Вирок № 72186308, 13.02.2018, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 354/541/17

13 лютого 2018 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Шишка О.А.

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.

прокурора Косовця Р.М.

захисника Куцого О.С.

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не працюючого, з середньою технічною освітою, не одруженого, раніше не судимого, громадянина України,

за ч.1 ст.396 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 вчинив заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину.

Злочин вчинено за таких обставин.

18.06.2017 року приблизно о 18 годині 20 хвилин водій автомобіля «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_1, відносно якого судом розглядається справа про його обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України, керуючи згаданим автомобілем, рухався ділянкою автодороги «Н-09 Мукачеве-Львів» по вул. Грушевського у с. Микуличин Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Разом з ним в салоні автомобіля перебували пасажири ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

У цей час лівим узбіччям дороги, в напрямку руху автомобіля, йшов малолітній пішохід ОСОБА_5. Порушивши вимоги Правил дорожнього руху, водій автомобіля «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив наїзд на ОСОБА_5, за що його притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, що згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Після наїзду на потерпілого ОСОБА_5, водій помістив останнього у салон автомобіля та разом з ОСОБА_2 повіз його до Яремчанської міської лікарні. По дорозі до лікувального закладу водій «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_1, з метою приховати злочин, розвернув автомобіль, з якого вийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та разом із ОСОБА_2 відвіз ОСОБА_5 до річки Прут в селище Делятин Надвірнянського району.

З метою заздалегідь не обіцяного приховування тяжкого злочину, ОСОБА_2 та водій автомобіля умисно перемістили тіло ОСОБА_5 з салону автомобіля до кущових насаджень на березі річки, після чого з місця події скрились, а транспортний засіб «Audi A4» залишили в господарстві по вул. Галана, 2 в селищі Делятин.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину, ОСОБА_2 забрав номерні знаки НОМЕР_1 від автомобіля «Audi A4», яким вчинено наїзд на ОСОБА_5, та пішов додому, не повідомивши про вищевказані події відповідні органи.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердив викладені в обвинуваченні обставини та дав показання про те, що 18 червня 2017 року близько 18 години 20 хвилин він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та водієм автомобіля «Audi A4» їхали додому в селище Делятин Надвірнянського району. Дорогою він заснув й прокинувся від різкого гальмування автомобіля та криків дівчат. Прокинувшись він побачив, що водій збив малолітнього пішохода. Після зупинки автомобіля на місці ДТП усі вийшли із автомобіля, він вийшов останнім. В цей час водій взяв збитого хлопчика на руки та подав йому. Він сів на заднє сидіння автомобіля та взяв хлопчика собі на руки. Оскільки це трапилося в с.Микуличин, то вони поїхали до лікарні м. Яремче. По дорозі він та водій перевіряли чи дихає хлопчик і їм здалося, що хлопчик не дихає. Коли вони під'їхали до лікарні в м. Яремче, то побачили, що біля лікарні знаходились люди. Водій злякався та розвернув автомобіль від лікарні та рушив в сторону селища Делятин. Біля заправки «WOG» в селищі Делятин дівчата вийшли з автомобіля, а він з водієм поїхали далі. В Делятині водій повернув автомобіль до річки Прут, зупинився, взяв у нього збитого хлопчика, якого відніс до кущових насаджень. Після цього вони поїхали до родичів водія, де останній заховав автомобіль. Потім водій зняв з автомобіля номерні знаки та віддав йому. Він взяв номерні знаки, поклав собі у сумку й по дорозі додому їх викинув. Він мав можливість повідомити в поліцію про злочин, скоєний водієм, однак він тривалий час дружить з ним і тому допомагав йому приховати злочин.

Щиро розкаюється у тому, що сталося, з самого початку досудового розслідування давав правдиві показання та усіляко допомагав слідству,просить суворо його не карати. Погоджується з тим, щоб не досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи, які він не заперечує.

Відповідно до вимог ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому встановлено добровільність та істинність позиції обвинуваченого, а також роз'яснено, що в такому випадку він буде позбавлений можливості оспорювати фактичні обставини справи, які не досліджуються судом, в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого доведеною, а його дії кваліфікує за ч.1 ст.396 КК України як заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує, що ОСОБА_2 вчинив злочин середньої тяжкості, раніше не судимий, не одружений, не працює, оскільки здійснює догляд за перестарілим дідом, який хворіє сліпотою обох очей (а.с.97), позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 62), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 57, 59), критично оцінює свою протиправну поведінку та готовий нести кримінальну відповідальність.

Суд також враховує, що обвинувачений має незадовільний стан здоров'я, вроджену ваду серця й хворіє на міокардитичний кардіосклероз, виражену синусову тахіаритмію, гіпертонічний синдромом, пролапс передньої стулки мітрального клапану, нейроциркуляторну дистонію за змішаним типом (а.с. 18-48). На необхідності врахування обставин, які мають значення для прийняття законного та мотивованого рішення, у тому числі даних про стан здоров'я обвинуваченого, наголошено в ухвалі апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2017 року (а.с.103-107).

За наведених обставин, суд вважає, що обвинуваченому слід обрати покарання у межах санкції ч.1 ст.396 КК України у виді обмеження волі. Однак, на переконання суду, виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, тому, застосувавши ст.75 КК України, його слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України від відбування покарання ОСОБА_2 звільнити з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий О. А. Шишко