Рішення № 72179958, 12.02.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2980/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

за участю секретаря Білоус Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Лиман цивільну справу за позовом керівника Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області до Лиманської міської ради Донецької області, ОСОБА_2 про визнання незаконними п.п.1.1п.1, п.п.2.1п.2 рішення Краснолиманської міської ради від 18.12.2014 №6/35-3161, визнання недійсними договорів особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд, та звільнення земельних ділянок загальною площею 0,0112га, вартістю 81225,81 грн., за участю представника позивача ОСОБА_3, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2017 керівник Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_4 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до Лиманської міської ради Донецької області, ОСОБА_2 про визнання незаконними п.п.1.1п.1, п.п.2.1п.2 рішення Краснолиманської міської ради від 18.12.2014 № 6/35-3161, визнання недійсними договорів особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд та звільнення земельних ділянок загальною площею 0,0112 га, вартістю 81 225,81 грн. (а.с.4-10).

19.10.2017 ухвалою судді відкрито провадження у цивільній справі (а.с. 48).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 (а.с.66) позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить задовольнити позов:

-визнати незаконними підпункт 1.1 пункту 1, пункт 2.1 пункту 2 рішення Краснолиманської міської ради від 18.12.2014 №6/35/3161 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Красний Лиман»;

визнати недійсним договір на встановлення особистого строкового сервітуту укладений 13.03.2015 між Краснолиманською міською радою і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за №75/15 від 13.03.2015 та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 0,0020 га у с.Щурове м.Лиман, привівши її у попередній стан;

визнати недійсним договір на встановлення особистого строкового сервітуту, укладений 13.03.2015 між Краснолиманською міською радою і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за №76/15 від 13.03.2015 та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 0,0038 га, розташовану у АДРЕСА_1, вартістю 29223,09 грн. , привівши її у попередній стан;

визнати недійсним договір на встановлення особистого строкового сервітуту, укладений 13.03.2015 між Краснолиманською міською радою і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за №77/15 від 13.03.2015 та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 0,0034 га розташовану по АДРЕСА_2, вартістю 34697,34 грн., привівши її у попередній стан;

визнати недійсним договір на встановлення особистого строкового сервітуту, укладений 13.03.2015 між Краснолиманською міською радою і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за №78/15 від 13.03.2015, та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 0,0011 га, розташовану по АДРЕСА_3, вартістю 11225,61 грн., привівши її у попередній стан;

визнати недійсним договір на встановлення особистого строкового сервітуту, укладений 13.03.2015 між Краснолиманською міською радою і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за №79/15 від 13.03.2015, та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 0,0009 га, розташовану по АДРЕСА_4, вартістю 6079,77 грн., привівши її у попередній стан;

стягнути з відповідачів судові витрати, сплачені позивачем, у розмірі 9600,00 грн.

Представник відповідача Лиманської міської ради ОСОБА_5, діючий на підставі довіреністі (а.с. 64), та відповідач ОСОБА_2, будучи повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви, в яких просять справу розглянути у їх відсутності (а.с. 102,104).

Вислухавши представника позивача ОСОБА_3, дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив, що фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини регулюються:

- ст. 19 Конституції України ;

- ст. 21 , 203 , 215 , 395 , 401 , 404 , 792 Цивільного кодексу України ;

- ст. 93 , 98 , 99 , 124 , 152 Земельного кодексу України ;

- ст. 13, 15 4-6, 11, 13, 15, 17, 19 Закону УкраїниПро оренду землі;

положеннями:

- Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004року Постановою ВСУ № 2 від - 19.03.2010року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»;

- Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ;

- Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" із змінами, внесеними згідно з Постановою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 25.09.2015.

Судом установлено:

18.12.2014 Краснолиманською (на теперішній час Лиманською) міською радою було прийняте рішення №6/35/3161 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Красний Лиман», підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 якого вирішено укласти договори особистого строкового сервітуту з громадянином ОСОБА_2 на:

земельну ділянку площею 6,24 кв.м, для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розташованої по вул. Чапаєва м. Красний Лиман (вул.К.Гасієва м.Лиман), терміном на 10 (десять) років;

земельну ділянку площею 7,2 кв.м для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розташованої по вул. Свободи м. Красний Лиман (м.Лиман), терміном на 10 (десять) років;

земельну ділянку площею 9,0 кв.м для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розташованої в с. Щурове м. Красний Лиман (м.Лиман), терміном на 10 (десять) років;

земельну ділянку площею 8,05 кв.м для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розташованої по вул. Ворошилова м. Красний Лиман (вул.Ринкова м.Лиман), терміном на 10 (десять) років;

земельну ділянку площею 8,05 кв.м для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розташованої по вул. Кірова м.Красний Лиман (вул.Привокзальна м.Лиман), терміном на 10 (десять) років.

Було встановлено плату за сервітут в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки (а.с.11).

Відповідно до п. 4 зазначеного рішення, громадян, вказаних в п.п.1.1-1.3 даного рішення, зобовязано оформити та зареєструвати договір особистого строкового сервітуту (а.с. 11).

13.03.2015 між Краснолиманською міською радою (власник) і фізичною особою ОСОБА_2 (сервітуарій) було укладено п'ять договорів на встановлення особистого строкового сервітуту, зареєстрованих Краснолиманською міською радою 13.03.2015 за № № 75/15, 76/15, 77/15, 78/15, 79/15 (а.с.32-41).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договорів, предметом договорів є особистий строковий сервітут, встановлений виключно сервітуарію на територію (обєкт благоустрію),в АДРЕСА_1 (7,2 кв.м), АДРЕСА_2) (8,05 кв.м.), АДРЕСА_3) (6,24 кв.м.), АДРЕСА_4 (8,05 кв.м.), в с. Щурове м.Лиман (9,0 кв.м.), на якій будуть розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності три тимчасових споруд.

Договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами. Строк дії договорів становить 10 років (п.2.1, п.2.2 договорів).

Прокурор посилається як на невідповідність рішення вимогам законодавства щодо сервітуту, так і на удавність спірних договорів, невідповідність договорів нормам, які регулюють порядок передачі земельних ділянок в оренду та встановлення сервітуту ( ст.235 ,ч.1, ч.2 ст.215 , ч.1 ст.203 ЦК України ).

Прокурор зазначає, що вказані договори мають ознаки оренди землі, а саме: платне використання земельної ділянки, яка за для приховання дійсних намірів сторін названа територією. Відповідно до п. 3.1. договорів розмір орендної плати прив'язаний до грошової (нормативної) оцінки земельних ділянок. Крім того, оспорювані договори не містять ознак користування чужим майном (сервітуту), як визначено цивільним законодавством -главою 32 ЦК України .

Відповідач - представник Лиманської міської ради надав суду заперечення, в яких посилається на законність рішення міськради № 6/35-3161 від 17.06.2015 та укладених договорів особистого строкового сервітуту від 13.03.2015, відповідність їх ст. 99 Земельного кодексу України , Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Як вбачається зі спірних договорів про встановлення особистих строкових сервітутів для розміщення тимчасових споруд від 13.03.2015, предметами договорів є особисті строкові сервітути, встановлені виключно ОСОБА_2, на території, на яких будуть розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності п'ять тимчасових споруд площею ( п.п.1.1, 1.2 договорів). Об'єктами особистого строкового сервітуту за договорами є території (об'єкти благоустрою), розташовані в м.Красний Лиман (на теперішній час м.Лиман).

Крім того, даними договорами, окрім територій (об'єктів благоустрою), на які сервітуарію встановлено особисті сервітути, за малою архітектурною формою сервітуарія закріплюється території для благоустрою (підтримання в санітарному стані). Плата за закріплені за сервітуарієм території для благоустрою (підтримання в санітарному стані) не справляється. Витрати на утримання в санітарному стані закріплених за малими архітектурними формами сервітуарія території здійснюється за рахунок останнього (п.1.4 договорів).

Пунктом 3.1 договорів встановлено, що за користування особистими строковими сервітутами для розміщення та використання малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності сервітуарій сплачує власнику річну плату в розмірі 12% від грошової оцінки земельних ділянок, які визначаються Міськрайонним управлінням Держгеокадастру у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області.

Згідно п.4.1.8 договорів встановлений (передбачений) договорами особистий строковий сервітут не позбавляє власника прав володіння, користування або розпорядження тимчасовою спорудою та закріпленою за тимчасовою спорудою територію для благоустрою (санітарного прибирання).

Відповідно до п.4.3.2 договорів, за 2 місяці до закінчення строку дії договорів сервітуарій має можливість звернутися до власника з клопотаннями щодо укладення відповідних договорів на новий строк.

Пунктами 4.4.1, 4.4.2, 4.4.5, 4.4.6 договорів визначені зобов'язання сервітуарія.

Стаття 19 частина 2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієї та законами України.

Згідно з приписами частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органам місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зміст права земельного сервітуту унормований статтею 98 ЗК України . Зазначеною нормою передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Види права земельного сервітуту обумовлено статтею 99 ЗК України .

Разом з тим, статтею 401 ЦК України унормовано, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

За приписами статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

З аналізу зазначених норм вбачається, що об'єктом сервітуту може бути земельна ділянка (інші природні ресурси) та нерухоме майно.

Натомість, в оспорюваних договорах об'єктами сервітуту визначено території по вул. Кірова (Привокзальній), вул.Ворошилова (Ринковій), вул.Чапаєва (К.Гасієва), вул.Свободи, с.Щурове, м. Красний Лиман (м.Лиман), що не відповідає вимогам вищезазначеної статті.

Рішенням Краснолиманської міської ради № 6/35-3161 від 18.12.2014 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Красний Лиман» та укладеними 13.03.2015 договорами особистого строкового сервітуту ОСОБА_2 надано згоду на розміщення групи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, відповідно до паспортів прив'язки від 12.11.2014.

Відповідно до діючого законодавства України ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природнім станом.

В межах даної справи, на момент укладання договорів особистих строкових сервітутів для розміщення тимчасових споруд від 13.03.2015 ОСОБА_2 не був ані власником, ані землекористувачем земельних ділянок.

При цьому, відповідно до вимог статті 401 ЦК України , земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача земельної ділянки, а також у разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітут.

Тобто, будь-яких підстав для визнання між сторонами прав на встановлення сервітуту не існувало. А тому, у Краснолиманської міської ради (Лиманської) не було будь-яких підстав для встановлення сервітутних відносин з ОСОБА_2, та відповідно, для прийняття рішення.

У відповідача ОСОБА_2 не виникло право на встановлення спірних сервітутів. Відповідачем ОСОБА_2 не доведено неможливість задоволення своїх потреб в користуванні земельних ділянок іншим способом, ніж встановлення сервітуту.

Судом встановлено, що розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності могли бути задоволені в інший спосіб, аніж встановлення сервітуту.

Проаналізувавши умови договорів про встановлення особистих строкових сервітутів для розміщення тимчасових споруд від 13.03.2015, суд дійшов висновку, що в даному випадку сторони договорами встановлення особистих строкових сервітутів оформили відносини оренди земельних ділянок.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 93 частиною 1 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 ст.134 цього Кодексу .

Згідно ст. 792 ЦК України , статті 13 Закону України «Про оренду землі» за договором оренди земельної ділянки орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк.

За приписами ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі» , а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображанням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.

Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що оскаржувані правочини не відповідають вимогам законодавства щодо надання в користування земельних ділянок. При цьому, судом береться до уваги, що зокрема відповідачу фактично було надано в користування земельні ділянки (територія згідно договору) поза процедурою, без дотримання встановлених підстав, визначених чинним законодавством України.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що територія це частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що договори особистих строкових сервітутів для розміщення тимчасових споруд від 24.06.2015року суперечать вищенаведеним вимогам законодавства та підлягають визнанню недійсними відповідно до статті 215 ЦК України .

Положеннями частин 1, 2 статті 215 передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6статті 203 ЦК . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому, за змістом частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить ЦК , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно частини 1 статті 235 ЦК України , удавним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Частиною другою вказаної статті передбачено, що у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який насправді вчинили.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» № 9 від 06.11.2009 року зазначено, що за удавним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удавним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Таким чином, суд вважає, що рішення Краснолиманської міської ради № 6/35-3161 від 18.12.2014 прийнято з порушенням законодавства, що тягне за собою визнання його незаконним, а договори особистого строкового сервітуту, укладені на підставі цього рішення, з порушенням вимог Земельного та Цивільного кодексів України , які регулюють порядок та умови встановлення земельних сервітутів, визнання недісними.

Відповідно до ст.406 Цивільного кодексу України визнання договору, що є підставою для встановлення сервітуту, недійсним є підставою для припинення і самого сервітуту.

За своєю правовою суттю договори про встановлення особистого строкового сервітуту є правочинами.

Згідно частини першої статті 203 Цивільного кодексу України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства

Підставою недійсності правочину (договору), згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України , є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

За вищевикладених обставин, недійсний правочин (договір) не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України ).

