Рішення № 72189840, 09.02.2018, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 2-а/408/272/17

№ 408/5644/17-а

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2018 року смт.Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі головуючого- судді: Карягіної В.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та дискримінаційними з зобов'язанням поновити виплату пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та дискримінаційними з зобов'язанням поновити виплату пенсії з квітня 2017 року. В обгрунтування зазначила, що вона є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, де до квітня місяця 2017 року отримувала пенсію. З квітня 2017 року виплата пенсії їй була припинена на підставі наданої інформації Держприкордонслужби. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивачка присутньою не була, зверталася до суду з клопотанням про розгляд справи у її відсутності на підставі наданих нею письмових доказах.

Представник відповідача-начальник управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області звернувся на адресу суду з клопотанням розглянути справи за відсутності їх представника. В запереченні відповідач просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що припинення виплати пенсії позивачці з квітня 2017 року сталося на підставі списків призупинених, наданих СБУ.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 8,9 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом., розгляд і вирішення справ здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог .

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII , внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

За приписами статті 2 зазначеного Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбаченихКонституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

З наданих до суду письмових доказів встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, що також підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1.

Згідно довідки № 1440 від 12.05.2015 року ОСОБА_1 взята на облік особи переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в Управлінні соціального захисту населення Станично-Луганської РДА Луганської області, з якою була поставлена на облік в ПФ України в Станично-Луганському районі Луганської області з подальшим отриманням пенсії.

З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016р.) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Матеріалами справи також встановлено, що попри фактичне припинення нарахування та виплати пенсії, відповідачем не приймалося рішення про припинення виплати пенсії позивачеві з 01.04.2017, даних про скасування довідки № 1440 від 12.05.2015 року відповідачем до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 р зі змінами та доповненнями , виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачці з 1 квітня 2017 року оскільки, на час припинення виплати пенсії не існувало передбачених чинним законодавством підстав, а відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії

Згідно приписам ст.46,47 Закону України №1058 «Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством»

За таких обставин, з огляду на час припинення органом Пенсійного фонду виплати позивачу пенсії, зазначена відповідачем підстава припинення виплати пенсії не була передбачена чинним законодавством, тому виплата пенсії має бути поновлена з часу припинення її виплати, яке було неправомірним.

Суд вважає за доцільне застосування до спірних правовідносин практики Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV. Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до вимог ст. ст.139 КАС України підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в сумі 640,00грн

На підставі викладеного, керуючись Законом України «« Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 р зі змінами та доповненнями , Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII, ст.ст. 2,6-9,139,242-26 Кодексу КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня,20, код ЄДРПОУ 21792637) щодо припинення виплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_2, РНОКПД: НОМЕР_1) пенсії з квітня 2017 року.

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул.1 Травня,20, код ЄДРПОУ 21792637) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_2, РНОКПД: НОМЕР_1) пенсії за віком з 1 квітня 2017 року.

Стягнути з управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань.

Зобов'язати УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області подати до Біловодського райсуду звіт про виконання постанови суду до 09 травня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з часу його оголошення.

Суддя

Біловодського райсуду В.А.Карягіна

Луганської області