Рішення № 72182797, 31.01.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5927/16

№ 2/183/149/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Петрієнко В.О., представника позивача Тесленко О.Є., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про:

- стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 34514,31 грн. за договором фінансового лізингу № DN00А+28260515 від 14 лютого 2013 року;

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову послався на те, що 14 лютого 2013 року заявою про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № DN00А+28260515 відповідач виразила бажання щодо приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Заява про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу, додатки до неї, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи разом складають Договір фінансового лізингу. Згідно умов договору відповідач отримала у платне користування автомобіль марки автомобіль марки Богдан, модель; 211040-82-4, рік випуску: 2013, тип: седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, та зобов'язалася сплачувати щомісячні платежі, пов'язані з виконанням умов договору, у строк та у розмірі, встановлених у додатку № 2 Графік лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. Вказаний автомобіль відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить на праві власності Банку. Однак, відповідач умови договору не виконала, у зв'язку з чим станом на 19 жовтня 2016 року має заборгованість за фактичний строк користування предметом лізингу в розмірі 34514,31 грн., з яких: заборгованість за винагородою за користування предмету лізингу - 7399,94 грн., заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу - 3745,46 грн., пеня - 23368,91 грн.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов визнали частково. Пояснили, що відповідач дійсно уклала договір фінансового лізингу, допустила прострочення погашення щомісячних платежів, в зв'язку з чим 18 березня 2014 року отримала претензію Банку про необхідність сплати заборгованості. 28 березня 2014 року предмет лізингу повернуто Банку. Не заперечили проти розміру заборгованості за винагородою за користування предмету лізингу та за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу, однак просили відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені через неправомірність наданого розрахунку та застосувати строк позовної давності за вимогою про стягнення пені.

Ухвалами суду від 27 березня 2017 року та 14 червня 2017 року у справі витребувано докази, отримані судом 20 квітня 2017 року, 18 травня 2017 року, 14 червня 2017 року, 13 липня 2017 року, 19 липня 2017 року.

Позовна заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Заслухавши пояснення представників сторін та відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 14 лютого 2013 року заявою про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № DN00А+28260515 відповідач виразила бажання щодо приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Заява про приєднання до Умов та правил надання фінансового лізингу, додатки до неї, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи разом складають Договір фінансового лізингу. Згідно умов договору відповідач отримала у платне користування автомобіль марки автомобіль марки Богдан, модель; 211040-82-4, рік випуску: 2013, тип: седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, та зобов'язалася сплачувати щомісячні платежі, пов'язані з виконанням умов договору, у строк та у розмірі, встановлених у додатку № 2 Графік лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. Вказаний автомобіль відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить на праві власності Банку /т.1 а.с.9/.

Банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, що визнається сторонами, тоді як боржник свої зобов'язання порушив.

Так, з наданої суду виписки з особового рахунку відповідача вбачається, що відповідач допустила повернення платежу, узгодженого між сторонами, в зв'язку з чим, станом на 18 березня 2014 року перед позивачем виникла заборгованість, в тому числі щодо простроченого тіла кредиту в розмірі 3966,20 грн. /т.1 а.с.63-94/.

Відповідно до п. 2.9.4.8.2.1. Умов та правил надання банківських послуг, у разі настання Події Дефолту Лізингодавець надає Лізингоодержувачу письмове повідомлення про настання Події Дефолту (надалі - "Повідомлення про Дефолт") та повернення Предмета лізингу. У Повідомленні про Дефолт, окрім зазначеної інформації, Лізингодавець ставить вимогу про повернення Заборгованості за фактичний строк користування Предметом лізингу та виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов'язань за цим Договором. Повернення Предмета лізингу здійснюється за адресою, вказаною у Повідомленні про Дефолт.

18 березня 2014 року позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу про необхідність сплати заборгованості за договором в розмірі 86534,62 грн. /т.1 а.с.56/, отриманий позивачем 18 березня 2014 року.

Сторонами визнано, що 28 березня 2014 року між сторонами складено акт повернення предмету лізингу /т.1 а.с.57/, відповідно до якого відповідач повернула позивачу транспортний засіб, який був предметом лізингу.

16 квітня 2014 року за повернення предмету лізингу позивачем на рахунок відповідача перераховано кошти в загальному розмірі 57961,60 грн. /т.1 а.с.211/.

За п. 2.9.4.8.2.4. Умов та правил надання банківських послуг /т.1 а.с.184-210/, якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання Повідомлення про Дефолт, Лізингоодержувач не усунув Подію Дефолту, Лізингоодержувач зобов'язаний негайно повернути в повному обсязі Заборгованість за цим Договором, яка відповідно розділу 2.9.4.1. "Визначення термінів та тлумачення" означає залежно від контексту грошові зобов'язання Лізингоодержувача перед Лізингодавцем, строк сплати за якими настав або (і) суму коштів за такими грошовими зобов'язаннями.

11 серпня 2016 року позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу від 28 липня 2016 року про необхідність повернення заборгованості за Договором в розмірі 32384,49 грн. /т.1 а.с.6/.

Суду надано розрахунок, у відповідності до якого, через порушення вимог Договору у позивача перед позивачем виникла заборгованість за фактичний строк користування предметом лізингу, яка станом на 19 жовтня 2016 року становить суму в розмірі 34514,31 грн., з яких: заборгованість за винагородою за користування предмету лізингу - 7399,94 грн., заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу - 3745,46 грн., пеня - 23368,91 грн. /т.1 а.с.4-5/.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Статтею 4 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що суб'єктами лізингу можуть бути: лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу; інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором. Лізингоодержувач може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, вбачається що невиконанням зобов'язання з повернення заборгованості за фактичний строк користування предметом лізингу відповідачем порушено майнові права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Внаслідок викладеного, суд приходить до висновку що аргументи позивача, наведені в позові, обґрунтовані та підтверджені належними, допустимими й достовірними доказами, а тому - є всі підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за винагородою за користування предмету лізингу в розмірі 7399,94 грн., заборгованості за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу - 3745,46 грн., тобто у розмірі, підтвердженому розрахунками, доданими до позову та заявленому позивачем до стягнення.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так матеріалами справи, наданими позивачем розрахунками, умовами Договору (пп.2.8.4.9. Умов та правил надання банківських послуг) підтверджується підстави нарахування пені та її розмір, заявлений до стягнення, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача пені за невиконання умов Договору є обґрунтованими.

Водночас, враховуючи подання заяви відповідачем про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, суд виходить з наступного.

За ст.ст.256, 257, ч.1, п.2 ч.2 ст.258, ч.1 ст.260, чч.1, 5 ст.261, ч.1 ст.266 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У відповідності до чч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як свідчать матеріали справи, пеня нарахована позивачем відповідачу з 10 лютого 2014 року по 19 жовтня 2016 року в розмірі 23368,91 грн. Останній платіж відповідача, направлений на погашення пені відбувся 27 січня 2014 року, відтак, за висновком суду є всі підстави для застосування річного строку позовної давності до вимог про стягнення пені, як додаткової вимоги та визначення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 9351,53 грн., а тому позов підлягає задоволенню частково.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що позивачем документально підтверджено сплату судового збору у сумі 1600,00 грн., тому у відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором фінансового лізингу № DN00А+28260515 від 14 лютого 2013 року, що утворилась станом на 19 жовтня 2016 року, яка складає 22093 (двадцять дві тисячі дев'яносто три) грн. 80 коп., з якої: 7399,94 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, 5342,33 грн. - заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу; 9351,53 грн. - заборгованість з пені.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 13 лютого 2018 року.

Суддя Д.О. Парфьонов