Ухвала суду № 72175391, 05.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засідання Масенка Д.Є., Присяжнюка О.Б., Орліченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 05 лютого 2018 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5, апеляційну скаргу захисника Осикіна В.О. в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2018 року, відносно

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року в м. Києві, громадянина України, з вищою освітою, працюючого приватним підприємцем, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого в тому ж місті, на АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України,

за участі: прокурора захисників підозрюваного Лейтара О.С., Руденка А.С., Чуніхіна О.М., ОСОБА_5, ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого ВП № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Цьопича О.С., яке погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 Лейтаром О.С., та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 25 березня 2018 року з одночасним визначенням застави в розмірі 1 136 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 001 632 грн. та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що в судовому засіданні встановлені вище обставини є достатніми для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на Конституцію України, практику Європейського суду з прав людини, просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2018 року про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави та обрати запобіжний захід у вигляді особистої поруки народного депутата України ОСОБА_11, народного депутата України ОСОБА_12, народного депутата України ОСОБА_13, народного депутата України ОСОБА_14, народного депутата України ОСОБА_15, письменника, актора, телеведучого ОСОБА_16, художника і письменника ОСОБА_17, президента Київської організації національної спілки архітекторів України ОСОБА_18, заступника начальника Генерального штабу ОСОБА_19.

Автор апеляційної скарги вважає оскаржувану ухвалу такою, що не відповідає вимогам загальних засад кримінального провадження, визначених в ст. 7 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Вказує, що збитки є незначними, про що зазначено прокурором в судовому засіданні та відображено в ухвалі суду, слідчий суддя в свою чергу не надав належної оцінки даним доводам, не дослідив усі наявні докази по справі, оскільки об'єктивною стороною ст. 194 КК України є шкода у великих розмірах, яка станом на день винесення рішення не доведена.

Посилається захисник і на те, що слідчі органи, не здійснивши ретельної перевірки фактів з метою встановити наявність обґрунтованої підозри, просто заарештували особу.

Стверджує, що визначений розмір застави є завідомо непомірний для підозрюваного і фактично означає безальтернативне тримання під вартою, адже жодних доказів про отримання ним відповідних доходів в матеріалах справи відсутні. Слідчий суддя застосував норму закону, збільшивши розмір застави в десятки разів, не обґрунтовуючи наявність виключних обставин для визначення застави в розмірі більшому, ніж передбачено п. 5 ч. 2 ст. 182 КПК України.

Крім того, автор апеляційної скарги звертає увагу на те, що суддею було проігноровано ст. 185 КПК України, якою прокурор змінив клопотання на домашній арешт, відсутність судимості, позитивні характеристики, зайняття громадською діяльністю в сфері захисту культурної спадщини України, наявність на вихованні двох малолітніх дітей.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, позицію прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, виступ народних депутатів Верховної Ради України про особисту поруку за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом поліції № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 25 січня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018100100000872, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України.

25 січня 2018 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні закінченого замаху на умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України.

27 січня 2018 року слідчий ВП № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Цьопич О.С., за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Лейтар О.С., звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2018 року зазначене клопотання задоволено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

При апеляційному перегляді ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримано не в повній мірі.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що слідчим та прокурором в клопотанні та під час судового засідання доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме тих, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, на думку слідчого судді матеріали судового провадження за клопотанням слідчого дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Разом з тим, встановивши зазначені обставини, суд не навів в ухвалі достатніх даних, які б свідчили, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та відповідно, не обґрунтував наявність обставин застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Суд першої інстанції вірно встановив, що існують ризики заявлені у клопотанні слідчого, проте вони мають незначний ступінь небезпеки, про що свідчать ті обставини, що ОСОБА_5. має родину, міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання. При цьому, з урахуванням мінімальних ризиків та наявності доказів причетності підозрюваного ОСОБА_5 до злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, суд обмежившись лише посиланням на законодавчі норми кримінального процесуального закону застосував до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, належним чином не обґрунтувавши прийняте рішення щодо конкретного кримінального провадження та особи підозрюваного.

Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111 - 112 рішення від 1 березня 2007 року).

Крім того, як вбачається з матеріалів судової справи до суду першої інстанції було подано заяви письменником, актором, телеведучим ОСОБА_16, народними депутатами України ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12, помічником заступника начальника Генерального штабу ОСОБА_19, про взяття на поруки підозрюваного ОСОБА_5 До Апеляційного суду міста Києва також було подано заяви народними депутатами України ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_21, Релігійної громади Української Православної Церкви Десятинського храму Різдва Пресвятої Богородиці, голови ГО «Громадський контроль Святошинського району міста Києва» ОСОБА_22 про взяття на поруки ОСОБА_5

Присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції народні депутати України подані заяви про взяття на особисту поруку підтримали в повному обсязі, та взяли на себе зобов'язання поручителів, які передбачені законом.

Отже, з урахуванням вказаних обставин, рішення про тримання під вартою щодо ОСОБА_5, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, є невмотивованим.

Колегія суддів, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, вважає, що сукупність матеріалів судової справи, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Також, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для обмеження свободи особи має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (див. також справу «Буткевічюс проти Литви»).

Також, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Ходорковський проти Росії», при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними.

На думку колегії суддів, слідчий суддя місцевого суду під час розгляду клопотання слідчого не в повній мірі дотримався підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не визначив мету та цілі, які стоять за ним, а тому колегія суддів вважає, що в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження, особи підозрюваного ОСОБА_5 та практики Європейського суду з прав людини, а саме ст. 5 Конвенції, яка говорить, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, підстав, які виправдовують обмеження права ОСОБА_5 на свободу за матеріалами справи не встановлено.

Таким чином, враховуючи дані, що характеризують особу підозрюваного, незначний ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та позицію прокурора, який погодився з доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарги захисника Осикіна В.О. в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, підлягає задоволенню, на підставі чого ухвалу слідчого судді слід скасувати та постанови нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід - особисту поруку присутніх у судовому засіданні народних депутатів України, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Що ж стосується інших заяв про особисту поруку, то колегія суддів, за наведених вище обставин, вважає за можливе залишити їх без розгляду, оскільки ці особи у судовому засіданні участі не приймали і не змогли підтвердити свою особисту поруку.

Саме такий запобіжний захід на думку колегії суддів буде достатнім, необхідним та доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 180, 193, 194, 309, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Осикіна В.О. в інтересах підозрюваного ОСОБА_5,- задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого відділення поліції № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Цьопича О.С., що погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 Лейтаром О.С., та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 25 березня 2018 року з одночасним визначенням застави в розмірі 1 136 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 001 632 грн. та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого відділення поліції № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Цьопича О.С., яке погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 Лейтаром О.С., - задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у вигляді особистої поруки народних депутатів України - ОСОБА_23 (посвідчення НОМЕР_1), ОСОБА_13 (посвідчення НОМЕР_2, ОСОБА_15 (посвідчення НОМЕР_3), ОСОБА_24 (посвідчення НОМЕР_4), ОСОБА_11 (посвідчення НОМЕР_5), ОСОБА_14 (посвідчення НОМЕР_6), ОСОБА_21 (посвідчення НОМЕР_7),

Роз'яснити вищевказаним поручителям - народним депутатам України, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, а також, що кожен з них окремо несе відповідальність за виконання ОСОБА_5 обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за їх першою вимогою;

- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.

Строк дії ухвали визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 25 березня 2018 року включно.

У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань, на нього накладається грошове стягнення в розмірі від десяти до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням обов'язків особистої поруки покласти на слідчого ВП № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Цьопича О.С., та прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Лейтара О.С.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. МасенкоД.Є. Присяжнюк О.Б.

Справа №11-сс/796/1071/2018 Категорія: ст.181 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Левицька Т.В. Доповідач: Паленик І.Г.