Постанова № 72175372, 08.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №755/21962/15-ц

провадження № 22-ц/796/668/2018

08 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва

в складі: головуючого - судді Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.,

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - Маранди Володимира Олександровича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2016 року у складі судді Чех Н.А.,

встановив:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 11 березня 2008 року між ним та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 517 126 доларів 45 центів США зі сплатою 13 % річних. 19 лютого 2010 року, з метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання, між ним та банком було укладено іпотечний договір, згідно з яким він передав банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. У зв'язку з неналежним виконанням ним умов кредитного договору утворилась заборгованість.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2012 року, що набрало законної сили, позов банку було задоволено та стягнуто з нього на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором та судові витрати у розмірі 3 176 208 грн. 53 коп. У задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним було відмовлено. На виконання вказаного судового рішення 10 жовтня 2012 року було видано виконавчий лист.

Позивач зазначав, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року, що набрало законної сили 28 лютого 2013 року, його позов до банку про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання надати документи, отримані за довіреністю, було задоволено та зобов'язано ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» передати йому технічний паспорт та правовстановлюючі документи на квартиру. На виконання вказаного судового рішення 24 травня 2013 року було видано виконавчий лист.

ОСОБА_1 зазначав, що судове рішення не було виконано, документи на квартиру йому не передані, а їх надано ТОВ «Кредитні ініціативи», оскільки 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, згідно умов якого товариство набуло до нього права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Позивач зазначав, що товариство 19 січня 2015 року направило йому вимогу про усунення порушень та добровільне виселення, згідно якої його було повідомлено про відступлення прав кредитора та необхідність сплатити заборгованість.

Листом від 27 лютого 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомило його про те, що у зв'язку з невиконанням вимоги про погашення заборгованості, на підставі іпотечного договору воно задовольнило забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Право власності на указану квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А.

Ураховуючи викладене та посилаючись на те, що дії нотаріуса при посвідченні договору є незаконними та порушують положення Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 лютого 2015 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., щодо реєстрації за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 19 лютого 2010 року, та зобов'язати нотаріуса скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 лютого 2015 року, вчинене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., щодо реєстрації за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 19 лютого 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. У задоволенні решти позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Кредитні ініціативи» - Маранда В.О., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Посилався на ті підстави, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2012 року, яким стягнуто зі ОСОБА_1 заборгованість, були винесено до укладання договору факторингу від 17 грудня 2012 року та виконано не було. Перед реєстрацією права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи», кредитором на адресу позивача направлялася письмова вимога, в якій були вказана сума заборгованості за тілом, відсоткам та пенею за кредитним договором №20-0408/2-1. Жодних заперечень від ОСОБА_1 стосовно суми заборгованості до ТОВ «Кредитні ініціативи» не надходило, що свідчить про те, що він повністю з нею погодився.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності скасовано. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 лютого 2015 року, вчинене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., щодо реєстрації за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 19 лютого 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходила з тієї обставини, що нотаріус на час виникнення правовідносин міг діяти як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

В судовому засіданні представник ТОВ «Кредитні ініціативи» - Біллерис Ю.О. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Зазначив, що позивачем було порушено правила підвідомчої підсудності, позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір є публічно-правовим і має вирішуватись судами за правилами адміністративного судочинства. З огляду на це заявив клопотання про закриття провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 лютого 2015 року, вчинене приватним нотаріусом щодо реєстрації за ТОВ "Кредитні ініціативи" права власності на спірну квартиру на підставі іпотечного договору, було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, так як оформлення права власності на спірну квартиру за товариством відбулося на підставі документів, якими товариство володіло незаконно. Крім цього, у разі задоволення вимог кредитора ТОВ «Кредитні ініціативи» шляхом отримання у власність предмета іпотеки, відсутні будь-які розрахунки заборгованості по кредитному договору та документи щодо подальшої долі кредитного договору, рішення суду про стягнення заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що скасування державної реєстрації прав на спірну квартиру може бути здійснене будь-яким державним реєстратором.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом установлено, що 11 березня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 517 126 доларів 45 центів США зі сплатою 13 % річних.

З метою забезпечення виконання кредитного договору 19 лютого 2010 року між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого останній передав банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2012 року, що набрало законної сили, позов банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором та судові витрати у розмірі 3 176 208 грн. 53 коп. У задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним було відмовлено.

Вказане рішення виконано не було.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року, що набрало законної сили 28 лютого 2013 року, позов ОСОБА_1 до банку про усунення перешкод у користування нерухомим майном та зобов'язання надати документи, отримані за довіреністю, задоволено. Зобов'язано ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» передати ОСОБА_1 технічний паспорт та правовстановлюючі документи на квартиру.

17 грудня 2012 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі договору відступлення прав вимоги відступило на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами.

Отже, у силу статей 512, 514 ЦК України ТОВ «Кредитні ініціативи» стало новим кредитором боржника.

Згідно статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені у ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до цих норм такими підставами є порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору, невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

19 січня 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень та добровільне виселення, згідно якої останнього було повідомлено про відступлення прав кредитора та необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором та про наслідки не виконання указаної вимоги.

У частинах 1, 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

При цьому згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з п. 5.2.1 договору іпотеки задоволення вимог іпотекодержателем відбувається в порядку та в розмірі визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Підписанням цього договору іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя після спливу 40-денного строку з моменту надсилання письмової вимоги на адресу іпотекодавця - попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги про виконання зобов'язання.

27 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на указану квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Згідно з ст. 50 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пп. 4, 6 ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно п.1 Наказу Міністерства юстиції України від 2 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» (далі - Наказ), який діяв на час виникнення правовідносин, додатком до якого є Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Разом з цим абз. 2, 3 п.1 указаного Наказу передбачено, що дія цього наказу не поширюється на випадки подання заяв щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно одночасно із заявами щодо державної реєстрації похідних від права власності речових прав на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Отже, аналіз положень ст. ст. 2, 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року дає підстави для висновку про те, що нотаріус може діяти як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Судом встановлено, що у письмовій вимозі було встановлено 30-денний строк для виконання порушеного зобов'язання. При цьому державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, відбулася на 39 день з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

Здійснюючи державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, нотаріус діяв у спосіб, що відповідав вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), перевірив наявність всіх документів, передбачених договором, необхідних для переходу у власність іпотекодержателя предмета іпотеки.

З огляду на те, що позивачем не було вчинено жодної дії, спрямованої на виконання вимог іпотекодержателя, та, як пояснив останній в судовому засіданні, наміру вчиняти дії на задоволення вказаних вимог він не мав, проведення нотаріусом державної реєстрації переходу права власності до спливу 40-денного строку з моменту надсилання письмової вимоги на адресу іпотекодавця не є обставиною, що може слугувати самостійною підставою для задоволення позову.

Невиконання заочного рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року, яким ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було зобов'язано передати ОСОБА_1 технічний паспорт та правовстановлюючі документи на квартиру, не свідчить про незаконність дій відповідачів при прийнятті рішення про проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки.

Як вбачається з п. 3.2.1 іпотечного договору, іпотекодержатель зобов'язаний повернути документи, передбачені п. 4.1.4 цього договору, за умови виконання іпотекодавцем умов кредитного договору та цього договору.

Відповідно до п. 4.1.4 цього договору, іпотекодавець зобов'язаній в день укладення цього договору на строк дії кредитного договору на підставі акту прийому-передачі передати на відповідальне зберігання іпотекодержателю оригінали документів, які підтверджують право власності на предмет іпотеки. Для реєстрації іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в день укладення договору передати іпотекодержателю технічний паспорт на предмет іпотеки.

Посилання позивача на невідповідність суми заборгованості за тілом кредиту у вимозі ТОВ «Кредитні ініціативи» до реєстрації права власності на предмет іпотеки та після здійснення реєстрації, також не є підставою для задоволення позову.

Вказана обставина не стосується предмета позовних вимог та не впливає на вирішення справи по суті.

Так, з аналізу ст. 1, 36 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Судом встановлено, що після набуття права власності на предмет іпотеки ТОВ «Кредитні ініціативи» заявило про відсутність заборгованості за кредитним договором (а.с.27 т.1).

З огляду на недоведеність заявлених позовних вимог в частині незаконності дій нотаріуса при проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання нотаріуса скасувати вказаний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна також відсутні.

Суд першої інстанції вказаного не врахував, в повному обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягала застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Клопотання представника ТОВ «Кредитні ініціативи» про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами п.1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися за правилами ЦПК.

Аналогічний правовий висновок щодо визначення юрисдикції адміністративних судів міститься у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року №21-41а16.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - Маранди Володимира Олександровича задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: