Ухвала суду № 72185870, 14.02.2018, Франківський районний суд м. Львова

914/2010/15>

6/465/58/18>

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2018 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Козюренко Р.С.

секретаря судових засідань ОСОБА_1

за участюдержавного виконавця ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львів ГТУЮ у Львівській області – ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ФОП ОСОБА_3, суд, -

встановив:

старший державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львів ГТУЮ у Львівській області – ОСОБА_2 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

В обґрунтування подання покликається на те, що на виконанні у Франківському ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області перебуває виконавче провадження №48780972 з примусового виконання наказу №914/2010/15 від 07.09.2015, виданого Господарським судом Львівської області про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у сумі 66838,49 грн. Державним виконавцем вжито низку заходів щодо виконання рішення суду, однак станом на 08.11.2017 заборгованість боржником не погашено, а тому вважає, що є підстави для обмеження у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ч.4 ст. 441 ЦПК України суд розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Державний виконавець у судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі, вважає тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон одним з дієвих засобів впливу на боржника, просить клопотання задоволити.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні подання, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з вимогами п. 19 ч.3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов’язаний звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Разом з тим, згідно з вимогами ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до вимог ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» (зі змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок роз’яснення спорів у цій сфері.

Згідно з ч. 2 ст. 6 згаданого Закону громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов’язань.

Водночас, згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Як вбачається з вищенаведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема: утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з’являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Як випливає з матеріалів подання, державним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника ФОП ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у сумі 66838,49 грн. Однак боржником заборгованість не погашена.

Водночас, подання не містить будь-яких відомостей, що дають підстави вважати, що боржник має намір виїхати за кордон, не зазначено, якими доказами підтверджуються такі обставини і яка є необхідність в тимчасовому обмеженні його права виїзду за кордон та пересуванні. Також не наведено жодних доказів наявності чи відсутності у боржника закордонного паспорту.

Відповідно до розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція), затвердженої наказом Мін'юсту України від 2 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої Мін'юстом України від 2 квітня 2012 року № 489/20802 до подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження. Про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду виконавець повідомляє боржника. До подання державного виконавця має бути долучено копії належним чином завіреного поштового повідомлення про вручення боржникові копії постанови державного виконавця про виконавче провадження, або конверта з копією цієї постанови, який повернувся на адресу державного виконавця з певною відміткою поштового відділення (адресат за цією адресою не проживає, не знайдений, по закінченні терміну зберігання тощо), а також опис документів виконавчого провадження. З поданого подання головного державного виконавця вбачається, що таких вимог ним недотримано.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду з України громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов’язань.

Таким чином, підставою для обмеження особи у праві виїзду за кордон є сукупність двох умов: наявність у особи невиконаних зобов’язань, покладених на неї рішенням суду або органу (посадової особи), а також факт її ухилення від виконання таких зобов’язань.

Тобто Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання. Самостійне невиконання боржником зобов’язань протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, судом не може розцінюватись як ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов’язків.

Однак, в матеріалах подання відсутні будь-які дані, які б підтверджували факт ухилення боржника від виконання зазначених зобов’язань, докази, які підтверджують надіслання боржнику вимоги про добровільне виконання зобов'язання та докази одержання усіх документів, що виносились у процесі виконання виконавчого провадження, зокрема постанови про відкриття виконавчого провадження, повідомлення про звернення до суду із даним поданням.

Крім того, матеріали подання не містять даних про вжиті державним виконавцем заходи спрямовані на виконання рішення, зокрема, заходи щодо розшуку боржника.

Також з наданих суду матеріалів відсутні будь-які докази факту ухилення боржника від виконання зобов'язань.

Суд звертає увагу, що законодавством передбачено можливість обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу, однак у клопотанні державний виконавець просить застосувати захід до фізичної особи-підприємця, що не передбачено ст. 441 ЦПК України.

Враховуючі викладені обставини, а також те, що обмеження у праві виїзду за межі України є виняткових заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, суд приходить до висновку, що подання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну громадян України» та керуючись ст. 441 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні подання старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львів ГТУЮ у Львівській області – ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ФОП ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Роз'яснити учасникам справи, що у разі невручення ухвали суду у день її проголошення, вони мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня її вручення учаснику. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Козюренко Р.С.