Рішення № 72180001, 08.02.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14318/17

Провадження № 2/161/278/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Олексюка А.В.,

при секретарі - Шолом С.І.,

з участю: відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 19.05.2010 року укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі - 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором.

Станом на 12.07.2017 року заборгованість за кредитним договором становить - 42449,93 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту - 906,40 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 34625,44 грн., заборгованість по пені та комісії - 4420,47 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна ставка) - 1997,62 грн.

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі - 42449,93 грн., згідно кредитного договору № б/н від 12.07.2017 року.

Крім того, просить суд стягнути з відповідача в його користь понесені судові витрати по справі.

Відповідач та його представник в судловому засіданні позов не визнали, з підстав, викладених в письмових запереченнях. Крім того, просили суд застосувати строки позовної давності, відмовивши в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності та письмові пояснення, в яких просив суд позов задовольнити.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення відповідача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з кредитного договору № б/н, укладеного 19.05.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, останній отримав кредит в розмірі - 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 8).

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В п. 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6, 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (надалі Умов), що є невідємною частиною укладеного між сторонами спору договору, позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісії.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором.

Згідно наданого позивачем письмового розрахунку заборгованості, станом на 12.07.2017 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить - 42449,93 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту - 906,40 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 34625,44 грн., заборгованість по пені та комісії - 4420,47 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна ставка) - 1997,62 грн. (а.с. 4, 5).

Вирішуючи питання щодо пропуску банком строку позовної давності для звернення з даним позовом до суд виходить з такого.

Згідно вимог ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, наявних в матеріалах справи, які діяли на час підписання відповідачем анкети-заяви (кредитного договору), і являються його невідємною частиною, строк позовної давності щодо повернення кредиту, оплати відсотків, винагороди, штрафів та пені становить п'ятдесят років (а.с. 22). Інші докази, які стосуються строку позовної давності в матеріалах справи відсутні, і сторонами спору суду не надавалися.

Наведене дає підстави вважати, що позовна давність не спливла, оскільки чинна на час укладення даного кредитного договору редакція умов та правил надання банківських послуг передбачала збільшення позовної давності, що на думку суду цілком відповідало вимогам ст. 259 ЦК України.

Отже, посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності у три роки, є помилковим.

Крім того, щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) слід врахувати наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17.

З огляду на вищевикладене, на думку суду, не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з відповідача пені, оскільки до позивача вже застосована цивільно-правова санкція за порушення строку виконання грошового зобов'язання - штрафи.

Однак, як вбачається з вищенаведеного розрахунку, розмір пені значно перевищує суму кредиту.

Згідно ч. 3 ст.549 ЦК України - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем нарахована сума пені складає 4420,47 грн., при цьому заборгованості по тілу кредиту становить 906,40 грн. (а.с. 4-6).

Частиною 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Враховуючи те, що розмір пені значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків, виходячи з принципу розумності та справедливості суд вважає, що розмір пені слід зменшити до суми - 906,40 грн., що є співмірним із сумою заборгованості по кредиту та в силу вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України є самостійною підставою для зменшення розміру пені.

За таких обставин, заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача в користь ПАТ КБ «Приватбанк» становить суму в розмірі 36438,24 грн., з яких: 906,40 грн. - заборгованість за кредитом; 34625,44 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, пеня - 906,40 грн.

Крім того, розрахунок суми заборгованості, наданий позивачем, який відповідач вважає неналежним доказом, містить інформацію щодо розрахунку заборгованості, розміри погашення кредиту та відсотків, із зазначенням відповідних періодів, у зв'язку з чим доводи щодо неналежного розрахунку заборгованості відхиляються судом.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13,76, 78, 79, 80, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного Кодексу України суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість в розмірі - 36438 (тридцять шість тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 24 коп. за кредитним договором № б/н від 19.05.2010 року.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі - 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.02.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Олексюк А.В.