Постанова № 72180809, 14.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/13519/16-ц Номер провадження 22-ц/775/33/2018

Головуючий у 1-ій інстанції Пікалова Н.М.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Агєєва О.В., Новосьолової Г.Г.,

секретар Кіпрік Х.В.,

за участю представника ТОВ «Порше Лізинг Україна» Андрейківа О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області справу № 234/13519/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання договору недійсним, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 вересня 2017 року (суддя Пікалова Н.М., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Краматорськ Донецької області), -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання договору недійсним.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 01.11.2011 року між ним (лізингоодержувачем) та ТОВ «Порше Лізинг Україна» (лізингодавцем) було укладено договір фінансового лізингу № 00003772 від 01.11.2011 року згідно якого, товариство передало йому у фінансовий лізинг автомобіль марки - VolksWagen, модель - Golf 6 1.6 I TDI CR, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2, рік виробництва - 2011, колір - чорний, державний номер - НОМЕР_3, вартість якого згідно акту прийому передачі до договору лізингу № 00003772 від 01.11.2011 року складала 241 408,43 грн.

Цим договором встановлено вартість об'єкту лізингу в розмірі, що еквівалентна 30 119,58 дол. США, сплату авансового внеску - еквівалент 9 035,87 дол. США, обсяг фінансування - еквівалент 21 083,71 дол. США, залишкова вартості - еквівалент 4 517,94 дол. США, визначено строк лізингу в обсязі 60 місяців та встановлено кількість 60 лізингових платежів, еквівалент лізингового платежу в розмірі 544,75 дол. США та еквівалент адміністративного платежу в розмірі 451,79 дол. США.

Вважав, що зазначений договір фінансового лізингу має бути визнаний судом недійсним з наступних підстав:

Наміри ТОВ «Порше Лізинг Україна» під час укладення спірного договору фінансового лізингу не були направлені на реальне настання його наслідків в частині отримання товариством у свою власність об'єкта лізингу, що є порушенням принципу добросовісності, наслідком якого є омана споживача. ТОВ «Порше Лізинг Україна» передав йому у лізинг автомобіль, який не придбавав.

З наданих ТОВ «Порше Лізинг Україна» даних не можливо встановити наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

З врахуванням положень ст. 216 ЦК України, вважав, що суд має застосувати наслідки недійсності спірного правочину, повернувши сторони в первісний стан стягнувши з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на його користь суму авансового платежу в розмірі 9 035,87 доларів США, 16 887,25 доларів США- фактично сплачених мною лізингових платежів, зобов'язавши йому повернути лізингодавцеві об'єкт лізингу. Просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00003772 від 01.11.2011 року, укладений між ним та ТОВ «Порше Лізинг Україна.

Застосувати наслідки недійсності та нікчемності правочину до договору фінансового лізингу № 00003772 від 01.11.2011 року, повернувши сторони в первісний стан, стягнувши з ТОВ «Порше Лізинг Україна», ЄДРПРОУ 35571472, на його користь суму авансового платежу в розмірі 9 035,87 доларів США, 16 887,25 доларів США - фактично сплачених ним лізингових платежів, а всього 25 923,12 доларів США, що за курсом НБУ на час звернення складає 674 519,58 грн., зобов'язавши його повернути лізингодавцеві об'єкт лізингу - автомобіль марки - VolksWagen, модель - Golf 6 1.6 I TDI CR, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2, рік виробництва - 2011, колір - чорний, державний номер - НОМЕР_3.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю.

Визнано договір фінансового лізингу № 00003772 від 01.11.2011 року укладений між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_3 недійсним.

Застосовано вимоги ст. 216 ЦК України до договору фінансового лізингу № 00003772 від 01.11.2011 року, повернувши сторони в первісний стан, стягнувши з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_3, суму авансового платежу в розмірі 9 035,87 доларів США, 16 887,25 доларів США - фактично сплачених ним лізингових платежів, а всього 25 923,12 доларів США, що за курсом НБУ на час звернення складає 674 519,58 грн., зобов'язавши ОСОБА_3 повернути лізингодавцеві об'єкт лізингу - автомобіль марки Volkswagen, модель - Golf 6 1.6 ITDI CR, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2, рік виробництва - 2011, колір - чорний, державний номер - НОМЕР_3.

Додатковим рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 листопада 2017 року стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь держави судовий збір в сумі 9 537,79 грн.

Стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь позивача ОСОБА_3 судові витрати в сумі 580 грн.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи скарги посилається на те, що договір фінансового лізингу між сторонами було укладено 01.11.2011 року, а позивач звернувся до суду в 2016 році, тому останній, на думку відповідача, пропустив строк позовної давності, встановлений чинним законодавством у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вказує, що позивачем жодних розрахункових документів про оплату не надавались, а тому дана обставина є надуманою та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Зокрема, в порушенням вимог чинного законодавства, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не навів розрахунку вказаних коштів та не вказав на підставі яких доказів дійшов висновку про стягнення з товариства саме суми у розмірі 25 923,12 доларів США.

Також, судом першої інстанції не було досліджено рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22.04.2016 року у справі № 755/20104/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про визнання частково недійсним договору та визначення залишку невиконаного грошового зобов'язання у гривні, яке набрало законної сили та яким встановлені певні обставини, які не підлягали доказуванню.

На думку відповідача, оскільки між сторонами не було укладено договору найму (оренди) транспортного засобу, який передбачає нотаріальне посвідчення, а договір фінансового лізингу укладений у письмовій формі та згідно з вимогами частини 1 ст. 209 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, прямо встановлених законом або за домовленістю сторін, тому визнання недійсним договору з цієї підстави відсутні.

Зазначає, що в результаті вільного волевиявлення між сторонами при укладенні договору було погоджено ціну договору (щомісячний лізинговий платіж), а також застосування еквіваленту доларів США при здійсненні розрахунків, що не суперечить вимогам ст. ст. 524, 533, 632 ЦК України, а також ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг». Також, при укладенні договору з позивачем скаржником було дотримано всіх необхідних умов для чинності як договору в цілому, так і окремих його положень.

Вважає, що твердження позивача про те, що існує істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін не відповідає дійсності, та зроблене у зв'язку з небажанням позивача виконувати умови договору.

Представник ТОВ «Порше Лізинг Україна» Андрейків О.В. підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач та його представник ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до судового засідання не з'явилися.

Направлена позивачу рекомендованим поштовим повідомлення повістка за адресою, яку він зазначав у заявах, що містяться в матеріалах справи, повернулася до суду за закінченням терміну зберігання.

Представник позивача сповіщена судової повісткою, направленою рекомендованим поштовим повідомленням.

Згідно до частини 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Представник позивач ОСОБА_4 просила відкласти розгляд справи, оскільки вона бере участь у судових засідання Господарського суду Донецької області.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для відкладення справи, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Представник позивача вдруге не з'явився у судове засідання. Вперше представник не з'явилася у попереднє судове засідання, що було призначене на 21.01.2018 року та подавала до апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з її участю у засіданні кваліфікаційної комісії КДКА Донецької області.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з огляду на таке.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Як передбачено п. 4 ч. 1, ч. 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 01.11.2011 року між ОСОБА_3 (лізингоодержувачем) та ТОВ «Порше Лізинг Україна» (лізингодавцем) було укладено договір фінансового лізингу № 00003772 від 01.11.2011 року згідно якого ТОВ «Порше мобіліті» передало йому у фінансовий лізинг автомобіль марки - VolksWagen, модель - Golf 6 1.6 I TDI CR, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2, рік виробництва - 2011, колір - чорний, державний номер - НОМЕР_3, вартість якого згідно акту прийому передачі до вказаного договору лізингу складала 241 408,43 грн.

Цим договором встановлено вартість об'єкту лізингу в розмірі, що еквівалентна 30 119,58 дол. США, сплату авансового внеску - еквівалент 9 035,87 дол. США, обсяг фінансування - еквівалент 21 083,71 дол. США, залишкова вартості - еквівалент 4 517,94 дол. США, визначено строк лізингу в обсязі 60 місяців та встановлено кількість 60 лізингових платежів, еквівалент лізингового платежу в розмірі 544,75 дол. США та еквівалент адміністративного платежу в розмірі 451,79 дол. США.

Згідно договору усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути виплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) За відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів у дол. США, визначених за договором відповідно до пунктів 6.3, та 2) відповідно до п. 6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Зобов'язання (вказані еквіваленти в дол. США) лізингоодержувача на момент доставки об'єкта лізингу будуть виражені у гривнях у Акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору про фінансовий лізинг. Наступні розрахунки у гривнях будуть здійснюватись лізингодавцем та вказуватись у рахунках, що підлягають сплаті лізингоодержувачем.

Відповідно до видаткової накладної № 0000000517 від 07.11.2011 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» у ТОВ «Фортуна - ЛТД» було придбано автомобіль марки - VolksWagen, модель - Golf 6 1.6 I TDI CR, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2, рік виробництва - 2011, колір - чорний, вартість якого згідно акту прийому передачі до договору лізингу № 00003772 від 01.11.2011 року складала 241 408,43 грн. згідно рахунку-фактури ДС-80922 від 03.11.2011 року.

У відповідності до видаткової накладної № 002497 від 11.11.2011 року за договором лізингу № 00003772 від 01.11.2011 року передано позивачу предмет лізингу, про що сторонами 11.11.2011 року складено акт прийому-передачі до договору № 00003772 від 01.11.2011 року.

Актом прийому-передачі визначено, що лізингодавець на підставі договору лізингу № 00003772 від 01.11.2011 року поставив наступний предмет лізингу: автомобіль марки - VolksWagen, модель - Golf 6 1.6 I TDI CR, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2, рік виробництва - 2011, колір - чорний, державний номер - НОМЕР_3, вартість якого згідно акту прийому передачі до договору лізингу № 00003772 від 01.11.2011 року. Одночасно в акті вказано вартість об'єкту лізингу 241 408,43 грн.; авансовий платіж у розмірі 72 422,50 грн.; обсяг фінансування у розмірі 132 774,65 грн.; залишкову вартість у розмірі 36 211,29 грн., щомісячний платіж який складає 4 366,17 грн. та адміністративні витрати у розмірі 3 621,08 грн.

Залишкова вартість об'єкта лізингу після сплати авансового внеску в розмірі 72 422,50 грн. складається з обсягу фінансування у розмірі 132 774,65 грн. та залишкової вартості у розмірі 36 211,29 грн., що разом становлять 168 985,94 грн., а розмір щомісячного платежу складає 4 366,17 грн.

Згідно договору про фінансовий лізинг вартість об'єкту лізингу - еквівалент 30 119,58 дол. США., а згідно до акту прийому-передачі автомобіля - вартість об'єкту лізингу становить 241 408,43 грн.

На підставі наданих позивачем розрахункових документів про оплату суд встановив, що в день укладення договору 01.11.2011 року позивачем на виконання умов договору на рахунок відповідача був сплачений перший платіж згідно умов договору фінансового лізингу.

На виконання умов договору позивачем отримано примірник договору разом з додатком № 1, в яких зазначено марку/модель, комплектацію, об'єм/тип двигуна, тип КПП, привід, бажаний колір та вартість предмету лізингу.

Спірний договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи не був нотаріально посвідчений.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з укладенням договору фінансового лізингу між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які регулюються (окрім положень Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку) Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки вказаний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживача, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до висновків експертної організації - аудиторської фірми «Галар-Аудит» від 21.08.2014 року розмір платежів, що підлягали сплаті Позичальником визначався в еквіваленті валюти на день укладення Договору про фінансовий лізинг від 01.11.2011 року № 00003772 і зазначався у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування). В подальшому Лізингоотримувач мав здійснювати платежі на користь Компанії у гривні, розмір яких повинен розраховуватися шляхом застосування еквівалентів платежів у іноземній валюті. Вказаних в Графіку, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у Договорі. Тобто за відсутності у рахунках ТОВ «Порше Лізинг Україна» обмінного курсу банку на момент виставлення рахунку, неможливо розрахувати суму заборгованості Лізингоотримувача у національній валюті - гривні за лізинговими платежами як на час укладення договору, так і на теперішній час. Таким чином, дослідивши умови Договору про фінансовий лізинг від 01.11.2011 року неможливо визначити на їх підставі сукупну вартість лізингових платежів, як це передбачено Законом України «Про захист прав споживачів».

Суд не прийняв до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності, оскільки вважав, що почато перебігу позовної давності слід відраховувати з дня отримання позивачем вказаного вище звіту (висновку аудиторської фірми), зазначаючи, що саме з цього часу він дізнався про порушення свого права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що закріплення в умовах договору та встановлення в графіку погашення еквіваленту суми в іноземній валюті, а саме: 544,75 доларів США за відсутності визначення курсу в щомісячних платежах є: порушенням норм чинного законодавства; порушенням принципу добросовісності при укладенні договору, що унеможливлює розрахунок суми заборгованості позивача у національній валюті - гривні за основною та додатковою сумою кредиту і нарахованими відсотками як на час укладення договору, так і на час ухвалення, є несправедливими, та такими що порушують принцип добросовісності, призводить до суттєвого дисбалансу договірних прав та обов'язків, та завдає шкоди споживачеві. Крім того, укладений між сторонами договір фінансового лізингу, предметом якого визначений транспортний засіб, є змішаним договором, оскільки містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, але в порушення ст. 799 ЦК України не був нотаріально посвідчений. Отже, на підставі досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу є нікчемним.

Колегій суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розгляду позову по суті, але не погоджується з мотивами за яких суд вважав, що позивачем не був пропущений строк загальної позовної давності, виходячи з наступного.

Верховний Суд України у постанові від 22 листопада 2017 року у справі 6-428цс17 за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про захист прав споживачів та визнання договору фінансового лізингу недійсним відмовляючи у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Порше Лізинг Україна» дійшов такого висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнане недійсним або змінене, а не сам договір.

У разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, вони порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2 - 4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про фінансовий лізинг, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, підпункти 4.5, 4.6 Загальних комерційних умов щодо усунення лізингодавця від відповідальності у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару суперечать положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 цього Закону).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Суди не встановили наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) та суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, установлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

У постанові від 8 червня 2016 року у справі № 6-330цс16 за позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів Верховний Суд України виклав аналогічну правову позицію, саме: Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

З огляду на вкладене, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про несправедливі відносно споживача умови спірного договору фінансового лізингу та наявність у зв'язку із цим підстав для визнання його недійсним відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, з огляду на обставини справи та норми цивільного законодавства.

Відповідно до статей 256, 257, 260 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (статті 251 - 254 ЦК України).

Згідно частинам 1 та 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний договір фінансового лізингу № 00003772 укладено 01.11.2011 року, в цю ж дату проведений авансовий внесок та автомобіль переданий позивачу, тому саме з цього часу починається перебіг позовної давності. Виходячи з таких обставин справи, строк позовної давності за вимогами про визнання правочину недійсним сплив 02 листопада 2014 року.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина 1 статей 626 - 629 ЦК України).

Позивач з моменту укладення договору лізингу був обізнаний щодо його умов та тривалий час виконував свої зобов'язання за договором, тому не можна вважати встановленою ту обставину, що він довідався про порушення свого права лише після складання аудиторською фірмою звіту від 21 серпня 2014 року, який був складений в межах загального строку позовної давності.

Як встановлено частинами 2 - 4 статті 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції подав письмову заяву про застосування строків позовної давності (т. 2 а. с. 1).

Вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку зі спливом загальної позовної давності.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» задовольнити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 вересня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання договору недійсним відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови буде складений протягом п'яти днів.

Головуючий: В.Б. Азевич

Судді: О.В. Агєєв

Г.Г. Новосьолова

Повний текст постанови складений 14.02.2018 року

Суддя ___ В.Б.Азевич