Постанова № 72177694, 08.02.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2018, м. Дніпро Справа № 904/8389/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецова І.Л., Вечірко І.О.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: Руденко С.О., довіреність №2294 від 26.12.2017, представник

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Ментій Валентина Вікторовича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2017 у справі №904/8389/17 (суддя Мельниченко І.Ф.; рішення ухвалене о 14:50 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 20.11.2017)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

до фізичної особи - підприємця Ментій Валентина Вікторовича, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про виселення з приміщення нежитлової будівлі та стягнення 247955,93 грн. заборгованості по орендній платі, неустойки і комунальних послуг по оренді

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Ментій Валентина Вікторовича, в якій просило:

- виселити фізичну особу - підприємця Ментій Валентина Вікторовича з нерухомого майна, а саме: будівлі магазину (реєстраційний номер 663865112110) загальною площею 280,0 кв. м, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кириленка, 14-а, яке належить Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця";

- стягнути з фізичної особи - підприємця Ментій Валентина Вікторовича на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованість з орендної плати по договору оренди № 12/02-3832-ОД від 24.12.2009 за лютий-травень 2017 року у розмірі 109440,39 грн. та неустойку за квітень-травень 2017 року у розмірі 101111,38 грн.; та заборгованість за утримання та комунальні послуги орендованого майна за період з жовтня 2016 року по травень 2017 року в сумі 37404,16 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2017 у справі №904/8389/17 (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволено повністю.

Виселено фізичну особу-підприємця Ментій Валентина Вікторовича з нерухомого майна, а саме, нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 280,0 кв. м, що перебувало на балансі Державного підприємства "Придніпровська залізниця", розміщене за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Кириленка, буд, 14-а, яке належить Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця".

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Ментій Валентина Вікторовича на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 109440,39 грн. заборгованості з орендної плати, 101111,38 грн. неустойки, 37404,16 грн. заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання об'єктів оренди та надання комунальних послуг, 5547, 90 грн. судового збору.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що судом встановлено, що ПАТ "Українська залізниця" набула право власності на майно, в тому числі, об'єкт нерухомості, що є предметом оренди за договором №12/02-3832-ОД, а тому, зважаючи на те, що після закінчення строку дії спірного договору оренди, відповідач об'єкт оренди позивачу не повернув, заборгованість з орендної плати не погасив, неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення не сплатив, вимоги позивача визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач (ФОП Ментій В.В.), звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2017 не базується на нормах чинного законодавства України, прийняте на припущеннях, є незаконним й таким, що ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення відповідно до якого у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема на те, що всупереч вимогам постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 24.10.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" та приписів ст.ст. 36, 47 ГПК України, господарський суд не витребував у позивача оригінал Додаткової угоди від 10.03.2016, не дослідив її в судовому засіданні та не надав їй належної правової оцінки, тоді як в зазначеній угоді стоїть не підпис Ментій Валентина Вікторовича, тобто угоди датованої 10.03.2016 між Ментій В.В. та позивачем не укладалось і не існує, а сфальсифікована позивачем.

Вказує на неправильну оцінку судом змісту листа №НКМ-07/424 від 25.04.2017 та зазначення про направлення відповідачу вимог про повернення орендованого майна, оскільки згідно з цього листа, зокрема, вбачається, що протокольним рішенням засідання ПАТ "Українська залізниця" від 29.03.2017 №Ц-57/25 ухвалено рішення про продовження дії договору оренди №12/02-3238-ОД від 24.12.2009, тобто стороною відповідача надавалися позивачу всі необхідні документи для продовження строку дії договору. Будь-якої мови про припинення строку дії Договору в зазначеному листі не йдеться; немає жодної вимоги, що у зв'язку з припиненням (або ж закінченням строку) договору оренди, - майно повинно бути повернуте позивачу у певний строк. Також суд не взяв до уваги та не надав правової оцінки тому факту, що згідно фіскального чеку вказаний лист №НКМ-07/424 від 25.04.2017 на адресу ФОП Ментій В.В. направлявся позивачем лише 04.05.2017, тобто поза межами місячного строку встановленого статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та іншими нормами законодавства, що свідчить про автоматичне продовження терміну дії договору і він вважається продовженим на той самий термін (строк) і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Також зазначає і про безпідставне посилання суду на лист від 01.06.2017.

Позивач (ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця") у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що судом першої інстанції були повно і всебічно встановлені та розглянуті обставини даної справи, досліджені надані сторонами докази та пояснення, на підставі чого прийнято законне і обґрунтоване рішення, буз будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2017 у справі №904/8389/17 без змін.

Відповідачем було заявлене клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання: чи виконано підпис в розділі "Підписи сторін" в графі "Сторона 2 Орендар ___ Ментій В.В." додаткового договору до договору оренди нерухомого (або іншого) майна, що належить до державної власності, від 24 грудня 2009 року №12/02-3832-ОД - рукою Менітй Валентина Вікторовича; - чи виконано підпис в графі "ОРЕНДАР Фізична особа - підприємець Ментій В.В. Договору" №ПР/ДН-2-16-030/НМВ від 01.08.2016 року "Про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг", укладений до договору оренди №12/02-3832-ОД від 24.12.2009 - рукою Ментій Валентина Вікторовича ?

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 в задоволенні клопотання відповідача відмовлено.

В судовому засіданні 02.07.2018 оголошувалась перерва до 08.02.2018 о 15:30 год. у зв'язку з надзвичайними обставинами, а саме повідомленням про мінування будівлі суду та терміновою евакуацією всіх співробітників та відвідувачів суду для проведення слідчих дій, що підтверджено відповідним актом в матеріалах даної справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Ментій Валентином Вікторовичем (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3832-ОД від 24.12.2009 (надалі - Договір) (а.с.22-25 т.1), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 280,0 кв. м, розміщене за адресою м. Кривий Ріг, вул. Кириленко, 14-а, 2-му поверсі 3-х поверхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/актом оцінки на 27.08.2009 і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 795505,0 грн.

Пунктами 5.2., 5.4. Договору оренди визначено, що орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати оренду плату у співвідношенні визначеному у п. 3.6. цього договору, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі, сплати податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Щомісячно не пізніше 15 числа звітувати орендодавцю та балансоутримувачу про внесення орендної плати, скоригованої на індекс інфляції, до державного бюджету та на розрахунковий рахунок балансоутримувача з одночасним наданням копій платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку.

На виконання умов укладеного Договору оренди орендодавцем було передано, а орендарем прийнято нежитлові вбудовані приміщення вартістю 795505,00 грн. за актом приймання-передачі від 24.12.2009 в оренду приміщення площею 280,0 кв. м будівлі, що знаходиться на балансі ДП "Придніпровська залізниця" за адресою: м. Кривий Ріг, вул.Кириленко, 14-а (а.с.26 т.1).

Згідно пункту 10.1. Договір оренди укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 24.12.2009 до 23.11.2012 включно.

В подальшому додатковими угодами до договору сторонами було продовжено строк дії даного договору, а саме:

- додатковою угодою від 05.12.2012 строк дії договору продовжено до 23.10.2015 (а.с.27 т.1);

Згідно пунктів 3.1., 3.6. Договору оренди, в редакції додаткових угод від 05.12.2012 та від 28.12.2015, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - жовтень 2012 року 12019,98 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за наступний місяць на індекси інфляції за листопад 2012 року. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації Орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 8464,39 грн.;

- 30% балансоутримувачу у розмірі 3627,59 грн.

Додатковою угодою від 28.12.2015 строк дії договору продовжено до моменту надання Регіональному відділенню переліку майна, що увійшло та не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", але не більш ніж по 31.12.2015 (а.с.28-29 т.1).

Додатковою угодою від 28.12.2015 сторони внесли зміни до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.12.2009 №12/02-3832-ОД, визначивши, що вартість орендованого майна визначена згідно зі звітом про оцінку на 05.11.2015 і становить 888684,00 грн. та, що відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.п. 3.1 та 3.6 договору залишаються незмінними.

Відповідно до пункту 5 Додаткової угоди від 28.12.2015 пункт 10.1 договору оренди викладений в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 24.10.2015 до моменту надання Регіональному відділенню переліку майна, що увійшло та не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", але не більш ніж по 31.12.2015.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" №200 від 25.06.2014 було утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (надалі ПАТ "Українська залізниця"). Додатком 1, до постанови затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". До утвореного товариства увійшло, зокрема, Державне підприємство "Придніпровська залізниця".

Відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 №4442-VІ ПАТ "Українська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту і відповідно до п. 2 Статуту ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з Додатком 1 до постанови КМУ №200 від 25.06.2014.

У зв'язку з утворенням ПАТ "Українська залізниця" між ПАТ "Українська залізниця" (орендодавець) і фізичною особою-підприємцем Ментій Валентином Вікторовичем (орендар) до вищезазначеного договору оренди нерухомого майна був укладений Додатковий договір від 10.03.2016 до Договору оренди №12/02-3832-ОД від 24.12.2009.

Пунктом 1 Додаткового договору від 10.03.2016 сторонами цього договору було обумовлено, що орендодавцем майна, визначеного Договором оренди від 24.12.2009 №12/02-3832-ОД є ПАТ "Укрзалізниця".

Відповідно до пункту 2 Додаткового договору від 10.03.2016 замінено у тексті Договору оренди повне найменування Державне підприємство "Придніпровська залізниця" і скорочене найменування ДП "Придніпровська залізниця" відповідно на Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" і філія "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". Вказано повну і скорочену назву балансоутримувача. Відповідно структурний підрозділ "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" і "Криворізька дирекція залізничних перевезень" філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

Встановлено новим пунктом 3.1. Додаткового договору від 10.03.2016, що орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 21616,88 грн. без ПДВ.

Пункт 3.6. Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3832-ОД від 24.12.2009 викладено сторонами в новій редакції: "Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця. Одержувач коштів - структурний підрозділ "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", код ЄДРПОУ одержувача - №40081237/ч.н.250, банк одержувача - ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-Банк" Дніпровське регіональне відділення, МФО 322959 №рахунку 2600657872106 не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним".

В пункті 8 Додаткового договору від 10.03.2016 сторони погодили новий строк чинності договору оренди, визначений у п. 10.1.: "Термін дії договору оренди продовжено по 31.03.2016 включно".

Згідно пунктів 11, 12 Додаткового договору від 10.03.2016 сторони домовились, що умови цього Додаткового договору поширюються на взаємовідносини сторін, що виникли з 01.12.2015. Цей додатковий договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до "31" березня 2016 року включно". Усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін.

Сторонами 10.03.2016 підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого) майна, згідно пунктів 1,2 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (об'єкт оренди) - нежитлові вбудовані приміщення, що знаходяться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кириленко, 14А, площею 280,0 кв. м, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 04.10.2012 і становить за незалежною оцінкою 806132,0 грн. Об'єкт оренди обліковується на балансі структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

В подальшому Додатковими договорами від 18.07.2016 (а.с.35 т.1), від 15.09.2016 (а.с.36 т.1), від 25.10.2016 (а.с.37 т.1), від 29.11.2016 сторони встановлювали новий строк чинності договору, а відповідно до останнього Додаткового договору 29.11.2016 (а.с.39 т.1) сторонами погоджено, що Договір оренди діє з 01 листопада 2016 року по 31 березня 2017 року включно.

Крім того, між сторонами був укладений Договір №ПР/ДН-2-16-030/НКМ від 01.08.2016 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до Договору оренди від 24.12.2009 №12/02-3832-ОД (а.с.40-42 т.1). Пунктом 1.1. цього Договору сторони визначили, що балансуоутримувач структурний підрозділ "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснює обслуговування майна, що знаходиться за адресою: м. Кривий ріг, вул. Кириленко, 14А (надалі - Майно), загальною площею 280,0 кв. м, а також утримання прилеглої території, а Орендар відшкодовує витрати Балансоутримувача на утримання орендованого Майна, експлуатаційні витрати та комунальні послуги, у тому числі на компенсацію плати податку за землю, пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором. Розмір плати за обслуговування Майна та прилеглої території залежить від переліку та складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачем, і визначаються розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) згідно Додатку №2. Який є невід'ємною частиною цього Договору. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим Договором (пункт 2.1.1. Договору). За умовами пункту 2.2.3. цього Договору, Орендар зобов'язався не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок Балансоутримувача за утримання орендованого майна та прилеглої території згідно виставленого рахунку фактично наданих послуг.

Причиною спору у даній справі є незгода відповідача визнати факт припинення дії спірного договору оренди нерухомого майна за закінченням строку його дії 31.03.2017 та зволікання орендаря щодо повернення позивачеві орендованого майна, а також несплата орендної плати з 01.02.2017 по 01.06.2017 року в розмірі 109440,39 грн., відшкодування 37404,16 грн. витрат балансоутримувача та неустойки за прострочку повернення майна за період з 01.04.2017 по 31.05.2017 в сумі 101111,38 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що судом встановлено, що строк договору оренди закінчився 31.03.2017, нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, а орендар не повернув орендодавцю за актом приймання-передачі орендоване нерухоме майно, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 109440,39 грн. орендної плати з 01.02.2017 по 01.06.2017 року, 37404,16 грн. на відшкодування витрат балансоутримувача та неустойки в розмірі 101111,38 грн. за період з 01.04.2017 по 31.05.2017.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Правовідносини сторін виникли з приводу користування державним майном за договором оренди.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Так стаття 759 Цивільного кодексу України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" передбачено утворення на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Статут).

Пунктом 2 Статуту встановлено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до пункту 20 Статуту, товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту.

Пунктом 33 Статуту передбачено, що товариство здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності підприємства.

Судом встановлено, що згідно витягу з протоколу №1 засідання ПАТ "Укрзалізниця" від 06.11.2015, датою початку фінансово-господарської діяльності ПАТ "Укрзалізниця" було визначено 01.12.2015.

Відповідно до Положення про регіональну філію "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця" від 16.11.2015 (протокол №5), відокремленим підрозділом товариства є регіональна філія "Придніпровська залізниця", до якої в процесі реорганізації перейшли всі майнові права та обов'язки державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Відповідно до частини 2 статті 5 вказаного Закону, переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації товариства; державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесеного до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акту та акту оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.

Згідно з передавальним актом від 03.08.2015, затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015 року, орендоване майно за договорами оренди передане державним підприємством "Придніпровська залізниця" до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".

На підставі Зведеного переліку майна державного підприємства "Придніпровська залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, майно за адресою: м. Кривий Ріг, вул.Кириленко, 14А площею 280,0 кв.м було включено до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".

Згідно положень статті 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до статті 85 Господарського кодексу України, статті 115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Отже, з наявних в матеріалах даної справи доказів та аналізу вищенаведених норм законодавства, судом першої інстанції правильно встановлено, що з 21.10.2015 ПАТ "Укрзалізниця" набуло право власності на нерухоме майно, що є об'єктом оренди за договором №12/02-3832-ОД від 24.12.2009, як таке, що передано до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".

Частиною 1 статті 770 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Аналогічні положення закріплені в частині 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка передбачає, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.

Безпосередньо умовами пункту 10.7. договору оренди №12/02-3832-ОД від 24.12.2009 встановлено, що перехід права власності на майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника).

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що у зв'язку з переходом до позивача права власності на майно, яке є об'єктом оренди, в силу вимог закону, відбулася заміна сторони у зобов'язанні, внаслідок чого до позивача перейшли права та обов'язки орендодавця по Договору оренди №12/02-3832-ОД від 24.12.2009, в тому числі, і право вимагати сплати орендних платежів, тобто, прав кредитора у зобов'язанні.

Позивач листом від 10.12.2015 №НГ-9-1/103 повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про те, що ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав та обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту, має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, а також про перехід усіх прав і обов'язків за договорами оренди укладеними регіональними відділеннями Фонду державного майна України (а.с.103 т.1).

Наступним листом від 31.12.2015 №Ц-1/2-3/885-15 (а.с.110 т.1) позивач надав Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області реєстри договорів оренди майна, що увійшли до статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до якого майно за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кириленко, 14А, передане в оренду відповідачу відповідно до Договору №12/02-3832-ОД від 24.12.2009, увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

За наведених вище обставин слід визнати, що на момент укладення між позивачем та відповідачем Додаткового договору від 10.03.2016 року до Договору оренди нерухомого майна від 07.07.2009 року №12/02-3489-ОД Регіональне відділення Фонду Державного майна України вже не було стороною цього договору, а відтак означений додатковий договір не порушує прав останнього. Відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про залучення Регіональне відділення Фонду Державного майна України до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у даній справі.

Доводи відповідача про те, що при передачі нерухомого майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу юридичної особи право власності на таке майно виникає з моменту державної реєстрації права за такою юридичною особою у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно, оскільки відповідно до приписів статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право господарського відання, або право оперативного управління підлягає державній реєстрації, яке на даний час не зареєстроване за позивачем, колегія суддів відхиляє як хибні, так як частина 2 статті 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" містять прямі приписи, що передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства.

Тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ПАТ "Українська залізниця" або його структурний підрозділ взагалі не мали права укладати додаткові договори до вказаного договору оренди до відповідної державної реєстрації своїх прав, а також ставити питання перед судом щодо стягнення на його користь 100% орендної плати, а укладені між сторонами додаткові договори, на які посилається суд у своєму рішенні, у відповідності до приписів статті 83 ГПК України підлягають визнанню недійсними - є безпідставними.

Відносно посилання відповідача на відсутність доказів передання первісним кредитором новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а відтак на право боржника не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, як це встановлює стаття 517 Цивільного кодексу України, то колегія суддів відхиляє ці заперечення відповідача проти позову, як необґрунтовані, оскільки укладаючи Додатковий договір від 10.03.2016 сторони безпосередньо в умовах цього договору відзначили, що заміна сторони орендодавця відбувається у зв'язку з утворенням Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорт у загального користування" від 23.02.2012 №4442-VI та встановлено за згодою сторін, що орендодавцем майна, визначеного Договором оренди від 24.12.2009 №12/02-3832-ОД є ПАТ "Укрзалізниця".

Таку обставину, що означений Договір оренди фактично виконувався його сторонами до 31.03.2017, позивач та відповідач наразі перед судом не заперечують.

Колегія суддів враховує також, що на розгляді господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа за №904/875/17 предметом якої були вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" до фізичної особи - підприємця Ментій Валентина Вікторовича про стягнення 15387,74 грн.

Як вбачається з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 у справі №904/875/17, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2017, при розгляді цієї справи вже було встановлено факт того, що згідно додаткового договору від 10.03.2016 до договору №12/02-3832-ОД від 24.12.2009, укладеного між публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", що є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту та фізичною особою підприємцем Ментій Валентином Вікторовичем (орендарем), було встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди №12/02-3832-ОД від 24.12.2009 є ПАТ "Укрзалізниця". Окрім того, було внесено зміни до розділу 3 Договору та встановлено, що орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця - структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" не пізніше 10 числа місяця.

Під час розгляду справи №904/875/17 відповідач (фізична особа підприємець Ментій Валентином Вікторовичем) не заперечував, як факт укладення між ним та публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" Додаткового договору від 10.03.2016 до Договору оренди №12/02-3832-ОД від 24.12.2009, так і факт виконання ним цього договору на умовах, які визначені в означеному додатковому договорі.

Згідно положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак твердження представників відповідача у даній справі про не укладення між фізичною особою підприємцем Ментій Валентином Вікторовичем та позивачем у даній справі Додаткового договору від 10.03.2016 до Договору оренди №12/02-3832-ОД від 24.12.2009 суперечить встановленим судом фактам при розгляді іншої справи.

З огляду на наведену вище обставину колегія суддів відхиляє доводи представників відповідача у даній справі про те, що підпис, який виконаний в Додатковому договорі від 10.03.2016 до Договору оренди №12/02-3832-ОД від 24.12.2009 не Ментій Валентином Вікторовичем, свідчить про неукладення цього договору відповідачем.

Щодо договору №ПР/ДН-2-16-030/НКМ від 01.08.2016 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до Договору оренди від 24.12.2009 №12/02-3832, підпис в якому зі сторони відповідача також заперечується представниками відповідача, то колегія суддів враховує на положення статті 241 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Між тим матеріали даної справи свідчать, що укладаючи додатковий договір від 18.03.2016 (а.с.34 т.1), додатковий договір від 18.07.2016 (а.с.35 т.1), додатковий договір від 15.09.2016 (а.с.36 т.1), відповідач неодноразово підтверджував факт продовження дії Договору оренди №12/02-3832-ОД від 25.10.2016. Часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором підтверджується також платіжними дорученнями на оплату оренди нерухомого майна, яка здійснювалась у період з 01.03.2017 по 21.08.2017 (а.с.82 -89 т.1).

За вимогами частини 1, частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Обов'язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений у пункті 5.2. Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3832-ОД від 24.12.2009.

В силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між тим матеріалами справи, а саме: розрахунками заборгованості (а.с.15-21 т.1), рахунками-фактурами (а.с.43-57 т.1), підтверджено, що за станом на 01.06.2017 за користування майном за період з 01.02.2017 по 31.05.2017, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати та з відшкодування витрат балансоутримувача у загальному розмірі 109440,39 грн. Ця обставина не спростована відповідачем належними доказами, оскільки доводи відповідача про те, що за умовами договору у нього залишаються чинними зобов'язання сплачувати позивачу, як балансоутримувачу, орендну плату у розмірі 30%, внаслідок чого, за розрахунками відповідача, у нього утворилась переплата за договором оренди №12/02-3832-ОД від 24.12.2009 - не відповідають встановленим судом у даній справі дійсним обставинам, а саме, що внаслідок переходу до позивача прав орендодавця означеного майна та внесення відповідних змін до означеного договору позивач набув права на отримання від відповідача орендної плати у розмірі 100%.

За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За встановлених судом обставин, які свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 109440,39 грн., яка визначена як заборгованість з орендної плати, та суми 37404,16 грн. з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна - є обґрунтованими, тому правильно були задоволені судом першої інстанції.

Щодо обставин, пов'язаних з припиненням дії договору оренди, судом першої інстанції правильно встановлено, що у відповідності до умов пункту 8 Додаткового договору від 10.03.2016 сторони погодили строк дії договору оренди з 01 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року включно.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 10.9. Договору оренди обумовлено, що чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

У пункті 10.1. Договору оренди сторони встановили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього Договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органом пожежного нагляду та узгодження Балансоутримувача, Договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у Договорі.

Обґрунтовуючи свої вимоги про виселення відповідача зі спірного приміщення позивач вказував, що у своєму листі від 25.04.2017 за вих. №НКМ-07/424 Криворізька дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Придніпровська залізниця" повідомила відповідача про необхідність по терміну завершення договору оренди повернути майно балансоутримувачу протягом трьох робочих днів, шляхом підписання акту приймання-передачі, з одночасним погашенням заборгованості по орендній платі та відшкодування витрат балансоутримувача.

Направлення вказаного вище листа 04.05.2017 підтверджується відповідним фіскальним чеком, а отримання цього листа 31.05.2017 відповідачем підтверджено рекомендованим відправленням, які є в матеріалах справи (а.с.57, 61 т.1), що спростовує доводи відповідача про відсутність заяв позивача заяви про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Втім колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що як вбачається зі змісту листа позивача від 25.04.2017 за вих. №НКМ-07/424, цим листом відповідача насамперед було повідомлено, що протокольним рішенням засідання ПАТ "Українська залізниця" від 29.03.2017 №Ц-57/25 ухвалено рішення про продовження дії договору оренди №12/02-3832-ОД від 24.12.2009, при цьому запропоновано погодити внесення змін до договору і повернути підписані і скріплені печаткою додаткові договори до 11.05.2017 шляхом передачі через балансоутримувача орендованого майна. До додатку до листа були додані додаткові договори.

