Рішення № 72194300, 07.02.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7291/17

Провадження № 8/750/2/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Карацюба М.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою виконавчого комітету Чернігівської міської ради про перегляд рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання членом сім’ї наймача жилого приміщення, який помер, а також наймачем жилого приміщення, за нововиявленими обставинами,

в с т а н о в и в:

23 листопада 2017 року виконавчий комітет Чернігівської міської ради звернувся до суду із заявою про перегляд у зв»язку за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.10.2017 року, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, членом сім’ї ОСОБА_4, яка померла 13.05.2017 року, та за життя проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3. У задоволенні решти вимог відмовлено. Нововиявленими обставинами вважає заведення кримінального провадження №12017270010008552 від 10 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України за фактом шахрайських дій, які спрямовані на умисне заволодіння квартирою, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 22/8-А. Про вказані обставини дізнався при винесенні постанови апеляційним судом 19.12.2017 року.

Представник заявника підтримав заяву з наведених підстав.

Представник ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Заслухавши представників, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як передбачено п.1 ч.1, 2 ст.423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Згідно ст.424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення .

Встановлено, що 09 листопада 2017 року до Чернігівського відділу поліції надійшла заява ОСОБА_8 слідчим відділенням Чернігівського міського відділу Головного управління Національної поліції України заведено кримінальне провадження № 12017270010008552 від 10 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України за фактом шахрайських дій, які спрямовані на умисне заволодіння квартирою, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 22/8-А.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дала свідчення суду, що в квартирі АДРЕСА_1 постійно проживає з січня 1998 року. За період проживання у свідка зі всіма сусідами склалися дружні відносини. В даному під’їзді будинку 22 по проспекту Миру є 10 квартир, з яких мешканці постійно проживають лише в кв. 4-А, 5-А, 7-А, 8-А, 9-А. В 2010 році зробили ремонт в під’їзді своїми силами, зібравши кошти з мешканців під’їзду. В квартирі 8-А мешкали ОСОБА_9 та її дочка ОСОБА_10. Дана сім’я мала невеликий дохід, тому свідок з іншими сусідами не взяли з них кошти для ремонту під’їзду. З ОСОБА_11 свідок разом вирішували питання ремонту під’їзду, разом піднімались на горище та спускались в підвал. ОСОБА_10 десь в 1998 -2000 роках спілкувалась зі свідком, але при спілкуванні свідок зрозуміла, що вона тяжко психічно хвора. Її хвороба виражалась в підозрілості та обережності. ОСОБА_10 ніколи практично не виходила з квартири. Вважала, що її прослуховують. Неодноразово приходила в квартиру до свідка та говорила, щоб «убрала прослушку». На контактну розмову не йшла. Вказане свідчило, що її підозрілість має хворобливий характер. За продуктами ходила її мати. В 2011 році до свідка заходила поштарка, яка розносила пенсію і просила бути присутньою при передачі пенсії ОСОБА_10, так як ОСОБА_12 не хотіла, щоб її мати отримувала пенсію, та викидувала гроші на підлогу, сама ОСОБА_12 ніяких коштів не отримувала, була на повному утриманні своєї матері. В 2011-2014 році свідок робила ремонт в своїй квартирі, в зв’язку з чим виникла необхідність вирішити питання водорозведення. Для встановлення водолічильника, свідок неодноразово була в квартирі ОСОБА_10, але вони відмовили, навіть в тому, щоб до них прийшли майстри ЖЕКу. За час проживання свідка в даній квартирі