Постанова № 72179361, 08.02.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/76/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Мазурчак А. Г.

Доповідач :Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 рокуСправа № 145/231/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Берегового О.Ю.,

суддів Денишенко Т.О., Медяного В.М.,

за участі секретаря судового засідання Торбасюк О.І., представника позивача ПАТ КБ "Приватбанк" Роя В.Л., розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року ухваленого в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Тиврівського районного суду Вінницької області Мазурчак А.Г., у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30 жовтня 2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 8200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач в свою чергу зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 13252,30 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 7928,10 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 4155,04 грн., заборгованість за пенею та комісією - 300 грн., штраф (фіксована частина) - 250 грн.; штраф (процентна складова) - 619,16 грн., яку просив стягнути з відповідача.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не підписував Умови та правила надання банківських послуг, а у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що саме ці Умови діяли на момент підписання заяви. Також вважав розмір заборгованості за відсутності розрахунку згідно з умовами укладеного договору недоведеною.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ПАТ КБ "Приватбанк" подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач кредитний договір не оспорював, розрахунок заборгованості не спростував, проти наявності між сторонами справи кредитних правовідносин не заперечував, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30 жовтня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту шляхом підписання заяви, яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та правилами користування платіжною карткою складає договір про надання банківських послуг.

Відповідно до договору ОСОБА_4 отримав на платіжну картку кредитні кошти з кредитним лімітом 8200 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом з базовою процентною ставкою 1,9% на місяць, що становить 22,8% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, підписавши зазначену анкету-заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами (Правилами) надання банківських послуг та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем фактів підписання анкети-заяви, укладення кредитного договору та отримання за останнім грошових коштів в кредит.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про обов'язковість підписання Умов і Правил надання банківських послуг, зокрема в частині встановлення розміру процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись у строк, що встановлений у договорі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено неможливість односторонньої відмови від виконання зобов'язання або його зміна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 536 ЦК України боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошей у строк і в порядку встановленому договором.

Відповідно п. 6.5 умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Своїх зобов'язань за вказаним договором відповідач належним чином не виконував.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, станом на 31 грудня 2015 року утворилася заборгованість в сумі 13252,30 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7928,10 грн., відсотки - 4155,04 грн., пеня та комісія - 300,00 грн., штраф (фіксована частина) - 250,00 грн; штраф (процентна складова) - 619,16 грн.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Кредитору забороняється збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за кредитним договором (або встановлений кредитним договором порядок сплати змінюваної процентної ставки) за відсутності згоди на це позичальника.

Як роз'яснено у п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному ч.6ст.1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить ст.1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (не укладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Відповідно до пункту 5.3 Умов і Правил надання банківських послуг банк при зміні тарифів зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 4.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.

В обов'язки клієнта входить отримувати виписки про стан картрахунку і проведені операції по картрахунку (пункту 6.3).

Згідно пункту 8.1. Умов та правил надання банківських послуг, неотримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє держателя від виконання своїх зобов'язань за договором.

Отже, з огляду на умови даного договору, вбачаються ознаки змінюваної процентної ставки за користування кредитом та порядок повідомлення клієнта про підвищення тарифів, а ОСОБА_4 у свою чергу, підписавши анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, користувався кредитним лімітом, а відтак, погодився з такими умовами, розміром процентів за користування кредитом та порядком його зміни у порядку встановленому вказаними Умовами і Правилами.

Крім того, як слідує із заяви ОСОБА_4 про надання кредиту фактично між ним та банком було укладено договір приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач своїм підписом підтвердив, що він був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку, погодився з ними та був згоден отримати кредит у виді кредитного ліміту на кредитну картку саме за таких умов.

В обгрунтування підвищення процентної ставки представником позивача апеляційному суду були надані витяги з наказів по ПАТ «Приватбанк» № 906 від 06 березня 2010 року, № 906 від 18 серпня 2014 року, № 906 від 18 лютого 2015 року.

У відповідності до вказаних наказів позивачем до сплати нараховувались проценти за користування кредитом у урахуванням процентної ставки з 07 листопада 2011 року (з моменту активації картки) - 30% річних, з 01 вересня 2014 року - 34,8% річних, з 01 квітня 2015 року - 43,2% річних, а також штрафи, комісія та пеня, що підтверджено наданим розрахунком та випискою.

Також з даних наказів вбачається, що клієнти повідомляються про зміну розміру відсотків шляхом актуалізації інформації про тарифи по карті «Універсальна» на зовнішньому сайті Приватбанку та прес-релізу для зовнішнього сайту про зміну відсоткової ставки по карткам.

З вказаних вище розрахунку заборгованості та виписки вбачається, що відповідач активно користувався кредитним коштами, але платежі по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування ним проводив несвоєчасно та не в повному розмірі, в зв'язку з чим накопичувалась заборгованість по кредиту.

Отже, з огляду на умови даного договору, враховуючи, що ОСОБА_4, як до, так і після збільшення процентних ставок користувався кредитним лімітом, а відтак погодився з їх зміною, позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі визначеному розрахунком є обґрунтованими, а доводи відповідача таких висновків не спростовують.

Крім того, у справі відсутні будь-які дані про те, що відповідач не погодився з діями банку щодо зміни процентної ставки, оскаржував ці дії, що також свідчить про те, що він погодилась зі зміною процентної ставки.

При цьому, відповідач в судові засідання до суду першої та апеляційної інстанцій не з'явився та обгрунтованого розрахунку на підтвердження своїх доводів не надав.

Суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та помилково дійшов до висновку про недоведеність розміру заборгованості.

Разом з тим, у частинах1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З позовної заяви вбачається, що позивач ставив питання про стягнення з відповідача, поряд з іншим і штрафів, а саме 250 грн. фіксована частина, 619,16 грн. процентна складова.

Однак, з огляду на те, що ст. 549 ЦК України не передбачено встановлення штрафу в твердій грошовій сумі, позовні вимоги в частині стягнення 250 грн. штрафу (фіксована частина) задоволенню не підлягають.

В решті, розмір заборгованості по кредитному договору № б/н від 30 жовтня 2008 року укладеному між сторонами підтверджено розрахунком заборгованості доданим до позовної заяви та не спростований відповідачем, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 30 жовтня 2008 року, яка станом на 31 грудня 2015 року становить 13002,3 грн., яка складається з наступного: 7928,10 грн. - заборгованість за кредитом; 4155,04 грн. - аборгованість по процентам за користування кредитом; 300 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 619,16 грн. - штраф (процентна складова).

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (ЄДРПОУ 14360570) 1378,00 грн. у відшкодування сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви та 1515,80 грн. у відшкодування сплаченого судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач: /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: О.Ю. Береговий