Рішення № 72191515, 06.02.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1170/15-ц

Провадження №2/541/3/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 лютого 2018 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі:головуючої, судді Куцин В.М.,

з участю секретаря Борисенко М.Б.,

представника позивача адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «КРАЇНА», про стягнення майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо–транспортної пригоди, треті особи ОСОБА_4, ЗАТ Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «КРАЇНА», про стягнення майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо–транспортної пригоди, треті особи ОСОБА_4, ЗАТ Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ», в якому просив стягнути з відповідачів на його користь майнову шкоду в розмірі 62737,29 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн завданої внаслідок дорожньо–транспортної пригоди та судові витрати 1227 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30 вересня 2013 року, о 16 годині 05 хвилин на 305 км автодороги Київ-Харків, ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та дистанції і допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який після удару машиною Honda, здійснив наїзд на машину ОСОБА_2 «Шевроле Каптіва» державний номерний знак BI 0599ВМ, завдавши автомобілю значні технічні ушкодження.

За наслідками цього ДТП постановою Решетилівського районного суду від 20.11.2013 ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, та притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу у сумі 425 грн. Водій ОСОБА_4 визнаний не винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, та звільнений від адміністративної відповідальності. В постанові Решетилівського районного суду від 20 листопада 2013 року щодо ОСОБА_4 встановлено, що зіткнення автомобіля ОСОБА_4 з автомобілем ОСОБА_2, сталось внаслідок зіткнення автомобіля під керуванням відповідача ОСОБА_3, з автомобілем ОСОБА_5, а водій ОСОБА_4 не визнаний винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та заподіяння автомобілю ОСОБА_2 механічних пошкоджень.

Вказує що відповідачами в даній справі є страхова компанія, яка застрахувала цивільну відповідальність ОСОБА_3 від завдання шкоди третім особам ПАТ СК «КРАЇНА», яка до часу звернення до суду уникає проведення страхових виплат, та винний у скоєнні вказаного ДТП - відповідач ОСОБА_3

В результаті перерозподілу справа передана на розгляд судді Куцин В. М. 12.09.2016 року.

Цивільна справа тривалий час перебувала в експертній установі в зв’язку з проведенням ряду експертиз за клопотаннями сторін по справі.

09.08.2017 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, а саме збільшив суму матеріальних збитків до 146910 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що постановою Решетилівського районного суду від 20.11.2013 ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а ОСОБА_4 визнаний не винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП та звільнений від адміністративної відповідальності. Зіткнення автомобіля під керуванням ОСОБА_4 з автомобілем ОСОБА_2, сталось внаслідок зіткнення автомобіля під керуванням відповідача ОСОБА_3, з автомобілем під керуванням ОСОБА_5, а сам ОСОБА_4 постановою суду визнаний не винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди в результаті якої автомобіль ОСОБА_2 зазнав механічних пошкоджень. Тому просив стягнути матеріальну та моральну шкоду з ОСОБА_3 та його страхувальника ПАТ «Страхова компанія «Країна». Вказував, що вина відповідача ОСОБА_3 встановлена постановою про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 отже дані обставини доказуванню не підлягають відповідно до положень ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні вимог, на підставі письмових заперечень на позов (а.с.190). Пояснив, що механічні пошкодження автомобілю позивача «Шеврале Каптіва» були завдані в наслідок зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_4 Його автомобіль не завдавав механічних пошкоджень автомобілю ОСОБА_2 Проведені в справі експертизи свідчать про відсутність будь-якого причинного зв’язку між його діями та пошкодженням автомобіля ОСОБА_2, тому він не повинен нести відповідальність за шкоду завдану позивачу в результаті пошкодження автомобіля.

Представник відповідача ПАТ «Страхова компанія «КРАЇНА», в судове засідання не з’явився, в своїх письмових запереченнях просив справу розглядати у відсутність представника, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки висновком №390/391 комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 26 липни 2016 року, встановлено відсутність невідповідностей вимог «Правил дорожнього руху України» з боку водія ОСОБА_3,які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з зіткненням автомобілів «Мерседес Бенц» дн. АН 8102 АС та Шевролет Каптіва дн. ВІ05-99 ВМ і утворенням пошкоджень на автомобілі Шевролет Каптіва дн. ВІ05-99 ВМ. Отже, у ПАТ «СК «КРАЇНА», не виникає обов’язку по відшкодуванню шкоди позивачу, оскільки цивільно-правова відповідальність страхувальника водія ОСОБА_3 не настала.

Представник ЗАТ Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ» та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, заяв та клопотань на адресу суду від них не надходило.

Заслухавши, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та матеріали справ про адміністративне правопорушення Решетилівського районного суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3М заст.. 124 КУпАП, та ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідност.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 30 вересня 2013 року о 16 год 05 хв на 305 км автодороги Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю кількох автомобілів.

Відповідно до постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2013 року, 30 вересня 2013 р., о 16 годині 05 хв. на 305 км автодороги Киів-Харків ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4. Як слідує із змісту постанови ОСОБА_3 в розгляді справи участі не приймав. Вищезазначеною постановою суду ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.9 том 1). Автомобіль ОСОБА_3 застрахований у ПАТ СК «Країна», що підтверджується договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11 квітня 2013 року у формі Полісу АС/2047692, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом став автомобіль НОМЕР_3(а.с.67 т.1).

Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2013 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 встановлено: водій ОСОБА_4 визнаний невинним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.06.2013 о 16 годині 05 хвилин на 305 км автодороги Киів-Харків та нанесенні автомобілю ОСОБА_2 механічних пошкоджень. Автомобіль MERCEDES BENZ Sprinter 310D реєстраційний номер НОМЕР_4 яким керував ОСОБА_4, належний ОСОБА_6, застрахований у ЗАТ Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ», м. Київ, здійснив зіткнення з автомобілем «Шевроле Каптіва» державний номерний знак BI 0599ВМ під керуванням ОСОБА_2, завдавши йому значні технічні ушкодження. Справу стосовно ОСОБА_4 закрито за відсутності в його діях складу правопорушення (а.с. 10 том 1).

На підставі ухвал суду від 08 жовтня 2015 року та 01 квітня 2016 року були проведені комплексна судова транспортно-трасологічна та автотехнічна експертизи та судова автотоварознавяа експертиза (а.с.194 -201 том 1, а.с. 93-134 том 2).

У висновку №390/391 комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 26 липня 2016 року, встановлено, що в діях водія автомобіля «HONDA ACCORD» ОСОБА_3 відсутні невідповідності вимогам «Правил дорожнього руху України», які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з зіткненням автомобілів «MERCEDES-BENZ SPRINTER» під керуванням ОСОБА_4 та «CHEVROLET CAPTIVA» під керуванням ОСОБА_2 і утворенням пошкоджень на автомобілі «CHEVROLET CAPTIVA» (а.с. 200 том 1).

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 82 ч.6 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зважаючи на вищевказані норми ЦПК України чинні на момент ухвалення судом рішення, які підлягають застосуванню виходячи з положень ст. 3 цього Кодексу, суд вважає безпідставними посилання позивача та його представника на постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 20.11.2013, як на беззаперечний доказ встановлення вини ОСОБА_3 у заподіянні пошкоджень автомобілем під керуванням ОСОБА_4 автомобілю ОСОБА_2,зважаючи на вищенаведені судом обґрунтування. Більше того постановою суду на яку посилається позивач ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП заподіяння механічних пошкоджень автомобілю«MERCEDES-BENZ SPRINTER» під керуванням ОСОБА_4, а вина відповідача ОСОБА_3 у заподіянні механічних пошкоджень автомобілем «MERCEDES-BENZ SPRINTER» під керуванням ОСОБА_4 автомобілю позивача не встановлена. Також не встановлений причинний зв'язок між діями ОСОБА_3 та пошкодженнями автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_2, які він отримав в результаті зіткнення із автомобілем під керуванням ОСОБА_7 «MERCEDES-BENZ SPRINTER» д.н.з. НОМЕР_4.

Положенням ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За правилом ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Оскільки відповідачем на підтвердження своїх заперечень надані експертні висновки, які спростовують твердження позивача, а постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та третю особу ОСОБА_4 на які посилається позивач як на підтвердження своїх позовних вимог не встановлюють вини та причинного зв’язок між діями ОСОБА_3 та механічними пошкодженнями автомобіля позивача «CHEVROLET CAPTIVA» отриманими в наслідок ДТП, що мала місце 30 вересня 2013 року о 16 год 05 хв на 305 км автодороги Київ-Харків, тому відсутні підстави у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 в повному обсязі.

Відповідно до положення ст.6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Положенням частини 32.1 статті 32 передбачено, що шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону, шкода не відшкодовується.

Враховуючи положення ст. 6 та ч. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у ПАТ «СК «Країна» не виникає обов’язку по відшкодуванню шкоди позивачу, оскільки цивільно-правова відповідальність страхувальника ОСОБА_3 не настала, отже відсутні підстави у задоволенні позовних вимог до ПАТ «СК «Країна» в повному обсязі.

Суд, вважає, що ОСОБА_2 не доведено спричинення відповідачем ОСОБА_3 шкоди автомобілю позивача у вигляді заподіяння механічних пошкоджень. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 є недоведеними та безпідставними, а отже позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки відповідачами не заявлено вимог про стягнення із позивача судових витрат та не подано відповідних доказів на підтвердження розрахунку суми судових витрат, відтак судові витрати у зв’язку із відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, не стягуються із нього на користь відповідачів.

Керуючись ч. 4 ст. 3, ст. 5,10, 12, 13,263, 264, 265, 266, 268, 273,354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 та Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «КРАЇНА», матеріальної шкоди заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_6 в розмірі 146910 гривень та 5000 гривень моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Повний текст судового рішення складений 14 лютого 2018 року.

Суддя: ОСОБА_8