жодної іншої сторонньої людини в квартирі ОСОБА_10 не бачила. В даний час свідок перебуває на пенсії та практично цілодобово знаходиться вдома. З 2015 року свідок забрала мешкати до своєї квартири свою матір ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка щомісяця миє підлогу в під’їзді. Бачить та знає всіх сусідів. Спілкується з ними, вони її поважають та люблять. З її слів ніхто в квартирі ОСОБА_10 крім двох жінок, яких вона знає, не проживав і ніколи не приходив. До перевірок газовими службами та водоканалу вони нікого не пускали до квартири. В квартирі ОСОБА_10 не було належного ремонту, всі меблі були 50-х років, газова колонка була без верхньої кришки, а телевізора у них взагалі не було. При спілкуванні з ОСОБА_9 свідку відомо, що у них є родичі в Росії. В 2008 році стався випадок, коли ОСОБА_9 пішла до магазину, а вдома залишилась ОСОБА_12. Вона, очевидно, в зв»язку із загостренням своєї хвороби, вирішила, що її матір «вбили». Вона вийшла на балкон та погукала жінок, які просто йшли по вулиці, щоб вони викликали міліцію, бо її мати знаходиться в кв. 5-А, де її вбили. Після чого до свідка вірвався наряд міліції, спитали, де тіло ОСОБА_9, а потім, коли свідок показала, що у неї в квартирі нікого немає, вони піднялися до кв. 8-А та опитали ОСОБА_10, після чого зрозуміли, що виклик був зроблений хворою людиною та через деякий час поїхали. До їх приїзду прийшла ОСОБА_11 та пояснила, що її дочка хвора. В кінці липня чи на початку серпня 2014 року померла ОСОБА_9, про що повідомила сусідка з кв. 9-А ОСОБА_14. Свідок прийшла на 3-й поверх і разом з ОСОБА_14 зайшли разом до квартири 8-А, де побачили що ОСОБА_11 лежала в кімнаті на дивані і за всіма ознаками вже була мертва, після чого викликали поліцію. Потім почався тривалий період перемовин з ОСОБА_10, щодо видачі тіла матері для доставки її до моргу та три дні вмовляли ОСОБА_12 віддати тіло матері, щоб відвезти її в морг. Дільничний застосував силу до ОСОБА_12 притримавши її біля дверей, а працівники з машини доставки швидко зайшли і винесли тіло ОСОБА_9. Поховання було здійснено за рахунок Єлецького монастиря. На похованні були лише батюшка з певчими, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з кв. 7-А. Ніякого чоловіка, який би допомагав ОСОБА_10 поховати її матір не було. Після поховання ОСОБА_9, ОСОБА_10 практично перестала виходити з квартири. Сусіди приносили їй під двері продукти, дзвонили, однак вона їх не брала. Будь-кого стороннього з ОСОБА_12 поруч свідок не бачила. В поштовому ящику бачила квитанції про оплату послуг з великими борговими сумами. Так як ОСОБА_10 жили над свідком, то остання чула як вони розмовляли між собою, ніякого іншого голосу, тим паче чоловічого голосу не чула. 13 травня 2017 року сусідка ОСОБА_14 відчула неприємний запах та викликала поліцію. Коли приїхала поліція, вони викликали працівника ЖЕКу та вскрили квартиру № 8-А по проспекту Миру в м. Чернігові. Свідками цього були також ОСОБА_14, ОСОБА_5 з квартири 9-А. В квартирі на дивані лежала ОСОБА_10, вона була мертва і, судячи із запаху, давно. Дільничний при вказаних свідках шукав паспорт померлої, проте не знайшов ніяких документів. Будь-яких чоловічих речей в квартирі свідок не бачила. На кухні в холодильнику не було жодних продуктів, лише каструля холодної чистої води, вказане свідчить, що ОСОБА_10 померла від голоду. Після того як її відвезли до моргу квартиру дільничний опечатав та після її смерті у вказаній квартирі ніхто не проживає. Свідок дзвонила до моргу, щоб за спільні кошти під»їзду поховати ОСОБА_10, однак працівники моргу відмовили, посилаючись на те, що сусіди не є родичами і тіло вони не мають право видавати. Одночасно свідок вказала, що під’їзд їхнього будинку постійно зачинений на замок, ключі від якого є в кожній квартирі та будь-яка стороння людина без попереднього дзвінка чи домовленості зайти до під’їзду не може.

Свідок ОСОБА_5 суду повідомив, що він поселився в буд. № 22 в кв. 9-А по пр- Миру в м. Чернігові з 2001 року, його бабуся там проживала ще із 60-х років. ОСОБА_10 та ОСОБА_15 завжди проживали вдвох, вели закритий образ життя, практично ні з ким не спілкувалися. В червні 2014 року ОСОБА_10 подзвонила до свідка у квартиру та повідомила, що її матері стало погано, попросила викликати швидку, проте, коли свідок зайшов до їхньої квартири, щоб подивитися, що там сталося, побачив, що ОСОБА_15 вже померла. ОСОБА_10 не могла повірити, що її мати померла та довго не дозволяла винести її тіло з квартири, тільки на третій день смерті матері разом з поліцією це вдалося зробити. Після смерті матері свідок бачив ОСОБА_10 дуже рідко. Весною 2017 року померла ОСОБА_10, після чого квартиру, в якій вона проживала було опломбовано, такою вона залишається і зараз, в ній ніхто не проживає. За час проживання у спільному під’їзді ніяких чоловіків свідок поряд з ОСОБА_9 не бачив, гостей у них не було, до них взагалі було важко потрапити у квартиру, так я к вони довго не відчиняли двері навіть сусідам. За час їх життя свідок декілька разів був у їхній квартирі, ніяких речей сторонніх осіб там не бачив.

Свідок ОСОБА_6 дала свідчення суду, що знайома з сім’єю ОСОБА_9 з 1971 року, з якими була в хороших стосунках, часто заходила до них, приносила їм фрукти з дачі. З ОСОБА_10 їй було складніше спілкуватися, так я у неї були психологічні проблеми після травми. ОСОБА_16 часто ходила до церкви, її дочка в основному сиділа дома. ОСОБА_15 та ОСОБА_10В жили вдвох, сторонніх осіб у них ніколи не було, підіймалася до них лише поштарка. Після смерті ОСОБА_10 її дочка довго не давала винести тіло з квартири, і коли вдалося це зробити образилася на неї, так як вона в цьому посприяла поліції. Коли свідок разом із ОСОБА_10 ходила до церкви на панахиду, то запропонувала їй сповістити про смерть матері родичів. Від монашки Єлецького монастиря свідок дізналася, що поховання ОСОБА_15 буде здійснювати монастир, так як про це була попередня домовленість. На похоронах ОСОБА_15 були присутні монашки, батюшка, свідок зі своїм чоловіком та ОСОБА_10 Свідок ОСОБА_6 також повідомила суду, що після смерті матері вона рідко бачила ОСОБА_10, декілька разів в магазині. ОСОБА_17 від допомоги сусідів відмовлялася, відсторонилася від них. Навіть не забирала овочі, які їй принесла сусідка після смерті матері. З 1971 року свідок у квартирі ОСОБА_10 нікого, крім них двох не бачила. ОСОБА_3 там не проживав. ОСОБА_17 була заміжня, але вона розлучилася з чоловіком ще до того, як почала проживати з матір’ю. Ще коли ОСОБА_15 була живою, вона заходила в квартиру неодноразово, жодних слідів перебування в квартирі чоловіка не бачила. Після смерті ОСОБА_15 до квартири не заходила. Після смерті ОСОБА_17, вона телефонувала в морг, щоб забрати тіло та здійснити поховання, проте їй відмовили, так як вона не була родичем покійної. Крім того, свідок повідомила, що ОСОБА_18 проживає в сусідньому під’їзді.

Свідок ОСОБА_7 суду повідомив, що він зареєстрований у квартирі № 7-А в буд. 22 в м. Чернігові з 2007 року, хоча проживав там і раніше, а з 2005 року він уже був на пенсії, а тому практично постійно перебував вдома і за цей період не бачив, щоб хто-небудь з чоловіків міг зайти в квартиру, в якій проживали ОСОБА_15, так як вони навіть міліцію та електрика не впускали до квартири. ОСОБА_17 особисто він бачив лише один раз, коли намагався достукатися до них, так як прийшов електрик, який не міг потрапити до них в квартиру, так як вони йому не відчиняли. Після смерті матері ОСОБА_17 в квартиру нікого не впускала та не віддавала тіло покійної матері. На похоронах ОСОБА_15 були присутні свідок зі своєю жінкою та священник і три монашки з Єлецького монастиря, які і проводили поховання. Після смерті матері декілька разів, приблизно один раз в тиждень, бачив ОСОБА_10 у під’їзді, проте вона з ним не віталася. Хто поховав ОСОБА_10, йому невідомо, так як з’ясувати це йому не вдалося. Після смерті ОСОБА_17 квартиру опечатали працівники поліції і в ній ніхто не мешкав.

Листом слідчого СВ Чернігівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Чернігівській області від 15.01.2018 року на запит суду повідомлено, що триває досудове розслідування по кримінальному провадженню №12017270010008552 від 10.11.2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні було встановлено відсутність родинного зв’язку між ОСОБА_3 та ОСОБА_10

ОСОБА_10 померла 13 травня 2017 року у віці 67 років, що підтверджується актовим записом про смерть №1497 від 27 травня 2017 року (а.с. 94).

Згідно особового рахунку на квартиру за адресою: АДРЕСА_2/1, вбачається, що основним наймачем квартири є ОСОБА_9, яка була зареєстрована 24.08.1958 року та знята з реєстрації в зв’язку зі смертю 31.07.2014 року та дочка ОСОБА_10, була зареєстрована до вказаної квартири 24.05.1966 року та знята з реєстрації в зв»язку зі смертю 13.05.2017 року. Форма власності житла – комунальна (а.с. 52).

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сімї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сімї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім»ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Статтею 61 ЖК України передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Згідно з роз»ясненнями, даними Пленумом Верховного Суду України у п. 9 Постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (із змінами, внесеними постановами № 2 Пленуму від 10 березня 1989 року та № 3 від 25 грудня 1992 року), при розгляді спорів про право користування житловим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з’ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім»ї наймача, чи прописані вони в цьому житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство.

У відповідності до положення ч. 2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сімї наймача, набувають рівного з іншими членами сім»ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім»ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім»ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім»ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім»ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст.106 ЖК України повнолітній член сім’ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сімї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім’ї наймача.

Проте, за час життя ОСОБА_19 не являлася наймачем квартири АДРЕСА_3 та після смерті своєї матері ОСОБА_9 не переоформила договір найму на вказану квартиру на своє ім’я.

Разом з тим, у суду відсутні докази проживання ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3 з 2007 року, тому у суда не має підстав вважати ОСОБА_3 наймачем спірної квартири та членом сім»ї померлої.

З пояснень допитаних свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_3 ніколи не мешкав разом з ОСОБА_10, вони не вели спільне господарство до смерті останньої, тому в частині позову про визнання позивача членом сім»ї ОСОБА_10 слід відмовити.

Суду не надано об»єктивних та належних доказів у підтвердження факту вселення та проживання ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3.

Позивачем та його представником не надано суду доказів про існування письмової згоди ОСОБА_9, як наймача житлового приміщення, так і членів її сім»ї ОСОБА_10, у відповідності до вимог ст. 65 ЖК України, на його проживання у спірній квартирі.

ОСОБА_3 не був зареєстрований у спірній квартирі, а тому у суда не має законних підстав визнавати ОСОБА_3 наймачем квартири АДРЕСА_3.

Розглядаючи спір, в межах заявлених позовних вимог, судом враховано, що ОСОБА_10 після смерті своєї матері - наймача ОСОБА_9 не переоформила на себе договору найму житлового приміщення, тобто не набула прав та обовязків, передбачених для наймача Житловим кодексом України. Таким чином, визнання позивача членом сімї ОСОБА_20, померлої 13 травня 2017 року, яка є членом сімї наймача, а не наймачем, не забезпечує позивачу набуття права користування житловим приміщенням.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання членом сім»ї наймача ОСОБА_10 та визнання наймачем квартири АДРЕСА_4 задоволенню не підлягають.

Згідно ч.3, 4 ст.429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною 2 статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання членом сім»ї наймача ОСОБА_10 та визнання наймачем квартири АДРЕСА_4 задоволенню не підлягають, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючисьст.ст. 223, 259, 263, 264, 265268, 353, 354, 423, 424, 429 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

заяву виконавчого комітету Чернігівської міської ради про перегляд рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання членом сім’ї наймача жилого приміщення, який помер, а також наймачем жилого приміщення, за нововиявленими обставинами, задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.10.2017 року у справі № 750/7291/17 за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання членом сім’ї наймача жилого приміщення, який помер, а також наймачем жилого приміщення, скасувати за нововиявленими обставинами.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання членом сім’ї наймача жилого приміщення, який помер, а також наймачем жилого приміщення, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Карапута