Ухвала суду № 72175851, 30.09.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/26007/15-ц

Провадження №2/200/4772/15

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"30" вересня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро розглянувши заяву позивача позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Прокуратура Бабушкінського району м. Дніпропетровська, Державний заклад «Українська психіатрична лікарня з суровим наглядом МОЗ України» про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

«07» грудня 2015 року позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до Приватного нотаріуса ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Прокуратура Бабушкінського району м. Дніпропетровська, Державний заклад «Українська психіатрична лікарня з суровим наглядом МОЗ України» про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Визнання права власності на нерухоме майно.

25 грудня 2015 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження по справі та призначено до розгляду по суті на 07 квітня 2016 року.

Через канцелярію суду позивач надав суду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви зазначає, що йому стало відомо, що приватним нотаріусом ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.10.2014 р., зареєстроване в реєстрі за №1231. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.10.2014 р., спадкоємцем став ОСОБА_3, 30.12.1968 р., зареєстрований за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3АДРЕСА_2. З Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №64824542 від 02.08.2016 р. також позивачу стало відомо, що квартира, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Інженерна, 4/108 була відчужена ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу квартири, серія та номер:1501, виданий 15.12.2014 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, бланк серія НАК 569935.

На теперішній час виникла необхідність у застосуванні заборони розпоряджатися квартирою, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Інженерна, 4/108 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 469800312101), оскільки її

незастосування може призвести до подальшого відчуження квартири або настання інших наслідків, які можуть перешкодити поновленню прав позивача на майно.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЦПК України у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленумом Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

З урахуванням фактичних даних про права і взаємини сторін, які є в матеріалах справи, слід обґрунтовано припустити, що неприйняття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, та враховуючи вищевикладене, вважає що є підстави припускати, що невжиття забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду і тому вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та накласти арешт на спірну квартиру.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову позивача ОСОБА_1– задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали направити для виконання до Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, сторонам до відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Е.В. Женеску