Вирок № 72187833, 13.02.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/7766/17

Провадження №1-кп/359/146/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурора Гайфуліна О.О., обвинуваченої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12017110100002078, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.09.2017 року, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Бориспіль Київської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, одруженої, маючої на утриманні малолітню дитину, тимчасово не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої, -

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України за наступних обставин.

Так, 11.09.2017 року, близько 23.00 годин, ОСОБА_1 разом із наглядно знайомим ОСОБА_2 прийшли в диско - бар «Тополька», що знаходиться по вулиці Київський шлях, 63, в місті Бориспіль Київської області, де залишили на зберігання в службовому приміщенні адміністратора закладу - ОСОБА_3 свої речі, а саме належний ОСОБА_1 рюкзак та належну ОСОБА_2 поясну сумку з камуфляжної тканини, у якій знаходились особисті речі останнього, зокрема два мобільні телефони, документи і грошові кошти, після чого на протязі кількох годин останні відпочивали у вищевказаному закладі.

У подальшому, близько 02 годин 00 хвилин 12.09.2017 ОСОБА_1 вирішила йти додому та пішла до приміщення навпроти входу до вищевказаного закладу, у якому вона і ОСОБА_2 залишили свої речі, щоб забрати свій рюкзак. Підійшовши до указаного приміщення ОСОБА_1 сказала адміністратору закладу ОСОБА_3, що хоче забрати свій рюкзак, на що остання особливої уваги не звернула, оскільки в цей час спілкувалась з кимось із відвідувачів. Увійшовши у зазначене приміщення ОСОБА_1 помітила, що адміністратор закладу за нею не спостерігає і в цей момент у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на таємне викрадення належної ОСОБА_2 поясної сумки з особистими речами останнього з метою їх подальшого продажу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, користуючись відсутністю нагляду з боку адміністратора та інших осіб ОСОБА_1, діючи умисно та з корисливих мотивів, поклала у свій рюкзак належну ОСОБА_2 поясну сумку, у якій знаходились особисті речі останнього, зокрема мобільний телефон марки «Sony» модель «D2005/Xperia E1» з IMEI НОМЕР_1 вартістю 250 грн., мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S8» модель «SM-G9500» з ІМЕІ НОМЕР_2 вартістю 9730 грн., та грошові кошти у сумі 700 гривень, після чого вийшла на вулицю і таким чином таємно викрала чуже майно.

Цього ж дня, близько 03 годин 00 хвилин неподалік закладу «Нон-Стоп» по вулиці Соцмістечко в місті Бориспіль Київської області ОСОБА_1 зустрілась зі своїм знайомим ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, якому передала вищевказані мобільні телефони для реалізації, таким чином розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_1 заподіяла потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 10 680 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила умисні дії, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), тобто кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті покази ОСОБА_1, надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченої та думки прокурора, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину, крім допиту обвинуваченої, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, часу скоєння злочину, розміру завданої шкоди, викраденого майна тощо).

В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнала повністю, розкаялася у скоєному та зазначила, що зрозуміла значення вчиненого нею, та висловила намагання виправити свою поведінку в подальшому.

Показала, що вона дійсно 11.09.2017 близько 23 годин разом із знайомим ОСОБА_2 прийшли в диско - бар «Тополька», де залишили на зберігання в службовому приміщенні адміністратора закладу свої речі, а саме належний їй рюкзак та належну ОСОБА_2 поясну сумку з камуфляжної тканини, у якій знаходились особисті речі останнього, після чого на протязі кількох годин вони відпочивали у вищевказаному закладі. Близько 02 годин 00 хвилин 12.09.2017 ОСОБА_1 вирішила йти додому та пішла до приміщення навпроти входу до вищевказаного закладу, у якому вона і ОСОБА_2 залишили свої речі, щоб забрати свій рюкзак. Увійшовши у зазначене приміщення вона помітила, що адміністратор закладу за нею не спостерігає і в цей момент у вирішила викрасти належну ОСОБА_2 поясну сумку з особистими речами останнього з метою їх подальшого продажу, після чого поклала у свій рюкзак належну ОСОБА_2 поясну сумку, у якій знаходились особисті речі останнього: мобільний телефон марки «Sony», мобільний телефон марки «Samsung», грошові кошти у сумі 700 гривень, після чого вийшла на вулицю та близько 03 годин 00 хвилин неподалік закладу «Нон-Стоп» зустрілась зі своїм знайомим ОСОБА_4, якому передала вищевказані мобільні телефони.

Судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченої, документи, що характеризують особу обвинуваченої та речові докази у справі. Матеріальні збитки становлять 10680 (десять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, підстав для цього судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, показів обвинуваченої, суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення останньої до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.

Кримінальне правопорушення вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченої й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання ОСОБА_1 покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 185 КК України.

Так, санкцією ч. 1 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді штрафу у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років, а тому вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є злочином середньої тяжкості.

За час судового розгляду справи в суді, ОСОБА_1 вела себе позитивно, дотримувалася встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого не встановлено.

Щодо наявності пом'якшуючих їх відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину.

В той же час, доказів вчинення злочину у зв'язку із скрутним матеріальним становищем суду обвинуваченою не надано.

Обвинувачена раніше не судима, не працююча, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, одружена, має на утриманні малолітню дитину 2016 року народження.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне, призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України, покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп., визначеного санкцією кримінального закону.

Дана міра покарання відносно обвинуваченої є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченої.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 127-129, 318, 322, 363-368 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винною у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Засуджена ОСОБА_1, зобов'язана сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (Одержувач: Держбюджет м. Бориспіль, Код ЗКПО: 38007070, Банк одержувача: УДК у Київській області, МФО: 821018, КБК: 21081100, р/р 31112106700004), - в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.

Речовий доказ: паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий 18.05.2016 Рокитнівським РС УДМС України в Рівненській області на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, - залишити в користуванні ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк