Ухвала суду № 72181689, 13.02.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/1436/18

У Х В А Л А

іменем україни

13.02.2018 року місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дергачова Н.В., при секретарі судового засідання Меркуловій Ю.П., за участю: прокурора – Попович І.І. підозрюваного – ОСОБА_1 та його захисника – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого групи у кримінальному провадженні - старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 про обрання щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2017 року слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070000000167.

Підставою для початку досудового розслідування та внесення відповідних відомостей до ЄРДР стала усна заява громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 Жолт про те, що 10.08.2017 приблизно о 22 годині в с.Сасово, Виноградівського району група невідомих осіб чоловічої статі заблокувавши двома автомобілями рух автомобілю марки «Фольскваген Пассат» на угорській реєстрації, в якому знаходився він, ОСОБА_7 Сіларт, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, витягли їх з даного автомобіля і стали наносити удари дерев’яними палицями та металевими предметами по різним частинам тіла. В подальшому, посадили їх до автомобіля і відвезли на кладовище в с.Сасово, Виноградівського району, де продовжили наносити тілесні ушкодження, при цьому вимагаючи в потерпілих повідомити про місце знаходження автомобіля марки «Мерседес Е320 CDR» (комбі) державний номерний знак ОСОБА_5 NZU738, та змушуючи їх під відеозапис зізнатись у зґвалтуванні дівчини. Після цього, незаконно заволоділи належним йому автомобілем марки «Мерседес Е320 CDR» (комбі) державний номерний знак ОСОБА_5 NZU738 і за його повернення пред’явили протиправну вимогу щодо сплати їм 4000 доларів США.

Під час проведення досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення встановлено, що ОСОБА_4, будучи засудженим 27.12.2010 вироком Апеляційного суду Закарпатської області за вчинення злочинів, передбачених п.п.6, 9 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 12.02.2016 з місць позбавлення волі у зв’язку із зарахуванням в строк відбування покарання, строку попереднього ув’язнення, згідно вимог ч.5 ст.72 КК України ( в редакції частини від 26.11.2015) на підставі ухвали Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25.11.2015, після звільнення на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, а вчинив новий умисний особливо тяжкий злочин за наступних обставин:

Так, 10.08.2017 приблизно о 22 годині, поблизу залізничного переїзду по вулиці Залізничній в в с.Сасово, Виноградівського району, ОСОБА_4, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Себастіяном Йосиповичем, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на двох автомобілях один із яких марки «Ауді» державний реєстраційний знак Польської республіки КТА-03243, власником якого являється ОСОБА_10, заблокувавши рух автомобілю марки «Фольскваген Пассат» під керуванням ОСОБА_8, в якому також перебували ОСОБА_7 Сілард Іванович, ОСОБА_7 та громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_6 Жолт, витягнули останніх із автомобіля та кинувши на землю стали наносити їм удари руками, дерев’яними палицями та металевими предметами по різним частинам тіла.

Подолавши в такий спосіб можливий опір потерпілих, ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 посадили потерпілих до автомобіля марки «Фольксваген Пассат», при цьому заблокувавши замки на дверях даного транспортного засобу, таким чином позбавили можливості потерпілих втекти та під супроводом доставили їх на кладовище в с.Сасово, Виноградівського району, де продовжили наносити удари дерев’яними палицями та металевими предметами по різним частинам тіла ОСОБА_6 Жолт, ОСОБА_7 Сіларда Івановича,ОСОБА_7 та ОСОБА_8, при цьому вимагаючи в останніх вказати місце знаходження належного ОСОБА_6 автомобіля марки «Мерседес Е320 CDR» (комбі) державний номерний знак ОСОБА_5 NZU738 та зізнатись під відеозапис в зґвалтуванні дівчини по імені Аміна.

В подальшому, ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, дізнавшись від потерпілих про місце знаходження автомобіля марки «Мерседес Е320 CDR» (комбі) державний номерний знак ОСОБА_5 NZU738, а саме при в’їзді в с.Сасово, Виноградівського району та знайшовши в ОСОБА_6 Ж ключі від даного автомобіля, умисно, повторно, з корисливим мотивом незаконно із застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров’я, заволоділи вказаним транспортним засобом та заховали у невстановленому місці.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Себастіяна Йосиповича, ОСОБА_12, ОСОБА_13 завдано ОСОБА_6 Йожефу-Жолт матеріальної шкоди, та спричинено потерпілим тілесні ушкодження.

13.02.2018 стороною обвинувачення, відповідно до ст. 278 КПК України повідомлено про підозру: ОСОБА_4, 20.12.1980, уродженцю та мешканцю Винорадівського району, с. Великі Ком’яти, вул. Шевченка,11 громадянину України, українцю, раніше судимому, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднане із насильством небезпечним для життя і здоров’я потерпілого

На даний час є необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення зокрема, з матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров’я потерпілих ОСОБА_6 Жолта та ОСОБА_7

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого, санкція за вчинення якого, згідно ч. 3 ст. 289 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов’язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним, оскільки ОСОБА_4 раніше судимий 27.12.2010 вироком Апеляційного суду Закарпатської області за вчинення злочинів, передбачених п.п.6, 9 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 12.02.2016 з місць позбавлення волі у зв’язку із зарахуванням в строк відбування покарання, строку попереднього ув’язнення, згідно вимог ч.5 ст.72 КК України (в редакції частини від 26.11.2015) на підставі ухвали Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25.11.2015, однак на шлях виправлення не став, а знову вчинив умисний особливо тяжкий злочин, таким чином є ризики того, що ОСОБА_4 зможе і надалі продовжувати злочинну діяльність, вчинити й інші кримінальні правопорушення

Окрім цього, слід врахувати те, що підозрюваний ОСОБА_4 неодружений, дітей неповнолітніх не має, ніде не працює і не має постійного джерела доходу, що дає органу досудового розслідування підстави вважати, що перебуваючи на волі може продовжити свою злочинну діяльність.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення ряду злочинів, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв’язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань.

На підставі викладеного та з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов’язків та запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконно впливу на потерпілих ОСОБА_6 Жолта, ОСОБА_7, ОСОБА_7 Сіларда Івановича, свідків які підлягають допиту ОСОБА_14 ОСОБА_15П, ОСОБА_16 тощо, чи у будь-який інший спосіб перешкоджати кримінальному провадженню, а також враховуючи, що підозрюваний ніде не працює, що дає підстави вважати що він може вчинити інший подібний корисливий злочин, а також враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.289 КК України, який відноситься до категорії тяжких та за який Кримінальним Кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від семи до дванадцяти років та приймаючи до уваги, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів передбачених ч.1 ст. 176 КПК України, аніж тримання під вартою не зможе запобігти наведеним вище ризикам, слідчий просить суд задовольнити зазначене клопотання.

Прокурор у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання.

Захисник підозрюваного заперечив проти зазначеного клопотання, та вказав, що тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом відносно його підзахисного, вважає, що достатньо буде застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.

Підозрюваний підтримав думку захисника.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

У відповідності до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-протоколами від 14.08.2017 прийняття заяв у ОСОБА_6 Жолта, ОСОБА_7, ОСОБА_17 про вчинене щодо них кримінальне правопорушення;

-показанням потерпілих ОСОБА_6 Жолта, ОСОБА_7, ОСОБА_7 Сіларда Івановича даними під час досудового розслідування;

-протоколами пред’явлення осіб для впізнання по фотознімках від 15.08.2018, згідно якого потерпілі ОСОБА_6 Жолта, ОСОБА_7, ОСОБА_7 Сіларда Івановича впізнали ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_9, як осіб які із застосування до них насильства заволоділи належним ОСОБА_6 Жолта автомобілем;

-протоколом проведення щодо ОСОБА_4 оперативно-розшукового заходу у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж в рамках ОРС, відповідно до якого зафіксовано телефонні розмови між ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час продажу викраденого ними у ОСОБА_6 Жолта автомобіля марки «Мерседес Е320 CDR» (комбі) державний номерний знак ОСОБА_5 NZU738.

В обґрунтування клопотання орган досудового розслідування зазначив у якості ризиків наступні обставини: підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 раніше судимий 27.12.2010 вироком Апеляційного суду Закарпатської області за вчинення злочинів, передбачених п.п. 6, 9 ч.2 ст. 115, ч. 4 ст.187 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 12.02.2016 з місць позбавлення волі у зв’язку із зарахуванням в строк відбування покарання, строку попереднього ув’язнення, згідно вимог ч.5 ст.72 КК України ( в редакції частини від 26.11.2015) на підставі ухвали Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25.11.2015, однак на шлях виправлення не став, а знову підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, таким чином обґрунтованим є ризик того, що ОСОБА_4 зможе і надалі продовжувати злочинну діяльність, вчинити й інші кримінальні правопорушення.

Існування впливу на свідків та потерпілих підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров’я потерпілих ОСОБА_6 Жолта та ОСОБА_7.

Органом досудового розслідування належними та допустимими доказами доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд також оцінює в сукупності всі обставини, перелічені у ст. 178 КПК та приймає до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого, санкція за вчинення якого, згідно ч. 3 ст. 289 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, народився 20.12.1980 року, не є особою похилого віку, не має хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню під вартою, має постійне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за якою проживає спільно із батьком ОСОБА_18, який є інвалідом ІІ групи, отримує пенсію, тобто не перебуває на утриманні підозрюваного, суду також не надано доказів, що він потребує сторонньої допомоги та у нього відсутні інші діти, які могли надавати відповідну допомогу; не одружений, дітей не має, тобто не має сталих соціальних зв’язків; був судимий за умисні особливо тяжкі злочини проти життя та здоров’я людини та власності (у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 89 КК України судимість не вважається погашеною); документувався закордонним паспортом.

З урахуваннями викладеного суд дійшов висновку, що для запобігання вищезазначеним ризиками, обґрунтованим є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому зазначене клопотання підлягає до задоволення.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 183 КПК.

Як зазначено у п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, тому суд враховуючи вищенаведене та з урахуванням того факту, що підозрюваний підозрюється у вчиненні злочину, яким спричинено потерпілим тілесні ушкодження різного виду тяжкості, приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182-186, 193-197, 309, 392, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимого за ст.ст. 115, 187 КК України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 289 ККУ - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

Строк тримання під вартою рахувати з 13 лютого 2018 року з 17 год. 30 хв.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 закінчується 12 квітня 2018 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_19