Постанова № 72186785, 01.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/2045/17 Головуючий у І інстанції Ярошенко С. М.Провадження № 22-ц/780/226/18 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 46 01.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» - ГУВ до ОСОБА_3, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу - Луб’яніченко Алли Василівни, про визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним і застосування наслідків його недійсності, -

встановила:

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 21.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс" - ГУВ та ОСОБА_5 був укладений договір оренди належної йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, земельної ділянки площею 6,03 га, розташованої на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2. Вказаний договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Сквирському районі Київської області 18.03.2011 року за №322408284000217. Строк дії договору складає 10 років, є чинним до 18.03.2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Відповідач ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24.01.2017 року Сквирською районною державною нотаріальною конторою, серії НВІ №394833, зареєстровано в реєстрі за №30, набула у власність земельну ділянку площею 6,03 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2. Право власності на земельну ділянку зареєстровано 24.01.2017 року, номер запису про право власності: 18685532, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 120998732240, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.01.2017 року №78738661.

Позивач у повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки.

Між тим, 21.04.2017 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2 інший договір найму (оренди) земельної ділянки, посвідчений Луб'яніченко А.В., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, зареєстровано в реєстрі за №402, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.04.2017 року №85580652, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 120998732240, номер запису про інше речове право: 20088933, внесений державним реєстратором: приватним нотаріусом Луб'яніченко А.В., індексний номер рішення: 34886887. Строк дії договору складає 49 років, є чинним до 21.04.2066 року.

З урахуванням наведеного позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 21.04.2017 року, та скасувати державну реєстрацію речового права оренди, яке виникло на підставі цього договору, стягнути з відповідачів 1600,00 грн. судових витрат.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,0286 га, розташованої на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2, укладений 21.04.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Луб’яніченко Аллою Василівною, та скасовано державну реєстрацію речового права оренди, яке виникло на підставі цього договору, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.04.2017 року, номер запису: 20088933, внесений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Луб’яніченко Аллою Василівною, індексний номер рішення: 34886887.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди землі, укладений 21.04.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суперечить вимогам ст.32 Закону України «Про оренду землі», оскільки земельна ділянка, яка перебувала у строковому платному користуванні ТОВ "Сервіс" - ГУВ на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.02.2011 року, який не був визнаний недійсним, не був розірваний, не був припиненим, а отже зазначена земельна ділянка не могла бути передана у строкове платне користування на підставі договору оренди іншому орендару - ОСОБА_2

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс» - ГУВ та ОСОБА_5 був укладений договір оренди належної йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, земельної ділянки площею 6,03 га, розташованої на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2. Вказаний договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Сквирському районі Київської області 18.03.2011 року за №322408284000217. Строк дії договору складає 10 років, є чинним до 18.03.2021 року (а.с.7,15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується довідкою, що видана Красноліською сільською радою Сквирського району Київської області (а.с.16).

Відповідач ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24.01.2017 року Сквирською районною державною нотаріальною конторою, серії НВІ №394833, зареєстровано в реєстрі за №30, набула у власність земельну ділянку площею 6,03 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2. Право власності на земельну ділянку зареєстровано 24.01.2017 року, номер запису про право власності: 18685532, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 120998732240, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.01.2017 року №78738661 (а.с.33,34).

Позивач у повному обсязі виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки (а.с.116-118).

Між тим, 21.04.2017 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2 інший договір найму (оренди) земельної ділянки, посвідчений Луб'яніченко А.В., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, зареєстровано в реєстрі за №402, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.04.2017 року №85580652, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 120998732240, номер запису про інше речове право: 20088933, внесений державним реєстратором: приватним нотаріусом Луб'яніченко А.В., індексний номер рішення: 34886887. Строк дії договору складає 49 років, є чинним до 21.04.2066 року (а.с.35-38).

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 і 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За змістом ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст.3 Закону України «Про оренду землі» об'єктом оренди може бути земельна ділянка, що перебуває у власності громадянина, юридичної особи, комунальній або державній власності.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Згідно ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ст.32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або

припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до п.33 договору оренди земельної ділянки від 21.02.2011 року, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Сквирському районі Київської області 18.03.2011 року за №322408284000217, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

За змістом ст.7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Судом було установлено, що земельна ділянка площею 6,03 га, яка перебувала у строковому платному користуванні ТОВ "Сервіс" - ГУВ на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.02.2011 року, який не був визнаний недійсним, не був розірваний, не був припиненим, не могла бути передана у строкове платне користування на підставі договору оренди іншому орендару - ОСОБА_2, а отже, договір оренди землі, укладений 21.04.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суперечить, зокрема, вимогам ст.32 Закону України «Про оренду землі» і підлягає визнанню недійсним з підстав передбачених ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Суд першої інстанції у своєму рішенні також звертає увагу, що Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року №1051, а договір оренди земельної ділянки між позивачем і ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, був укладений 21.02.2011 року та зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Сквирському районі Київської області 18.03.2011 року за №322408284000217, що відповідало Постанові Кабінету Міністрів України №1021 від 09.09.2009 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 21.04.2017 року, та скасування державної реєстрації речового права оренди, яке виникло на підставі цього договору.

У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що у договорі найму земельної ділянки від 21.04.2017 року, посвідченому приватним нотаріусом Луб’яніченко А.В., зазначено, що відомості обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, не зареєстровані, проте колегія суддів не бере до уваги дані доводи апелянта, оскільки договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_5 і ТОВ «Сервіс» - ГУВ укладений 21.02.2011 року та зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Сквирському районі Київської області 18.03.2011 року за № 3224082840000217, а тому вищезазначена Постанова Кабінету Міністрів України не може застосовуватись до прав та обов'язків, які виникли раніше, зокрема і до цивільних відносин за договором від 21.02.2011 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів щодо спростування висновків суду про законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення. Колегія суддів не вбачає інших підстав для скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вража, що суд першої інстанції дійшов вірних та обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для задоволення позову.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права і процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.

Ураховуючи наведене та положення ст.375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, 383 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення, а рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

Мельник Я.С.