Рішення № 72177658, 07.02.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2018 р.Справа № 924/1105/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі філії "Центр Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд", м. Київ

до колективного підприємства "Цивільжитлобуд", м. Хмельницький

про стягнення 17467,76 грн. - основного боргу, 2238,24 грн. - пені, 1108,28 грн. - інфляційних втрат, 264,00 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 01.11.2017р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 17467,76 грн. - основного боргу, 2238,24 грн. - пені, 1108,28 грн. - інфляційних втрат, 264,00 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 24.11.2017р. порушено провадження у справі №924/1105/17.

Згідно ухвали суду від 20.12.2017р. розгляд справи №924/1105/17 розпочався за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

У підготовчому засіданні 18.01.2018р. позивачем подано заяву, згідно якої він просить задовольнити позов частково та стягнути з відповідача 2238,24 грн. - пені, 1108,28 грн. - інфляційних втрат, 264,00 грн. - 3% річних, посилаючись на те, що відповідач основний борг сплатив згідно рахунку від 21.11.2017р. №158 суму 101102,96 грн. із врахуванням боргу 17467,76 грн. при отримані нової партії продукції.

У підготовчому засіданні 18.01.2018р. постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 07 лютого 2018 року.

У засіданні суду представник позивача наполягав на задоволенні вимог про стягнення 2238,24 грн. - пені, 1108,28 грн. - інфляційних втрат, 264,00 грн. - 3% річних.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов не подав. Повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, яка згідно витягу з ЄДР є його реєстраційною адресою. Повідомлення ж за реєстраційною адресою є належним повідомленням про розгляд справи в суді.

За таких обставин, суд, в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив:

26.01.2016 між колективним підприємством "Цивільжитлобуд" (довірителем) та публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (повіреним) укладено договір №ПЗ/ХЗБК-22-02/16, згідно п. 1.1 якого довіритель доручив, а повірений зобов'язався від імені та за рахунок довірителя придбати товар та виготовити на його замовлення продукцію та передати її у власність довірителя.

Відповідно до Статуту, затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 №735, із змінами та доповненнями та на виконання рішення правління ПАТ "Українська залізниця" від 01.03.2017р. (протокол №57/16 ком.т.), введено в дію організаційну структуру філію "Центр Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця". Так, з 01.07.2017р. розпочата діяльність філії "Центр Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця", до складу якої увійшов Хмельницький завод залізобетонних конструкцій регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що за даним договором доручення був повіреним.

У відповідності до п. 6.1. договору довіритель зобов'язався оплатити поставлену повіреним продукцію за ціною, вказаною у рахунку чи видатковій накладній.

Позивач передав у власність відповідача продукцію відповідно до видаткових накладних: №73 від 26.01.2016 - пісок на суму 900 грн.; №196 від 1.03.2016 - ФБС 24-4-6т (фундаментний блок стрічковий) - 20 шт. на суму 10164,96 грн.; №222 від 14.03.2016р. - пісок на суму 900 грн.; №555 від 16.03.2016р. - розчин на суму 870 грн.; №313 від 06.04.2016 - ФБС 24-3-6т (фундаментний блок стрічковий) 30 шт., ФБС24-4-6т (фундаментний блок стрічковий) 30 шт. на суму 28697,76 грн. Загальна сума переданої позивачем відповідачу продукції склала 41532,72 грн.

Відповідно до п.7.2. довіритель здійснює оплату поставленої продукції протягом 3-х банківських днів з дня погодження графіка поставки на місяць. Днем отримання продукції вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі або видаткової накладної.

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав не в повному обсязі, сплативши частково кошти за отриману продукцію в сумі 24064,96 грн., про що свідчать банківські виписки по рахунку.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подання позову складала 17467,76 грн.

На підставі п. 7.3 сторони один раз на місяць складають акти звірок взаєморозрахунків. Так, на виконання даного пункту між сторонами підписані акти звірки взаєморозрахунків від 01.01.2017р., 1.07.2017р., 26.09.2017р. згідно яких відповідач неодноразово та безспірно підтвердив наявність боргу перед позивачем в сумі 17467,76 грн.

З метою досудового врегулювання спору та для вирішення питання про повернення заборгованості, позивач звертався до відповідача з претензією від 10.08.2017р. №Ю-4/17п, щодо несплати за договором, яку відповідач отримав згідно повідомлення про вручення рекомендованого листа 21.08.2017 та залишив без задоволення та відповіді. Лише, після подання позову відповідач сплатив основний борг, про що свідчить платіжне доручення №737 від 21.11.2017р.

Відповідно до п. 15.2 за прострочення розрахунків з повіреним довіритель сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач, з посиланням на п. 15.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 2238,24 грн. за період з 16.05.2017р. по 16.11.2017р.

Також, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 1108,28 грн. - інфляційних втрат (травень 2017 року – жовтень 2017 року), 264,00 грн. - 3% річних (16.05.2017р. – 16.11.2017р.).

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Пунктом 3 ст. 3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту умов укладеного договору вбачається, що позивач зобов'язався виготовити на замовлення відповідача продукцію та передати її у власність відповідачу, а відповідач зобов'язався оплатити поставлену продукцію.

При цьому, згідно Статуту, затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 №735 та на виконання рішення правління ПАТ "Українська залізниця" від 01.03.2017р. введено в дію організаційну структуру філію "Центр Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця". Так, з 01.07.2017р. розпочата діяльність філії "Центр Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця", до складу якої увійшов Хмельницький завод залізобетонних конструкцій регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що за даним договором був повіреним.

Факт належного виконання позивачем умов договору в частині поставки відповідачу продукції підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

Між тим, відповідачем до звернення позивача з позовом до суду проведено лише часткову оплату продукції, про що свідчать банківські виписки та підписані між сторонами акти звірки розрахунків.

Таким чином, позивачем правомірно заявлялося до стягнення з відповідача 17467,76 грн. - основного боргу. Між тим, враховується сплата відповідачем суми боргу під час розгляду даної справи і, відповідно, відсутність на час прийняття рішення по справі між сторонами спірних правовідносин в цій частині боргу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17467,76 грн. - основного боргу підлягають закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦКУкраїни).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за прострочення розрахунків у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". При цьому, умовами договору не було передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж встановлений законом шестимісячний строк.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд не погоджується з періодом нарахування, оскільки розрахунок здійснено поза межами шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймається до уваги те, що стосовно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вбачається зі змісту договору, підставою оплати продукції було погодження графіку поставки продукції на місяць. Оскільки, сторонами не надано такого графіку, судом застосовується припис ст. 692 ЦК України, згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

З огляду на те, що остання поставка продукції відбулася 06.04.2016р., прострочка в оплаті цієї продукції розпочинає перебіг з 07.04.2016р., відповідно, пеня може бути нарахована з 07.04.2016р. по 06.10.2016р. У свою чергу, позивач нарахував пеню з 16.05.2017р. по 16.11.2017р., тобто поза межами не лише шестимісячного строку від дня, коли останнє зобов'язання мало бути виконано, а й поза межами річного строку позовної давності для нарахування пені.

Враховуючи викладене, у вимозі позивача про стягнення з відповідача 2238,24 грн. – пені належить відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд погоджується з нарахуваннями позивача.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 1108,28 грн. - інфляційних втрат та 264,00 грн. - 3% річних.

У вимозі про стягнення з відповідача 2238,24 грн. – пені необхідно відмовити, а провадження у справі стосовно стягнення з відповідача 17467,76 грн. - основного боргу належить закрити.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі філії "Центр Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд", м. Київ до колективного підприємства "Цивільжитлобуд", м. Хмельницький про стягнення 17467,76 грн. - основного боргу, 2238,24 грн. - пені, 1108,28 грн. - інфляційних втрат, 264,00 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з колективного підприємства "Цивільжитлобуд" (м. Хмельницький, вул. Кам’янецька, 47; код 01274231) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ, вул. Тверська, 5; код 40075815) 1108,28 грн. (одну тисячу сто вісім гривень 28 коп.) - інфляційних втрат, 264,00 грн. (двісті шістдесят чотири гривні 00 коп.) - 3% річних, 1430,10 грн. (одну тисячу чотириста тридцять гривень 10 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі стосовно стягнення з відповідача 17467,76 грн. - основного боргу закрити.

У вимозі про стягнення з відповідача 2238,24 грн. – пені відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повне рішення складено 14.02.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2, 3 - позивачу рекомендованим з повідомленням (м. Київ, вул. Тверська, 5; м. Київ, вул. Льва Толстого, 61),

4 - відповідачу рекомендованим з повідомленням (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 47).