Також у цьому листі відзначено, що за вимогою ПАТ "Укрзалізниця", відповідачу необхідно по терміну завершення договорів оренди повернути майно балансоутримувачу протягом трьох робочих днів, шляхом підписання акту приймання-передачі, з одночасним погашенням заборгованості по орендній платі та відшкодування витрат балансоутримувача.

Таким чином, означений лист позивача містить дві пропозиції: першу - про внесення змін до договору оренди на інших умовах, викладений в проекті додаткової угоди, яка додається до цього листа, та другу - по терміну завершення договору оренди за вимогою позивача повернути майно.

За таких обставин слід визнати доведеним факт прийняття керівним органом позивача рішення про продовження дії договору оренди.

Разом із цим колегія суддів вважає, що вказаний вище лист позивача є лише пропозицією про зміну умов договору оренди на умовах, які були викладені в проекті відповідного додаткового договору.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки судом встановлено з матеріалів даної справи, що відповідач не прийняв вказану вище пропозицію позивача і між сторонами не був укладений відповідний додатковий договір, яким продовжено строк дії договору оренди, слід визнати, що строк дії договору оренди припинений 31.03.2017.

Як вбачається зі змісту наступного листа позивача від 01.06.2017 №267/ДН-2 позивач прямо вказує відповідачу на ту обставину, що ПАТ "Укрзалізниця" не отримано погоджений додатковий договір до договору оренди №12/02-3832-ОД від 24.12.2009), що термін дії цих договорів, згідно додаткового договору від 28.11.2017, закінчився 31.03.2017 та що за вимогою ПАТ "Укрзалізниця" відповідачу необхідно по терміну завершення договорів повернути майно балансоутримувачу протягом трьох робочих днів, шляхом підписання акту приймання-передачі з одночасним погашення заборгованості по орендній платі та відшкодування витрат балансоутримувача.

Наведені вище обставини спростовують доводи відповідача про те, що термін дії договору вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Посилання відповідача на те, що про поновлення строку дії договору свідчить те, що позивач продовжував нарахування орендної плати після спливу строку дії договору також не спростовують факту припинення договору 31.03.2017, оскільки відповідно до умов пункту 3.12. Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно, закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо вона виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Не укладення між сторонами відповідного додаткового договору про продовження терміну дії договору оренди має наслідком виникнення у відповідача обов'язку з повернення позивачу орендованого майна, в порядку визначеному пунктом 10.11. Договору оренди, а саме протягом трьох робочих днів.

Доказів повернення спірних приміщень відповідач суду не надав.

Із наданого позивачем до матеріалів справи Акту від 01.06.2017 (а.с.65 т.1) вбачається, що в будівлі, яка є об'єктом оренди, ведеться торговельна діяльність, товар, обладнання та інвентар знаходяться в орендованих приміщеннях.

За вказаних обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача про виселення відповідача із спірного приміщення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо решти вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки судом встановлено, що в пункті 5.19. Договору оренди сторони обумовили, що у разі неподання орендарем до Орендодавця заяви на протязі встановленого цим пунктом договору терміну, або відмови орендодавця від продовження строку дії договору оренди на новий термін, договір припиняє свою дію, а Орендар зобов'язаний виселитися у день, визначений договором, як кінцевий термін дії договору, та надати Орендодавцю акт повернення орендованих площ балансоутримувачу. У разі невиконання цієї умови договору оренди Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.

В пункті 10.13. Договору оренди сторони також обумовили, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після припинення договору орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування Майном за час прострочення.

За розрахунком позивача неустойка у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна за період з 01.04.2017 по 31.05.2017 (квітень - травень) становить суму 101111,38 грн. (а.с.21 т.1).

Оскільки відповідач не заперечує факту не повернення орендованого майна у визначеному позивачем періоді, за який нараховано неустойку, доказів сплати неустойки суду не надав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми 101111,38 грн. неустойки в судовому порядку.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог. Тому передбачених статтями 277-279 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Ментій Валентина Вікторовича - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2017 у справі №904/8389/17 - залишити без змін.

Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на фізичну особу - підприємця Ментій Валентина Вікторовича.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена - 13.02.2018.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.О. Вечірко