Вирок № 72190080, 08.02.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/772/2017

Справа № 428/12390/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Волкової О.М., Рочевої М.О.,

прокурора Доманчук А.В., Джунь І.В.,

представника потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130370002910 від 22.09.2017 року у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, пенсіонера, вдівця, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

22.09.2017 року водій ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, перебуваючи у тверезому стані, у світлий час доби, за відсутності атмосферних опадів, керуючи автомобілем НОМЕР_1 1975 року випуску, приблизно о 11.15 годині рухаючись по проїжджої частини дороги проспекту Гвардійський м. Сєвєродонецька Луганської області. Наближаючись до пішохідного переходу розташованому напроти будинку № 59 по проспекту Гвардійському м. Сєвєродонецька, обладнаного відповідними знаками дорожнього руху, та дорожньою розміткою 1.14.1 « Пішохідний перехід», діючи у супереч до вимог пункту: 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

В цей час пішохід ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 середнім темпом переходила проїжджу частину по пішохідному переходу, розташованому напроти будинку № 59 по проспекту Гвардійському м. Сєвєродонецька, з право на ліво відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2

Водій ОСОБА_2, проявивши безпечність і неуважність, проігнорувавши дорожню ситуацію, що розвивається, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода – ОСОБА_3, яка середнім темпом переходила проїжджу частину дороги по пішохідному переходу, вчасно не прийняв заходи до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 передньою правою частиною керованого ним автомобіля.

В результаті наїзду на пішохода ОСОБА_3, останній були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: «закритий перелом діафізу лівого стегна зі зміщенням відламків. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку, забиття, садно правого гомілковостопного суглоба». Ці тілесні ушкодження утворилися внаслідок тупого предмета, предметів зі значною силою. Характер і локалізація тілесних ушкоджень укладається в механізм автодорожньої травми при якому мало місце удари о виступаючі частини рухаючого легкового автомобіля, а також тверде покриття дороги у момент дорожньо-транспортної події. По давності, згідно медичної документації, можуть відповідати 22.09.2017 року і відносяться згідно висновку судово-медичної експертизи № 329 від 23.10.2017 року до категорії: Закритий перелом діафізу лівого стегна зі зміщенням - до категорії середнього ступеня тяжкості, що спричинив тривалий розлад здоров'я, оскільки для зрощення перелому потрібно термін понад 21 день; Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку - до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; інші ушкодження - до категорії легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово - автотехнічної експертизи № 19/113/9-1/235е - від 02.10.2017 р.:

1.В даній дорожній ситуації водію автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_2, слід було керуватися технічними вимогами пункту 18.1 Правил дорожнього руху України.

2. Водій автомобіля «ВАЗ-2103» ОСОБА_2, мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду на пішохода з моменту виходу останній на пішохідний перехід, тому що в розпорядженні водія було достатньо часу для зупинки.

3. З технічної точки зору, дії водія автомобіля «ВАЗ-2103» ОСОБА_2, невідповідні технічним вимогам пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, знаходилися у причинному зв’язку із створенням аварійної ситуації і наїздом.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 22.09.2017 року до обіду він рухався на своєму автомобілі марки ВАЗ 2103 по пр. Гвардійському зі сторони вул. Курчатова м. Сєвєродонецька. Наближаючись до пішохідного переходу, розташованого напроти магазину «АТБ» по пр. Гвардійському м. Сєвєродонецька, він відволікся, оскільки в його автомобілі щось стукнуло, а коли підняв голову, то побачив на пішохідному переході жінку, але не встиг вже зреагувати на це та скоїв на останню наїзд. Він відразу зупинився та підбіг до жінки, хтось викликав швидку допомогу та поліцію. В цей день він алкоголь та лікарські препарати не вживав. Наступного дня він ходив навідував потерпілу у лікарні, спілкувався з її донькою. На даний час він повністю відшкодував потерпілій матеріальну шкоду в розмірі заявленому нею, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди визнає частково, він згоден, що потерпілій було завдано моральну шкоду. В скоєному злочині він щиросердно кається.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій вказала, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не заперечує, підтримує цивільний позов в повному обсязі, просить розглянути справу без її участі, за участі представника ОСОБА_1

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що потерпіла та її представник ОСОБА_1, прокурор також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_2, представник потерпілої ОСОБА_1 правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз’яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки він своїми необережними діями порушив Правила безпеки дорожнього руху, а саме п. 18.1 Правил дорожнього руху України, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, є пенсіонером, не є інвалідом, вдівець, не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, задовільно характеризується за місцем мешкання, вину визнав, щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдані матеріальні збитки.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, добровільне відшкодування завданих матеріальних збитків. Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді штрафу. З урахуванням конкретних обставин справи, а саме, що наїзд на потерпілу обвинуваченим був скоєний на пішохідному переході, обладнаному відповідними знаками дорожнього руху та дорожньою розміткою 1.14.1 « Пішохідний перехід», діючи всупереч до вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, обвинувачений ОСОБА_2 знаходиться на пенсії, використовує автомобіль здебільшого для того, щоб з'їздити до магазину, не отримує дохід, пов’язаний з управлінням автомобілем, а також враховуючи думку представника потерпілої, який наполегливо просив суд застосувати додаткове покарання до обвинуваченого, суд вважає необхідним при призначенні йому покарання, окрім основного, застосувати також покарання додаткове - у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Розглядаючи заявлений потерпілою ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_2 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, а саме понесених витрат на лікування у розмірі 15891 грн. 83 коп., а також моральну шкоду, завдану злочином в розмірі 50 000 грн., суд виходить з наступного.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У судовому засіданні представник потерпілої підтримав заявлений цивільний позов у повному обсязі, а обвинувачений позов визнав частково, не погоджуючись із заявленим розміром моральної шкоди, вважав його занадто високим.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив у відношенні потерпілої ОСОБА_3 злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, в результаті якого потерпілій завдані тілесні ушкодження. Згідно наданих до позовної заяви документів, вартість лікування потерпілої ОСОБА_3 становила 15 891 грн. 83 коп.

Разом з тим судом встановлено, що обвинуваченим відшкодовано потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 15 891 грн. 83 коп., що підтверджується письмовою розпискою потерпілої та квитанцією про здійснення поштового переказу № 0979 від 31.01.2018 року, що свідчить про відшкодування обвинуваченим потерпілій матеріальної шкоди в повному обсязі, а тому позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Крім того, потерпілою ОСОБА_3 заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., які обґрунтовано тим, що їй злочинними діями обвинуваченого було завдано моральну шкоду, вона зазнала фізичного болю та страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, перенесла дві операції та на даний момент ще не одужала. За рекомендацією лікарів вона повинна продовжувати лікування у психіатра, невролога, травматолога, уникати фізичних навантажень, продовжувати ЛФК, фізіотерапевтичне лікування. Крім того, вона пережила душевні страждання у зв'язку з отриманням нею тяжких травм і тривалим лікуванням, хвилюванням у зв’язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя.

Право кожної фізичної особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, гарантоване ст.ст. 32, 56 Конституції України.

Цивільне законодавство України під моральною шкодою розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що діями обвинуваченого потерпілій ОСОБА_3 завдано моральну шкоду. З урахуванням фактичних обставин справи, встановлених в судовому засіданні та матеріалів провадження, вбачається причинний зв’язок між заподіяною потерпілій моральною шкодою та протиправними діями обвинуваченого.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину та тривалість моральних страждань потерпілої, а також те, що потерпіла перенесла емоційний стрес, потрапивши в ДТП, душевні страждання, пов'язані із ушкодженням здоров'я, на даний час продовжує лікування, її похилий вік, а також матеріальний стан обвинуваченого ОСОБА_2, з урахуванням характеру правопорушення - вчинення ним необережного злочину, наслідком якого є спричинення потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. На думку суду, виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України та долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень отримувач 37944909, УДКСУ у м. Сєвєродонецьку/м. Сєвєродонецьк/21081100, р\р 31119106700080, код отримувача 37944909, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, код банку отримувача 804013, призначення платежу: 21081100 – штрафи та інші санкції), з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили - не обирати.

Цивільну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення злочину, в розмірі 20 000 (двадцять тисяч гривень) грн. 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 19/113/9-1/233 е від 12.10.2017 року, що згідно довідки НДЕКЦ № 19/113/9-1/238 д від 12.10.2017 року складає 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 44 коп. та за проведення судової інженерно-технічної експертизи № 19/113/9-1/235 е від 02.10.2017 року, що згідно довідки НДЕКЦ № 19/113/9-1/221 д від 02.10.2017 року складає 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 44 коп. в дохід держави (отримувач УДКСУ у м. Сєвєродонецьку/ м.Сєвєродонецьк/24060300, банк- ГУДКСУ у Луганській області, МФО-804013, р/р-31111115700080, код-37944909).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25.09.2017 року (справа № 428/10291/17 провадження № 1-кс/428/4595/17) на транспортний засіб – «ВАЗ-2103», державний номер НОМЕР_2.

Речові докази: автомобіль «ВАЗ-2103», державний номер НОМЕР_2, який знаходиться на зберіганні на спеціальному майданчику зберігання транспортних засобів, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини 45 – повернути власнику ОСОБА_4

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова