Постанова № 72177727, 08.02.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2018 справа № 908/2653/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя судді ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретар судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача від відповідача від 3-ї особи ОСОБА_5, за довіреністю не з’явився не з’явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Селидове Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від29.08.2016 (підписано 30.08.2016) у справі№908/2653/15 (суддя Зінченко Н.Г.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал", м. Макіївка Донецької області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Селидове Донецької областіпро стягнення заборгованості в розмірі 27 408 851, 28 дол. США та 11 861 028, 28 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №20-2248/3-1 від 25.07.2013 та на предмет застави за договором застави обладнання №20-2249/3-1 від 25.07.2013 В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал», третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», якою просило в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення» перед Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за кредитним договором №20-1741/2-1 від 20.06.2011 у розмірі 27408851,28 дол. США та 11861028,28 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту – 23950000,00 дол. США; заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 3458851,28 дол. США; заборгованість по сплаті комісійної винагороди у розмірі – 1913927,55 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі – 32641,21 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі – 9654900,29 грн.; пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у розмірі – 259559,23 грн., - звернути стягнення на майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал», а саме: на предмет іпотеки, що переданий в іпотеку згідно іпотечного договору №20-2248/3-1 від 25.07.2013 року, а саме нерухоме майно – будівлі та споруди промислового комплексу з утилізації шламових відходів вугільного та металургійного виробництва, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вулиця Чкалова, будинок №2, номер запису про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 790226, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 49909614135, та продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, визначеною, згідно висновку про вартість предмета застави, виконаного суб’єктом оціночної діяльності, станом на 02.03.2015, а саме: 15036777,00 гривень без ПДВ; на предмети застави за договором застави обладнання №20-2249/3-1 від 25.07.2013 (згідно з наведеним переліком), та продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, визначеною, згідно ОСОБА_6 про вартість предмета застави, виконаного суб’єктом оціночної діяльності, станом на 02.03.2015, згідно вищезазначеної початкової вартості майна із зазначенням початкової вартості кожної одиниці майна без ПДВ окремо.

Позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні позичальником, ТОВ «Донецьквуглезбагачення», прийнятих на себе зобов’язань за Кредитним договором №20-1741/2-1 від 20.06.2011 щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісійної винагороди, в результаті чого утворилася заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню. В результаті зазначеного позивач наполягає, що набув право звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №20-2248/3-1 від 25.07.2013 та на предмети застави за договором застави обладнання №20-2249/3-1 від 25.07.2013, що укладені з відповідачем на забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р “Про зміну територіальної підсудності господарських справ” у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі ст. 1 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції” встановлено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 у справі №908/2653/15 позовну заяву ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” до ТОВ “Енергокапітал” про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №20-2247/2-1 від 20.06.2011 в сумі 27408851,29 дол. США та 11861028,28 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №20-2248/3-1 від 25.07.2013 і звернення стягнення на предмети застави згідно договору застави обладнання №20-2249/3-1 від 25.07.2013 та додані до неї документи, повернуто позивачу без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2015, яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 у справі №908/2653/15, ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 у справі №908/2653/15 скасовано. Справу повернуто до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.06.2015 матеріали справи №908/2653/15 прийнято до провадження. На підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі №908/2653/15 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено - Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецьквуглезбагачення”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.08.2015 провадження по справі №908/2653/15 зупинялося до розгляду касаційної скарги ТОВ “Енергокапітал” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі №908/2653/15 та повернення матеріалів справи №908/2653/15 до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області суду від 05.11.2015 поновлено провадження у справі №908/2653/15 з 30.11.2015.

12.11.2015 на адресу господарського суду Запорізької області в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України у справі №908/2653/15 надійшла зустрічна позовна заява вих.№3-158/15 від 10.11.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергокапітал” до Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” про розірвання іпотечного договору №20-2248/3-1 від 25.07.2013р. та договору застави обладнання №20-2249/3-1 від 25.07.2013.

Ухвалою господарського суду Запорізької області суду від 13.11.2015, що залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі №908/2653/15, та постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2016 у справі №908/2653/15, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергокапітал” до Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” про розірвання іпотечного договору №20-2248/3-1 від 25.07.2013 та договору застави обладнання №20-2249/3-1 від 25.07.2013 та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду.

На період апеляційного та касаційного оскарження, провадження у справі №908/2653/15 зупинялося.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 поновлено провадження у справі №908/2653/15 з 29.08.2016.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 у справі №908/2653/15 виправлено описку, допущену у вступній частині ухвал господарського суду Запорізької області у справі №908/2653/15 в частині зазначення предмету спору наступним чином: у вступній частині ухвал господарського суду Запорізької області від 21.04.2015р., від 30.06.2015р., від 16.07.2015р., від 03.08.2015 р., від 05.11.2015р., від 13.11.2015р., від 27.11.2015р., від 20.01.2016р., від 17.02.2016р., від 29.04.2016р., від 11.05.2016р., від 11.08.2016р. у справі №908/2653/15 замість слів: “про стягнення заборгованості в розмірі 27408851,29 дол. США та 11861028, 28 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №20-2248/3-1 від 25.07.2013р. та на предмет застави за договором застави обладнання №20-2249/3-1 від 25.07.2013 р.” вказано: “про стягнення заборгованості в розмірі 27 408 851,28 дол. США та 11 861 028,28 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №20-2248/3-1 від 25.07.2013р. та на предмет застави за договором застави обладнання №20-2249/3-1 від 25.07.2013 р.” і далі за текстом ухвал.

Позов Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергокапітал”, Донецька область, м. Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 27 408 851,28 дол. США та 11 861 028,28 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №20-2248/3-1 від 25.07.2013р. та на предмет застави за договором застави обладнання №20-2249/3-1 від 25.07.2013 р. задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьквуглезбагачення” (Донецька область, м. Селидове, вул. Миру, буд. №34, код ЄДРПОУ 36887724) перед Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) за Кредитним договором №20-1741/2-1 від 20 червня 2011р. у розмірі 27 408 851,28 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 29.08.2016р. еквівалентно 697 345 779,23 грн. та 2 250 057,39 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту – 23 950 000,00 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 29.08.2016 р. еквівалентно 609 344 450,15 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі – 3 458 851,28 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 29.08.2016 р. еквівалентно 88 001 329,08 грн.; заборгованість по сплаті комісійної винагороди у розмірі – 1 913 927,55 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі – 32 641,21 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі – 43 929,40 грн.; пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у розмірі – 259 559,23 грн., - звернуто стягнення на майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Енергокапітал”, а саме:

1. На предмет іпотеки, що переданий в іпотеку згідно іпотечного договору №20-2248/3-1 від 25.07.2013 року, а саме нерухоме майно – будівлі та споруди промислового комплексу з утилізації шламових відходів вугільного та металургійного виробництва, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вулиця Чкалова, будинок №2(два), номер запису про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 790226, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 49909614135, та продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження”, за початковою ціною, визначеною, згідно висновку про вартість Предмета застави, виконаного суб’єктом оціночної діяльності, станом на 02.03.2015 р., а саме 15 036 777,00 гривень без ПДВ.

2. На предмети застави за договором застави обладнання № 20-2249/3-1 від 25.07.2013р., згідно визначеного у рішенні переліку предмету застави, ринковою (початковою) вартістю без ПДВ в сумі 4 543 903,00 грн., та продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження”, за початковою ціною, визначеною, згідно висновку про вартість Предмета застави, виконаного суб’єктом оціночної діяльності, станом на 02.03.2015 р., згідно вищезазначеної початкової вартості майна із зазначенням початкової вартості кожної одиниці майна без ПДВ окремо.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергокапітал” на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” 72089,64 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що в порушення умов кредитного договору та вимог чинного законодавства, ТОВ “Донецьквуглезбагачення” (позичальником) взяті на себе зобов’язання за кредитним договором №20-1741/2-1 від 20.06.2011р. з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісійної винагороди у встановлені строки та в повному обсязі не виконано. До матеріалів справи не представлено доказів належного, повного та своєчасного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1 від 20.06.2011р., або доказів на спростування факту наявності невиконаних зобов’язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1 від 20.06.2011р. Отже, розмір заборгованості підтверджено матеріалами справи.

Стосовно пені, яка нарахована Банком за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі - 9654900,29 грн. за період з 07.05.2013р. до 24.03.2015р. суд зазначив, що з огляду на мораторій, встановлений ст.2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” у позивача були відсутні підстави для нарахування та включення до складу заборгованості позичальника у цій справі пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 14.04.2014р.

Враховуючи наявність непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про звернення стягнення на предмети іпотеки та предмети застави згідно з договорами забезпечення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 у справі №908/2653/15 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити Позивачу в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що справу розглянуто господарським судом за відсутністю однієї із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду; при встановленні наявності чи відсутності заборгованості за кредитним договором у третьої особи перед Позивачем господарський суд мав керуватися виключно документами первинної бухгалтерської звітності. Відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції, втім заявлена позивачем сума для звернення стягнення на майно містить пеню, всупереч вимогам вказаного закону. Вважає, що судом порушені норми статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»; судове рішення винесено з неповним з’ясуванням обставин справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" прийнято до провадження.

Розгляд апеляційної скарги неодноразово зупинявся та поновлювався у зв’язку з касаційним оскарженням відповідачем процесуальних документів по справі №908/2653/15, та обов’язковістю направлення до Вищого господарського суду України матеріалів справи разом із касаційними скаргами.

У зв’язку з поверненням справи до Донецького апеляційного господарського суду, ухвалою суду від 13.12.2017 поновлено апеляційне провадження у справі №908/2653/15 та призначено судове засідання на 18.01.2018 о 14:20.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017р. №2147-VIII Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Згідно з приписами п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких обставин, розгляд апеляційної скарги продовжено апеляційним господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У зв’язку з перебуванням у відпустці члена колегії-судді ОСОБА_3 на призначену дату розгляду апеляційної скарги, судове засідання 18.01.2018р. не відбулося.

Ухвалою від 29.01.2018р. розгляд апеляційної скарги призначено на 08.02.2018р. о 14-20 год.

В судовому засіданні 08.02.2018р. представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач та третя особа не скористалися правом участі представника в засіданні суду апеляційної інстанції, про час, місце і дату судового засідання були повідомлені належним чином. Явка учасників судового процесу не визнавалася судом обов’язковою.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

20.06.2011 між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (Банк, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донецьквуглезбагачення” (позичальник, третя особа у справі) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1 (далі – кредитний договір), відповідно до п. 2.1. якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі яка не може перевищувати 25 000 000,00 дол. США (ліміт кредитної лінії), на умовах встановлених цим Договором, а позичальник зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором. Ліміт кредитної лінії зменшується за графіком, обумовленим сторонами в цьому пункті договору.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту – 19.04.2014р. (п. 2.2. договору).

Протягом дії кредитного договору сторонами укладені договори про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1.

Договором про внесення змін №20-2247/2-1 від 25.07.2013 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1 від 20.06.2011, змінено графік зменшення ліміту кредитної лінії, та редакцію п.2.2. договору, згідно з яким кінцевий термін повернення кредиту – визначено не пізніше 30.07.2016р. (п.п. 2.1., 2.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-2247/2-1 від 25.07.2013р.) проценти за користуванням кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 12,3% річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

За управління кредитом у формі кредитної лінії Позичальник сплачує банку комісійну винагороду, з 24.09.2012р. - комісію за управління кредитом у розмірі 0,5% річних від фактичного щоденного залишку заборгованості. Комісія за управління Кредитом нараховується Банком в національній валюті, розрахунок здійснюється щоденно, виходячи із розміру встановленого Ліміту кредитної лінії за Кредитом, за період з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по останній календарний день місяця та в подальшому за повний календарний місяць, а при остаточному поверненні Кредиту - по дату фактичного повернення, із розрахунку фактичної кількості днів у місяці і в році за методом “факт/факт” з використанням щоденного курсу, встановленого НБУ по валюті кредитної заборгованості (п. 3.3. Кредитного договору в редакції договору про внесення змін №20-2247/2-1 від 25.07.2013р. )

За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом “факт/факт” від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання Кінцевої дати повернення Кредиту, що вказана у п. 2.2. цього Договору пеня не нараховується (п. 5.3. Кредитного договору в редакції договору про внесення змін №20-2247/2-1 від 25.07.2013).

В п.1. Кредитного договору сторони обумовили терміни, що застосовуються в Договорі. Так, згідно з п. 1.3. «Плата за кредит» - розуміється плата, яка включає проценти за користування кредитом та комісійну винагороду за управління кредитом, яка встановлюється банком та сплачується Позичальником у розмірі та строки, передбачені цим договором.

У випадку, якщо Банком застосована до Позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується Банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується Позичальником у порядку, передбаченому п.3.2. цього договору для нарахування та сплати процентів(п. 3.5. кредитного договору).

ОСОБА_7 договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов’язань, прийнятих на себе згідно умов цього договору (п. 6.7. кредитного договору).

Матеріали справи свідчать про виконання банком прийнятих на себе зобов’язань щодо надання позичальнику кредитних коштів згідно кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-1741/2-1 від 20.06.2011, що підтверджується меморіальними валютними ордерами №100 від 22.06.2011 на суму 7 000 000,00 дол. США (у гривневому еквіваленті 55 813 100,00 грн.) та №В_05 від 30.06.2011 на суму 18 000 000,00 дол. США (у гривневому еквіваленті 143 501 400,00 грн.).

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1 від 20.06.2011р., 25.07.2013 між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк” (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергокапітал” (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №20-2248/3-1 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.

ОСОБА_7 договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1 від 20.06.2011, а також всіх договорів про внесення змін та доповнень, що можуть бути укладені до нього в подальшому, укладеного між Іпотекодержателем та ТОВ “Донецьквуглезбагачення”. Крім того, іпотекою забезпечені інші зобов’язання, що виникають в силу Кредитного договору, договорів про внесення змін до нього та цього договору, тощо.

Згідно з п. 1.2. Іпотечного договору, предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно – будівлі та споруди промислового комплексу з утилізації шламових відходів вугільного та металургійного виробництва, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вулиця Чкалова, будинок №2(два). Номер запису про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 790226, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 49909614135 (складові частини нерухомого майна визначені в п.1.2. договору іпотеки)( далі-Предмет іпотеки). Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності.

Для цілей цього договору під визначенням «Предмет іпотеки», в залежності від конкретного застосування, розуміються як всі об’єкти Іпотекодавця, передані в іпотеку, так і будь-яка їх частина(п.1.3. договору).

Сторони цього договору оцінюють предмет іпотеки у 172 471 860,99 грн. (п. 1.4. іпотечного договору).

Предмет іпотеки розміщений на земельних ділянках, в межах земельної ділянки загальною площею 3,3005 га з кадастровими номерами: 1413500000:05:004:0101 та в межах земельної ділянки загальною площею 22,7808га з кадастровими номерами: 1413500000:05:004:0100, якими іпотекодавець користується на підставі договорів суборенди земельної ділянки від 19.10.2010, укладеного між ТОВ «Енергоімпекс» та Іпотекодавцем та строком дії до 25.07.2013 (п. 1.5. іпотечного договору).

На строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) іпотекодавця (п. 1.6. іпотечного договору).

Відповідно до п.4.1.1 Іпотечного договору, іпотекодавець зобов’язаний, у випадку загибелі, втрати або пошкодження Предмету іпотеки з будь-якої причини, протягом 48 годин з моменту настання цього випадку письмово повідомити про це іпотекодержателя і протягом трьох робочих днів з моменту надіслання повідомлення замінити Предмет іпотеки іншим рівноцінним майном, вартість, кількість ліквідність якого має дорівнювати або бути більшими загальної вартості, кількості та ліквідності Предмету іпотеки, яке загинуло, було втрачене чи пошкоджене, і яке на момент такої заміни є власністю Іпотекодавця.

Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, зокрема, у випадку, якщо у момент настання строку виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до п. 2.1, п. 2.2. кредитного договору строки суми кредиту (в тому числі відповідно до графіку зменшення кредитної лінії); та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування кредитом, та/або несплаті комісійної винагороди за надання кредиту на умовах передбачених кредитним договором; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором (п. 5.1. іпотечного договору).

Звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється за вибором Іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання згідно з застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в п.5.2.1. цього договору (п. 5.2. іпотечного договору).

ОСОБА_7 договір 25.07.2013р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №6684; накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна ( зареєстровано в реєстрі за № 6685).

Також, в забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1 від 20.06.2011р., 25.07.2013 між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк” (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергокапітал” (заставодавець) укладено договір застави обладнання №20-2249/3-1 (далі договір Застави).

За змістом п.1.1. Договору Застави, цей договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1 від 20.06.2011р. (а також всіх договорів про внесення змін та доповнень, що укладені та можуть бути укладені до нього в подальшому), укладеного між Заставодержателем та ТОВ “Донецьквуглезбагачення”. Крім цього, заставою забезпечені інші зобов’язання, що виникають в силу кредитного договору та цього договору, тощо.

Предметом застави є основні засоби - обладнання, перелік яких викладено у додатку №1 до цього договору, який є його невід’ємною частиною (далі-Майно). Відповідно до Довідки про балансову вартість майна №01-07/804 Заставодавця станом на 25.07.2013, залишкова балансова вартість майна складає 5 725 362,29 грн., яке передається заставодавцем в заставу за цим договором (п. 1.2. договору Застави).

Згідно додатку №1, що підписаний сторонами, до договору в заставу передано майно (обладнання) у кількості 183 позицій.

Майно належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується Довідкою про балансову вартість майна №01-07/804 Заставодавця станом на 25.07.2013 (п. 1.3. договору Застави).

Сторони оцінюють майно, яке передається у заставу у 5 725 362,29 грн. (п. 1.4. договору Застави).

Місцезнаходження майна: Донецька область, м. Макіївка, вул. Чкалова, 2 (п. 1.6. договору Застави).

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1. договору Застави, заставодавець зобов’язаний, у випадку загибелі, втрати або пошкодження Майна з будь-якої причини, протягом 48 годин з моменту настання цього випадку письмово повідомити про це заставодержателя і протягом трьох робочих днів з моменту надіслання повідомлення замінити Майно іншим, належним заставодавцю на праві власності майном за згодою заставодержателя.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави та його реалізацію, зокрема, у випадку, якщо у момент настання строку виконання позичальником зобов’язань за Кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у строк та у порядку, передбаченому кредитним договором Ліміту кредитної лінії; та/або несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів за користування Лімітом кредитної лінії; та/або при несплаті процентів за неправомірне користування Лімітом кредитної лінії, та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором (п. 5.1. договору Застави).

Звернення стягнення на Предмет застави відбувається на підставі рішення господарського суду або в позасудовому порядку (п. 5.2. договору Застави).

Позичальником прийняті на себе зобов’язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-1741/2-1 від 20.06.2011р. зі змінами, належним чином не виконувалися, в результаті чого, станом на 25.03.2015 утворилася заборгованість по кредиту – 23950000,00 дол. США; заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі – 3458851,28 дол. США; заборгованість по сплаті комісійної винагороди у розмірі – 1913927,55 грн., що і стало приводом для звернення до суду.

Крім того, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі – 32641,21 грн. за період з 31.08.2013 по 13.04.2014; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі – 9 654 900,29 грн. за період з 07.05.2013 до 24.03.2015; пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у розмірі – 259559,23 грн. за період з 07.05.2013 по 24.03.2015.

Станом на час прийняття судом першої інстанції оспорюваного рішення кінцевий строк повернення кредиту настав, втім доказів повного виконання прийнятих на себе зобов’язань позичальником до справи не представлено.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір №20-1741/2-1 від 20.06.2011р. з врахуванням договорів про внесення змін до нього, є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності заборгованості позичальника, ТОВ “Донецьквуглезбагачення”, за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1 від 20.06.2011р. в сумі 23950000,00 дол. США по кредиту; 3458851,28 дол. США по відсотках за користування кредитними коштами; 1913927,55 грн. по сплаті комісійної винагороди підтверджується матеріалами справи та не спростовано ані відповідачем, ані третьою особою.

Отже, як свідчать матеріали справи, в порушення умов кредитного договору та вимог чинного законодавства, ТОВ “Донецьквуглезбагачення” (позичальник) взяті на себе зобов’язання належним чином та у встановлені графіком повернення кредиту строки не виконало, повернення кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами та комісійної винагороди у встановлені строки та в повному обсязі не здійснило.

До матеріалів справи позичальником (третьою особою) не представлено доказів належного, повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1 від 20.06.2011р., або доказів на спростування факту наявності невиконаних зобов’язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1 від 20.06.2011р.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

На підставі п.5.3. кредитного договору, позивачем нарахована та включена до складу заборгованості ТОВ «Донецьвуглезбагачення», пеня за несвоєчасну сплату кредиту в сумі – 32641,21 грн. за період з 31.08.2013р. по 13.04.2014р.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у сумі – 9654900,29 грн. за період з 07.05.2013р. до 24.03.2015р.; пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у сумі – 259559,23 грн. за період з 07.05.2013р. по 24.03.2015р.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність нарахування та включення банком до складу заборгованості ТОВ “Донецьквуглезбагачення” пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі – 9654900,29 грн. в повній сумі за період з 07.05.2013 до 24.03.2015 з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, на час проведення антитерористичної операції, встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Періодом проведення антитерористичної операції, за положеннями ст.1 Закону, визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

За приписами ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зазначене свідчить, що сплата процентів за користування кредитними коштами є невід’ємною умовою кредитування, тому як сам кредит так і проценти є складовими основного зобов'язання за кредитним договором.

На виконання ч. 5 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 р. був затверджений Перелік населених пунктів, до якого включено м. Макіївка Донецької області, м. Донецьк та м.Селидове Донецької області.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ТОВ “Енегокапітал” є м. Макіївка Донецької області, місцезнаходженням ТОВ “Донецьквуглезбагачення” було м. Донецьк, на час звернення до суду з позовом - м. Селидове Донецької області.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження №1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 р. №1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”.

Проте, Указом Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. №33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження №1079-р від 05.11.2014р. не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

На час розгляду судом справи №908/2653/15, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Макіївка Донецької області, м. Донецьк та м. Селидове Донецької області.

Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

ОСОБА_7 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення (ст.11 наведеного Закону).

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного Закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Закріплене в ст.2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” право суб’єкта господарювання не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

З огляду на мораторій, встановлений ст.2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” у позивача були відсутні підстави для нарахування та включення до складу заборгованості позичальника у цій справі пені за період з 14.04.2014.

Нарахування банком пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 9610970,89 грн. за період з 14.04.2014р. до 24.03.2015р. суперечить приписам ст.2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.

Отже, правомірно нарахованою та включеною до складу заборгованості ТОВ “Донецьквуглезбагачення” є пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 43929,40 грн. за період з 07.05.2013р. до 13.04.2014р. включно.

Матеріали справи свідчать, що нарахування пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі - 32641,21 грн. за період з 31.08.2013р. по 13.04.2014р. здійснено позивачем вірно, з дотриманням приписів ст. 232 Господарського Кодексу України.

Судова колегія погоджується і з висновком суду першої інстанції, що комісійна винагорода не є складовою основного зобов’язання за кредитним договором, тому дія ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не розповсюджується на нарахування пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди.

Тому, нарахування та включення до складу заборгованості ТОВ “Донецьквуглезбагачення” пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у розмірі - 259559,23 грн. за період з 07.05.2013р. по 24.03.2015р. є обґрунтованим.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що випливають з договору іпотеки, регулюються параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, Законом України “Про іпотеку”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про іпотеку” та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України “Про іпотеку”).

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору(ст. 7 Закону “Про іпотеку”).

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням ( ст.11 Закону України “Про іпотеку”).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 Закону України “Про іпотеку”).

За приписами ст. 41 Закону України “Про іпотеку” реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах (ст.42 Закону України “Про іпотеку”).

Правовідносини, що випливають із договору застави, регулюються параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору, є одним з видів забезпечувальних обтяжень.

За приписами ст. 22 наведеного Закону обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому.

За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України).

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 590 Цивільного кодексу України, ст.ст.24, 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв'язку з пред'явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.

На виконання ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” позивачем до початку процедури звернення стягнення в Державному реєстрі зареєстровані відомості про звернення стягнення на предмет обтяження: за договором застави № 20-2249/3-1 від 25.07.2013р., про що свідчить витяг про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 46322332 від 11.02.2015р.

За змістом ст. ст. 38, 39 Закону України “Про іпотеку”, ст. 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, предмет забезпечувального обтяження, в рішенні суду зазначається, окрім іншого, спосіб реалізації предмета іпотеки/предмета забезпечувального обтяження, початкова ціна предмета іпотеки /предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації. Ціна продажу встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З метою визначення початкової ціни реалізації обладнання (Предмета Іпотеки) було проведено його оцінку суб’єктом оціночної діяльності станом на 02.03.2015 року, про що свідчить відповідний ОСОБА_6 з незалежної оцінки майна будівлі та споруди промислового комплексу з утилізації шламових відходів вугільного та металургійного виробництва, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вулиця Чкалова, будинок № 2, з якого вбачається, що ринкова вартість нерухомого майна, станом на 02.03.2015р., становить – 15036777,00 гривні.

ОСОБА_6 з незалежної оцінки рухомого майна основні засоби та обладнання згідно договору застави № 20-2249/3-1 від 25.07.2013 р., визначено ринкову вартість, станом на 02.03.2015р., в сумі 4 543 903,00 грн.

Згідно з п. 38 національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна майнових прав”, затвердженого постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003 р., для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий – для оцінки об’єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів), дохідний, порівняльний.

Як вбачається з наданих позивачем ОСОБА_6 з незалежної оцінки майна, суб’єктом оціночної діяльності застосований методичний підхід – порівняльний, а також порівняльний та витратний, що не суперечить приписам чинного законодавства для визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідачем та третьою особою не надано доказів належного та своєчасного виконання зобов’язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1 від 20.06.2011 стосовно повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, пені; матеріалами справи підтверджується порушення ТОВ “Донецьквуглезбагачення” зобов’язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1 від 20.06.2011, тому вірним є висновок суду першої інстанції про набуття позивачем права звернення стягнення на предмет іпотеки згідно Іпотечного договору №20-2248/3-1 від 25.07.2013, на предмети застави за договором застави обладнання №20-2249/3-1 від 25.07.2013, що належать ТОВ “Енергокапітал”, для задоволення вимог за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-1741/2-1 від 20.06.2011 в сумі 27 408 851,28 дол. США та 2250057,39 грн., з яких заборгованість по кредиту – 23 950 000,00 дол. США, прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі – 3458851,28 дол. США, прострочена заборгованість по сплаті комісійної винагороди у розмірі – 1913927,55 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі - 32641,21 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 43929,40 грн., пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у розмірі – 259559,23 грн.

Враховуючи безпідставність нарахування позивачем пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 9610970,89 грн., вимоги позивача про звернення стягнення, в рахунок погашення заборгованості ТОВ “Донецьквуглезбагачення” за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-1741/2-1 від 20.06.2011р. в сумі 9610970,89 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, на майно, що належить ТОВ “Енергокапітал” та є предметом іпотеки та застави, вірно не задоволені судом першої інстанції.

На підставі ст.ст. 39, 41 Закону України “Про іпотеку” та ст.25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” правомірним є право позивача на реалізацію предмета іпотеки та предмету забезпечувального обтяження, на які звертається стягнення за рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних (публічних) торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Матеріали справи свідчать про наявність у апелянта (третьої особи) інформації про розгляд справи та ухвалення судового рішення, що підтверджується надсиланням останньому ухвал суду, публікаціями на офіційному веб-порталі "Судова влада України" (сторінка Господарського суду Запорізької області), наявністю процесуальних документів в єдиному державному реєстрі судових рішень, своєчасним зверненням ТОВ «Донецьквуглезбагачення» з апеляційною скаргою, тощо.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції до 15.12.2017р.), відповідач не був позбавлений права взяти участь у засіданнях господарського суду, подати докази, тощо.

Стосовно наполягання заявника апеляційної скарги на порушенні судом першої інстанції приписів ст.9 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43 - 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

Зупинення статтею 9 наведеного Закону дії статей 41, 43-47 Закону України “Про іпотеку” не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє (надає відстрочення) здійснювати реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах.

ОСОБА_9 України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є лише правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Виходячи з вищезазначеного, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2016р. (підписано 30.08.2016р.) у справі №908/2653/15.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2016р. у даній справі покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" на рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 (підписано 30.08.2016) у справі №908/2653/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 (підписано 30.08.2016) у справі №908/2653/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 08.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено13.02.2018р.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Судді: Т.Д. Геза

ОСОБА_3

Надруковано 5 екз.:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - третій особі;

1 - у справу;

1 - ГСЗО.