Окрема думка судді № 72186466, 07.02.2018, Апеляційний суд Львівської області

Окрема думка

07.02.18

Судді Апеляційного суду Львівської області Савуляка Р.В. стосовно ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області та постанови Апеляційного суду Львівської області від 07 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, з участю третіх осіб: ОСОБА_3, Державного підприємства геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні ДП «Західгеодезкартографія», про визнання недійсним державного акту, усунення перешкод; зустрічним позовом ОСОБА_2 до Сокільнцької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсними державних актів,-

18 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, Сокільницької сільської ради Пустомитівського району у якому з урахуванням уточнених вимог просив:

скасувати рішення 12-ї сесії 5-го скликання Сокільницької сільської ради №213 від 19 жовтня 2007 року в частині уточнення та затвердження площі земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2;

визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 на ім»я ОСОБА_2, виданий 23 травня 2008 року Сокільницькою сільською радою та Управлінням земельних ресурсів у Пустомитівському районі Львівської області під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 01:08:458:00230 із зняттям з реєстрації в Державному земельному реєстрі;

усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 та ОСОБА_1, земельною ділянкою до межі розмежування по лінії А-В на відстань 2.14м. відповідно до каталогу координат фактичних меж землекористування згідно Державних актів на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, серії НОМЕР_3 відповідно до рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 липня 2008 року шляхом зобов»язання відповідачки ОСОБА_2 демонтувати встановлений паркан, а в разі відмови від добровільного виконання зобов»язання - шляхом демонтажу цього паркану виконавчою службою за її рахунок (а.с.2-3;69).

20 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до Сокільницької сільської ради Пустомитівського району, ОСОБА_1, ОСОБА_1 у якому просила:

визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_2 на ім»я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0455 га, що розташована в АДРЕСА_2 та державний акт серії НОМЕР_3 на ім.»я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0455 га, що розташована в АДРЕСА_2 (а.с.30-32)

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 квітня 2016 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до розгляду, і вимоги за зустрічним позовом, відповідно до ч.3 ст.123 ЦПК України в редакції Закону №1618 - ІV від 18 березня 2004 року (надаліЗакону №1618 - ІV) об»єднано в одне провадження з первісним позовом (а.с.40).

Судові засідання після об»єднання справ в одне провадження проводилися неодноразово, зокрема: 07 червня 2016 року, 17 червня 2016 року, 20 жовтня 2016 року,02 грудня 2016 року, 05 січня 2017 року, 16 лютого 2017 року, 06 квітня 2017 року, розгляд справи відкладався за клопотанням сторін та через невиконання ухвали суду першої інстанції від 02 грудня 2016 року про витребування із Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області матеріалів технічної документації, зобов»язання Сокільницьку сільську раду провести огляд земельних ділянок сторін, складання акту земельної комісії (а.с.107-109) та необхідності, в подальшому, призначення по справі експертизи (а.с.134).

Технічна документація з актом обстеження земельної ділянки №3 від 03 січня 2017 року поступила в суд першої інстанції 28 лютого 2017 року (а.с.123).

В судовому засіданні 06 квітня 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заявила клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для з»ясування думки довірителя щодо призначення земельно-технічної експертизи, яке було задоволено, розгляд справи призначено на 18 травня 2017 року.

В судове засідання призначене на 18 травня 2017 року ОСОБА_2 не з»явилася, подала клопотання про відкладення справи у зв»язку з тим, що перебуває на лікуванні у кардіолога у зв»язку з перенесеним інфарктом (довідка додається), а її представник зайнята у Львівському окружному адміністративному суді, де завершується розгляд справи і не має можливості прибути в судове засідання (а.с.142).

Дане клопотання було судом задоволено, розгляд справи відкладено на 05 липня 2017 року (а.с.137).

В судове засідання, призначене на 05 липня 2017 року, ОСОБА_2 не з»явилася, 03 липня 2017 року подала клопотання про призначення судового засідання на інший час у зв»язку з тим, що досі перебуває на амбулаторному лікуванні у кардіолога, яке буде тривати до 07 липня 2017 року, а її представник ОСОБА_4 у цей час перебуватиме у відпустці у Республіці Хорватія з 04 липня 2017 року по 13 липня 2017 року.

До клопотання додано довідку про стан її здоров»я та підтвердження завчасного бронювання готелю у республіці Хорватія її передставником ОСОБА_5 (а.с.149-153).

05 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 до суду першої інстанції клопотання про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи за клопотанням відповідачки ОСОБА_2, а також просив поставити перед експертом свої питання (а.с.154).

У зв»язку із невкою в судове засідання відповідача за первісним позовом та її представника, ОСОБА_1 05 липня 2017 року подав інше клопотання про розгляд справи за зустрічним позовом ОСОБА_2 у його відсутності (а.с.155).

Відповідно до ч.ч.2,3,4 ст.169 ЦПК України в редакції Закону №1618 - ІVнеявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.

У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Залишаючи зустрічну позовну заяву без розгляду на підставі ч.3 ст.169 ЦПК України в редакції Закону №1618 - ІV, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 викликалася до суду належним чином на 18 травня 2017 року та 05 липня 2017 року, повторно не з»явилася як позивач.

З таким висновком суду повністю погодитися не можу з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 Конституції України людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст.45 Конституції України кожен хто працює, має право на відпочинок.

Як зазначено у ч.1 ст.49 Конституції України кожен має право на охорону здоров»я, медичну допомогу та медичне страхування.

Залишаючи без розгляду зустрічний позов, суд першої інстанції не звернув уваги на дані конституційні норми, а також на те, що 18 травня 2017 року та 05 липня 2017 року ОСОБА_2 не могла з»явитися в судові засідання за станом здоров»я, що підтверджено відповідними медичними документами, а її представник ОСОБА_4 перебувала 05 липня 2017 року у відпустці за кордоном і за жодних обставин не могла надати своїй довірительці правову допомогу у цей день.

Залишаючи без розгляду зустрічний позов, суд першої інстанції підійшов до вирішення питання формально, надав перевагу положенню ч.3 ст.169 ЦПК України в редакції Закону №1618 - ІV над конституційними нормами про право людини на охорону здоров»я та відпочинок.

Крім того, залишаючи без розгляду зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що даний позов об»єднаний в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 згідно ухвали суду від 20 квітня 2016 року, і не вирішивши питання про їх роз»єднання (ч.2 ст.126 ЦПК України в редакції Закону №1618 - ІV), безпідставно залишив частину позову без розгляду.

Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що положення ч.4 ст.169 ЦПК України в редакції Закону №1618 - ІVнадавало йому право вирішувати справу на підставі наявних у справі доказів, якщо позови не роз»єднані.

У той же час, згідно ч.10 ст.188 ЦПК України в редакції Закону №2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, справи, об»єднані в одне провадження, роз»єднанню не підлягають.

Зазначених обставин також не врахував апеляційний суд Львівської області при прийнятті постанови про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області без змін.

Суддя Апеляційного суду

Львівської області Савуляк Р.В.