Рішення № 72177473, 12.02.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2018 р.Справа № 922/4025/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків про стягнення 670,76 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №01-16/2311 від 24.04.17р.;

відповідача - ОСОБА_2 довіреність №2208/119/01/26-2017 від 20.09.17р.;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якій позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 552,67 грн., 3% річних у розмірі 118,09 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань зі договором про постачання електричної енергії №17153 від 23.09.2016р., що укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.12.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2017 об 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2017р. відкрито у справі спрощене позовне провадження. Призначено судове засідання на 16.01.2018р. о 12:00.

У судове засідання, що відбулося 16.01.2018р. представники позивача та відповідача не з’явилися, тому судом розгляд справи відкладено на 12.02.2018р. о 11:30, згідно ч.4 ст. 252 ГПК України, про що судом оголошено протокольну ухвалу.

У судове засідання 12.02.2018р. з’явилися представник позивача та відповідача.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити. Також, представником позивача надані через канцелярію суду 15.01.2018р. заперечення на відзив за вх.№842, які долучені судом до матеріалів справи.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні підтримав позицію, що викладена у відзиві на позов, що наданий через канцелярію суду 29.12.2017р. за вх.№42962, в якому відповідач зазначив, що відповідачем 23.09.2016р. укладено із АК “Харківобленерго” 35 технічних договорів на споживання електроенергії, у тому числі й договір, що є на розгляді у даній справі. Проте, відповідач зазначає, що є бюджетною установою та заборгованість виникла не з його вини, а унаслідок своєчасного бюджетного фінансування.

Також, відповідачем надано клопотання про зменшення розміру пені, що нарахована позивачем на 90% посилаючись на ч.3 ст.551 ЦК України та зазначав, що виникнення заборгованості пов'язано із несвоєчасним виділенням коштів на оплату електричної енергії.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено наступне.

23 вересня 2016 року між АК “Харківобленерго” та Головним управлінням Національної поліції в Харківській області (надалі - відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії №17153 (надалі - договір), пролонгований відповідно до п. 9.5 на 2017 рік.

Відповідно до “Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями) (далі “Правила”), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, п.2.2.2 якого передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору, відповідно до додатка 1 “Договірні величини споживання” та додатка 2 “Порядку розрахунків”.

Оплата обсягу спожитої електричної енергії відповідно до ст.193, п. 1 ст. 215 ГК України та п. 2 п. 10.2 “Правил” є обов'язком відповідача, як споживача електричної енергії.

Відповідно до п.2.3.3 договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування.

Згідно з п. 5 додатка 2 від 23.09.2016 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Відповідно до п. 5 додатка 2 до договору споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

В редакції додатка 2 від 19.07.2017 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Відповідно до п. 5 додатка 2 до договору споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 10 операційних днів з дня його отримання.

Позивач, як постачальник, виконав свої зобов'язання по договору у повному обсязі, та здійснив у період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року станом на 01.11.2017 р. відпуск електричної енергії споживачу (відповідачу) у повному обсягу, за яку, в порушення умов договору, проте відповідач своєчасно не розрахувався, що не заперечується ним й у відзиві на позов та у судовому засіданні.

Несвоєчасний розрахунок відповідача зумовили звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача нарахованих позивачем: пені у розмірі 552,67 грн. (за період з листопада 2016р. по квітень 2017р.), 3% річних у розмірі 118,09 грн. (за період з жовтня 2016р. по квітень 2017р.).

Заперечення відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування для своєчасної оплати електричної енергії судом не приймаються, оскільки відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність відповідача, і не є підставою для звільнення від відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. у справі від 15.05.2012р. № 11/446.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 15.05.2012 у справі № 11/446 та від 12.04.2017 у справі №3-1601гс16, а також з урахуванням висновків в рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.11.2005 відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Також, представником відповідача надано до суду клопотання про зменшення пені на 90%.

Присутній представник позивача у судовому засіданні проти зменшення пені заперечував та просив у задоволенні вказаного клопотання відмовити.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п.п. 2.2.5 цього договору, з порушенням термінів визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений додатком № 2 "Порядок розрахунків", до дня сплати заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, можливість зменшення пені настає у разі явно завищеного розміру та не співрозмірності ії збиткам, а саме у разі перевищення розміру збитків понесених позивачем. Проте здійснивши перерахунок судом нарахування позивачем пені, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено нарахування в межах умов п.4.2.1 договору, що укладений між сторонами за період: листопад 2016р. - квітень 2017р., розмір пені не є завищеним, а складає 552,67 грн. відповідно до цього клопотання відповідача про зменшення пені є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Судовий збір у розмірі 1600,00 грн. із врахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 29, 42, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Раднаркомівська, 5 (вул. Жон Мироносиць, 5) п/р 35216024092615 ДКСУ м.Київ, МФО 850172, код ЄДРПОУ 40108599) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26005474695 в АТ “ОСОБА_3 ОСОБА_2”, м. Києва, МФО 380805, код 00131954) пеню у розмірі 552,67 грн., 3% річних у розмірі 118,09 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Згідно зі ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено 13.02.2018 р.

Суддя ОСОБА_4