_11 та бажаючи їх настання, на ґрунті неприязних відносин з останнім, наніс два- три удари молотком, який тримав у правій руці в область голови ОСОБА_11, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді одної рубаної рани лівої половини обличчя з оскольчатим роздробленням виличної кістки, а також садно, у вигляді двох ділянок, що зливаються між собою в лівій скроневій долі з відображенням якогось «негативного» відтиску тупого твердого предмета з виступаючими частинами, які, згідно з висновками судово - медичних експертиз № 227-С/16 від 29.03.2016 року та № 10/227-С/16 від 14.04.2016 року за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень, стосовно живих осіб, рубані рани голови з пошкодженням кісток черепу, тканини головного мозку, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя стосовно до живих осіб, відповідно до п. 4,8 та п.п. 2.1.1, 2.1.3 в розділі «л» та «о» «Правила судово - медичного виявлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», садно мають ознаки легких тілесних ушкоджень, відносно до живих осіб, згідно п. 2.3.5 «Правил судово - медичного виявлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень». ОСОБА_6, усвідомлюючи, той факт, що внаслідок нанесених ударів ОСОБА_11 останній помер, зайшов до іншої кімнати, де знаходилась ОСОБА_10 та повідомив їй, що він вбив ОСОБА_11, та вдягнувшись, направився до ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 та повідомив останньому, що він вбив ОСОБА_11 і тепер не знає, що робити з тілом. Після розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_7 направились за адресою: АДРЕСА_1 та знаходячись за вказаною адресою, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стало відомо від ОСОБА_10, що ОСОБА_11 живий оскільки останній, за час їх відсутності стогнав, подаючи ознаки життя. ОСОБА_7, розуміючи, що ОСОБА_11, який лежав на спині в кріслі в одній із кімнат будинку за вказаною адресою, живий, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи протиправність та суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді настання смерті ОСОБА_11 та бажаючи їх настання, за допомогою кухонної сокири, яку приніс з собою з дому, наніс лезом сокири чотири удари в область голови ОСОБА_11, чим заподіяв останньому, згідно з висновками судово - медичних експертиз № 227-С/16 від 29.03.2016 року та 10/227-С/16 від 14.04.2016 року відкриту черепно - мозкову травму у вигляді чотирьох рубаних ран голови з локалізацією в лівій скроневій області з пошкодженням кісток лицевого та мозкового черепа зі слабо вираженими ( в результаті зовнішнього крововиливу) крововиливами під м'які мозкові оболонки з боку лівої півкулі та в шлуночки головного мозку, з пошкодженням його тканини з боку лівої скроневої долі. Переконавшись, що ОСОБА_11 помер, оскільки не подавав ознак життя, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, через деякий час загорнули тіло ОСОБА_11 в килим, обмотавши в поліетиленовою плівкою та скотчем, сховали в ямі під будинком за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з висновками судово - медичних експертиз № 227-С/16 від 29.03.2016 року та № 10/227-С/16 від 14.04.2016 року, причиною смерті ОСОБА_11 явилась відкрита черепно - мозкова травма у вигляді рубаних ран голови (лівої скроневої області) в результаті впливу предмета, що рубає, який має властивості гострого ребра (леза) довжиною не менше 8-9 см, що володіє носком (п'ятою).

Крім того, 27 грудня 2015 року, приблизно з 22 години до 23 години, ОСОБА_6 знаходився за адресою: АДРЕСА_1, де також знаходився його товариш ОСОБА_8, з яким вони домовилися здійснити крадіжку з чужого житла, а саме із домоволодіння за адресою: АДРЕСА_5, в якій на той момент ніхто не мешкав, викрадені речі продати, а отримані грошові кошти розподілити між собою. В результаті чого 27 грудня 2015 року, приблизно о 23 годині, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 направились до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_5, де шляхом вільного доступу, проникли на територію вказаного домоволодіння. Знаходячись на території домоволодіння ОСОБА_8, ОСОБА_6, за попередньою змовою, маючи умисел , направлений на таємне заволодіння чужим майном, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, за допомогою металевого предмета - фомки, пошкодили металеву захисну решітку вікна, після чого, шляхом пошкодження віконної рами металопластикового вікна, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 незаконно проникли до приміщення будинку, звідки таємно викрали майно, що належить потерпілій ОСОБА_2, а саме: акустичні колонки марки «F&D» модель «SPS-866», вартістю, згідно з висновком судово - товарознавчої експертизи № 495 від 26.01.2016 року - 350 грн., стабілізатор напруги марки «SVEN» модель «АVR-1000», вартістю, згідно з висновком судово - товарознавчої експертизи № 495 від 26.01.2016 року - 211 грн., USB модем марки «ZTE AC 8700», вартістю, згідно з висновком судово - товарознавчої експертизи № 495 від 26.01.2016 року - 100 грн, водонагрівач марки «Ferroli», вартість якого визначити експертним шляхом не виявилось можливим, так як не ідентифіковано, зі слів потерпілої придбаний за 1000 грн., пилосос марки «Rovus», вартість якого, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №495 від 26.01.2016 року визначити не виявилось можливим, так як майно не ідентифіковано, зі слів потерпілої придбаний за 790 гривень, парову швабру «H2O MOP X-5» вартість якої, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №495 від 26.01.2016 року визначити не виявилось можливим, так як майно не ідентифіковано, зі слів потерпілої придбана за 600 гривень, шліфувальну машину, вартість якої, згідно з висновком судово - товарознавчої експертизи №495 від 26.01.2016 року визначити не виявилось можливим, так як майно не ідентифіковано, зі слів потерпілої придбана за 1000 гривень, сумку марки «Ferrari», вартість якої, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 495 від 26.01.2016 року визначити не виявилось можливим, так як майно не ідентифіковано, зі слів потерпілої придбана за 1000 гривень, з милом, аптечкою, посудом та постільною білизною, копію мобільного телефону марки «iPhone» у неробочому стані, USB модем, побутову хімію, пару жіночих чобіт та три сувеніри, які для потерпілої ОСОБА_2 матеріальної цінності не представляють. Після вчинення крадіжки, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зникли з місця вчинення злочину разом із викраденим майном, яке перенесли за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_6, продовжуючи єдиний з ОСОБА_8 умисел, направлений на таємне викрадення майна ОСОБА_2 з будинку за адресою: АДРЕСА_5, в ніч з 27.12.2015 року на 28.12.2015 року, точний час в ході судового розгляду встановити не виявилось можливим, направився за вказаною адресою, де через раніше пошкоджене вікно проник до приміщення домоволодіння, звідки, з корисливих мотивів, таємно викрав посуд, який для потерпілої ОСОБА_2 матеріальної цінності не представляє, та конвектор, вартість якого, згідно з висновком судово - товарознавчої експертизи №495 від 26.01.2016 року визначити не виявилось можливим, так як майно не ідентифіковано, зі слів потерпілої придбаний за 600 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, звернувши викрадене майно на власну користь, та розпорядившись ним на власний розсуд, залишивши його на зберіганні за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1.

Внаслідок неправомірних злочинних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_8, направленими на таємне викрадення майна ОСОБА_2, останній, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №495 від 26.01.2016 та зі слів потерпілої заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 5851 грн..

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю, також визнав цивільний позов потерпілої, щиро каявся у вчиненому, засуджував свою поведінку, та висловив свою готовність понести кримінальну відповідальність.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю щиро каявся, визнав цивільний позов потерпілої ОСОБА_2, проте вину у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України визнав частково, пояснивши, що 11 грудня 2015 року між його братом ОСОБА_11 його матір'ю - ОСОБА_1 стався конфлікт, в ході якого ОСОБА_11 вимагав у матері гроші, ОСОБА_6 втрутився до цього конфлікту, після чого конфлікт, начебто, було вичерпано. Але, цього ж дня, приблизно о 14 годині йому зателефонувала ОСОБА_10 і сказала, що між нею та ОСОБА_11 стався конфлікт. ОСОБА_6, приблизно о 23 годині повернувся до дому за адресою: АДРЕСА_1, двері відчинила ОСОБА_10, яка була заплакана, ОСОБА_6 спробував поговорити з братом - ОСОБА_11, що б він більше не чіплявся його дівчини, в результаті розмови домовилися, що ОСОБА_6 зробить ремонт в домі, а брат, свою чергу, пообіцяв кинути пити та не чіплятися до ОСОБА_10. Після цього, ОСОБА_11 дізнався, що ОСОБА_6 отримав заробітну плату, та вони разом пішли до магазину де придбали дві пляшки горілки об'ємом 0,25 грамів, сигарети. Повернувшись до дому, кожен став займатися своїми справами. Пізно ввечері ОСОБА_10 та ОСОБА_6 пішли спати, тоді як ОСОБА_11 залишився у їх кімнаті, грав на комп'ютері та слухав музику. ОСОБА_6 йому декілька разів робив зауваження, в результаті чого ОСОБА_11 пішов до своєї кімнати, але через деякий час ОСОБА_11 повернувся до кімнати та попрохав ОСОБА_6 вийти та побалакати, на що останній погодився. Під час розмови, ОСОБА_11 почав кричати на ОСОБА_6 та висловлювати безпідставні претензії, та намагався вдарити ОСОБА_6, але останній увернувся від ударів. Після чого ОСОБА_6 побачив молоток та ударив ОСОБА_11 два-три рази по голові кухонним молотком, після чого він пішов до сусідньої кімнати та розбудив ОСОБА_10 повідомивши їй, що ударив ОСОБА_11 по голові молотком, вбив його. Після чого він почав телефонувати ОСОБА_7, але він не брав трубку та ОСОБА_6 пішов до ОСОБА_7 до дому. Прийшовши до ОСОБА_7, ОСОБА_6 попрохав про допомогу, але не сказав, якій допомоги він потребує. Коли ОСОБА_7 одягався, ОСОБА_6 був на кухні та взяв сокиру. Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 повернулися до місця мешкання останнього, було приблизно 02 годині, ОСОБА_10 повідомила, що ОСОБА_11, ще живий, оскільки кашляє та хрипить. ОСОБА_6 був наляканий що ОСОБА_11 піднімиться та почне його бити, та він пішов до кімнати де був останній, взяв сокиру та ударив 3-4 рази сокирою по голові ОСОБА_11, після чого пам'ятає, як сокиру з рук забрав ОСОБА_7. Він почав прохати ОСОБА_7 допомогти сховати тіло ОСОБА_11, оскільки зрозумів, що через ті удари, які він йому наніс, ОСОБА_11 помер. ОСОБА_7 погодився допомогти. ОСОБА_6 попрохав ОСОБА_10 піти до магазину та придбати хлорку, з метою скрити сліди злочину, а саме: відмити сліди крови з підлоги та стелі. В свою чергу, ОСОБА_6, ОСОБА_7 замотали тіло ОСОБА_11 в килим, поліетиленові пакети та обмотали скотчем. Тіло ОСОБА_11 поклали з ОСОБА_7 в яму під домоволодінням, де раніше був старий льох та прикрили будівельним мусором. Після чого вони спалили речі, білизну ОСОБА_11, які були в крові, також спалили свої речі, які були забруднені кров'ю. Після цього приступили до прибирання приміщення, відмивали стіни, підлогу.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7, свою вину у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України не визнав та пояснив наступне.

З ОСОБА_6 він товаришує з 16 років, також знав його брата ОСОБА_11. 12 грудня 2015 року, вночі, до нього до дому прийшов ОСОБА_6 та попрохав про допомогу, не пояснюючи про яку допомогу йдеться. ОСОБА_7 пішов одягатися, тоді як ОСОБА_6 зайшов до кухні, після чого вони разом пішли до дому ОСОБА_6. Прийшовши до ОСОБА_6, останній пішов до кімнати де побачив ОСОБА_10, яка кудись збиралася. ОСОБА_7 зайшов за ОСОБА_6 до кімнати та не зрозумів, що відбувається, почав кликати ОСОБА_6, але останній не реагував, ігнорував його та наносив удари по голові ОСОБА_11. ОСОБА_7 намагався його зупинити, але ОСОБА_6 не реагував, та лише після того, як у сокири відпав обушок, він зупинився та пішов до кухні, де розмовляв з ОСОБА_10. ОСОБА_7 пішов за ОСОБА_6 на кухню та побачив, як ОСОБА_10 пішла на вулицю. ОСОБА_7 намагався дізнатися, що трапилося, але ОСОБА_6 не відповідав, був, на його думку, в неадекватному стані. Після чого ОСОБА_6 попрохав ОСОБА_7 сховати тіло, на що він, не одразу, але погодився, після чого до дому повернулася ОСОБА_10, вони почали ховати тіло, вимивати стіни та підлогу від крові, та палити речі, які були забрудненні кров'ю. ОСОБА_7 також пояснив, що наміру викликати швидку або поліцію у нього не виникало, оскільки був розгублений, але після того як він зрозумів що відбулося, також не мав наміру телефонувати до швидкої медичної допомоги або поліції. ОСОБА_7 був переконаний, що ОСОБА_11 мертвий, оскільки через дві години після подій, він перевірив пульс останнього, який був відсутній. ОСОБА_6 умовив його сховати труп, в результаті чого вони у двох, коли ОСОБА_10 не було дома, замотали труп в килим, обмотали поліетиленовою плівкою та винесли його до кухні, а згодом винесли на вулицю, та сховали тіло до льоху під домоволодінням, закидали сміттям та цеглою. ОСОБА_7 запитував у ОСОБА_6 чому він вбив ОСОБА_11, на що ОСОБА_6 пояснив, що незадовго вони дізналися, що ОСОБА_10 вагітна, та враховуючи, жорстоке поводження ОСОБА_11 до членів сім'ї, неодноразові звернення ОСОБА_6, до поліції, які не дали ніяких позитивних результатів, ОСОБА_6 не бачив іншого виходу, тому і відбулися такі події.

По епізоду крадіжки у потерпілої ОСОБА_2, окрім повного визнання своєї вини ОСОБА_8 та ОСОБА_6, їх вина підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:

-показаннями потерпілої ОСОБА_2, допитаної в судовому засіданні про те, що знає ОСОБА_8, оскільки він є знайомим її сина. 28.12.2015 року їй на телефон прийшло повідомлення від сусіда, що пограбували її будинок, оскільки відкрито вікно у будинку, решітка з вікна лежала біля будинку, розкидані речі на вулиці на подвір'ї та біля вікна. Коли вона приїхала до будинку, то побачила, що речі були розборсані біля будинку, в будинку був побитий посуд, також в будинку були зламані вхідні двері, розкручено опалення, пральна машина була витягнута з ванної кімнати. Всередині будинку було усе перевернуто. В даному будинку до серпня 2015 року мешкав її син з дівчиною, а після серпня вже ніхто не мешкав. Вона навідувалася до будинку два рази на тиждень;

-показаннями свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні пояснила, що 26 або 28 грудня 2015 року, точну дату вона не пам'ятає, чула розмову ОСОБА_8 та ОСОБА_6, що є будинок, в якому ніхто не мешкає, що там можливо щось взяти. Одного вечора до них прийшов ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з ним кудись пішов, але не повідомив куди, тривалий час ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не поверталися, а коли повернулися, то принесли речі, які вони вкрали, другий раз прийшли, принесли побутову техніку, речі, які були вкрадені приносили до будинку по проїзду Трансформаторному, де вони мешкали, деякі речі продали на ринку;

-фактичними даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 28.12.2015 року, проведеним на території будинку та в будинку АДРЕСА_5, в присутності потерпілої ОСОБА_2, в якому зафіксовано, що біля будинку на відстані 1,5 м лежить металева решітка, скло у вікна розбито, двері в будинку на момент огляду відчинені, під час огляду місця події було вилучено сліди папілярних візерунків, під час огляду застосовувалася фотозйомка та фотоапарат «Саnon»; фото таблицею до нього (том 3 а.с.126-135);

-фактичними даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 22.01.2016 року, місцем огляду є будинок АДРЕСА_1, під час огляду виявлено та вилучено сувенірну шаблю, плеєр ЕV-DO, коробку з телефону, 2 колонки «F&D» SPS - 866, сувенір - кінь, сувенір - дві собаки (том 3 а.с.148);

-висновками експерта № 495 від 26.01.2016 року, відповідно до яких ринкова вартість викраденого майна, з урахуванням зносу та умов, зазначених у дослідній частині, станом на момент вчинення злочину, тобто на 28.12.2015 року, становить: праски марки «Philips mistral HI 322» - 200 грн., стабілізатору напруги марки «SVEN» моделі «AVR-1000» - 211 грн., USB модему марки «ZTE АС8700» - 100 грн., акустичних колонок марки «F&D» моделі «SPS-866» - 350 грн. Ринкова вартість водонагрівача «Ferooli», конвектора, пилососа, парової швабри, сумки «Ferrari», шліфувальної машинки не може бути визначена, так як майно не ідентифіковано. Ринкова вартість копії мобільного телефону «iPhone» у неробочому стані та сувенірів не була визначена, оскільки дані товари мають цінність лише для її власника, і таким чином не мають ринкової вартості у зв'язку з відсутністю інвестиційної привабливості для рядового покупця; ілюстративною таблицею до нього (том 3 а.с. 154-157);

-фактичними даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 16.04.2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_8, в ході проведення якого на території домоволодіння АДРЕСА_5 він розповів, як разом з ОСОБА_6 потрапили на територію та проникли до будинку через вікно, та викрали речі потерпілої; ілюстративним матеріалом до нього (том 3 а.с. 174 - 185).

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченими ОСОБА_6 своєї вини у вбивстві ОСОБА_11, та невизнання у повному обсязі своєї вини ОСОБА_13 у вбивстві ОСОБА_11, їх вина підтверджується наступними, дослідженими судом доказами, а саме:

-показаннями свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_6 знайома з 01.05.2015 року, мешкала з ним разом, але в офіційному шлюбі з ним не перебувала, має дитину, біологічним батьком якої є ОСОБА_6, але батько дитини записаний в порядку ч. 1 ст. 135 СК України. З грудня 2015 року вона мешкала разом з ОСОБА_6, його братом ОСОБА_11, та їх матір'ю ОСОБА_1 у АДРЕСА_1. Брат ОСОБА_6 - ОСОБА_11 не працював, вживав спиртні напої, коли був у нетверезому стані міг чіплятися до неї. У ОСОБА_11 були постійні конфлікти з ОСОБА_6, про які їй було відомо тільки зі слів ОСОБА_6. ОСОБА_7 знає, як друга ОСОБА_6, познайомилася з ним, коли почала мешкати разом із ОСОБА_6. 11 грудня 2015 року вона приблизно о восьмій годині приїхала до дому, ОСОБА_11 був вдома в нетверезому стані, ОСОБА_6 був на роботі. ОСОБА_11 почав з нею спілкуватися, довівши її до сліз. Приблизно о 23 годині 11 грудня 2015 року до дому прийшов ОСОБА_6, вона сказала йому, що ОСОБА_11 її ображав, довів до сліз. ОСОБА_6 намагався поговорити з ОСОБА_11, що б останній більше до неї не чіплявся. ОСОБА_6 поговоривши з ОСОБА_11 зміг укласти ОСОБА_14 до ліжка, вона також пішла спати та заснула. Прокинулася серед ночі від звуків ударів та вставши з ліжка побачила ОСОБА_6, який стояв в кімнаті ОСОБА_11 у якого в руках був кухонний молоток для м'яса, металевий, приблизно довжиною 25-40 см, яким він замахувався в бік ліжка, на якому лежав ОСОБА_11. Після чого ОСОБА_6 зайшов до кімнати, де була вона та сказав їй, що він вбив ОСОБА_11, потім підійшов до неї і сказав, що скоро повернеться та пішов. З кімнати, де знаходився ОСОБА_11, вона почула хрипи, про що повідомила ОСОБА_6, коли він повернувся. Повернувся ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7. Свідок бачила, що ОСОБА_7 також наносив удари ОСОБА_11, але саме чим наносив удари вона не бачила, бачила як ОСОБА_7 замахувався в бік узголів'я ліжка, де знаходилася голова ОСОБА_11, ударів було більше двох. Після чого, ОСОБА_6 сказав їй йди до магазину за дезінфікуючим засобом «Білизна». Вона одягнулася та пішла до магазину, а коли вже повернулася, то побачила, що їй на зустріч йдуть ОСОБА_7 та ОСОБА_6, у будинку побачила кухонну сокиру, також побачила, що труп ОСОБА_11 було загорнуто в килим, який лежав на кухні на голові у нього був чорний пакет. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обмотали тіло ОСОБА_11, яке було в килимі поліетиленовим пакетом. Після чого пішла на роботу, та повернулася приблизно о 14 годині, по дорозі придбала скотч, ОСОБА_6 про це прохав. ОСОБА_6 нагрів воду з хлоркою, вона відмивала стіну від крові, оскільки там були плями. На дворі вони спалили речі ОСОБА_11. ОСОБА_7 був спокійний, ОСОБА_6 був знервований. ОСОБА_6 попрохав постояти її подивитися, щоб ніхто не бачив, коли вони з ОСОБА_7 будуть ховати тіло ОСОБА_11, на що вона погодилася. тоді ОСОБА_6, ОСОБА_7 стягнули труп в яму, яка була під будинком та закидали його мусором та цеглою. Свідок також пояснила, що ОСОБА_7 взагалі було все одно, що відбувається, оскільки він був дуже спокійний. Свідок також пояснила про наявність двох знарядь злочину, які вона бачила того дня, а саме: металевий кухонний молоток для відбивання м'яса, який бачила в руках у ОСОБА_6 та сокиру з дерев'яною рукояткою та металевим обушком. Свідок також наполягала на тих поясненнях, що побачила, як ОСОБА_7 замахувався та наносив удари туди, де була голова ОСОБА_11. Також свідок бачила зламаний обушок від сокири. Свідок також пояснювала, що в кімнаті, де знаходився ОСОБА_11 були ОСОБА_6 та ОСОБА_7, свідок бачила, як ОСОБА_7 замахувався в сторону голови ОСОБА_11, ОСОБА_6 в цей момент не міг замахуватися на ОСОБА_11, оскільки стояв справа від ОСОБА_7. Свідок пояснювала, що, вже після вбивства ОСОБА_11 мати останнього ОСОБА_1 неодноразово запитувала у ОСОБА_6 де ОСОБА_11, на що він повідомляв, що ОСОБА_11 приходив до дому, взяв якісь речі та пішов до друзів, також розповідав їй, що його бачили у місті з друзями. Після даних подій, вона мешкала разом із ОСОБА_6 по проїзду Трансформаторному ще місяць та 10.01.2016 року, зібрала речі та поїхала з даного будинку, пішовши від ОСОБА_6 Свідок повідомляла, що ОСОБА_6 неодноразово бив її та свою мати - ОСОБА_1. Свідок пояснила, що не повідомила про дані події, оскільки була вагітна, був токсикоз, крім того ОСОБА_6 неодноразово піднімав на неї руку, бив її, вона його боялася, бив навіть коли вона була вагітна. Свідок також повідомила, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 відбувалися словесні конфлікти, але бійки між ними вона жодного разу не бачила. В судовому засіданні свідок наполягала на своїх поясненнях, які вона дала в судовому засіданні;

-фактичними даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 28.01.2016 року за участю свідка ОСОБА_10, яка пояснила, що за адресою: АДРЕСА_1, приблизно в середині грудня 2015 року, в ніч з 11 на 12 грудня, вона була дома, приблизно о 21 годині, дома також був ОСОБА_11, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Він весь час чіплявся до неї, їй було не приємно, але дії ОСОБА_11 не завдавали та не могли завдати шкоди. Пізно ввечері з роботи повернувся ОСОБА_6, останній поцікавився, чому вона заплакана, вона розповіла, після цього всі лягли спати, у тому числі ОСОБА_11. ОСОБА_10 прокинулася від звуків ударів, які вона почула. Вона встала з ліжка та побачила, як ОСОБА_6 замахується кухонним молотком в бік ліжка, на якому лежав ОСОБА_11 та наносить удар в сторону не знаходилася голова останнього. Понятий ОСОБА_15 пройшов у кімнату, в якій проживали ОСОБА_10 та ОСОБА_6 та пересвідчився, що з місця де перебувала ОСОБА_10, видно людину, яка перебувала в кімнаті ОСОБА_11 (ОСОБА_6.) та, наносила удари молотком в бік узголів'я ліжка ОСОБА_11. ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_10, у нього в руках був кухонний молоток для відбивання м'яса весь в крові. ОСОБА_10 пройшла в кімнату ОСОБА_11, світло в кімнаті не було, світло горіло на кухні, ОСОБА_10 побачила ОСОБА_11, голова якого була в крові. ОСОБА_6 наніс ще один удар ОСОБА_11 молотком, одягнувся та пішов. Куди він подів молоток, ОСОБА_10 не бачила. Приблизно через 10 хвилин ОСОБА_6 повернувся, поки його не було ОСОБА_11 почав хрипіти. ОСОБА_6 повернувся разом із ОСОБА_7. потім ОСОБА_7 почав наносити удари ОСОБА_11, бачила, як наносить удари в бік узголів'я ліжка ОСОБА_11, де знаходилася голова останнього. Після цього ОСОБА_6 дав ОСОБА_10 гроші та сказав їй йди до магазину, купити дезінфікуючий засіб «Білизну». ОСОБА_10 вийшла зі своєї кімнати, пройшла через кімнату ОСОБА_11, та знаходячись на кухні, побачила, як ОСОБА_16 наносить ще один удар. Після того як вона повернулася додому, то побачила, що на кухні паралельно до входу в кухню, лежить труп ОСОБА_11, загорнутий у килим. Сліди крові ОСОБА_11, були на підлозі, на стіні вздовж крісла ОСОБА_11. Після чого вони втрьох вийшли на вулицю та спалили речі ОСОБА_11. Через деякий час труп ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_6 стягнули до ями, яка знаходилася під будинком, закидали сміттям та цеглою; фактичними даними лазерного компакт диску з відеозаписом ходу слідчого експерименту за участю ОСОБА_10, який переглянутий в судовому засіданні (том 2 а.с. 56-61);

-показаннями свідка ОСОБА_8, який в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знайомий приблизно 4 роки. Мешкав ОСОБА_6 разом із матір'ю ОСОБА_1, братом ОСОБА_11, та дівчиною ОСОБА_10 за однією адресою. Також свідок знав ОСОБА_11. Свідок повідомив, що одного разу, після сумісного вживання спиртних напоїв йому ОСОБА_6 повідомив, що вбив свого брата ОСОБА_11, оскільки останній його «дістав», через те, що постійно чіплявся до його дівчини ОСОБА_10. Також ОСОБА_6 говорив, що ОСОБА_7 обізнаний про вбивство ОСОБА_11. ОСОБА_7, в свою чергу розповідав ОСОБА_8, що ОСОБА_6 його просив допомогти сховати труп ОСОБА_11, та він погодився, прийшов до ОСОБА_6 та допоміг труп ОСОБА_11 перенести до ями. Згодом ОСОБА_6 повідомив свідкові, що про вбивство ОСОБА_11 він пожартував та сказав, що ОСОБА_11 разом зі своєю дівчиною переїхав жити на ХТЗ, оскільки переховується від суду. В судовому засіданні свідок пояснив, що він чув, що відносини між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 були погані, оскільки ОСОБА_11 його ображав, але звідки йому відомі ці відомості пояснити не зміг, оскільки особисто він ніколи не був присутній при конфліктах між братами;

-витягами з кримінального провадження № 12015220460003675 від 27.01.2016 року, за заявою ОСОБА_1 (том 2 а.с. 3,4);

-змістом протоколу прийняття заяви про вчинення кримінальне правопорушення від 27.01.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 просила прийняти заходи з розшуку її сина ОСОБА_11 (том 2 а.с. 5);

-фактичними даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 27.01.2016 року відповідно до якого місцем огляду є територія домоволодіння за адресом: АДРЕСА_1, на якому розташований житловий будинок, у будинку в приміщенні № 2 на простирадлі на кріслі виявлені сліди речовини бурого кольору. На стіні над кріслом були виявлені висохши краплини речовини бурого кольору. При знятті оббивки з крісла були виявлені сліди речовини бурого кольору у вигляді бризків та розводів. З лівої сторони крісла в нижній частині оббивки з зовнішнього боку були виявлені темні та світлі плями. На стіні зліва від входу до приміщення № 2 виявлено сліди речовини бурого кольору; ілюстративним матеріалом до нього (том 2 а.с. 7-18);

-фактичними даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 27.01.2016 року, відповідно до якого огляд проводився на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. Об'єктом огляду є яма, яка розташована з правої сторони від вхідних дверей до будинку. Дана яма була в присутності потятих розкопана шляхом розрихлення верхніх нашарувань, які в основному складаються зі сміття, під сміттям знаходяться цеглини. Під час розкопування було виявлено труп замотаний у поліетиленову плівку, яка обв'язана скотчем. Після чого труп був перенесений на ділянку відкритої місцевості для подальшого огляду. Під плівкою, знаходиться килим, у який загорнутий труп. На верхніх частинах плівки маються плями речовини бурого кольору; ілюстративним матеріалом до нього, фактичними даними, що містяться на лазерному компакт диску, який оглянутий в судовому засіданні (том 2 а.с. 20-29);

-фактичними даними, що містяться в ході проведення слідчого експерименту від 24.03.2016 року за участю ОСОБА_6, в ході проведення якого останній пояснив, що в ніч з 11 на 12 грудня 2015 року він наніс два удари молотком ОСОБА_11, після чого сказав ОСОБА_10, що він вбив ОСОБА_11, після чого він одягнувся та побіг до ОСОБА_7. Прийшовши до ОСОБА_7 він йому сказав, що вбив ОСОБА_11, та вони пішли до місця мешкання ОСОБА_6. ОСОБА_6 казав, що дзвонити у міліцію страшно, ОСОБА_7 пообіцяв, що сам все зробить, та достав сокиру з курточки, після чого наніс приблизно п'ять ударів сокирою по голові ОСОБА_11, від ударів зламалася головка сокири - лезо. ОСОБА_6 пояснював, що саме він наносив удари ОСОБА_11 молотком для відбивання м'яса, також зазначав, що ОСОБА_7 сокирою вбив ОСОБА_11. Після чого ОСОБА_6 підтвердив, як вони загорнули труп ОСОБА_11 та поклали в яму під будинком, закидали сміттям та цеглою (том 3 а.с. 98-101);

-висновками експерта № 25/227-С/16 від 14.04.2016 року, відповідно до яких у трупа ОСОБА_11, враховуючи об'єктивні дані судово - медичної експертизи трупа, з врахуванням відомих обставин смерті ОСОБА_11, вважає, що показання підозрюваного ОСОБА_6, які надані ним в ході допиту в якості підозрюваного від 16.03.2016 року, надані в ході проведення слідчого експерименту від 24.03.2016 року, в частини способу (механізму) спричинення тілесних ушкоджень (травми голови тупими та рубаними предметами) не суперечать об'єктивним даним, які отримані при судово - медичній експертизі трупа ОСОБА_11; але, об'єктивних судово - медичних даних, що мали місце зачинення дихальних шляхів компактним предметом (втому числі подушкою), на фоні гнилостнозмінених тканин, не мається (том 3 а.с. 114-115);

-висновком експерта № 271-С/16 від 29.01.2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_7 на момент огляду яких - небудь тілесних пошкоджень встановлено не було, у зв'язку з чим ступень тяжкості тілесних ушкоджень не визначалась (том 2 а.с. 46);

-висновком експерта № 270-С/16 від 29.01.2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_6 на момент огляду яких - небудь тілесних ушкоджень встановлено не було, у зв'язку з чим ступень тяжкості тілесних ушкоджень не визначалась (том 2 а.с. 47);

-висновком експерта № 177-Ц/16 від 28.01.2016 року, відповідно до якого групова належність крові ОСОБА_6 - О (І) з ізогемаглютінінами анти-А, анти-В (том 2 а.с. 49-51);

-висновком експерта № 176-Ц/16 від 28.01.2016 року, відповідно до якого групова належність крові громадянина ОСОБА_7 - В (ІІІ) з ізогемаглютініном анти - А (том 2 а.с. 53-55);

-фактичними даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 29.01.2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_6, в частині того, що за допомогою макету молотка ОСОБА_6 показав механізм нанесення ударів ОСОБА_11, тримаючи молоток в правій руці, та розмахнувшись із-за своєї голови, ОСОБА_6 наніс удар в голову ОСОБА_11, в ліву частину обличчя, над скронею, після чого наніс ще кілька ударів (всього від 1 до 3), при цьому один раз молоток зісковзнім, та удар прийшовся по тулубу чи лівій руці потерпілого. Після цього він кинув молоток на підлогу в кімнаті, після цього він зайшов в кімнату до ОСОБА_10 та сказав, що ОСОБА_11 більше не має. Після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11, ОСОБА_6 пішов до будинку свого друга ОСОБА_7, та сказав йому, що вбив ОСОБА_11 та прохав допомогти йому сховати тіло; фактичними даними в цій частині, що містяться на диску (том 2 а.с. 83-99,100);

-фактичними даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 01.02.2016 року за участю ОСОБА_7, в той частині, відповідно до якої ОСОБА_7 пояснив, що вночі 12.12.2015 року до нього прийшов ОСОБА_6 та сказав, що вбив свого брата ОСОБА_11 та попрохав допомогти. Вони з ОСОБА_6 підійшли до дверей будинку по АДРЕСА_1, двері відчинила ОСОБА_10, перебуваючи за даною адресою ОСОБА_7 вказав, що ОСОБА_11 був на розкладному кріслі (том 2 а.с. 101-110,111);

-висновком експерта № 96-Ис/16 від 24.02.2016 року, відповідно до якого кров від трупу ОСОБА_11 належить до групи В з ізогемаглютініном анти-А. Крім того, в його крові міститься антиген Н.. Згідно висновків експерта № 177-Цс від 28.01.2016 року, кров ОСОБА_6 відноситься до групи О з ізогемаглютініном анти-А анти-В. Кров ОСОБА_7 належить до групи В з ізогемаглютініном анти-А. Крім того, в його крові міститься супутній антиген Н. На трьох полімерних плівках (об'єкти №№ 1-11) та поліетиленових мішках (об'єкти №№ 12-14) вилучена кров особи групи В з ізогемаглютініном анти-А та супутній антиген Н, походження якого від ОСОБА_11 не виключається. Але, можливо походження крові в даних об'єктах від ОСОБА_7, а також наявність в цих об'єктах суміші крови ОСОБА_6, при наявності у них на момент вказаних подій, тілесних ушкоджень, що супроводжувалося зовнішньою кровотечою (том 3 а.с. 19-21);

-висновками експерта № 97-Ис/16 від 24.02.2016 року, відповідно до яких кров від трупу ОСОБА_11 належить до групи В з ізогемаглютініном анти-А. Крім того, в його крові міститься супутній антиген Н.. Згідно висновків експерта № 177-Цс від 28.01.2016 року, кров ОСОБА_6 відноситься до групи О з ізогемаглютініном анти-А анти-В. Кров ОСОБА_7 належить до групи В з ізогемаглютініном анти-А. Крім того, в його крові міститься супутній антиген Н. На фрагментах гіпсокартону (об'єкт №№ 1,2) та шторі (об'єкти №№ 4,5,8,9) виявлена кров людини групи В з ізогемаглютініном анти-А та супутнім антигеном Н, походження якої від ОСОБА_11 не виключається. Але, можливо походження крові в даних об'єктах від ОСОБА_7 (том 3 а.с. 23-25);

-висновком експерта № 99-Ис/16 від 19.02.2016 року відповідно до якого, згідно висновків експерта № 177-Цс від 28.01.2016 року, кров ОСОБА_6 відноситься до групи О з ізогемаглютініном анти-А анти-В. Кров ОСОБА_7 належить до групи В з ізогемаглютініном анти-А. Крім того, в його крові міститься супутній антиген Н. На фрагменті килима (об'єкт № 1) вилучена кров людини групи з ізогемаглютініном анти-А та антигеном Н, походження якої від ОСОБА_11, не виключається. Але можливо походження крові в даних об'єктах від ОСОБА_7, а також наявність в даному об'єкті суміші крові ОСОБА_6, при наявності у них на момент вказаних подій, тілесних ушкоджень, що супроводжувалися зовнішньою кровотечою (том 3 а.с. 27-28);

-висновком експерта № 132-Ис/16 від 11.03.2016 року, відповідно до якого кров від трупу ОСОБА_11 належить до групи В з ізогемаглютініном анти-А. Крім того в його крові міститься антиген Н.. Згідно висновків експерта № 177-Цс від 28.01.2016 року, кров ОСОБА_6 відноситься до групи О з ізогемаглютініном анти-А анти-В. Кров ОСОБА_7 належить до групи В з ізогемаглютініном анти-А. Крім того, в його крові міститься супутній антиген Н. На фрагменті ковдри (об'єкти №№ 1-6) виявлена кров людини групи В з ізогемаглютініном анти-А та антигеном Н, походження якої від ОСОБА_11 не виключається. Але можливо походження крові в даних об'єктах від ОСОБА_7 Від ОСОБА_6 кров в даних об'єктах могла бути лише у виді суміші крові людини групи В з ізогемаглютініном анти-А, що малоймовірно, враховуючи розміри даних слідів (том 3 а.с. 30-32);

-висновком експерта № 227-С/16 від 29.03.2016 року, відповідно до якого при експертизі трупа встановлена відкрита черепно-мозкова травма у вигляді рубаних ран голови, з локалізацією в лівій скроневій області, з пошкодженням кісток і мозкового черепа, зі слабо вираженими (в результаті зовнішньої кровотечі) крововиливами під м'які мозкові оболонки з боку лівої півкулі і в шлуночки головного мозку, з ушкодженнями тканини його з боку лівої скроневої частки. Крім цього, встановлена одна рубана рана лівої половини обличчя з оскольчатим роздробленням виличної кістки; а також садно, у вигляді 2-х ділянок, що зливаються між собою, в лівій скроневій області (локалізація їх вказана в описовій частині), з відображенням якогось "негативного" відбитка тупого твердого предмета з виступаючими частинами, конкретні, індивідуальні особливості якого, встановити в представлених пошкодженнях не представляється можливим. Причиною смерті ОСОБА_11 з'явилася відкрита черепно-мозкова травма у вигляді рубаних ран голови (лівої скроневої області) в результаті впливу предмету, що рубає, що має властивості гострого ребра (леза) довжиною не менше 8-9 см., що володіє носком (п'ятою). Встановлені пошкодження мають ознаки прижиттєвих, утворилися незадовго до настання смерті, в результаті неодноразового впливу знаряддя, що рубає, які виникли від впливу, можливо, одного і того ж предмета, що володіє гострим ребром (лезом), індивідуальні властивості якого (яких) в пошкодженнях не відобразилися. Детально судити про знаряддя (предмет), що заподіяло ушкодження потерпілому, не представляється можливим, в т.ч. і стосовно встановлених саден, з «негативними» відбитками. За ступенем тяжкості тілесних ушкоджень, стосовно до живих осіб, рубані рани голови з ушкодженням кісток черепа, тканини головного мозку, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя стосовно до живих осіб, згідно п. 4,8 і п.п. 2.1.1., 2.1.3 в розділі «л» і «о» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. Решта пошкоджень (синці та садна) мають ознаки легких тілесних ушкоджень, стосовно до живих осіб, (згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.). З огляду на ступінь розвитку трупних явищ при огляді трупа на місці події, достовірно встановити давність настання смерті ОСОБА_11 не представляється можливим, зважаючи на відсутність температурного режиму, вологості, збереження трупа в умовах його виявлення. Кров від трупа ОСОБА_11 належить до групи В (ІІІ). При судово-медичній експертизі крові і сечі від трупа ОСОБА_11 виявлений етиловий спирт в кількості: в крові - 3,44 о/оо; в сечі - 3,31 о/оо. Метиловий, ізопропіловий, н-пропіловий, ізобутіловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені. (том 3 а.с. 37-40);

-висновком експерта № 305-Т/16/227-С/16 від 28.01.2016 року, відповідно до якого на підставі судово -медичної експертизи крові трупа ОСОБА_11, в крові та сечі виявлений етиловий спирт в кількості в крові - 3,44 о/оо, в сечі - 3,31 о/оо (том 3 а.с. 41);

-висновком експерта № 164-Гс/16/227-с/16 від 12.02.2016 року, відповідно до якого при судово - медичній експертизі мікропрепаратів із внутрішніх органів трупа ОСОБА_11 встановлено виражені аутолітічні та гнилісні зміни паренхіми внутрішніх органів. Субарахноїдальні крововиливи, осередкові крововиливи в кірковій речовині в надісланих ділянках головного мозку без клітинних реактивних змін. Слабо виражений склероз вінцевої артерії серця. Слабо виражений периваскулярний кардіосклероз. (том 3 а.с. 44);

-висновком експерта № 71к-Ис/16 від 30.01.2016 року, відповідно до якого кров від трупа ОСОБА_11, належить до групи В з ізогемаглютініном анти-А (том 3 а.с. 42-43);

-висновками експерта № 11 МК-С/16/227-С/16 від 16.02.2016 року, відповідно до яких на підставі даних судово -медичної експертизи шкірного лоскута від трупа ОСОБА_11 встановлена рубана рана, яка утворилася в результаті дії предмета, що рубає та має властивості гострого ребра (леза) довжиною не менш 8 см, та носка (п'яти) (том 3 а.с. 48-49);

-висновками експерта № 10/227-С/16 від 14.04.2016 року, відповідно до яких при експертизі трупа встановлена відкрита черепно-мозкова травма у вигляді 4-х рубаних ран голови, з локалізацією в лівій скроневій області, з пошкодженням кісток лицьового та мозкового черепа, зі слабо вираженими (в результаті зовнішньої кровотечі) крововиливами під м'які мозкові оболонки з боку лівої півкулі і в шлуночки головного мозку, з ушкодженнями тканини його з боку лівої скроневої частки. Крім цього встановлено одна рубана рана лівої половини обличчя з оскольчатим роздробленням виличної кістки; а також садно, у вигляді 2-х ділянок, що зливаються між собою, в лівій скроневій області (локалізація їх вказана в описовій частині), з відображенням якогось "негативного" відбитка тупого твердого предмета з виступаючими частинами, конкретні, індивідуальні особливості якого встановити в представлених пошкодженнях не представляється можливим. Причиною смерті ОСОБА_11 стала відкрита черепно-мозкова травма у вигляді рубаних ран голови (лівої скроневої області) в результаті впливу предмета, що рубає, що має властивості гострого ребра (леза) довжиною не менше 8-9 см., що володіє носком (п'ятою). Встановлені пошкодження мають ознаки при життєвості, утворилися незадовго до настання смерті, в результаті неодноразового впливу знаряддя, що рубає, які виникли від впливу, можливо, одного і того ж предмета, що володіє гострим ребром (лезом), індивідуальні властивості якого (яких) в пошкодженнях не відобразилися. Детально судити про знаряддя (предмет), що заподіяло ушкодження потерпілому, не представляється можливим, в т.ч. і стосовно встановленим саден, з "негативними" відбитками. За ступенем тяжкості тілесних ушкоджень, стосовно до живих осіб, рубані рани голови з ушкодженням кісток черепа, тканини головного мозку, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя стосовно до живих осіб, згідно п. 4,8 і п.п. 2.1.1., 2.1.3 в розділі "л" і "о" "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. Решта пошкоджень (синці та садна) мають ознаки легких тілесних ушкоджень, стосовно до живих осіб, (згідно п. 2.3.5 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.). З огляду на ступінь розвитку трупних явищ при огляді трупа на місці події, достовірно встановити давність настання смерті ОСОБА_11 не представляється можливим, зважаючи на відсутність температурного режиму, вологості, збереження трупа в умовах його виявлення. Кров від трупа ОСОБА_11 належить до групи В (ІІІ). При судово-медичній експертизі крові і сечі від трупа ОСОБА_11 виявлений етиловий спирт в кількості: в крові - 3,44 о/оо; в сечі - 3,31 о/оо. Метиловий, ізопропіловий, н-пропіловий, ізобутіловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені. Показання, представлені при відтворенні обстановки та обставин події, зазначені підозрюваними ОСОБА_6 і ОСОБА_7 загалом не суперечать за механізмом утворення їх в ході заподіяння, не суперечать об'єктивним судово-медичним даним, отриманим при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 Об'єктивних судово-медичних даних, що вказують на те, що мало місце закриття дихальних шляхів, в т.ч. і подушкою, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 не встановлено, тому що мало місце гниліснозмінений стан трупа. Будь-яких сторонніх речовин, в т.ч. що мають відношення до закриття дихальних шляхів, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 не встановлено. Послідовність нанесення тілесних ушкоджень тупим твердим предметом, а також предметом, що володіє рубаними властивостями, не встановлено, проте слід вказати, що смертельними ушкодженнями, які призвели до смерті ОСОБА_11 (рубані ушкодження голови), повинні були утворитися останніми, тому що встановлені пошкодження в результаті дії тупого твердого предмета з деяким "негативним" відбитком поверхні, не можуть свідчити про те, що в результаті їх заподіяння могла наступити смерть потерпілого. Будь-яких ушкоджень, встановлених під час експертизи трупа ОСОБА_11, що вказують на наявність боротьби, немає. Всі зазначені ушкодження наносилися в ліву частину голови, при чому, голова повинна була бути фіксована на якійсь поверхні, удари завдавалися в короткий проміжок часу, в напрямку зверху вниз зліва направо (стосовно до утворення рубаних ран голови). З моменту заподіяння ушкоджень ОСОБА_11 пройшло не більше перших десятків хвилин до настання смерті. З огляду на характер травми голови, малоймовірно вчинення потерпілим будь-яких цілеспрямованих дій після заподіяння йому тілесних ушкоджень. У момент заподіяння ушкоджень ОСОБА_11, останній міг відчувати больові відчуття, враховуючи характер травматичної дії, що встановлений на трупі. Наявність гнильних змін, встановлених під час експертизи трупа ОСОБА_11 без досить точних характеристик температури, вологості, при якому знаходився труп під час його виявлення, допускаючи "консервацію" трупа, за певних обставин випадку, час перебування трупа можливо і при більш тривалих тимчасових характеристиках. Об'єктивних судово-медичних даних, чи є місце виявлення трупа ОСОБА_11 місцем смерті його, немає. (том 3 а.с. 51-55);

-згідно висновків судово - психіатричного експерта № 186 від 09.03.2016 року, ОСОБА_7 в даний час ознак психозу, недоумства та інших хворобливих психічних розладів не виявляє. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься правопорушення, в якому він підозрюється, ОСОБА_7 знаходився поза будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У застосуванні примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 в даний час не потребує. (том 3 а.с. 92-94);

-згідно висновків судово - психіатричної експертизи № 187 від 09.03.2016 року ОСОБА_6 в даний час ознак психозу, недоумства та інших хворобливих психічних розладів не виявляє. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься правопорушення, в якому він підозрюється, ОСОБА_6 знаходився поза будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У застосуванні примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 в даний час не потребує. (том 3 а.с. 95-97);

-допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_11 є її сином, від іншого шлюбу. Також потерпіла повідомила, що 11 грудня 2015 року, коли вона прийшла з роботи двері їй відчинив ОСОБА_11, який став вимагати у неї гроші 200 грн., вона йому дала 20 грн., на ґрунті чого у них виник конфлікт. Проте їй нічого не відомо з приводу вбивства останнього, але характеризувала його дуже негативно, повідомивши, що він неодноразово судимий, не працював, був дуже жорстоким по відношенню до неї та брата ОСОБА_6, застосовував до них тортури, зловживав спиртними напоями, продав усі речі з дому. Також потерпіла ОСОБА_1 повідомила, що претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_7 та свого сина ОСОБА_6 не має, та вбивство свого сина ОСОБА_11 розцінює, як вимушений захід на знущання останнього. Просила не позбавляти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свободи, оскільки вона залишилася сама та їй дуже важко;

-допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що є тіткою ОСОБА_6 та ОСОБА_11. 26.12.2015 року її племінник ОСОБА_11, у якого в цей день був день народження, не прийшов до неї просити гроші, це її дуже збентежило. Та цього ж дня в магазині вона почула, що ОСОБА_11 вбили, але вона даним слухам не повірила, оскільки думала, що ОСОБА_11 або взяли під варту, або він десь зі своєю дівчиною, але 27.12.2015 року її сестра ОСОБА_1 повідомила, що знайшли труп ОСОБА_11.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Досліджені і перевірені судом докази у справі, якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненому є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.

Згідно зі ст. 86 КПК України доказ є допустимим, якщо він отриманий в порядку, передбаченому цим Кодексом. Статтею 87 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких доказ може бути визнаний недопустимим. Достовірність та об'єктивність вищенаведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинувачених та визнання їх винуватості.

Суд, вважає вину ОСОБА_6, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України доведеною.

Дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

Необхідно також зауважити, що фактичні дані, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 29.01.2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_6, в той частині де він повідомив, про те, що коли 12.12.2015 року прийшов до ОСОБА_7 просити про допомогу, ОСОБА_6 взяв вдома у ОСОБА_7 сокиру з дерев'яною рукояткою, та повернувшись разом до будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 наніс ОСОБА_11 ряд ударів сокирою в ліву частину голови (3-4 удари), суд оцінує критично. Також суд оцінює критично дані, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 01.02.2016 року за участю ОСОБА_7, в той частині, що ОСОБА_7 знаходячись 12.12.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 бачив, як ОСОБА_6 взяв сокиру та на манекені показав механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11. Вищевказані дані, які містяться в протоколах проведення слідчих експериментів від 29.01.2016 року та 01.02.2016 року, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_10, а також проведенням за її участі слідчого експерименту та слідчим експериментом за участю ОСОБА_6 від 24.03.2016 року.

В судовому засіданні були досліджені наступні докази, залучені прокурором:

-висновки експерта від 21.03.2016 року № 401, відповідно до яких шість слідів пальців рук, відкопійованих на п'ять відрізків липкої стрічки розмірами 33х36 (слід розміром 20х18 мм), 45х32 (слід розміром 15х18 мм), 44х45 (слід розміром 15х14 мм), 84х46 мм (сліди розмірами 15х22 мм та 16х22 мм), 46х46 мм (слід розміром 11х20) залишені не ОСОБА_6, а іншою особою (особами), залишені не ОСОБА_7, а іншою особою (особами), залишені не ОСОБА_11, а іншою особою (особами), залишені не ОСОБА_11, ОСОБА_10, а іншою особою (особами), залишені не ОСОБА_11, ОСОБА_1, а іншою особою (особами);

-висновки експерта № 89-ИС/16 від 11.02.2016 року, відповідно до яких на куртці (об'єкти 1-4), вилученій в ході огляду місця події, наявність крові не виявлено (том 3 а.с. 2-3);

-висновки експерта № 90-Ис/16 від 11.02.2016 року, відповідно до яких на фрагменті підкладки з крісла (об'єкт № 1), вилученому в ході огляду місця події, наявність крові не виявлено (том 3 а.с. 5);

-висновки експерта № 91-Ис/16 від 12.02.2016 року, відповідно до яких на фрагменті оббивки крісла (об'єкти №№ 1-3), вилученої в ході огляду місця події, наявність крові не встановлено (том 3 а.с. 7);

-висновки експерта № 92-Ис/16 від 12.02.2016 року, відповідно до яких на фрагменті білої тканини з простирадла на кріслі в кімнаті № 2 (об'єкт № 1), вилученої в ході огляду місця події, наявність крові не виявлено (том 3 а.с. 9);

-висновки експерта № 93-ИС/16 від 12.02.2016 року, відповідно до яких на фрагменті оббивки крайньої частини крісла (об'єкт № 1), вилученої за адресою: АДРЕСА_1, наявність крові не виявлено (том 3 а.с. 11);

-висновки експерта № 94-Ис/16 від 12.02.2016 року, відповідно до яких на фрагменті оббивки середньої частини крісла (об'єкти №№ 1-3), вилученому за адресою: АДРЕСА_1, наявність крові не виявлено (том 3 а.с. 13-14);

-висновки експерта № 95-Ис/16 від 12.02.2016 року, відповідно до яких на фрагменті оббивки спинки крісла (об'єкти №№ 1-7), вилученому за адресою: АДРЕСА_1, наявність крові не виявлено (том 3 а.с. 16-17);

-висновки експерта № 202-Ц/16 від 01.03.2016 року, відповідно до яких, в результаті проведення судово - медичної експертизи зішкріба штукатурки (об'єкт № 1), вилученого 27.01.2016 року під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 знайдені сліди крові людини. При серологічному дослідженні встановити групову приналежність якої не було можливості, у зв'язку з не виявленням антигенів А,В,Н (при неодноразовому дослідженні) (том 3 а.с. 34-35);

-висновки експерта №9МК-С/16/227-С/16 від 29.01.2016 року, відповідно до яких на підставі даних судово-медичної експертизи шкірного ласкута від трупа ОСОБА_11, 1981 р.н., ("Висновок експерта" № 227-с/16 від 28.01.16.), при стереомікроскопічне дослідженні по краях, на кінцях і стінках рани, а також на шкірі навколо рани будь-яких сторонніх включень (текстильних волокон, деревини і т.п.) не виявлено (том 3 а.с. 45);

-висновки експерта № 10 МК-С/16/227-С/16 від 01.02.2016 року, відповідно до яких на підставі даних судово-медичної експертизи шкірного ласкута від трупа ОСОБА_11, 1981 р.н., ("Висновок експерта" № 227-с /16 від 28.01.16.), при контактно-дифузійному дослідженні включень меді, нікелю, заліза та свинцю не виявлено. (том 3 а.с.46-47);

-висновки експерта № 789-С/16, відповідно до яких у ОСОБА_6 мали місце наступні тілесні ушкодження: рубці в ділянці променезап'ясткових суглобів; рубець по задній поверхні лівого плеча; садно на правій гомілці та садно з синцем на лівій гомілці. Враховуючи морфологічні особливості рубців в ділянці променезап'ясткових суглобів, можна зробити висновок що вони могли стати результатом загоєння, як і забитих ран, так і термічних опіків - що утворилися відповідно, як в результаті дії тупого твердого предмета (ів), так і в результаті дії термічного агенту, та мають давність в межах до 2-х місяців до огляду. Також враховуючи анатомічне розташування даних пошкоджень, слід зазначити, що виникнення їх не є характерним при застосуванні спеціальних засобів (кайданок). Враховуючи морфологічні особливості рубця по задній поверхні лівого плеча, можна зробити висновок, що він є наслідком загоєння різаної рани, яка виникла в результаті дії гострого предмета, та має давність понад 1,5 роки до огляду. Садно на правій гомілці та садно з синцем на лівій гомілці виникли від ударної (удар-тертя) дії тупих твердих предмета(ів) і могли бути отримані в строк в межах 1-2 тижні до огляду. Цей висновок підтверджується виглядом, характером пошкоджень, а також стадією загоєння саден і кольором синця. За ступенем тяжкості вищевказані тілесні пошкодження викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.3 «Б», 2.3.5 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень (том 3 а.с. 112-113);

-висновки експерта № 437 від 08.04.2016 року, згідно з якими на наданому на дослідження відрізку липкої стрічки, розміром 84х121, вилученого 28.12.2015 року при огляді місця події за фактом крадіжки майна ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_5 відобразилися слід взуття, розміром 61х121 мм, який для встановлення групової належності слідоутворюючого об'єкту придатний. У зв'язку з великою кількістю виробників взуття та відсутності каталогів взуття встановити вид взуття не є можливим, будь-які особливі ознаки в сліді взуття, що досліджується, відсутні. У зв'язку з відсутністю орієнтувальних ознак встановити, якою частиною взуття, розмір взуття, ступінь зношування та взуттям на яку ногу залишений даний слід неможливо (том 3 а.с. 160-163);

-матеріали кримінального провадження № 12015220460001794 від 11.07.2015 року, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9 (том 3 а.с. 59-91).

Вищевказані висновки, матеріали кримінального провадження № 12015220460001794 від 11.07.2015 року в 1 томі, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_11, супровідні листи, довідки, залучені прокурором в судовому засіданні не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України, оскільки не містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324, ст. 368 КПК України, суд, вирішуючи питання про наявність в діях обвинувачених ознак злочину і за якою статтею кримінального закону це діяння має кваліфікуватися, для визначення умислу, а також для відмежування конкретного діяння проти життя чи здоров'я особи від суміжного, при дослідженні доказів виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, а саме враховано спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень (сила удару, його спрямованість, тощо), поведінку винного і потерпілого, яка передувала злочину, природу їх взаємин, причини припинення злочинних дій, поведінку винної особи після злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Частина 3 ст. 337 КПК України передбачає, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті людині (вбивство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

З формулювання обвинувачення вбачається, що умисел на вбивство потерпілого у ОСОБА_6 виник під час конфлікту з ОСОБА_11, тоді як умисел ОСОБА_7 на вбивство ОСОБА_11 виник після того, як йому ОСОБА_6 повідомив, що вбив ОСОБА_11 та прохав допомогти сховати тіло ОСОБА_11, та прийшовши обидва до будинку № АДРЕСА_1, виявили, що ОСОБА_11, ще живий, в результаті чого ОСОБА_7 надав ОСОБА_6 мовчазну згоду на вчинення вбивства ОСОБА_11 та за допомогою сокири наніс удари по голові.

Колегія суддів вважає, що висунуте обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства.

Згідно ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Стаття 68 Конституції України, передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Аналізуючи та оцінюючи у сукупності докази та показання надані сторонами кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.115 КК України вбивство це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Заподіяння смерті іншій людині - це позбавлення її життя.

Із суб'єктивної сторони вбивство за ст. 115 КК України може бути вчинено як з умислом прямим так і непрямим. За ч. 2 ст. 115 КК України з суб'єктивної сторони вбивство має, крім зазначеного, кваліфікуючі ознаки, передбачені п.п. 1-14 вказаної частини.

Частина 2 ст. 24 КК України визначає, що прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Частина 3 ст. 24 КК України визначає непрямим умисел, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, проте свідомо припускала їх настання.

При непрямому умислі відповідальність настає за наслідок, що фактично настав.

Таким чином, питання про умисел слід вирішувати, виходячи із сукупності усіх обставин, зокрема - із часу, завдання, способу, характеру і локалізації тілесного ушкодження, причинного зв'язку діяння з наслідком такого діяння.

Відповідно до ст. 26 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Згідно із ч. 2 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» №2 від 07 лютого 2003 року вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК) умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання. За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать: застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Для належного розуміння сутності поняття поза розумним сумнівом необхідно керуватися практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), оскільки відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п. 43 Рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Однак, сторона обвинувачення не довела, що обвинувачені заздалегідь домовилися між собою про вбивство потерпілого ОСОБА_11 чи погодили між собою дії хоча б у загальних рисах до початку спричинення тілесних ушкоджень.

Так, 12 грудня 2015 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 стався конфлікт на ґрунті неприязних відносин, в результаті чого ОСОБА_6 за допомогою кухонного молотка, маючи намір на вбивство ОСОБА_11, наніс останньому удари по голові. При цьому ОСОБА_6, був впевнений, що вбив ОСОБА_11, про що повідомив ОСОБА_10, тобто зробив всі дії, які вважав необхідними для доведення свого умислу на вбивство до кінця, та після цього пішов до ОСОБА_7, якому також повідомив, що вбив брата і тепер не знає, що робити з тілом. Та тільки знаходячись разом з ОСОБА_7 у будинку № АДРЕСА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виявили, що ОСОБА_11 живий і тільки тоді ОСОБА_7 сокирою наніс удари ОСОБА_11 по голові, маючи умисел на вбивство останнього.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» № 2 від 07.02.2003 року, умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК України, а також без ознак, передбачених ст.ст. 116 - 118 КК України, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 28 КК України злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців, без попередньої змови між собою.

Відповідно до діючого законодавства група осіб без попередньої змови - це двоє або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це. Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до моменту його вчинення не обговорювали питання про його вчинення, не домовлялися про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для такої групи характерне спонтанне, ситуативне об'єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об'єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем вже розпочалося, але ще не закінчилося.

Про спільну участь обвинувачених у вчиненні вбивства ОСОБА_11 свідчать показання свідка ОСОБА_10 про те, що вона бачила, як ОСОБА_7 наносив удари ОСОБА_11, при цьому ОСОБА_6 був рядом та не намагався зупинити останнього, крім того під час проведення слідчого експерименту від 24.03.2016 року ОСОБА_6 також пояснював, що ОСОБА_7 наносив удари сокирою по голові ОСОБА_11. Про спільну участь у вчиненні злочину свідчать як численні тілесні ушкодження знаряддями злочину - молотком та сокирою, в область голови, тобто у життєво важливий орган, так і суб'єктивне ставлення обвинувачених до наслідків своїх дій, тобто поведінка обвинувачених після заподіяння тілесних ушкоджень, які не надали допомоги потерпілому, а холоднокровно загорнули труп в килим, обмотали поліетиленовою плівкою та скотчем, після чого витягнули з будинку і сховали труп в ямі під будинком, закидавши його сміттям та цеглою, знищили сліди злочину, та продовжили вести звичайний образ життя.

В ході судового розгляду встановлено відсутність попередньої змови між обвинуваченими на вчинення злочину щодо ОСОБА_11, оскільки змова між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо місця, часу, способу вчинення умисного вбивства відсутня.

Кваліфікація дій обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 органом досудового розслідування за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України є невірною через відсутність самої кваліфікуючої ознаки п.12 - вчинення за попередньою змовою групою осіб .

Таким чином, проаналізувавши надані сторонами провадження та досліджені докази в сукупності, суд, дотримуючись вимог ст. 337 КПК України, приходить до висновку про необхідність виключення із обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кваліфікуючої ознаки вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осію, які не знайшли своє підтвердження в ході судового слідства «поза розумним сумнівом», а виявлені в ході судового розгляду неконкретності та суперечності не спростовані, відтак згідно положень та приписів Конституції України, КПК України, п.2 ст.6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини всі сумніви щодо доведеності вини обвинувачених тлумачиться судом на їх користь.

З урахуванням зазначеного дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 необхідно перекваліфікувати з п.12 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.28, ч.1 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене групою осіб.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», - для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. При цьому, якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

З огляду на фактичні обставини кримінального правопорушення, знарядь злочину - молоток та сокира, характер та локалізацію тілесних ушкоджень, що потерпілому було нанесено декілька ударів сокирою, молотком в місце розташування життєво важливого органу - область голови, того факту, що виявлені тілесні ушкодження, а саме відкрита черепно-мозкова травма у вигляді рубаних ран голови знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті потерпілого, дії обвинувачених після нанесення тілесних ушкоджень, жоден з яких після застосування насильства не вчинив будь-яких дій по відверненню негативних наслідків для потерпілого - не викликав швидку допомогу, а навпаки узгоджено вчиняли дії до прихованню тіла вбитого та створення спільними діями у родичів уявлення, що він живий, дійшов висновку, що вбивство потерпілого ОСОБА_11 охоплювалося умислом обвинувачених, у момент скоєння злочину, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 усвідомлювали суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачали можливість настання смерті потерпілого.

Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вбивстві потерпілого ОСОБА_11.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Оцінюючи докази і аналізуючи їх в сукупності, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України.

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене групою осіб.

Дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене групою осіб.

Проаналізувавши викладені по даному кримінальному провадженню докази та оцінивши їх в сукупності, колегія суддів визнає необґрунтованими ствердження обвинуваченого ОСОБА_6 про часткове визнання у судовому засіданні ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки вони спростовуються доказами викладеними у вироку, а саме показаннями ОСОБА_10, даними в суді та при проведенні слідчого експерименту, показаннями самого ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту від 24.03.2016 року, які об'єктивно узгоджуються з обставинами справи.

Показання ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що до них застосовувалися недозволені заходи ведення слідства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді, оскільки згідно з висновком експерта № 270-С/16 від 29.01.2016 року, у ОСОБА_6 на момент огляду яких - небудь тілесних ушкоджень встановлено не було, у зв'язку з чим ступень тяжкості тілесних ушкоджень не визначалась, крім того згідно з висновком експерта № 271-С/16 від 29.01.2016 року у ОСОБА_7 на момент огляду яких - небудь тілесних пошкоджень встановлено не було, у зв'язку з чим ступень тяжкості тілесних ушкоджень не визначалась. Крім того, судом проглянути два лазерних компакт диска з відеозаписом ходу проведення допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 16.03.2016 року, а також диски з відеозаписом проведення слідчого експерименту з його участю 24.03.2016 року, під час яких останній був в присутності захисника та на місці вчинення кримінального правопорушення розповідав, про вчинення злочину, наявність захисника давало можливість обвинуваченому в повній мірі реалізовувати свої процесуальні права, в тому числі відмовитись від проведення слідчого експерименту та надання відповідних показань, якщо внаслідок застосування до нього насильства у ньому були зафіксовані покази, які не відповідали дійсності чи були надані ним під тиском. Разом з тим, заяв та зауважень від ОСОБА_6 не надійшло. Також при проведенні слідчого експерименту від 24.03.2016 року ОСОБА_6 звертав увагу на найменші подробиці, розповів та показав, при яких обставинах ним та ОСОБА_7 було вчинено вбивство ОСОБА_11. В ході проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_18 від 01.02.2016 року, також не здобуто даних щодо застосування недозволених заходів ведення досудового слідства по відношенню до ОСОБА_7. Оскільки вказані показання дані підозрюваними в присутності захисників, з детальним описом подій, взаємопов`язаними, логічними. Під час проведення вказаної слідчої дії проводився відеозапис, який був переглянутий в судовому засіданні чим підтверджується самостійність та добровільність надання показів під час вказаної слідчої дії. Крім того, під час проведення слідчого експерименту від 24.03.2016 року по АДРЕСА_1, кв.1 з'ясовано, що в будинку були присутні родичі ОСОБА_6, яких небудь скарг, останній не висловлював. Протокол проведення слідчого експерименту підписаний захисником та обвинуваченим, що беззаперечно вказує на добровільність показань ОСОБА_6 щодо обставин вчинення злочину і відсутність будь якого тиску із боку працівників правоохоронних органів.

Суд критично, як намагання уникнення від відповідальності за вчинений злочини, оцінює показання в суді обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6, що до них застосовувалися недозволені заходи введення слідства, оскільки, після затримання обвинуваченим були призначені захисники, які в установленому законом порядку набули права на зайняття адвокатською діяльністю, до призначення захисників жодні слідчі дії з обвинуваченими не проводились, з моменту призначення захисників обвинуваченим всі слідчі дії проводились за участю захисників, чим було забезпечено реалізацію прав обвинувачених на отримання кваліфікованої правової допомоги, з будь-якими скаргами на неефективне надання правової допомоги даними адвокатами обвинувачені до повноважних органів не звертались.

Крім того, під час обрання запобіжного у вигляді тримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_6, ОСОБА_7 не заявляли, що до них застосувалися заходи впливу з боку органу досудового розслідування.

Доводи захисника та ОСОБА_6 про те, що останній надав показання про те, що ОСОБА_7 бив ОСОБА_11 сокирою по голові, будучи заляканим працівниками правоохоронних органів, суд вважає такими, що не мають об'єктивного підтвердження обґрунтованості скарг про застосування неналежного поводження «мінімального рівня жорстокості» у контексті ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки після проведення слідчих дій та після відкриття матеріалів кримінального провадження будь-які заяви чи зауваження щодо неповноти чи неправильності вказаних слідчих дій, ні обвинуваченими, ні їх захисниками не заявлялись ні в ході слідства, ні під час судового засідання при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Доводи ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_19 про те, що ОСОБА_6 вчинив злочин в стані сильного душевного хвилювання, та в результаті постійних тортур з боку ОСОБА_11, не знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки, згідно висновку експерта № 270-С/16 від 29.01.2016 року у ОСОБА_6 на момент огляду яких - небудь тілесних ушкоджень встановлено не було. Як пояснював ОСОБА_6 сторонніх предметів в руках ОСОБА_11 під час вищезазначених подій не було, крім того згідно висновку експерта № 305-Т/16/227-С/16 від 28.01.2016 року, в крові трупа ОСОБА_11 виявлений етиловий спирт в кількості - 3,44%0, тобто ОСОБА_11 був в стані сильного алкогольного сп'яніння, що нівелювало його фізичну перевагу над обвинуваченим ОСОБА_6.

Не знайшла свого підтвердження позиція обвинуваченого, що даний злочин було ним вчинено захищаючись, оскільки відсутні ознаки необхідної оборони, або перевищення меж необхідної оборони. Відсутнє підтвердження небезпечного посягання з боку ОСОБА_11, не доведено характеру небезпеки, що начебто загрожувала ОСОБА_6.

ОСОБА_6 надаючи різні, не послідовні, протирічливі, неправдиві покази - намагався ввести суд в оману та уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Доводи ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_3 про відсутність у діях обвинуваченого умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_11, з посиланням на наявність в його діях лише складу злочину, передбаченого ст. 396 КК України, приховання вчиненого ОСОБА_6 вбивства, суд вважає обраним обвинуваченим способом захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Позиція сторони захисту щодо неправильності кваліфікації дій обвинувачених, спрямована на уникнення відповідальності за скоєння умисного вбивства, за яке передбачено більш тяжке покарання, порівняно з санкцією ст. 396 КК України, та іншими санкціями, передбаченими статтями КК України за злочини проти життя та здоров'я.

Згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Наданий захисниками обвинувачених диск з інформацією, яку вони отримали під час замірів в АДРЕСА_1, де відбулося вбивство ОСОБА_11, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України).

Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК України.

Частиною першою статті 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом з тим, диск, з інформацією, наданий захисниками, не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України, оскільки не містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, крім того, не відповідає вимогам ст.ст. 85,86 КК України.

Підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6, на більш м'який злочин, ніж передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, а також підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_7 на ст. 396 КК України, колегія суддів не вбачає.

Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_8, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлені.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлені.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для врахування при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 в якості обставин, що пом'якшують покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, які зазначені органом досудового розслідування, оскільки щирим каяттям є певний психічний стан особи винного, який полягає у внутрішньому засудженні ним своєї поведінки, у повному усвідомленні та визнанні своєї вини, почутті каяття, прагненні усунути заподіяну шкоду та готовності підлягати кримінальній відповідальність, щире каяття ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчинення та бажання виправити ситуацію, тоді як ОСОБА_6 в судовому засіданні вину у вчиненні вищевказаного злочину визнав частково, критичної оцінки своїй злочинній поведінці не надав. При цьому, активне сприяння розкриттю злочину - це дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу правозаставним органам у встановленні істини у справі, з'ясуванні тих фактичних обставин, які мають істотне значення по справі.

Але даних щодо щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину в судовому засіданні не здобуто.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він не працював на момент затримання, за місцем мешкання характеризується задовільно, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він на момент затримання не офіційно працював в СТ Бар помічником калянщика, за місцем мешкання характеризується задовільно, за місцем навчання ХНВК № 21 характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, має захворювання - хронічний гастроуденіт.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_8 встановлено, що він не офіційно працює ТОВ «Спецбуд 7» дорожнім робочим, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, за місце мешкання характеризується задовільно, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Також судом беруться до уваги, роз'яснення, які містяться у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, тощо). Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілого.

Враховуючи викладене, думку потерпілої ОСОБА_2, яка просила не позбавляти свободи ОСОБА_8, суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції ч. 3 ст. 185 КК України, із звільненням від відбування покарання, на підставі ст. 75, ст. 76 КК України, з іспитовим строком, оскільки, на думку суду, саме даний вид покарання буде сприяти його виправленню і попередить скоєння ОСОБА_8 нових злочинів.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції ч. 3 ст. 185 КК України, з його реальним відбуттям, саме даний вид покарання буде сприяти його виправленню і попередить скоєння ОСОБА_6 нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_6, ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України, колегія суддів враховує, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 вчинили особливо тяжкий злочин, вину у фактично вчиненому злочині ОСОБА_6 визнав частково, не погоджуючись із кваліфікацією його дій, ОСОБА_7 не визнав вину повністю, враховує відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи підвищену суспільну небезпечність скоєного злочину проти життя та здоров'я особи а також позицію потерпілої ОСОБА_1, яка просила призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, суд вважає, що виправлення обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає за необхідне призначити покарання у вигляді позбавлення волі з його реальним відбуттям, оскільки останні вчинили умисно тяжкий насильницький злочин внаслідок якого настала смерть людини, а відповідно до ст.ст. 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід'ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Крім того, призначаючи ОСОБА_6 остаточне покарання, суд застосовує положення ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням.

Підстави для застосування відносно обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 ст.ст. 69,75 КК України - відсутні.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 і попередження вчинення нових злочинів. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Таке покарання за глибоким переконанням колегії суддів буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними інших злочинів.

Цивільній позов ОСОБА_1 не заявлявся.

Цивільній позов ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, оскільки судом встановлено, що саме обвинуваченими завдано матеріальну шкоду потерпілому, то вона підлягає стягненню.

Згідно до ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

В судовому засіданні доведена сума матеріальної шкоди - 5851 грн..

За змістом п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку, зокрема, зазначаються рішення суду щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

У практиці Європейським судом з прав людини щодо дотримання положень п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) встановлено вимогу, щоб позбавлення свободи було «законним», зокрема з дотриманням «процедури, встановленої законом».

Приймаючи до уваги практику Європейського Суду з прав, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, а також вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, беручи до уваги здійснення обвинуваченими після їх вчинення дій по знищенню слідів злочину, з метою уникнення від слідства та суду, у сукупності з суворістю можливого покарання та даних про відсутність міцних соціальних зв'язків, дають підстави для висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти належної поведінки обвинуваченим, а також беручи до уваги необхідність враховувати не лише інтереси конкретної особи, а й загально суспільний, який у даному випадку стосується результату розгляду кримінальної справи по обвинуваченню в умисному вбивстві - тобто протиправному позбавленні життя особи, тому суд вважає необхідним обраний ОСОБА_6, ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

При вирішенні питання щодо зарахування обвинуваченим строку попереднього ув'язнення, суд виходить з такого.

В редакції Закону України N 270-VI від 15.04.2008 року ч.5 ст.72 КК України передбачала, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

24.12.2015 року набрав чинності ув'язнення, яким ч.5 ст.72 КК України викладено у редакції, відповідно до якої передбачено зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження проводиться із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» № 2046-VIII від 18 травня 2017 року, який набрав чинності 21 червня 2017 року, частину 5 статті 72 КК України викладено в такій редакції: «попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті».

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, відносно обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ухвалою слідчого судді від 28.01.2016 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно частин 1, 4 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_6, ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 28 січня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а після цього із розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.

Відносно ОСОБА_8, під час проведення досудового розслідування, був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого сплив, проте клопотань про обрання запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили, не надходило. Крім того, враховуючи процесуальну поведінку ОСОБА_8, який не переховувався від суду, та з'являвся на кожне судове засідання, суд вважає можливим, не обирати відносно нього запобіжний захід, до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі положень ст. 100 КПК України.

Судові витрати за проведення судових експертиз згідно ч. 3 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинувачених.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 89, 368, 374 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_6, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_7, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8, до набрання вироком законної сили, - не обирати.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 рахувати з 28 січня 2016 року.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з 28 січня 2016 року.

Цивільний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 5851 грн..

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь держави в особі Харківського науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру витрати на проведення судової трасологічної експертизи № 401 від 21.03.2016 у розмірі по 1045 грн. 48 коп. з кожного (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь держави в особі Харківського науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру витрати на проведення судової трасологічної експертизи № 70 від 14.04.2016 року у розмірі по 571 грн. 74 коп. з кожного (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь держави в особі Харківського науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 495 від 26.01.2016 року у розмірі по 184 грн. 14 коп. з кожного (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь держави в особі Харківського науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру витрати на проведення судової трасологічної експертизи № 437 від 08.04.2016 року у розмірі по 219 грн. 90 коп. з кожного (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 28.01.2016 року, на майно, тимчасово вилучене під час огляду місця події від 27.01.2016 року за адресою: АДРЕСА_1, а саме: куртку зеленого кольору, 8 ВЛС зі СПР, фрагмент тканини білого кольору зі слідами РБК, фрагменти підкладки крісла зі слідами РБК, 4 фрагмента оббивки крісла, фрагменти штукатурки зі слідами РБК, паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6, копію паспорта ОСОБА_11, копію довідки про звільнення, поліетиленові плівки та килим зі слідами РБК.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді 01.02.2016 року, на тимчасово вилучене під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного за адресою: АДРЕСА_1, а саме: штору коричневого кольору з вікна, розташовану напроти ліжка в кімнаті ОСОБА_11, шматок гіпсокартону зі слідами речовини бурого кольору, зі стіни біля ліжка ОСОБА_11 шматок гіпсокартону зі слідами речовини бурого кольору з ями погребу, розташованого на території домоволодіння, два шматки обгорілої ковдри з пожарища на території домоволодіння.

Речові докази, вилучені в ході огляду місця події від 27.01.2016 року за адресою: АДРЕСА_1, предмети, а саме: фрагмент полімерної плівки прямокутної форми, розмірами 193,0х164,0 см білого з зеленуватим відтінком кольору, фрагмент полімерної плівки прямокутної форми, розмірами 193,0х116,5 см білого з зеленуватим відтінком кольору, фрагмент полімерної плівки прямокутної форми, розмірами 193,0х68,0 см білого з зеленуватим відтінком кольору, два великих мішка для сміття із блакитного поліетилену, скріплених між собою стрічками скотчу, два великих мішка для сміття із блакитного поліетилену, фрагмент світло - сірого багатошарового ватину з білими, червоними, синіми та зеленими нитками прямокутної форми, фрагмент білої напівсинтетичної тканими неправильної овальної форми, фрагмент оббивної тканини червоно - зеленого кольору з геометричним малюнком, фрагмент напівсинтетичної оббивної тканини червоного кольору неправильної прямокутної форми, куртку - вітрівку із зеленої нейлонової плащової тканини, фрагмент напівсинтетичної оббивної тканини неправильної прямокутної форми розмірами 128,0х82,0 см червоного кольору, фрагмент напівсинтетичної оббивної тканини червоного кольору неправильної прямокутної форми розміром 79,5х78,0 см, 2 фрагменти гіпсокартону, гардина, 3 фрагмента пухово - пир'євої ковдри, фрагмент бавовняного килима з малюнком, частинки речовини сіро - зеленого кольору (будівельна штукатурка), фрагмент марлі зі зразками крові та слини ОСОБА_7, фрагмент марлі із зразками крові та слини ОСОБА_6, килим, в який було загорнуто труп ОСОБА_11, передані на зберігання до камери схову СУ ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили, - знищити.

Речові докази - речі, в які було вдягнуто труп ОСОБА_11, а саме: фуфайку (футболка-безрукавка) чорно - коричневого кольору із хлопчата - паперового трикотажу, брюки спортивні чорного кольору із хлопчата - паперового трикотажу з логотипом «Адидас», плавки синього кольору із синтетичного трикотажу, шкарпетки сірого кольору бавовняні, передані на зберігання до камери схову СУ ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили, передати матері померлого ОСОБА_1, у разі відмови їх прийняти, - знищити.

Речові докази - ключі в кількості 4 штук, а також музикальні колонки «F&D» модель «SPS-866» 2 штуки з шнурами, сувенір шабля, сувенір собака 2 штуки, сувенір кінь, USB модем для інтернету, USB кабель з модема, утюг «Phillips», чохол лаковий чорного кольору, , передані на зберігання потерпілій ОСОБА_2, після набрання вироком законної сили, - вважати повернутими потерпілій.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Горпинич О.В.

Судді: Бондарєва І.В.

Шарко О.П.