Рішення № 72186590, 26.12.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/7441/16-ц

Провадження №2/359/381/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Гомолі О.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

за участю представника відповідачів ОСОБА_5,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу:

за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втра-тили право користування квартирою;

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 та ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, скасування державної реєстрації права власності на цей об’єкт нерухомого майна, а також зобов’язання повернути квартиру та грошові кошти,

встановив:

У вересні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом та обґрунтовувала його тим, що 6 серпня 2016 року вона придбала у ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1. В цій квартирі було зареєстровано місце про-живання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Крім того, вони відмовились добровільно виселитись з квартири. Ця обставина перешкоджала позивачу користуватись цим об’єктом нерухомого майна. Тому ОСОБА_6 просила визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою №4 по вул. Науки, 5 в с. Гора Бориспільського району, а також зобов’язати ДП ІВПтаМ НААН України «Центральна лабораторія якості води та ґрунтів» припинити реєстрацію місця проживання відповідачів в цій квартирі.

В ході розгляду цивільної справи представник позивача ОСОБА_1 подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с.65-66): просить визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 таким, що втратили право користування квартирою №4 по вул. Науки, 5 в с. Гора Бориспільського району.

В липні 2017 року ОСОБА_2 також пред’явила позов та обґрунтовувала його тим, що 10 червня 2014 року вона уклала з ТОВ «Каса народної допомоги» кредитний договір №1006001/000-КФІ/14. За цим договором ТОВ «Каса народної допомоги» надала кредит в розмірі 125000 гривень, а ОСОБА_2 зобов’язалась щомісячно до 10 червня 2015 року повертати кредит по частинам та сплачувати проценти за користування ним в розмірі 48% річних. В той же день ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали з ТОВ «Каса народної допомоги» договір іпотеки, за яким з метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за кредитним договором відповідачі передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. 29 квітня 2016 року ТОВ «Каса народної допомоги» передала ОСОБА_7 заставну, за якою ОСОБА_7 набула право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання ОСОБА_2 гро-шових зобов’язань за кредитним договором. Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 №29485486 від 29 квітня 2016 року за ОСОБА_7 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1. 6 серпня 2016 року ОСОБА_7 уклала з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_7 відчужила вказану квартиру у власність ОСОБА_6 Водночас, ОСОБА_7 не надсилала відповідачам письмові вимоги про виконання грошових зобов’язань за кредитним договором та попередження про звернен-ня стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цих вимог. Ця обставина свідчить про те, що звернення стягнення на спірну квартиру було здійснено з порушенням ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку». Крім того, на час проведення державної реєстрації за ОСОБА_7 права власності на квартиру не була проведена оцінка цього об’єкту нерухомого майна. Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 незаконно набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 та не мала права розпоряджатись цим об’єктом нерухомого майна. Тому ОСОБА_2 просила суд визнати протиправними дії ОСОБА_7, що полягають у проведенні державної реєстрації за нею права власності на квартиру АДРЕСА_2, скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на цей об’єкт нерухомого майна, а також застосувати наслідки скасування такої державної реєс-трації.

В ході розгляду цивільної справи ОСОБА_2 подав заяву про зміну предмета позову (а.с.223-229): просить визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Київсь-кого міського нотаріального округу ОСОБА_8 №29485486 від 29 квітня 2016 року про державну реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на квартиру АДРЕСА_1, скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на цей об’єкт нерухомого майна, а також застосувати наслідки скасування такої державної реєстрації: зобов’язати ОСОБА_6 повернути квартиру АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на цей об’єкт нерухомого майна; та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошові кошти, сплачені нею на підставі недійсного дого-вору купівлі-продажу квартири від 6 серпня 2016 року.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 4 серпня 2017 року (а.с.167-168) позов, пред’явлений ОСОБА_2, був об’єднаний в одне провадження з позовом ОСОБА_6

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримує позов, пред’яв-лений його довірителем, та наполягає на його задоволенні. Крім того, він не визнає позов, пред’явлений ОСОБА_2, та категорично заперечує проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень він посилається на те, що в грудні 2014 року ТОВ «Каса народної допомоги» направила ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 письмові ви-моги про виконання грошових зобов’язань за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цих вимог. Крім того, 25 квітня 2016 року, тобто за 4 дні до проведення державної реєстрації права власності на квартиру, була проведена оцінка ринкової вартості цього об’єкта нерухомого майна. Тому представник позивача ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позову, пред’явленого ОСОБА_2

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також їх представник ОСОБА_5 підтримують позов, пред’явлений ОСОБА_2, та наполягають на його задоволен-ні. В обґрунтування додаткових доводів представник відповідачів ОСОБА_5 по-силається на ч.3 ст.20 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено лише на підставі вимоги власника за-ставної. Тому направлення письмових вимог ТОВ «Каса народної допомоги» не має жод-ного юридичного значення для правильного вирішення спору. Крім того, звіт про екс-пертну оцінку ринкової вартості квартири не підписаний замовником. Ця обставина свід-чить про те, що вказаний звіт є недійсним. Тому представник відповідачів ОСОБА_5 просить суд задовольнити позов, пред’явлений його довірителем. Водночас, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також їх представник ОСОБА_5 не визнають позов, пред’явлений ОСОБА_6, та категорично заперечують проти його задоволення.

Вислухавши пояснення учасників цивільного процесу, а також дослідивши пись-мові докази, суд дійшов до таких висновків.

Встановлено, що 10 червня 2014 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Каса народної допомоги» кредитний договір №1006001/000-КФІ/14 (а.с.9-14, 127-132), за яким ТОВ «Каса народної допомоги» зобов’язалась надала кредит в розмірі 125000 гривень, а ОСОБА_2 зобов’язалась щомісячно до 10 червня 2015 року повертати кредит по частинам та сплачувати проценти за користування ним в розмірі 48% річних.

В той же день ТОВ «Каса народної допомоги» видала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 125000 гривень. Ця обставина підтверджується копією видаткового касового ордеру від 10 червня 2014 року (а.с.196).

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були співвласниками квартири АДРЕСА_1. Кожному відповідачу належало по 1/3 частці в цьому об’єкті нерухомого майна. Ця обставина підтверджується копією свідоц-тва про право власності на житло №666 від 27 лютого 1995 року (а.с.139).

10 червня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали з ТОВ «Каса народної допомоги» договір іпотеки (а.с.133-136), за яким з метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за кредитним договором відповідачі передали їх квар-тиру в іпотеку.

29 квітня 2016 року ТОВ «Каса народної допомоги» уклала з ОСОБА_7 дого-вір купівлі-продажу заставної №1006001/000-КФІ/14/КЗ (а.с.21-22, 147), за яким ТОВ «Каса народної допомоги» зобов’язалась передати ОСОБА_7 заставну, що засвід-чувала право на отримання виконання грошових зобов’язань за кредитним договором №1006001/000-КФІ/14 від 10 червня 2014 року або звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 у випадку невиконання цього дого-вору.

В той же день ТОВ «Каса народної допомоги» передала ОСОБА_7 вказану заставну (а.с.137).

Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 №29485486 від 29 квітня 2016 року за ОСОБА_7 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1. Ця обста-вина підтверджується копією інформаційної довідки №58987858 від 13 травня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.23-24, 144-145).

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на пред-мет іпотеки власником заставної здійснюється у порядку, встановленому розділом V цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобо-в’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення пору-шення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та по-передження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задово-лення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Встановлено, що ОСОБА_7 не надсилала відповідачам письмову вимогу про усунення порушення кредитного договору та не попереджала їх про звернення стягнення на їх квартиру у випадку неусунення допущеного порушення. Ця обставина свідчить про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки було здійснено з істотним порушенням ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку». Тому право власності відповідачів на їх кварти-ру було припинено незаконно.

З огляду це суд вважає, що з метою відновлення законності належить визнати не-дійсним рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 №29485486 від 29 квітня 2016 року та скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_10 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

В матеріалах цивільної справи містяться копії свідоцтв (а.с.199-200, 202-203, 205-206), з яких вбачається, що ще ТОВ «Каса народної допомоги» надсилала ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 письмові вимоги про повернення боргу за кредитним дого-вором та попереджала про звернення стягнення на кватиру у випадку неповернення цього боргу. Крім того, з копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.201, 204, 207) вбачається, що відповідачі отримали вказані вище пись-мові повідомлення ще 2 грудня 2014 року.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосеред-ньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі дока-зам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч.1, ч.2 та ч.4 ст.77 цього ж Кодексу належними є докази, які містять інфор-мацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджу-ють заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і під-лягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з ч.3 ст.20 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено виключно на підставі вимоги власника заставної. Станом на час звернення стягнення на спірну квартиру ТОВ «Каса народної допомоги» вже не було іпотекодержателем. Тому ОСОБА_7 не була звільнена від виконання обо-в’язку повторно направити відповідачам письмові вимоги про повернення боргу за кредитним договором.

З огляду на це суд вважає, що копії свідоцтв (а.с.199-200, 202-203, 205-206) та копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.201, 204, 207) не стосуються предмета доказування та є неналежними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України.

Встановлено, що 6 серпня 2016 року ОСОБА_7 уклала з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири (а.с.3-6, 230-233), за яким ОСОБА_7 відчужила у власність ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 №30816471 від 6 серпня 2016 року за ОСОБА_6 було зареєстровано право влас-ності на спірну квартиру. Ця обставина підтверджується копією витягу №79998856 від 9 лютого 2017 року (а.с.114), а також копією інформаційної довідки №92545402 від 21 липня 2017 року (а.с.176) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є не додер-жання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені части-нами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У зв’язку з тим, що державна реєстрація за ОСОБА_7 права власності на квар-тиру скасована, вона не мала права розпоряджатись цим об’єктом нерухомого майна. Ця обставина свідчить про те, що договір купівлі-продажу квартири суперечить ч.1 ст.319 ЦК України.

Однак, як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз.2 п.21, п.22 постанови №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов’язані із засто-суванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Зокрема, якщо майно за від-платним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред’явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. У зв’язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Натомість, ОСОБА_2 пред’явила вимогу про повернення квартири, передбачену ч.1 ст.216 ЦК України, а не витребування цього об’єкту нерухомого майна з чужого не-законного володіння ОСОБА_6 За правилами ч.1 ст.13, ч.2 ст.264 ЦПК України суд розглядає цивільну справу виключно в межах заявлених позовних вимог. Крім того, з копії ДП ІВПтаМ НААН України «Центральна лабораторія якості води та ґрунтів» №27 від 8 серпня 2016 року (а.с.140) вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжують проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1. Ця обставина свідчить про те, що цей об’єкт нерухомого майна про-довжує перебувати у володінні відповідачів.

З огляду на це суд вважає, що для остаточного відновлення законності достатньо скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1. Водночас, підстави для додаткового по-кладення на ОСОБА_6 зобов’язання повернути цей об’єкт нерухомого майна відсутні.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом виключно своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, сво-бод чи законних інтересів.

Встановлено, що повернення грошових коштів ОСОБА_6 жодним чином не пов’язано із захистом прав ОСОБА_2 Ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_2 не має права вимагати від ОСОБА_7 повернення грошових коштів на користь іншої особи – ОСОБА_6

З огляду на це суд вважає, що у задоволенні позову, пред’явленого ОСОБА_2, в частині цієї вимоги належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, запові-дати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У зв’язку з тим, що державна реєстрація за ОСОБА_6 права власності на квар-тиру скасована, вона так і не стала власницею цього об’єкту нерухомого майна. Ця об-ставина свідчить про те, що право власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру не припинилось. Підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право користування цим об’єктом нерухомого майна відсутні.

З огляду на це суд вважає, що у задоволенні позову, пред’явленого ОСОБА_6, належить відмовити також.

Відповідно до ч.1 ст.141 та п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, пов’язане з розподілом між сторонами судових витрат. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 21 липня 2017 року (а.с.165-166) ОСОБА_2 була звільнена від сплати судового збору. Нато-мість, ОСОБА_6 сплатила судовий збір в розмірі 551 гривні 20 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією №2815 від 19 серпня 2016 року (а.с.2). Однак у задоволенні пред’явленого нею позову відмовлено в повному обсязі.

З огляду на це суд вважає, що підстави для відшкодування ОСОБА_6 витрат на оплату судового збору відсутні.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.3 ст.259, ст.ст.263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2 Володимирів-ни, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування квартирою, відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7 та ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, скасування державної реєстрації права власності на цей об’єкт нерухомого майна, а також зобов’язання повернути квартиру та грошові кошти задовольнити част-ково.

Визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріаль-ного округа ОСОБА_8 №29485486 від 29 квітня 2016 року про дер-жавну реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_7 права влас-ності на квартиру АДРЕСА_1.

Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

У задоволенні позову в частині інших вимог ОСОБА_2 від-мовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шля-хом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення його в повному обсязі.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_12