Ухвала суду № 72183409, 08.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/108/18 Справа № 189/1245/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Коваленко В.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Коваленко В.Д.,

суддів Кононенко О.М., Кондакова Г.В.,

секретаря Надтоки Ю.В.,

за участю прокурора Пістун М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.М. на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_2, який народився 01.02.1963 року в с. Катеринівка, Покровського району Дніпропетровської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліда 3 групи, не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкаючого за адресою: с. Катеринівка, вул. Шевченка, 85 Покровського району Дніпропетровської області,

засуджено за ч.1 ст.286 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - 4250 гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнуто з ОСОБА_2:

- на користь КЗ «Покровська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» кошти, затрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 1508 гривень 49 копійок;

- на користь КЗ «Синельниківська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» кошти, затрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 3197 гривень 32 копійки;

- в дохід держави витрати, пов’язані з проведенням судової автотехнічної експертизи, в розмірі 395,48 гривень.

Вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він близько 16.00 год. 04.08.2017 року, в порушення вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керував автомобілем «Volkswagen caddy», державний номер НОМЕР_1. При цьому на передньому пасажирському сидінні автомобіля він, в порушення вимог п. 21.1 Правил дорожнього руху, перевозив двох пасажирів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Рухаючись на ділянці автошляху між населеними пунктами с. Левадне та с. Катеринівка, ОСОБА_2 на закругленні автошляху в праву сторону, розташованому на відстані 250 метрів від с. Катеринівка, в порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, в результаті чого не впорався з керуванням автомобіля, з’їхав з проїжджої частини на ліве узбіччя дороги, де здійснив наїзд на прив’язану на узбіччі корову, та далі автомобіль з’їхав в лівий по ходу руху кювет, де відбулося перекидання автомобіля.

Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пасажиру ОСОБА_3 було спричинено : закритий перелом середньої третини лівого стегна, який відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я понад три тижні, остільки понад 21 доби, відбувається зростання кістки.

В апеляційній скарзі:

прокурор просить вирок, в частині призначення покарання, скасувати у зв'язку з неправильним, на його думку, застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить винести новий вирок, яким ОСОБА_2 вважати засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 4250 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд, на його думку, не навів в мотивувальній частині вироку доводи про недоцільність призначення ОСОБА_2 факультативного додаткового покарання: позбавлення права керувати транспортними засобами, не надав належної оцінки тому, що обвинувачений спричинив дорожньо-транспортну пригоду в стані алкогольного сп'яніння, раніше притягувався до адміністративної відповідальності - постановою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2017 за ст. ст. 124, 130 КУпАП до штрафу у розмірі 10200 грн., з позбавленням прав керувати транспортними засобами на 1 рік, його посередні особисті характеристики.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила задовольнити апеляційну скаргу прокурора, доводи обвинуваченого, який просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки він знаходиться у дуже скрутному матеріальному становищі, що єдине джерело його доходу, це керування транспортним засобом, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відповідні документи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та про юридичну кваліфікацію його дій за ч.1 ст.286 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. В цій частині вони ніким не оспорюють ся, а тому, - не перевіряються.

Колегія суддів перевірила доводи прокурора про не відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого, внаслідок м’якості, та з цього приводу зазначає.

Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, вбачається, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів. При призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як видно з вироку, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, те, що вину він визнав повністю. Також суд вказав, що ОСОБА_2 раніше не судимий, характеризується посередньо, притягувався до адміністративної відповідальності.

Обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченого, суд врахував, що він в скоєному щиро розкаявся, відшкодував потерпілому завдані збитки.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд врахував вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп’яніння.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5 є інвалідом 3 групи, до цього тривалий час був інвалідом 2 групи, знаходиться у скрутному матеріальному становищі та керування транспортним засобом фактично є єдиним джерелом його доходу. Також з технічного запису та матеріалів справи видно, що потерпілий будь-яких претензій до обвинуваченого не має, просив його суворо не карати. Та те, що автомобіль ОСОБА_5 потребує для ремонту значних коштів, яких у нього не має, остільки він взяв кошти в борг у знайомих для відшкодування завданих збитків.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що незважаючина наявність обставини, що обтяжує покарання,- вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп’яніння, те що обвинувачений притягувався до адміністративної відповідальності, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, - в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 4250 гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

За своїм видом та розміром, саме таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових злочинів, та відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

При цьому колегія суддів зазначає, що у зв’язку з інвалідністю, ОСОБА_2 не має можливості повноцінно працювати, тому єдиним джерелом для його існування дійсно є лише керування автомобілем, та в разі позбавлення його права керування транспортними засобами за скоєне по даному провадженню, його подальше життя буде вкрай ускладнено.

Свою позицію колегія суддів аргументує і тим, щоу справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) суд зауважив, що «для того, що б втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

В зв’язку з цим, колегія судів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, остільки вирок суду є обґрунтованим, вмотивованим та законним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.М. – залишити без задоволення.

Вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року,щодо ОСОБА_2 – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8