З матеріалів справи вбачається, що прокурором заявлено позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій все одержане за угодою та, враховуючи, що договір сервітуту підлягає припиненню на майбутнє і двостороння реституція за таким договором не проводиться, передана земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні другого відповідача на підставі спірного договору про встановлення сервітуту, підлягає поверненню територіальній громаді м.Лиман Донецької області в особі Лиманської міської ради.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Прокурором обґрунтовано належними та допустимими доказами порушення інтересів держави прийняттям оспорюваного рішення та укладанням спірного договору, оскільки саме державою здійснюється особлива охорона землі як національного багатства в силу ст.14 Конституції України , а недотримання першим відповідачем встановленої ст.ст.124 ,134 Земельного кодексу України та Законом України «Про оренду землі» процедури передачі спірної земельної ділянки другому відповідачу у платне володіння та користування порушує ці інтереси.

Відповідно до вимог ст.121 Конституції України , у випадках, визначених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Суд вважає, що прокурор, який пред'явив позов в інтересах держави, є належним позивачем по даній справі.

Статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Таким центральним органом виконавчої влади є Держгеокадастр України.

Разом з тим, Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 17.11.2016 за № 308 (далі - Положення) не передбачено повноважень щодо звернення до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Тому враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду, прокурор пред'являє позов в інтересах держави.

Вимоги позивача про визнання рішення Краснолиманської міської ради № 6/35-3161 від 18.12.2014 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Красний Лиман» та укладання договорів особистого строкового сервітуту, суд розуміє, як такі, що не відповідають вимогам Закону, тому підлягають захисту шляхом визнання незаконним та недійсними.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 133 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України , судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову, покладається на відповідача. При поданні позову прокуратурою Донецької області сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 9600,00 грн., що підтверджено наданим позивачем платіжним дорученням № 2955 від 27 вересня 2017 року (а.с. 3). За цих обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача суми судового збору по 4800,00 грн. з кожного.

Керуючись ст. 19 Конституції України , ст.ст. 21 , 203 , 215 , 395 , 401 , 404 , 792 ЦК України , ст.ст. 93 , 98 , 99 , 124 , 152 ЗК України , ст.ст. 11 , 13 , 15 , 17 , 19 Закону України «Про оренду землі» , ст. ст.4 , 12 , 13 , 56, 81 , 133 , 141 , 259 , 263 , 264 , 265 , 280 , 282 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов керівника Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області задовольнити.

Визнати незаконними підпункт 1.1 пункту 1, пункт 2.1 пункту 2 рішення Краснолиманської міської ради від 18.12.2014 №6/35/3161 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Красний Лиман».

Визнати недійсним договір на встановлення особистого строкового сервітуту укладений 13.03.2015 між Краснолиманською міською радою і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за №75/15 від 13.03.2015 та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 0,0020 га у с.Щурове м.Лиман, привівши її у попередній стан.

Визнати недійсним договір на встановлення особистого строкового сервітуту, укладений 13.03.2015 між Краснолиманською міською радою і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за №76/15 від 13.03.2015 та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 0,0038 га, розташовану у АДРЕСА_1, вартістю 29223,09 грн. , привівши її у попередній стан.

Визнати недійсним договір на встановлення особистого строкового сервітуту, укладений 13.03.2015 між Краснолиманською міською радою і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за №77/15 від 13.03.2015 та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 0,0034 га розташовану по АДРЕСА_5, вартістю 34 697,34 грн., привівши її у попередній стан.

Визнати недійсним договір на встановлення особистого строкового сервітуту, укладений 13.03.2015 між Краснолиманською міською радою і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за №78/15 від 13.03.2015, та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 0,0011 га, розташовану по АДРЕСА_3, вартістю 11225,61 грн., привівши її у попередній стан.

Визнати недійсним договір на встановлення особистого строкового сервітуту, укладений 13.03.2015 між Краснолиманською міською радою і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за №79/15 від 13.03.2015, та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 0,0009 га, розташовану по АДРЕСА_6, вартістю 6079,77 грн., привівши її у попередній стан.

Стягнути з виконавчого комітету Лиманської міської ради на користь прокуратури Донецької області сплачений судовий збір у розмірі 4800,00 гривень. (Реквізити рахунку прокуратури Донецької області. Отримувач: Прокуратура Донецької області; банк: Держказначейська служба України, м. Київ; МФО: 820172; розрахунковий рахунок: 35216066016251; код за ЄДРПОУ 25707002).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь прокуратури Донецької області сплачений судовий збір у розмірі 4800,00 гривень. (Реквізити рахунку прокуратури Донецької області. Отримувач: Прокуратура Донецької області; банк: Держказначейська служба України, м. Київ; МФО: 820172; розрахунковий рахунок: 35216066016251; код за ЄДРПОУ 25707002).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду відповідно до ст. 317 , 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню; оскарження цього рішення не зупиняє його виконання.

Суддя -