Постанова № 72178212, 25.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Справа№ 911/1287/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Цибульському Р.М.

за участю предстваників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.01.2018

розглянувши у відкритому судовому матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/1287/17 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України

про стягнення 230 427,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (позивач, Залізниця) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" (відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (третя особа, Митниця) про стягнення 230 427,20 грн. витрат, пов'язаних з митними формальностями.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на те, що ДП "Клавдієвське лісове господарство" відправило зі ст. Немішаєве Південно-Західної залізниці до ст. Захонь вагон № 66932773 з вантажем "деревина паливна". Разом з тим, вказаний вагон простоював на станціях Львівської залізниці з 27.05.2016 по 27.10.2016. При цьому, під час простою вагону, а також здійснення працівниками Закарпатської митниці митних процедур щодо перевірки зазначеного вантажу, Залізниця здійснювала зважування, переміщення зазначеного вагону, що на думку позивача, є підставою для відшкодування зі сторони відповідача на користь Залізниці витрат, пов'язаних зі здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, що також визначено ст. 218 Митного кодексу України.

Узагальнені заперечення відповідача на позов мотивовані тим, що саме на Митницю, а не на відповідача має бути покладена відповідальність у вигляді відшкодування витрат, пов'язаних з простоєм вагону, оскільки причиною тривалого простою вагону № 66932773 є протиправні дії Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України у письмових поясненнях на позов зазначала про факт виникнення у відповідача на підставі Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, ст. 218 Митного кодексу України, Статуту залізниць України зобов'язання сплатити платежі за вчинені позивачем розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/1287/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про стягнення 230 427,20 грн. витрат, пов'язаних з митними формальностями - задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції про задоволенян позову мотивовано тим, що ДП "Клавдієвське лісове господарство" є вантажовласником, якому залізниця надає послуги, передбачені Статутом залізниць України, дії щодо здійснення Закарпатською митницею ДФС митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України, що спростовує твердження відповідача з приводу того, що в даному випадку вказана стаття не може бути застосована з тих підстав, оскільки розповсюдження її норм має місце лише у разі виявлення факту незаконного переміщення товарів. Обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" підлягають задоволенню повністю шляхом стягнення з державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" суми додаткових витрат за час затримки вагонів в розмірі 230 427,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/1287/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" про стягнення з останнього 230 427,20 грн. витрат - повністю. Одночасно скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/1287/17.

Узагальнені доводи доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилався на те, що

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 05.10.2017, апеляційну скаргу Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/1287/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 поновлено Державному підприємству "Клавдієвське лісове господарство" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/1287/17, апеляційну скаргу Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.11.2017 (ухвала отримана позивачем згідно поштови повідомлень про вручення 0315061248359; 7900050513439; відповідачем - згідно поштового повідомленян про вручення ухвали - 0785000260093; третьою особою - згідно поштового повідомлення 8800021776748).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 відмовлено у задоволенін клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

21.11.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/1287/17 - без змін, а апеляційну скару - без задоволення. В обгрунтування заперечень на апеляційну скаргу посилався на те, що главою 32 Митного кодексу України, до якої включено ст. 218, врегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів ізборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митниці. Таким чином, дії щодо здійснення Митницею митного огляду після митного оформлення, є митними формальностями, а тому на них розповсюджується положення ст. 218 Митного кодекус України. Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 року № 113, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. За час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.Пунктом 8 наведених Правил визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Пунктом 16 наведених правил визначено підстави, за яких вантажовлсаник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, і до них не включено митні процедури, а отже, митні процедури не є підставою звільнення вантажовідправника від плати за користванян вагонами та контейнерами. Митні процедури не входять до цього переліку.

21.11.2017 розгляд справи за апеляційною скаргою Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/1287/17 - не відбувся.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2017, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №911/1287/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.11.2017 для розгляду справи №911/1287/17 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2017 справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В., розгляд справи призначено на 21.12.2017 (ухвала отримана позивачем згідно поштових повідомлень - 0315046850182; 7900050606410; відповідачем - згідно поштового повідомлення 0785000263394; третьою особою - 8800021970927).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 в судовому засіданні оголошено переву до 25.01.2018 (ухвала отримана позивачем згідно поштових повідомлень - 0315040630512, 7900051134229; відповідачем - згідно поштового повідомлення 0785000269970; третьою особою - 8800022056250)

В судовому засіданні 25.01.2018 представники скаржника (позивача) доводи апеляційної скарги підтримали, просили суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенін позову відмовити.

В судове засідання 25.01.2018 відповідач та третя особа представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте, їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

У відповідності до п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Матріалами справи підтверджується, що 24.05.2016 ДП "Клавдієвське лісове господарство" відправило зі ст. Немішаєве Південно-Західної залізниці до ст. Захонь вагон № 66932113 з вантажем "деревина паливна", відправка № 403675.

27.05.2016 на ст. Батьово Львівської залізниці прибув вагон № 66932113 та був затриманий для проведення переогляду.

Згідно з актом загальної форми від 27.05.2016 № 10993, зафіксовано, що вагон № 66932113 затримано згідно усного розпорядження начальника митного поста.

На підставі заявки Закарпатської митниці від 27.05.2016 № 29/16 вагон № 66932113 подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю та надано телеграфне повідомлення від 27.05.2016 № 235 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника про те, що вагон затримано згідно заявки митниці № 29/16 від 27.05.2016 на підставі ст. 338 МК України для митного догляду.

Дослідивши заявку Закарпатської митниці від 27.05.2016 № 29/16, суд апеляційної інстанції встановови, що вона містить відомості про те, що вказана заявка видана на підставі ст.ст. 338, 325 Митного кодексу України та усного розпорядження начальника митного посту «Залізничний» для проведення митного огляду згідно п. 5 ПКМУ № 467 та п. 1.5 наказу МФУ № 602.

За результатами переогляду вантажу у вагоні № 66932773 інспекторами митниці складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів від 09.06.2016 № 305010505/2016/ЗМК-09033, згідно з яким сторонніх вкладень у вантажі "деревина паливна" не виявлено.

Як зазначав позивач у позові, вагон № 66932113 простоював на станціях Львівської залізниці з 27.05.2016 до 27.10.2016. Під час здійснення працівниками Закарпатської митниці митних процедур щодо вантажу, що перевозився у цьому вагоні, залізниця на виконання заявок Закарпатської митниці здійснювала його переміщення зі ст. Батьово на ст. Мукачево, Кольчино для митного догляду, залізниця також на виконання заявок митниці здійснювала зважування вантажу, що переміщувався у вищевказаному вагоні, про що здійснено повідомлення відправника телеграма від 15.06.2016 № 87.

21.06.2016 цей вагон, згідно з листом Закарпатської митниці від 20.10.2016 № 07-70-61/34/2813 було відправлено на ст. Кольчино для вивантаження вилученого вантажу.

27.10.2016 вантаж "деревина паливна", що переміщувався у вагоні № 66932773 був вивантажений на ТДВ "Закарпатоблрайагротехсервіс", про що залізниця склала акт загальної форми від 27.10.2016 № 24.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273/96-ВР, ст. 129 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Залізниця склала акти загальної форми з нарахуванням належних платежів за затримку цих вагонів згідно з ставками Збірника тарифів № 1 із застосуванням коригувального коефіцієнта.

Всього на станціях Батьово, Мукачево, Кольчино згідно з актами загальної форми № 10993, 814, 72, 74, 24, 26 за затримку вагона № 66932773 залізницею нараховано 230 427,20 грн., які позивач просив стягнути з вантажовідправника, тобто відповідача.

Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справи встановив наступне.

Відносинами перевезення з переміщенням продукції залізницями регламентується Цивільним кодексом Україні, Господарським кодексом України, Митним кодексом України, Статутом залізниць України, Правилами користування вагонам і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) та іншими підзаконними актами.

Статтею 306 Господарського кодексу = України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою КМ України від 06.04.1998 року № 457) (далі - Статут).

У відповідності до ч. 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вноситься плата, порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 року № 113.

Правилами передбачено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі вантажовласники) вносять плату.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за №317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Статуту залізниць України умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

За приписами п. п. 10, 12, 13 Правил користування вагонам і контейнерами, станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085.

Відповідно до ст. 119 Статуту плата вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Статтею 4 Митного кодексу України визначено, що митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 218 Митного кодексу України визначено, що строки здійснення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником органу доходів і зборів за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України - крім того, з керівником відповідного органу охорони державного кордону України. Розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, заявка Закарпатської митниці від 27.05.2016 № 29/16 містить відомості про те, що вказана заявка видана на підставі ст.ст. 338, 325 Митного кодексу України та усного розпорядження начальника митного посту «Залізничний» для проведення митного огляду згідно п. 5 ПКМУ № 467 та п. 1.5 наказу МФУ № 602, а телеграфне повідомлення від 27.05.2016 № 235 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника містило повідомлення про те, що вагон затримано згідно заявки митниці № 29/16 від 27.05.2016 на підставі ст. 338 МК України для митного догляду.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою затримання вагону залізницею зазначено ст. ст. 325 та 338 Митного кодексу України.

Ч. 1 статті 325 Митного кодекус України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови.

Ч. 2 статті 325 Митного кодекус України визначено, що у встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Статтею 338 Митного кодексу України визначено:

1. Огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред'явлених органу доходів і зборів (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.

2. За результатами застосування системи управління ризиками огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути ідентифікаційним - без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу, частковим - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу та повним - з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу.

3. За письмовим рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов'язки, огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може також проводитися, якщо:

1) митна декларація не подана декларантом протягом строку, встановленого статтею 263 цього Кодексу, за наявності достатніх підстав вважати, що ці товари переміщуються через митний кордон України з порушенням норм цього Кодексу та інших законів з питань державної митної справи;

2) товари виявлено (знайдено) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і їх власник невідомий;

3) декларантом не виконуються обов'язки, встановлені статтею 266 цього Кодексу.

4. Переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення проводиться у разі виявлення пошкодження або втрати митного забезпечення, накладеного на зазначені товари, транспортні засоби, чи за наявності інших видимих ознак можливого несанкціонованого доступу до товарів, що перебувають під митним контролем. Витрати, пов'язані з проведенням такого переогляду, несе власник зазначених товарів, транспортних засобів або уповноважена ним особа.

5. Крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

6. Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється у присутності особи, яка переміщує ці товари, транспортні засоби через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем, а у разі її відсутності - за умови залучення не менше ніж двох понятих. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах огляду (переогляду). Працівники органів доходів і зборів не можуть бути понятими.

7. Порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

8. За результатами митного огляду (переогляду) складається акт огляду (переогляду) у двох примірниках, в якому зазначаються відомості про:

1) посадових осіб органу доходів і зборів, які здійснювали огляд (переогляд), та осіб, які були присутні під час його проведення;

2) підстави проведення огляду (переогляду) за відсутності особи, яка переміщує товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем;

3) обсяг здійснення огляду (переогляду) та результати його проведення;

4) інші відомості, що стосуються товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляд (переогляд) яких проводився.

9. Акт огляду (переогляду) засвідчується відбитком особистої номерної печатки посадової особи органу доходів і зборів, яка проводила огляд (переогляд).

10. Один примірник акта передається (надсилається) особі, яка переміщує товари через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем.

11. Форма акта огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вагон № 66932773 було затримано на підставі ст. 338 Митного кодексу України, і за результатами переогляду вантажу у вагоні № 66932773 інспекторами митниці складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів від 09.06.2016 № 305010505/2016/ЗМК-09033, згідно з яким сторонніх вкладень у вантажі "деревина паливна" не виявлено, а отже, вина відповідача у затримці вказаного вагону - відсутня, що виключає обумовлені законом підстави для стягнення з нього плати за затримку вагону.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 230 427,20 грн. з посиланням на те, що відповідна затримка вагону є митною формальністю, оскільки була необхідна для здійснення митного контролю, що передбачено статтею 218 Митного кодексу України

Посилання позивача на те, що у п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначені випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, а митні процедури не входять до цього переліку, а отже, не звільняють відповідача від обов'язку сплатити кошти за затримку вагону - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки п. п. 10, 12, 13 Правил користування вагонам і контейнерами, станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, а плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, вина відповідача у затримці вказаного вагону - відсутня, що виключає обумовлені законом підстави для стягнення з нього плати за затримку вагону саме як відповідальності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що главою 32 Митного кодексу України розділ IV «ПЕРЕМІЩЕННЯ І ПРОПУСК ТОВАРІВ, ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ КОМЕРЦІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ. МИТНІ ФОРМАЛЬНОСТІ ПРИ ПЕРЕМІЩЕННІ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ РІЗНИМИ ВИДАМИ ТРАНСПОРТУ», до якої включено ст. 218, дійсно врегульовано митні формальності на залізничному транспорті, якими є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України). При цьому, Главою 49 «Здійснення митного контролю» розділу ХI «МИТНИЙ КОНТРОЛЬ» Митного кодексу України, передбачено спеціальну норму, як підставу здійснення затримки - стаття 338, саме на підставі якої митний орган і надав розпорядження щодо здійснення перевірки, наслідки якої, відповідно також регулюються наведеною нормою, яка регулює спеціальну митну формальність. Жодних посилань у розпорядчих документах щодо затримки вагону як на підставу затримки - статтю 218 Митного кодексу України, як на таку, що регулює здійснення загальних митних формальностей - не міститься, а як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідні розпорядчі документи як підставу затримки містять спеціальну статтюю 338 Митного кодексу України, яка регулює спеціальну митну формальність.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково визнав встановленими недоведені обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, що згідно з п. 1-4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю та ухвалення в апеляційному порядку нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч. 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про задоволення позову повністю.

Щодо заявленого повторно клопотання позивача про участь в режимі відео конференції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для проведення судового засідання у справі №911/1287/17 в режимі відеоконференції, у зв'язку з чим клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" задоволенню не підлягає. Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 02.11.2017 у аналогічному клопотання заявнику з аналогічних підстав було відмовлено. Також, ч.2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що копія заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції надсилається іншим учасникам справи, але представником Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" не подано доказів надсилання копії вказаного клопотання іншим учасникам справи.

. Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову покласти на позивача, а з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03680 м.Київ, вул. Тверська, 5) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081195 ; місцезнаходження: 79007 м.Львів, вул. Гоголя, 1) підлягає стягненню на користь Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992065; місцезнаходження: 07850 Київська обл., Бородянський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. Вербна, 4) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 802 (три тисячі вісімсот дві) грн. 06 коп.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 (повний текст якого складено 31.08.2017) у справі №911/1287/17 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 (повний текст якого складено 31.08.2017) у справі №911/1287/17 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України, про стягнення 230 427,20 грн. - відмовити повністю.

4. Судовий збір за подачу позову покласти на позивача.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03680 м.Київ, вул. Тверська, 5) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081195 ; місцезнаходження: 79007 м.Львів, вул. Гоголя, 1) на користь Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992065; місцезнаходження: 07850 Київська обл., Бородянський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. Вербна, 4) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 802 (три тисячі вісімсот дві) грн. 06 коп.

6. Матеріали справи №911/1287/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 08.02.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко