Ухвала суду № 72177339, 14.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ДОДАТКОВА

УХВАЛА

"14" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3010/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

розглянувши заяву Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"

за вх.№2-737/18 від 05.02.2018р. у справі №916/3010/17

за позовом Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго"

про скасування рішення, -

за участю представників:

від позивача (заявника): ОСОБА_2, довіреність №117 від 26.01.2018р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №9 від 29.12.2017р.

В С Т А Н О В И В:

05.02.2018р. за вх.№2-737/18 господарським судом одержано заяву, згідно з якою позивач просить суд ухвалити додаткове судове рішення по справі, яким у відповідності до ч.9 ст.129 ГПК України, покласти судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з розглядом справи №916/3010/17, а саме витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати, пов'язані із вчиненням дій, необхідних для розгляду справи чи підготовки до її розгляду, на ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго".

Окрім того, позивач просить суд: 1) визнати поважними та поновити строк для долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат, пов’язаних з вчиненням дій необхідних для розгляду справи чи підготовки до її розгляду; 2) долучити до матеріалів справи копії наступних доказів: на підтвердження витрат на направлення позовної заяви до суду, на підтвердження витрат на направлення позовної заяви відповідачу, на підтвердження витрат на відрядження представника в загальній сумі 550 грн., на підтвердження витрат на направлення даної заяви до суду, на підтвердження витрат на направлення даної заяви відповідачу; 3) визнати наведені в пункті 3 прохальної частини даної заяви витрати КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" судовими витратами, пов’язаними з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи чи підготовки до її розгляду.

При цьому, позивач посилається на те, що самим фактом скасування власного рішення від 21.11.2017р., з підстав, наведених у протоколі від 26.01.2018р., відповідач визнав неправильність своїх дій у вигляді його прийняття; що прийняття нового рішення від 26.01.2018р., в тій формі, в якій ці дії були здійснені, а також подальше клопотання про закриття провадження у справі, свідчать про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами з метою створення перешкод позивачу у реалізації свого права на судове оскарження дій позивача.

В обґрунтування свого клопотання про поновлення строку для долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених судових витрат позивач посилається на те, що на стадії підготовчого провадження процесуальним законодавством не передбачено судових дебатів, а у задоволенні клопотання позивача про відкладення справи (оголошення перерви) в підготовчому засіданні з метою формування позиції підприємства зокрема і щодо можливості закриття провадження у справі та наслідків цього, судом було відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення, згідно з якими позивач підтримує заяву та відповідні клопотання в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача надав письмові та відповідні усні пояснення, згідно з якими відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача, з посиланням при цьому на вимоги ч.5 ст.130 ГПК України, якими встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій відповідача. Також відповідач посилається на те, що у судовому засіданні 29.01.2018р. відповідачем не було зроблено заяви щодо надання до суду доказів судових витрат, що передбачено вимогами ч.8 ст.129 ГПК України; що із заявою про ухвалення додаткового рішення позивач звернувся на 8 день після винесення ухвали про закриття провадження у справі. Окрім того, відповідач посилається на те, що саме через небажання позивача вирішити спір у досудовому порядку, а саме надати комісії докази в обґрунтування своєї позиції під час розгляду акту про порушення від 21.11.2017р. і виник спір, що став предметом розгляду у даній справі.

Розглянувши заяву позивача за вх.№2-737/18 від 05.02.2018р. та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 08.12.2017р. господарським судом Одеської області порушено провадження у справі №916/3010/17 за позовом Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" про скасування рішення, оформленого протоколом засідання комісії Ізмаїльського РЕМ №25 від 21.11.2017р. по розгляду акту про порушення №8000401 від 06.11.2017р., про що тією ж датою винесено відповідну ухвалу, в якій розгляд справи призначено на 29.01.2018р.

29.01.2018р. господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовної провадження зі стадії підготовчого провадження та за участю представників сторін проведено підготовче засідання, в якому розглянуто клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору. За наслідками розгляду цього клопотання судом у підготовчому засіданні оголошено ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п.4 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У ч.1 ст.124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом, до позовної заяви, яка в силу вимог ст.162 ГПК України, є першою заявою по суті спору, позивачем подано попередній розрахунок судових витрат щодо судового збору та надані відповідні докази оплати цього судового збору.

Поряд з цим, до заяви про ухвалення додаткового судового рішення, яку позивач надіслав до суду 03.02.2018р., подано докази понесених судових витрат, зокрема витрат, які пов’язані із розглядом справи, з проханням, при цьому, визнати поважними та поновити строк для долучення до матеріалів справи доказів.

Між тим, у підготовчому засіданні 29.01.2018р., під час розгляду клопотання відповідача про закриття провадження у справі, представником позивача не було зроблено заяви про подання доказів судових витрат, пов’язаних з розглядом справи.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що відсутність заяви позивача про подання доказів понесених судових витрат, які пов’язані із розглядом справи, унеможливлює задоволення клопотання позивача про долучення таких доказів після постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Посилання позивача на те, що у підготовчому засіданні позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення справи (оголошення перерви) з метою формування позиції підприємства зокрема і щодо можливості закриття провадження у справі та наслідків цього, не приймаються до уваги господарським судом, оскільки вказане клопотання, яке заявлено представником позивача у підготовчому засіданні 29.01.2018р. в усній формі, було задоволено господарським судом шляхом оголошення перерви у судовому засіданні на 30 хв.

Посилання позивача на те, що у справі не було проведено судових дебатів, а тому позивач був позбавлений можливості надати до суду докази судових витрат господарський суд до уваги не приймає, оскільки в силу вимог ст.218 ГПК України судові дебати проводяться під час розгляду справи по суті. В свою чергу ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті господарським судом постановлено не було. Водночас, в силу вимог п.2 ч.2 ст.185 ГПК України у підготовчому засіданні господарським судом було постановлено ухвалу про закриття провадження у справі.

За таких обставин, господарський суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених судових витрат, які пов’язані із розглядом справи.

Поряд з цим, клопотання позивача про поновлення строку для долучення доказів судових витрат до матеріалів справи також не підлягає задоволенню, оскільки ухвалу про закриття провадження у справі постановлено судом 29.01.2018р., а із заявою позивач звернувся до суду 03.02.2018р., про що свідчить відбиток штампу на поштовому конверті. Тобто, позивачем не було пропущено встановлений вимогами ч.8 ст.129 ГПК України п’ятиденний строк на подання цих доказів до суду.

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Отже, у розумінні ст.43 ГПК України дії відповідача щодо прийняття рішення від 26.01.2018р., яким скасовано рішення, оформлене протоколом засідання комісії Ізмаїльського РЕМ №25 від 21.11.2017р. по розгляду акту про порушення №8000401 від 06.11.2017р., яке є предметом спору у справі №916/3010/17, та щодо подальшого подання клопотання про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмету спору не можна визнати діями, які свідчать про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

До того ж, заява про закриття провадження у справі подана відповідачем у підготовчому засіданні 29.01.2018р., тобто у першому судовому засіданні у справі, що також не може свідчити про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

Щодо посилань позивача на те, що самим фактом скасування власного рішення від 21.11.2017р. відповідач визнав неправильність своїх дій, господарський суд зазначає, що правильність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення відповідача від 21.11.2017р. господарським судом під час розгляду справи №916/3010/17 по суті не досліджувалась. При цьому, господарський суд зазначає, що рішення відповідача від 26.01.2018р. на даний час є чинним.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Господарський суд також вважає за необхідне звернути уваги позивача на те, виходячи з положень п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", згідно з якими сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Тобто, питання щодо повернення судового збору з державного бюджету позивачу може буде вирішено господарським судом після надходження до суду відповідного клопотання позивача, про що також було вказано в ухвалі суду від 29.01.2018р.

Окрім того, в силу вимог ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача, 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Між тим, рішення про задоволення позову, про відмову в позові та про часткове задоволення позову господарським судом у справі № 916/3010/17 не приймалося.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви за вх.№2-737/18 від 05.02.2018р.

Керуючись ст.ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити Комунальному підприємству "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" у задоволенні заяви за вх.№2-737/18 від 05.02.2018р.

Повну ухвалу складено 14.02.2018р.

Ухвала набирає чинності 14.02.2018р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Суддя Г.Є. Смелянець