Постанова № 72192785, 14.02.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М.,

секретар судового засідання: Брикса Ю.Ю.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»,

відповідач: ОСОБА_1,

розглянула в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ТзОВ «Рівнетеплоенерго» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2017 року, ухваленого в складі судді Тимощука О.Я., повний текст якого складено 13 листопада 2017 року, у справі №569/9098/16-ц,

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01 січня 2007 року по 01 липня 2016 року в сумі 19182,85 грн.

В обґрунтування позову посилаються на те, що позивач є виконавцем та постачальником послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Такі послуги надаються за договором про надання послуг, який є договором приєднання, а тому споживач отримавши від позивача пропозицію укладення типового договору вважається таким, що уклав вказаний договір. Зазначає, що ОСОБА_1 продовжувала користуватися послугами теплопостачання, а тому зобов'язана сплатити заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01 січня 2007 року по 01 липня 2016 року в сумі 19 182,85 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» 314,08 грн. за послуги з централізованого теплопостачання за період з 01 жовтня 2015 року по 01 червня 2016 року та 8 294,43 грн. за послуги з постачання гарячої води за період з 01 травня 2010 року по 01 червня 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» 1378,00 грн. судового збору.

В поданій на рішення апеляційній скарзі в частині стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення представник ТзОВ «Рівнетеплоенерго» вказує на його незаконність з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд безпідставно враховував як доказ по справі акти-претензії про відсутність у квартирі відповідача радіаторів опалення та акт про неналежне надання або ненадання послуг, оскільки вони складені відповідачем та мешканцями сусідніх квартир без виклику представника виконавця послуг. Судом залишено поза увагою, що з 01 січня 2007 року по 01 липня 2016 року жодних звернень та заяв від відповідача щодо ненадання послуг з теплопостачання не надходило, а тому позивач не міг знати про демонтування радіаторів працівниками приватного підприємства «ВВ» на балансі якого знаходився будинок за АДРЕСА_1

Просить судове рішення в оскаржувані й частині скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін з тих підстав, що послуги з теплопостачання йому як споживачу не надавалися, оскільки радіатори опалення в його квартирі були відключені не за його власною ініціативою, а таке відключення було зумовлено крайньою необхідністю у зв'язку з виходом з ладу радіаторів опалення та загрозою витоку води із системи теплопостачання та можливим затоплення мешканців будинку. Вказує, що споживач має право на звільнення від плати за послуги у зв'язку з їх ненадання.

В частині задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за постачання гарячої води за період з 01 травня 2010 року по 01 червня 2016 року рішення суду не оскаржене, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачу послуги з теплопостачання за період з січня 2007 року по 11 жовтня 2015 року не надавалися у зв'язку зі зняттям радіаторів опалення у квартирі відповідача через їх аварійний стан, а тому підстав для нарахування та стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання за вказаний період немає.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно ч. 1 ст. 19 вказаного Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2006 року № 45, передбачено, що споживачі зобов'язані своєчасно оплачувати надані їм житлово-комунальні послуги (опалення, постачання холодної та гарячої води) та витрати на утримання будинку і прибудинкової території пропорційно до загальної площі квартири згідно порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 та пізніше Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529.

З матеріалів справи вбачається, що з 2007 року будинок за АДРЕСА_1 перебував на балансі Приватного підприємства «ВВ», а з 09 лютого 2012 року у зв'язку із незадовільним утриманням житлового фонду переданий на баланс Житлово-комунального підприємства «Сонячне» (а.с.42-44).

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 , які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Вбачається, що в січні 2007 року у зв'язку з виходом з ладу радіаторів опалення в квартирі ОСОБА_1 і загрозою витоку води з системи теплопостачання та затоплення мешканців інших квартир, що проживали поверхами нижче, працівниками Приватного підприємства «ВВ» як приватної житлово-експлуатаційної контори, були демонтовані вказані радіатори та встановлені заглушки (а. с. 29), тобто квартира відповідача була відключена від мереж централізованого опалення.

Відсутність радіаторів опалення у квартирі АДРЕСА_1, яка належить відповідачу у період 2007-2015 років підтверджується актами-претензіями від 21 лютого 2007 року, 16 лютого 2008 року, 09 лютого 2009 року та 02 лютого 2010 року (а.с.45-48).

Отже, відключення радіаторів опалення в квартирі відповідача відбулося не за його власною ініціативою як споживача послуг, а було зумовлено крайньою необхідністю для уникнення нанесення матеріальної шкоди іншим мешканцям будинку.

Радіатори опалення встановлено у вказаній квартирі лише 11 жовтня 2015 року, що підтверджується актом-претензією про неналежне надання або ненадання послуг від 12 жовтня 2015 року (а.с. 79).

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів надання послуг з централізованого теплопостачання до квартири ОСОБА_1 у період з січня 2007 року по 11 жовтня 2015 року позивачем не надано, а судом таких доказів не здобуто.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання за вказаний не має, а до стягнення підлягає заборгованість лише за період з 12 жовтня 2015 року по червень 2016 року в сумі 314,08 грн. Вказаний розрахунок боргу сторонами не спростований.

Не заслуговую на увагу доводи апеляційної скарги про те, що акти-претензії про відсутність у квартирі відповідача радіаторів опалення та акт про неналежне надання або ненадання послуг не є належним доказом по справі, оскільки вони складені без виклику представника виконавця послуг з таких підстав.

Статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) передбачено, що належними доказами, які підтверджують ненадання послуги чи надання її неналежної якості можуть бути виключно Акти-претензії, складені у відповідній формі. Акт-претензії вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, оскільки були предметом дослідження в суді першої інстанції.

З врахуванням вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, а тому рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, ст. 375, ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ТзОВ «Рівнетеплоенерго» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 лютого 2018 року.

Головуючий :

Судді :