Ухвала суду № 72180870, 13.02.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3366/17

Провадження № 1-кс/175/123/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

слідчого судді – Новік Л.М.

при секретарі – Мельнику Д.П.

за участю:

прокурора – Потикевича Д.С.

захисника – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №12017040440001604 від 13.09.2017 року про зміну запобіжного заходу, –

В С Т А Н О В И В:

Захисник підозрюваного ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з вищезазначеним клопотанням, яке мотивує тим, що на даний час відсутні передбачені кримінальним процесуальним законодавством України підстави для тримання ОСОБА_2 під вартою, оскільки вважає, що матеріали кримінального провадження не містять докази, що підтверджують наявність розумної підозри в тому, що ОСОБА_2 причетний до вчинення правопорушення. Незрозумілим є те, як докази щодо допитів свідків ОСОБА_3, Денисової, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 обґрунтовують підозру. Також слідством не встановлено суму спричинених збитків, яка жодним документом наявним в матеріалах кримінального провадження не підтверджується. Фактично єдиним доказом, що свідчить на користь обґрунтованої підозри є покази свідка ОСОБА_7 Однак , протокол допиту, який був доданий до клопотання слідчого, не містить показань свідка ОСОБА_7 про факт отримання грошових коштів у сумі 986605,00 грн. Крім того, свідок ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є очевидно заінтересованими особами в даному кримінальному провадженні та є очевидні підстави, які свідчать на користь обмови підозрюваного свідком ОСОБА_7 Також вказує на те що відсутні ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України та можливість їх запобігання лише шляхом застосування найбільш суворого запобіжного заходу – тримання під вартою. Крім того, Петров має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, вперше притягується до кримінальної відповідальності, офіційно не працевлаштований, але працює прорабом на будівництві та виконує будівельні роботи, за які отримує грошові кошти, що є єдиним джерелом утримання його сім’ї. Також він співпрацює з органами слідства, надає показання, які допомагають слідству, перебуваючи на свободі зможе відшкодувати спричинений матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_4 шляхом відпрацювання. А тому просить слідчого суддю змінити підозрюваному ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов’язання.

У судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_1І подане клопотання підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у ньому.

Прокурор Потикевич Д.С. у судовому засіданні просив в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу тримання під вартою на особисте зобов"язання відмовити, та просив змінити на домашній арешт, тому, що ризики, які існували при обрані запобіжного заходу не відпали та не зменшились., але, оскільки підозрюваний співпрацює зі слідством та готовий відпрацювати шкоду завдану потерпілій.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши надані матеріали, приходить до наступного висновку.

Так, згідно статті 5 п.1 підпункт с Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Разом з цим, згідно ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06.01.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів до 07-30 год. 07 березня 2018 року.

Також встановлено, що підставою тримання під вартою ОСОБА_2 слугувало те, що виникають ризики передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний: може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що негативно вплине на хід досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілого, свідка; перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з цим встановлено, що вищезазначені ризики фактично на даний момент не відпали та не зменшилися, а наведені у клопотанні обставини були враховані слідчим суддею під час обрання підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та того, що існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на даний момент не відпали та не зменшились, при цьому, на думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу фактично буде недостатнім для запобігання таким ризикам, а також того, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що у клопотанні підозрюваному про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Керуючись ст.5 п.1 підпункт с Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.29 Конституції України, ст.ст.177, 201, 309 КПК України, слідчий суддя, –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №12017040440001604 від 13.09.2017 року про зміну запобіжного заходу з тримання під вартого на особисте зобов’язання – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Л.М. Новік