Постанова № 72176042, 06.02.2018, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/519/17

Провадження № 2-а/675/8/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Трасковського С.Л.,

за участю:

секретарів судового засідання - Мордач К.О., Самборської Л.А., Ящука О.І., Григор'євої О.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - Каруна В.П.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання протиправним дій (бездіяльності), зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» яким, з врахуванням поданої 04.07.2017 року заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача, які полягають у порушенні установою його прав на листування, оскільки подана ним відповідачу кореспонденція не відправляється адресатам, також в порушенні, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції», норм харчування. Крім того просив суд зобов'язати відповідача вчинити дії, направлені на забезпечення позивача продуктами харчування відповідно до норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336, а також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 450000 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що в порушення вимог ст.ст.8 ч.1, 113 ч.1 Кримінально-виконавчого кодексу України відповідачем порушується його право на листування, оскільки подана ним кореспонденція не відправлялась адресатам, зокрема: Генеральній прокуратурі України, Міністерству закордонних справ України, до редакцій газети «Християнська газета» в м.Золотоноша, журналів «Світло на Сході», «Віра та життя», журналісту ОСОБА_5 (ОСОБА_5).

Крім того, позивач зазначає, що порушується його право на належне матеріально - побутове забезпечення, що полягає в недотриманні відповідачем норм його харчування. Так, позивач та його представник вказали, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції» встановлено норми харчування осіб, які утримуються в установах виконання покарань. Відповідач не дотримується вимог зазначеного нормативно-правового акту, чим порушується право позивача на належне харчування.

В судових засіданнях позивач та його представник підтримали заявлений позов, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, та просили задовольнити його в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні уточнив період за який він, на його думку, не отримував належного харчування, а саме: з 01.01.2017 року по дату звернення до суду -21.03.2017 року. Вказав, що йому не надають таких продуктів харчування, як вівсянка, гречка, рис, манка, бобові.

Крім того, в судових засіданнях позивач та його представник вказали на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції» передбачено видача установою виконання покарань засудженим, які палять та забезпечуються харчуванням за нормою №4, цигарок VI класу в кількості 6 штук на добу та 3 коробки сірників на місяць. В порушення приписів вказаного нормативно-правового акту відповідач не забезпечує позивача належним харчуванням, цигарками та сірниками.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, вказуючи, що листування засудженого ОСОБА_1 проводиться у відповідності до ст.113 Кримінально - виконавчого кодексу України, розділу ХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року №2186/5, Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2013 року №1304/5.

Також зазначив, що позивач має належне матеріально - побутове забезпечення та забезпечувався у вказаним ним період триразовим харчуванням згідно норм харчування №4, передбачених постановою Кабінету Міністрів від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально - виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції» з урахуванням норм заміни продуктів харчування. Крім того вказав, що видача цигарок та сірників засудженим, які харчуються за нормою №4, не здійснюється в зв'язку із відсутністю фінансування такої статті витрат та поставок відповідної продукції. Вважає, що відповідачем не допущено неправомірних дій (бездіяльності), а тому вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди є безпідставною.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відбуває є покарання у виді позбавлення волі в державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", яка є установою максимального рівня безпеки. Як вказано позивачем в судовому засіданні, він прибув до Замкової виправної колонії (№58) 10.06.2016 року. Вказаний факт підтверджується також і представником відповідача.

Відповідно до ст.1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Згідно ст.2 КВК України кримінально - виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст.3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду

Згідно ч.1 ст.107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.113 КВК України, засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягає перегляду. Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.07.2013 року №1304/5, на кожного засудженого і особу, взяту під варту, інспекторами заводяться обліково-адресні картки за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції, які у разі вибуття таких осіб із установ виконання покарань та слідчих ізоляторів долучаються до їх особових справ.

Уся кореспонденція, яку одержують або відправляють засуджені до позбавлення волі та особи, узяті під варту, обліковується інспектором в обліково-адресних картках окремо.

Згідно пункту 3 розділу ІІ вказаної Інструкції рекомендовані листи, листи з оголошеною цінністю, кореспонденція, передбачена абзацом другим пункту 4 розділу І цієї Інструкції, та листи, що містять відомості про смерть близьких або інші термінові повідомлення, що надходять з поштових відділень або надсилаються за реєстром, реєструються окремо у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі виконання покарань (слідчому ізоляторі), форма якого визначена в додатку 2 до цієї Інструкції (далі - Журнал).

Абзацом другим пункту 4 розділу І Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах передбачено, що кореспонденція, яку засуджені чи особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві чи захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені та особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Відповідачем надано суду довідку по листуванню засудженого ОСОБА_1 №1423 від 25.04.2017 року, копії журналу №6150 обліку відкритих скарг та звернень від засуджених Замкової виправної колонії (№58), журналу обліку кореспонденції осіб, які тримаються в Замковій виправні колонії (№58) (державні органи влади), журналу №6903 обліку кореспонденції осіб, які тримаються в Замковій виправній колонії (№58) (вихідна кореспонденція), копії обліково-адресних карток на засудженого ОСОБА_1, який утримується в Замковій виправній колонії у Хмельницькій області (№58), копії супровідних листів Замкової виправної колонії (№58) від 18.10.2016р., 21.11.2016р., 07.12.2016р., 15.12.2016р., 26.12.2016р., 02.02.2017р. із направленням на ім'я Генеральної прокуратури України звернень у закритому конверті ОСОБА_1

Зі змісту зазначених копій документів вбачається, що відповідачем з моменту прибуття позивача до Замкової виправної колонії (№58) і до моменту його звернення із даним позовом до суду направлялася вихідна кореспонденція позивача до Генеральної прокуратури України, Міністерства закордонних справ України, до редакцій газет та журналів, журналісту ОСОБА_5 (ОСОБА_5), а також отримувалась кореспонденція для вручення ОСОБА_1, в тому числі і від вказаних органів державної влади, організацій, приватних осіб.

В той же час, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який би доводив, що відповідачем кореспонденція позивача адресатам не направляється, а отримані на його ім'я листи йому не вручаються.

Таким чином, на підставі поданих доказів суд приходить до висновку про відсутність фактів порушення права позивача на листування з особами, які знаходяться за межами колоній.

Що стосується забезпечення права позивача на належне харчування, то слід зазначити наступне.

Постановою про переведення засудженого до приміщення камерного типу, одиночної камери колонії максимального рівня безпеки від 25.11.2016 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді поміщення до приміщення камерного типу (ПКТ), де він перебував з 28.11.2016 року по 30.03.2017 року.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що він в період з 01.01.2017р. по 21.03.2017 року, в який, як він вказує, було порушено його право на харчування, дійсно утримувався в ПКТ, а також в ДІЗО, а тому мав забезпечуватись харчуванням за нормою №4. Вказане також підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

Додатком №1 постанови Кабінету Міністрів України №336 від 16.06.1992 року «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції» встановлено норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції. Зокрема, засуджені, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки та арештних домах, забезпечуються харчуванням за нормою №4.

Нормою харчування №4А (загальна норма) не передбачено надання засудженим манної, рисової та гречаної круп. В той же час передбачається видача засудженим за вказаною нормою харчування таких продуктів, як бобові, вівсяна крупа.

Меню-розкладками продуктів харчування, що закладаються в котел на одну особу на добу за нормою №4А в ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» за період січень -березень 2017 року доводиться, що засудженим, які утримувались в ПКТ у вказаний період, в тому числі позивачу, надавались в належній кількості продукти харчування, як те передбачено постановою Кабінету Міністрів України №336 від 16.06.1992 року для норми харчування №4А, в тому числі овочі, м'ясо, риба.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що отримував вказані продукти харчування у зазначений період.

В той же час, як підтверджується зазначеними меню-розкладками, позивачу не видавались бобові та вівсяна крупа. Разом з тим, вказаною постановою Кабінету Міністрів України №336 (додатки №2, 3) затверджено норми заміни продуктів харчування та порядок застосування такої заміни, відповідно до яких дозволено пряму та зворотну заміну макаронів, круп різних, овочів, бобових.

Як слідує із меню - розкладок та підтверджено представниками відповідача в судовому засіданні, ОСОБА_1 за нормою харчування №4А вівсяна крупа та бобові замінювались на крупи різні та макаронні вироби, що відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №336 від 16.06.1992 року.

Як слідує з копій договорів №Г-28 від 10.02.2017р., №Г-9/Г-14 від 02.02.2017р., №Г-42 від 03.03.2017р., №Г-63 від 16.03.2017р., №Г-2/Г-67 від 21.03.2017р., листа Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 10.02.2017р. №694 з додатком, планом забезпечення продовольством установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України на 1 півріччя 2017 року, накладних на поставку продуктів харчування від 25.12.2016р., 23.01.2017р., 26.01.2017р., 02.02.2017р., 01.03.2017р., 03.03.2017р., 09.03.2017р., 16.03.2017р., 20.03.2017р., довідки про залишок продуктів харчування станом на 01.01.2017р., державною установою «Замкова виправна колонія (№58)» велась робота по забезпеченню протягом січня-березня 2017 року достатньої кількості продуктів харчування з метою надання належного харчування засудженим, що утримуються в установі.

Таким чином відповідачем, при забезпеченні продуктами харчування позивача в період з січня по березень 2017 року за нормою №4, дотримано вимоги чинного законодавства України та не порушено його прав на належне харчування.

Вказаного не спростовано і поданням Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини №1.-14/17-68 від 05.01.2017 року, вказівкою Генеральної прокуратури України на начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, вказівкою прокуратури Хмельницької області від 27.01.2017 року №16-63вих-17, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 року по справі №822/1308/17, на які посилався позивач під час розгляду справи, як на підставу своїх вимог щодо визнання неправомірними дій (бездіяльності) відповідача в частині порушення права на належне харчування.

Разом з тим, поданням Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини №1.-14/17-68 від 05.01.2017 року, вказівкою Генеральної прокуратури України на начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, вказівкою прокуратури Хмельницької області від 27.01.2017 року №16-63вих-17, довідкою Замкової виправної колонії (№58) №25 від 21.09.2017 року підтверджується, що засудженим, які палять і забезпечуються продуктами харчування за нормою №4, цигарки VI класу в кількості 6 штук на добу та 3 коробки сірників на місяць не видаються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції» передбачено видача засудженим, які палять і забезпечуються продуктами харчування за нормою №4, цигарок VI класу в кількості 6 штук на добу та 3 коробок сірників на місяць.

Представниками відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_6, який працює на посаді головного бухгалтера в ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», під час розгляду справи також підтверджено невидачу протягом січня-березня 2017 року позивачу, який забезпечувався у вказаний період харчуванням за нормою №4, цигарок та сірників. Також пояснено суду, що Замкова виправна колонія (№58) повністю фінансується з державного бюджету відповідно до кошторису, який затверджується Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України. Відповідно до кошторису на 2017 рік та плану забезпечення продовольством на І півріччя 2017 року на придбання цигарок та сірників коштів не передбачено. Також не передбачено централізованої поставки вказаних товарів. Представники відповідача вказали, що установою виконання покарань в 2017 році вживалися заходи щодо виправлення такої ситуації та в підтвердження надано лист ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» №375 від 07.02.2017 року на ім'я начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, яким начальник Замкової виправної колонії (№58) просить розглянути питання щодо можливості централізованого постачання цигарок та сірників або виділення додаткових коштів для забезпечення засуджених згідно норм.

Також поданим до суду розрахунком придбання цигарок та сірників для осіб, позбавлених волі, згідно з нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 року №336, за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» по бюджетному запиту на 2017 рік передбачена необхідність у бюджетному фінансуванні установи на вказану статтю витрат в загальній сумі 144,4 тис.грн.

Крім того розрахунковою потребою, складеною Замковою виправною колонією (№58), у видатках загального фонду на 2017 рік закладено потребу у фінансуванні витрат за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» (куди входять видатки на придбання цигарок VI класу та сірників) за бюджетною програмою 3606020 на загальну суму 4408,8 тис.грн.

Відповідно до кошторису на 2017 рік державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», затвердженого начальником Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України 10.02.2017 року, фінансування видатків за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» передбачено в загальній сумі 312 тис.грн. Тобто дефіцит фінансування за вказаним КЕКВ 2210 складає 4096, 8 тис.грн.

Планом забезпечення продовольством установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України на І півріччя 2017 року (додаток до вих. від 27.02.2017р. №314/272/32-17), затвердженим директором Департаменту ресурсного забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України, який міститься в матеріалах справи, не передбачено як централізованої поставки, так і закупівлі за рахунок спеціального фонду установи виконання покарань цигарок VI класу та сірників.

Статтею 1 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» передбачено, що на Державну кримінально - виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Статтею 6 вказаного Закону встановлено структуру Державної кримінально - виконавчої служби України. Так, вона складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально - виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально - виконавчої служби України. Відповідно до положень ч.1 ст.24 вказаного Закону, фінансування діяльності Державної кримінально - виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Частиною 1 статті 25 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» встановлено, що забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Тобто державна установа «Замкова виправна колонія (№58)», яка є бюджетною установою, діяла на підставі затвердженого кошторису на 2017 рік, яким не передбачено фінансування видатків на придбання цигарок та сірників для забезпечення засуджених, які палять та забезпечуються харчуванням за нормою №4, не є відповідальною за відсутність відповідних коштів для придбання певних товарів, забезпечення якими засуджених, в тому числі позивача, передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції».

Таким чином, відсутність передбаченого відповідним чином фінансування зі сторони центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, виключає існування протиправних дій (бездіяльності) зі сторони відповідача та унеможливлює виконання ним відповідного обов'язку щодо забезпечення позивача цигарками та сірниками відповідно до норми харчування №4.

При цьому судом враховано, що заміна відповідача у справі або залучення співвідповідача - центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, потягнуло б за собою зміну підсудності адміністративної справи, що за правилами КАС України (ст.52 до 15.12.2017 року; ст.48 з 15.12.2017 року) не допускається.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, відповідачем не допущено протиправних дій (бездіяльності) по відношенню до позивача у спірних правовідносинах, що виключає задоволення позову в цій частині. Підстави для задоволення решти позовних вимог також відсутні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (бездіяльності), докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (тимчасово утримується в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор», м.Миколаїв, вул.Лагерне поле, 5) до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» (Хмельницька область, м.Ізяслав, вул.Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ - 08564771) про визнання протиправними дій (бездіяльності), зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.02.2018 року.

Суддя: С.Л.Трасковський