Постанова № 72175503, 06.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/19579/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/502/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Бобровник О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Болотов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.,

при секретарі Щербенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про стягнення упущеної вигоди, відшкодування моральної шкоди, стягнення збитків пов'язаних з виконанням рішень суду,стягнення грошових коштів за несплачені комунальні послуги, та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року, та за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року,-

встановила:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з названим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він з 27 червня 2012 року є власником квартири АДРЕСА_1.

Разом з тим, відповідачі, колишні власники квартири, чинять йому перешкоди у користуванні квартирою, чим завдають шкоди.

Просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь 198 600 грн. 00 коп. упущеної вигоди, 198 600 грн. 00 коп. моральної шкоди; 6 877 грн. 48 коп. збитків, пов'язаних з виконанням рішень суду, 5 911 грн. 32 коп. грошових коштів за несплачені комунальні послуги.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили визнати за ними право власності на квартируАДРЕСА_1.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_3 злочинним шляхом набув право власності на спірну квартиру за допомогою фальсифікації правовстановлюючих документів, та за допомогою незаконних рішень судів, а законними власниками зазначеної квартири є ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року позов ОСОБА_3задоволено частково.

Стягнуно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 145 000 грн. 00 коп. упущеної вигоди, та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.00 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Проведено розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду змінити в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 2 000 грн. 00 коп., збільшивши її розмір до 1 000 000 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 вимоги поданої апеляційної скарги підтримав, проти апеляційної скарги ОСОБА_4 заперечив.

ОСОБА_4 та її представники подану власну апеляційну скаргу підтримали, проти апеляційної скарги ОСОБА_3 заперечили.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, апеляційну скаргу ОСОБА_4 слід задовольнити частково.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із безпідставності позовних вимог.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що на користь позивача підлягає стягненню упущена вигода, яку він міг би отримати за оренду квартири, в якій неправомірно проживають відповідачі. Крім того, суд вважав доведеними вимоги про відшкодування моральної шкоди, яку завдали відповідачі тривалим розглядом судових справ з їх участю з приводу спірної квартири.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Рішення суду ОСОБА_3 оскаржується в частині розміру моральної шкоди.

Рішення суду ОСОБА_4 оскаржується в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, та задоволених позовних вимог ОСОБА_3

Встановлено, що 04 серпня 1994 року відділом приватизації Залізничної районної держадміністрації м. Києва видано свідоцтво № 563, згідно якого квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних долях (т. 1 а.с. 58, т. 3 а.с. 34-35).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2008 року визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 5-7).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року припинено право власності на належну ОСОБА_3 1/3 частину квартири АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних частинах на користь ОСОБА_3 168 172 грн. 86 коп. грошової компенсації за 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 (т. 3 а.с. 15-16).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 квітня 2010 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року залишено без змін (т. 3 а.с. 12-14).

28 травня 2010 року на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року, видано виконавчий лист № 2-216/09 (т. 3 а.с. 5-6).

01 червня 2010 року відкрито виконавче провадження (т. 3 а.с. 7-8).

На підставі договору № 1011303 від 14 жовтня 2011 року на прилюдні торги передана Ѕ частина двокімнатної квартири АДРЕСА_3, що є власністю ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 105 - 107).

На прилюдних торгах нерухоме майно не було реалізовано.

Постановами державного виконавця від 13 березня 2012 року передано у власність ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу по Ѕ частині квартири № 30, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, 11, вартість якої згідно висновку з незалежної оцінки від 23 серпня 2011 року становить 164 850 грн. 00 коп., та належала боржнику ОСОБА_5 та боржнику ОСОБА_4

13 березня 2012 року державним виконавцем видано акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

27 червня 2012 року ПН КМНО Лихолат І.П. на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ від 13.03.2012 року, видано свідоцтво за реєстровим № НОМЕР_2, та свідоцтво № НОМЕР_1.

Згідно даних свідоцтв ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1

Свідоцтвами посвідчено, що ОСОБА_3 належить на праві власності майно, що складається з: Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, оскільки майно не реалізовано і стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало боржнику ОСОБА_5: 1/3 частини - на підставі Свідоцтва про право власності від 04 серпня 1994 року та 1/6 частини - на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року та Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, оскільки майно не реалізовано і стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало боржнику ОСОБА_4: 1/3 частини - на підставі Свідоцтва про право власності від 04 серпня 1994 року та 1/6 частини - на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року (т. 1 а.с. 8, 9).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням встановлених фактичних обставин та вищенаведених вимог закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог.

При цьому судом вірно встановлено, що ОСОБА_3 є власником спірної квартири.

Судові рішення, акти державного виконавця, свідоцтва приватного нотаріуса, на підставі яких позивачем набуто право власності, набрали законної сили, і є чинними.

Рішення суду ОСОБА_3 оскаржується в частині розміру моральної шкоди.

В обґрунтовування позовних вимог в частині визначення розміру моральної шкоди ОСОБА_3 зазначив, що він був позбавлений належного йому майна, вимушений був відстоювати у судах свої права, витратив багато коштів, часу та здоров'я на суди.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Отже, кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням наведеного, тривалий розгляд судових справ, в яких відповідачі здійснювали захист свого права на квартиру, не може бути підставою для покладення на них за це обов'язку відшкодувати моральну шкоду.

Протилежний висновок суду першої інстанції з цього приводу є помилковим.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Доведення факту завдання реальних збитків та втрати доходів, які б особа могла отримати, якщо її право не було б порушено, а також причинний зв'язок між цією шкодою та діями відповідача в силу ст.ст. 12, 81 ЦПК України, покладається на позивача.

На підтвердження упущеної вигоди ОСОБА_3 надано договір оренди від 09 серпня 2012 року, укладений між ним та ОСОБА_9, за умовами якого ОСОБА_3 передає в оренду ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_4, строком на один рік, з помісячною оплатою в розмірі 5 000 грн., строк дії договору з 09 серпня 2012 року по 09 серпня 2013 року.

Колегія суддів критично оцінює представлений позивачем доказ: договір найму.

З пояснень представника позивача у судовому засіданні вбачається, що громадянин ОСОБА_9 жодного разу не був у спірній квартирі, оскільки увесь час у ній проживали відповідачі.

Отже, підписуючи договір, та погоджуючись на певну щомісячну орендну плату, та передплату, громадянин ОСОБА_9 навіть не знав про стан квартири, наявність в ній меблів, посуду, побутових приладів тощо.

Таким чином, критично оцінюючи даний договір, колегія суддів приходить до висновку, що дії учасників цієї угоди не були направлені на реальне настання між ними прав та обов'язків за цим договором.

Крім того, даний договір не був у встановленому законом порядку зареєстрований в житлово-експлуатаційній організації.

Вирішуючи спір в цій частині, суд не надав належної оцінки представленим сторонами доказам, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення упущеної вигоди.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що ним було витрачено 70 місяців ходіння до міліції, прокуратури, судів та виконавчої служби з приводу розгляду справ та виконання рішень, чим завдано моральні страждання, які позивач оцінює в 1 000 000 грн. 00 коп., колегія суддів не приймає, оскільки право відповідачів на судовий захист гарантовано чинним законодавством України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що судом протиправно позбавлено право власності сім'ю ОСОБА_4, колегія суддів не приймає, оскільки судові рішення яким вирішувалось право власності набрали законної сили та не оспорені.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що документи на підставі яких ОСОБА_3 став власником квартири є сфальсифікованими, колегія суддів не приймає, оскільки апелянтом не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зазначених обставин.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріальногоправа.

За таких обставин, рішення суду в частині задоволення позову про стягнення упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди, постановлено з неповним з'ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

В решті рішення суду постановлено з дотриманням з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року в частині задоволення позову скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про стягнення упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 13 лютого 2018 року.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук