Постанова № 72187977, 14.02.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/2756/17 14.02.2018

Провадження №22-ц/784/327/18

Справа 487/2756/17 Суддя першої інстанції Щербина С.В.

Провадження 22-ц/784/327/18 Суддя-доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

Категорія 54

Постанова

Іменем України

14 лютого 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючий - Колосовський С.Ю.,

судді: Царюк Л.М., Локтіонова О.В.,

секретар судового засідання - Тищенко Л.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Гаврилка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року

за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

В травні 2017 року ОСОБА_2 пред'явив в інтересах ОСОБА_4 позовом до ДП «Адміністрація морських портів України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач вказував, що 21 квітня 2017 року наказом начальника адміністрації Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» № 240/о його звільнено з посади заступника начальника команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що таке звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства України, оскільки об'єктивних причин для звільнення не існувало, наказ про скорочення підписано особою, яка не мала повноваження діяти від імені підприємства, роботодавцем завчасно не було повідомлено профспілкову організацію про наступне вивільнення та не отримано від цього органу попередньої згоди на звільнення, позивач просив поновити на посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Миколаївського морського порту) з 21 квітня 2017 року.

Стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_4 42538,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу», а в дохід держави 1280,00 грн. судових витрат.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ДП «Адміністрація морських портів України», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2,6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, ч.3 ст.492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 працював в Миколаївській філії ДП «Адміністрація морських портів України» на посаді заступника начальника команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму.

Наказом т.в.о. начальника Миколаївської філії ДП «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) ОСОБА_5 «Про внесення змін до штатного розпису» № 30 від 17 січня 2017 року скорочено із штатного розпису 66 штатних одиниць команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму з 23 березня 2017 року.

З наказом №30 від 17 січня 2017р. роботодавець офіційно ознайомив ОСОБА_4 20 лютого 2017р. і в цей же день запропонував йому роботу за існуючими на той час у Миколаївській філії ДП «Адміністрації морських портів України» вакантними посадами, від переведення на які позивач відмовився.

Наказом начальника адміністрації Миколаївської філії ДП «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) ОСОБА_6 «Про припинення трудового договору» №240/о від 21 квітня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з скороченням штату звільнено ОСОБА_4 з посади заступника начальника команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України».

Відповідач хоча і своєчасно повідомив позивача про наступне вивільнення, але не виконав обов'язок надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з'явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення.

Як видно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», код ЄДРПОУ 38727770 є юридичною особою та має 15 відокремлених підрозділів.

В матеріалах справи відсутні фактичні данні про надання позивачу пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, включаючи 15 відокремлених підрозділів, і з'являлись на цих підприємствах до моменту звільнення.

За таких обставин висновок суду про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого ст. 492 КЗпП України, є правомірним.

Крім того, слід погодитись з висновком суду про незаконність звільнення позивача ще й у зв'язку відсутністю згоди на це органу профспілки.

Так, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства , установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша ст. 43 КЗпП України).

Крім того, слід погодитись з висновком суду про незаконність звільнення позивача ще й у зв'язку відсутністю згоди на це органу профспілки.

Так, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства , установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ч.1 ст. 43 КЗпП України).

Позивач є членом Професійної спілки працівників морського транспорту Миколаївського морського торговельного порту.

Відповідач не звертався до профспілки із обґрунтованим письмовим поданням, а тому це питання вирішується при розгляді справи по суті.

Зі змісту протоколу засідання профкому вбачається, що профспілковий орган відмовив ДП «АМПУ» у наданні згоди на звільнення позивача. Таке рішення мотивоване порушенням вимог ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», п. 4.1.1 Колективного договору на 2013-2018 року, відсутності об'єктивних причин для неминучих звільнень працівників загону охорони, який має функціонувати відповідно до вимог Закону України «Про морські порти України», невиконання ст.ст.40, 49 КЗпП України, оскільки роботодавець запропонував наявні вакансії лише в філії, а не на підприємстві в цілому.

Таким чином, в даному рішенні містяться посилання на неврахування власником суттєвих фактичних обставин з деталізованим правовим обґрунтуванням свого рішення.

Отже, встановивши факт незаконного звільнення працівника з роботи, суд першої інстанції на підставі ст. 235 КЗпП України правомірно поновив його на попередній посаді та стягнув втрачений заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно пояснень представників сторін правомірність нарахувань втраченого заробітку за час вимушеного прогулу вони не оспорюють, а тому законність рішення суду в цій частині не перевірялась (ч.1 ст.367 ЦПК України).

Доводи відповідача про дотримання положень ст.492 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки в наданих ним актах не зазначено з якими вакансіями ДП «АМПУ» мав намір ознайомити позивача, в них відсутній конкретний список вакансій, його реквізити, а дати списків вакансій не співпадають із датами актів.

Посилання відповідача на порушення процесуального закону не мають юридичного підґрунтя, так як до участі у справі залучено роботодавця, який є юридичною особою ( ст. 30 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2018 р.

Головуючий: Судді: