Рішення № 72177264, 30.01.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Справа № 915/1088/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 - дов.№3 від 07.09.2017;

представника відповідача: ОСОБА_3 - дов.№1/10-2017 від 20.10.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кривоозерський олійний завод”

(03680, м.Київ, вул.Желябова, буд.2А),

до відповідача: Фермерського господарства “Д-Аллель”

(56323, Миколаївська обл., Врадіївський р-н, с.Покровське),

про: стягнення неустойки в розмірі 631200,00 грн., з яких: 315600,00 грн. 10% штрафу та 315600,00 грн. 20% штрафу.

Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог №485-1 від 29.11.2017: стягнення неустойки в розмірі 804076,54 грн., з яких: 315600,00 грн. 10% штрафу, 315600,00 грн. 20% штрафу та 172876,54 грн. пені, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки за Договором поставки №23/06/2017-1-ПО від 23.06.2017 у розмірі 631200,00 грн., з яких: 315600,00 грн. - 10% штрафу та 315600,00 грн. - 20% штрафу.

29.11.2017 та 04.12.2017 від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшла заява №485-1 від 29.11.2017 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 804076,54 грн., з яких: 315600,00 грн. - 10% штрафу, 315600,00 грн. -20% штрафу та 172876,54 грн. пені.

Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача №485-1 від 29.11.2017.

07.12.2017 ухвалою суду було продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017, з 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пп.9) п.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи, що по даній справі суд до 15.12.2017 перейшов до розгляду справи по суті, розгляд даної справи здійснювався зі стадії розгляду справи по суті за правилами загального позовного провадження.

Судом у судових засіданнях 07.12.2017, 21.12.2017 та 18.01.2018 оголошувались перерви.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином своїх обов’язків по Договору поставки №23/06/2017-1-ПО від 23.06.2017, зокрема, постачальник здійснив поставки товару у кількості 104,4 тонн 08.07.2017 (двічі) та 09.07.2017 (тричі) на загальну суму 1090546,32 грн., в той час коли постачальником отримано передоплату від покупця у розмірі 1578000,00 грн., що становить 50% вартості згідно умов договору. Різницю грошових коштів, сплачених покупцем за товар та фактично отриманим покупцем згідно накладних товаром, у розмірі 477846,01 грн. постачальником повернуто 20.07.2017. Однак, станом на дату подання позову, поставку 195,6 тон товару в строки, визначені п.4.3. Договору, постачальником не здійснено, що є порушенням зобов’язання з боку постачальника і спричиняє правові наслідки, визначені главою 51 ЦК України. Позивач зазначає, що за порушення умов, укладеного між сторонами Договору поставки, постачальник зобов’язаний сплатити покупцю штраф згідно п.5.3. Договору, у розмірі 10% від загальної ціни товару 315600,00 грн. та штраф згідно п.5.4. Договору, у розмірі 20% від отриманої суми товару. Крім того, відповідачем, в порушення умов п.4.3. Договору не поставлено позивачу товар у кількості 194,68 тон і саме враховуючи таку кількість непоставленого товару, позивачем розраховувалася сума пені, з огляду на положення п.5.3. Договору. Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені та штрафу від суми несвоєчасно поставленого товару та несвоєчасно виконаних робіт (послуг), спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст.193 ГК України господарські санкції, зокрема, штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов’язань, а не тільки за невиконання грошового зобов’язання. Позивач звертає увагу, що у межах одного виду відповідальності у правовідносинах між сторонами, може застосовуватись різний набір санкцій, таких як пеня та штраф, відповідно до умов п.5.3. Договору. У зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 804076,54 грн., з яких: 315600,00 грн. - 10% штрафу, 315600,00 грн. - 20% штрафу та 172876,54 грн. пені.

06.12.2017 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення неустойки б/н від 06.12.2017 (а.с.70-75), в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі та зазначає наступне. Отримання покупцем меншого обсягу товару, ніж передбачено договором сталося не з вини постачальника, який був готовий надати обумовлений в договорі об’єм товару. В даній ситуації має місце прострочення кредитора, так як покупець не вчинив дій, що встановлені договором, та які повинен був вчинити, а саме своєчасно не надав транспорт для відвантаження та вивозу насіння ріпаку на умовах договору. Тобто, отримання меншого об’єму товару сталося фактично з вини покупця, що унеможливлює застосування штрафних санкцій до постачальника товару. 14.07.2017 ТОВ “Кривоозерський олійний завод” запропонував внести зміни до Договору поставки №23/06/2017-1-ПО від 23.06.2017 (зробив пропозицію – оферту) шляхом укладення Додаткової угоди №1 до цього договору (Специфікації №1 від 14.07.2017), проект якої направив на електронну адресу постачальника та запропонувати підписати цю угоду. При цьому спосіб та форма направлення проекту додаткової угоди відповідає, як умовам самої додаткової угоди, так і умовам основного Договору поставки від 23.06.2017. Постачальник погодився з запропонованими умовами, жодних правок до Додаткової угоди не вносив, протокол розбіжностей не складав, підписав додаткову угоду у запропонованому покупцем вигляді та повернув покупцю оригінали підписаної додаткової угоди (тобто здійснив акцепт) для візування цієї угоди безпосередньо покупцем. При цьому, відповідь постачальника на пропозицію (оферту) є повною, безумовною і такою, що не дає підстав для двоякого сприйняття такої відповіді. У зв’язку з чим відповідач вважає, що додаткова угода є укладеною, вступила в свою законну силу з 14.07.2017, умовами цієї угоди внесено відповідні зміни до основного Договору поставки №23/06/2017-1-ПО від 23.06.2017, а саме змінено найменування та кількість товару, який необхідно поставити на умовах цього договору, а тому, з 14.07.2017 зобов’язання постачальника щодо поставки 300 тон ріпаку по ціні 8766,67 грн. (без ПДВ) плюс ПДВ 20% є припиненим за домовленістю сторін та виникло нове зобов’язання, яке було обумовлене умовами Додаткової угоди №1 від 14.07.2017.

21.12.2017 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача у справі №915/1088/17 за №498 від 21.12.2017 (а.с.109-114), в якій заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, у запереченнях на позов та у відповіді на відзив.

У судовому засіданні 30.01.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

23.06.2017 між сторонами було укладено Договір поставки №23/06/2017-1-ПО (надалі – Договір №23/06/2017-1-ПО) (а.с.33-36), згідно якого постачальник (відповідач у справі) зобов’язується поставити сільськогосподарську продукцію, а саме, насіння ріпаку (далі-товар) в асортименті, кількості та по цінам, вказаним у таблиці, вміщеній до п.1.1 Договору, а покупець (позивач у справі) зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, визначених цим договором (п.1.1.)

Згідно п.1.1 Договору №23/06/2017-1-ПО, загальна кількість товару, який має бути поставлений постачальником, складає 300 тон, загальною вартість (з ПДВ) – 3156000,00 грн.

У відповідності до п.2.5. Договору №23/06/2017-1-ПО, постачальник зобов’язується повернути сплачену покупцем передоплату у разі недотримання визначених у п.4.3. договору строків (періоду) поставки товару або невідповідності товару по якості.

Відповідно до п.4.3. Договору №23/06/2017-1-ПО, товар повинен бути поставлений покупцю в період з 01.07.2017 по 20.07.2017. Товар повинен поставлятись автомобільними партіями. Автотранспорт покупця повинен відповідати вимогам складу постачальника.

Пунктом 4.4. Договору №23/06/2017-1-ПО, встановлено, що датою поставки товару вважається дата відмітки покупцем у товарно-транспортній накладній про прийом товару у кількості та по якості.

У відповідності до п.8.1. Договору №23/06/2017-1-ПО, даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 20.07.2017, але в будь-якому разі до фактичного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Платіжним дорученням №8814 від 23.06.2017 позивач перерахував відповідачу в якості передплати 1578000,00 грн. (а.с.23).

На виконання умов Договору №23/06/2017-1-ПО відповідачем було поставлено позивачу 08.07.2017 та 09.07.2017 сільськогосподарську продукцію (насіння ріпаку) у кількості 105,32 тон на загальну суму 1100153,99 грн., що підтверджується видатковими накладними №19 від 08.07.2017 на суму 415932,92 грн. та №20 від 09.07.2017 на суму 684221,07 грн.(а.с.24, 25).

Різницю грошових коштів, між сплаченими позивачем в якості передплати та фактично отриманим ним згідно видаткових накладних товаром, у розмірі 477846,01 грн. було повернено відповідачем 20.07.2017, що підтверджується платіжним дорученням №237 від 20.07.2017 (а.с.26).

Станом на дату подання позову, поставку 194,68 тонн насіння ріпаку в строки, визначені п.4.3 Договору №23/06/2017-1-ПО, відповідачем не здійснено, що є порушенням з боку відповідача зобов’язання за договором щодо обсягів поставки товару.

Посилання відповідача на лист №12 від 29.06.2017 та Специфікацію №1 від 14.07.2017 (а.с.82, 83), направлені на електронну адресу позивача, як на новацію по Договору №23/06/2017-1-ПО суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до п.8.4 та 8.6 Договору №23/06/2017-1-ПО домовились, що всі зміни до нього дійсні за умови викладенні їх у письмовій формі та підписання сторонами. Договір, додатки до нього, письмові повідомлення, які передбачені цим договором, передані за допомогою факсимільного чи електронного зв’язку, мають юридичну силу до їх обміну оригіналами. Оригіналами сторони зобов’язані обмінятьсь протягом 20 календарних днів. Доказів обміну сторонами оригіналами Специфікації №1 від 14.07.2017, як це передбачено умовами договору, відповідачем суду не надано. Позивачем факт підписання Специфікації №1 від 14.07.2017 заперечується.

Що стосується посилання відповідача на відсутність його вини у несвоєчасній поставці товару через прострочення кредитора, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частини 1, 4 статті 612 ЦК України визначають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч.2 ст. 613 ЦК України).

Відповідно до п.4.1 Договору №23/06/2017-1-ПО поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця на умовах FCA (франко-перевізник) на складі постачальника, згідно «Інкотермс» в редакції 2010 року з пункту навантаження на складі постачальника – Миколаївська область, Врадіївський район, с.Гуляницьке на зерновий склад покупця – Миколаївська область Кривоозерський район, смт.Криве Озеро, вул.Кобзаря, 1.

В підтвердження направлення автотранспорту для отримання товару на складі постачальника, позивачем надані суду: Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №24/10-1 від 24.10.2014 з додатковими угодами (а.с.153-159), укладений між ТОВ «Кривоозерський олійний завод» та перевізником - ТОВ «Спектр»; подорожні листи від 10.07.2017 та 13.07.2017 виписані ТОВ «Спектр» (а.с.120-137) із завданням про місце завантаження насінням ріпаку у с.Гуляницьке Врадіївського району; заява-пояснення начальника відділу логістики ТОВ «Спектр» ОСОБА_4В (а.с.187) з приводу обставин неможливості завантаження на місці прибуття насінням ріпаку з незалежних від ТОВ «Спектр» обставин.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відмову позивача прийняти належне виконання, запропоноване боржником або не вчинення позивачем дій, передбачених договором для отримання товару від відповідача. Тобто, не доведено неможливість виконання свого обов’язку через прострочення кредитора.

У відповідності до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань“ передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань“.

Відповідно до п.5.3. Договору №23/06/2017-1-ПО, у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, у випадку істотного (на строк понад 3 (три) робочих дні) порушення постачальником строку (терміну) поставки товару (партії товару), визначеного цим договором, та/або у випадку не поставки товару (партії товару); та/або у випадку відмови від поставки товару (партії товару), та/або у випадку поставки неякісного товару (партії товару), та/або у випадку неповної передачі постачальником документів, постачальник зобов’язується сплатити на користь покупця штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від загальної вартості (ціни) (з ПДВ) товару (партії товару), яка визначена в рахунку (ах)-фактурі(ах) та специфікації, а також покупець вправі застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати товару до моменту усунення постачальником відповідного порушення.

На підставі п.5.3. Договору №23/06/2017-1-ПО, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 07.07.2017 по 24.11.2017 у розмірі 172876,54 грн. та 10% штрафу від загальної ціни товару в розмірі 315600,00 грн.

Перевіривши розрахунок розміру пені судом встановлено, що позивачем при розрахунку розміру пені допущено арифметичну помилку, а саме неправильно визначено періоди: з 07.07.2017 по 26.10.2017 становить не 93 дні, а 112 днів та з 27.10.2017 по 24.11.2017 становить не 28 днів, а 29 днів, у зв’язку з чим судом уточнено нарахування пені, а саме:

- період нарахування з 07.07.2017 по 26.10.2017 (112 дн.), ставка НБУ – 12,5 %: 2048034,38 грн. х 25% х 112 дн. /365дн.= 157109,49 грн.;

- період нарахування з 27.10.2017 по 24.11.2017 (29 дн.), ставка НБУ – 13,5 %: 2048034,38 грн. х 27% х 29 дн. /365дн.= 43934,54 грн.

Таким чином, загальний розмір пені за неналежне виконання відповідачем зобов’язань за Договором поставки №23/06/2017-1-ПО від 23.06.2017, який підлягає стягненню з відповідача, становить 201044,03 грн. (157109,49 + 43934,54 грн.).

Оскільки у позові, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 172876,54 грн., суд, враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягає саме 172876,54 грн. пені.

Дослідивши умови нарахування позивачем штрафів суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п.5.4. Договору №23/06/2017-1-ПО, у випадку не поставки, та/або часткової не поставки, та/або поставки неякісного товару постачальником та відмови, у зв’язку з цим, покупця від його приймання, покупець, який здійснив попередню (авансову) оплату такого товару, має право вимагати від постачальника повернення оплачених грошових коштів за непоставлений (частково непоставлений) товар (незалежно від сплати постачальником штрафу), а постачальник зобов’язаний на письмову вимогу покупця негайно (протягом двох банківських днів) повернути зазначені кошти.

У разі невиконання умов договору та повернення отриманої попередньої оплати постачальник сплачує, штраф у розмірі 20% від отриманої суми грошей протягом двох банківських днів з моменту виставлення штрафних санкцій.

На підставі п.5.4 Договору №23/06/2017-1-ПО, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 20 % від отриманої суми грошей, що становить 315600,00 грн.

Відповідно ж до п.5.3. Договору №23/06/2017-1-ПО, у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцю у випадку істотного (на строк понад 3 (три) робочих дні) порушення постачальником строку (терміну) поставки товару (партії товару), визначеного цим договором, та/або у випадку не поставки товару (партії товару); та/або у випадку відмови від поставки товару (партії товару), та/або у випадку поставки неякісного товару (партії товару), та/або у випадку неповної передачі постачальником документів, постачальник зобов’язується сплатити на користь покупця штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від загальної вартості (ціни) (з ПДВ) товару (партії товару).

Представник позивач під час розгляду справи зазначив, що штраф у розмірі 10% позивачем нарахований за не поставку товару відповідачем, в той час, як штраф у розмірі 20% нарахований за невиконання умов Договору та повернення попередньої оплати.

Як вбачається з приписів Договору №23/06/2017-1-ПО, умови застосування штрафів, передбачених п.5.3 та п.5.4 фактично тотожні та мають однаковий суб'єкт відповідальності, оскільки не поставка товару є, відповідно, невиконанням з боку постачальника умов договору поставки. Тобто, обидві відповідальності, передбачені п.5.3 та п.5.4 за своєю сутністю є штрафними.

Подвійне стягнення штрафу за невиконанням з боку постачальника умов договору поставки не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від загальної вартості (ціни) (з ПДВ) товару, нарахований позивачем за не поставку відповідачем товару, що становить 315600,00 грн.

При прийнятті рішення судом також враховано, що відповідачем решта незабезпечених поставкою товару грошових коштів була повернута позивачу без зволікань, а застосування такого правового наслідку, як нарахування пені та штрафу, спрямовано на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не є засобом збагачення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.3) ч.4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства “Д-Аллель”, 56323, Миколаївська обл., Врадіївський р-н, с.Покровське (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 32362346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кривоозерський олійний завод”, 03680, м.Київ, вул.Желябова, буд.2А (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 38123796) 315600,00 грн. - 10% штрафу, 172876,54 грн. пені та 7327,15 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.238 ГПК України

та підписано суддею 12 лютого 2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва