Ухвала суду № 72175353, 06.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/523/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Величко Т.О.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.М., Паленика І.Г.

при секретарі судового засідання Сівошко Ф.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_2, на ухвалу слідчого суддіСвятошинського районного суду м. Києва від15 червня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Долини Н.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 Ботезат А.В. та накладено арешт натимчасово вилучене майно, яке було вилучено згідно протоколу обшуку, проведеного 14.06.2017 року, згідно ухвали Святошинського районного судум. Києва від 13.06.2017 року, за адресою: АДРЕСА_1,

а саме на:довідку ТОВ «Інтерхімі-Діавакс» від 03.02.2017 року, видана на прізвище ОСОБА_5. щодо заробітної плати останнього;одну картку оператора мобільного зв'язку «Київстар» на номер НОМЕР_1 (сім-картка наявна);дві картки оператора мобільного зв'язку «Київстар» на номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3, сім-картки в яких відсутні;аркуш паперу з посольства США з друкованим текстом на англійській та українськіймовах;дві печатки, серед яких одна з відтиском тексту на іноземній мові, а друга - печатка суб'єкта підприємницької діяльності, а саме фізичної особи на прізвище ОСОБА_6;картку «Приват Банк» за номером НОМЕР_4, картка «Приват Банк» за номером НОМЕР_5, картка «Приват Банк» за номером НОМЕР_6, картка «Укрсиббанк» за номером НОМЕР_7,картка «Укрсиббанк» за номером НОМЕР_8, які знаходяться в пластмасовому чохлі сіро-зеленого кольору; три картки пам'яті «Sony», які знаходяться в спеціальному пластмасовому чохлі сірого кольору;два паспорта громадянина України на прізвище ОСОБА_7 за номерами НОМЕР_9 та НОМЕР_10;документ схожий на паспорт іншої країни з написом «DanmarkPas» на ім'яОСОБА_15;ксерокопії документів, а саме: копія паспорта громадянина України на прізвище ОСОБА_8 та копія закордонного паспорта на прізвище останньої, анкети туристів на прізвища ОСОБА_9 та ОСОБА_16;три закордонні паспорти на прізвище ОСОБА_17;два закордонні паспорти на прізвище ОСОБА_18;два закордонних паспорта на прізвище ОСОБА_10 та ОСОБА_19;документ схожий на паспорт іншої країни з написом «RepublicofArmeniaPassport» на прізвище ОСОБА_18;анкету туриста для консульства США на прізвище ОСОБА_11;копію інструкції посольства США щодо отримання візи на прізвище ОСОБА_11; ксерокопію паспорта громадянина України та закордонного паспорта на прізвище ОСОБА_11;лист клініки з США на прізвище ОСОБА_11 на іноземній мові;один аркуш паперу з записами на іноземній мові;копію довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 11.01.2017 року, на прізвище ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що в нього у ПАТ КБ «Приват Банк» відкритий рахунок;два аркуші паперу з текстом на іноземній мові (надруковано), на яких серед тексту зазначено прізвище ОСОБА_11;анкету на іноземній мові для посольства США на прізвище ОСОБА_11;зовнішній жорсткий диск з написом «PorslheDesign», серійний номер якого 15091311191188 Urar r5 u 39;мас mini, серійний номер якого СО 7980 Е 661 НШ;системний блок «РЕН» М 7907, серійний номер 00049141606786;мобільний телефон «Nokia», серійний номер якого НОМЕР_11.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність достатніх підстав вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у даному кримінальному провадженні, оскільки вилучені предмети та документи можуть бути предметами вчиненого кримінального правопорушення, та дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у ньому,з метою забезпечення збереження даного майна.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді,захисник ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2,подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати,та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає, що клопотання слідчого необґрунтоване та не містить жодних документів на підтвердження його належності ОСОБА_2 Додає, що слідчими вилучено закордонні паспорти сина ОСОБА_2 та її батьків, які не є власністю ОСОБА_2

Також апелянт вказує, що накладений слідчим суддею арешт позбавляє законних власників праварозпоряджатися належним їм майном та документами.

Далі в апеляційній скарзі адвокат зазначає, що слідчим суддею розгляд

клопотання відбувався без власника майна та його захисника, що є порушенням ч. 1

ст. 172 КПК України.

Одночасно автор апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що оскаржувану ухвалу суду отримано апелянтом 19.06.2017 року, апеляційна скарга подана 21.06.2017 року, а отже в строки передбачені чинним КПК України.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, щовласник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали,копію оскаржуваного судового рішення отримано апелянтом 19 червня 2017 року, апеляційна скарга подана до суду 21 червня 2017 року,п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження №12017100080002588, відомості про яке 24.03.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознакамикримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України.

Старший слідчий СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Долина Н.В., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 Ботезат А.В., звернувся доСвятошинського районного суду м. Києваз клопотанням про накладення арешту натимчасово вилучене майно, яке було вилучено згідно протоколу обшуку, проведеного 14.06.2017 року, згідно ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 13.06.2017 року, за адресою: АДРЕСА_1,яке ухвалою слідчого суддіСвятошинськогорайонного суду м. Києва від15 червня 2017 рокузадоволено, проте зтаким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів провадження,старший слідчий СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Долина Н.В.звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв'язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не звернув.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки без відповідної постанови слідчого майно не може набути статусу речового доказу.

Таким чином, у зв'язку із викладеним, колегія суддів переконана, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечити збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, є передчасними.

Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, за недоведеності необхідності арешту майна, який явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесене до суду із порушенням вимог ст. 171 КПК України.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_2, -задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Долини Н.В., та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 13.06.2017 року, за адресою: АДРЕСА_1, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотаннястаршого слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Долини Н.В.про накладення арешту натимчасово вилучене майно, за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Масенко Д.Є. ГлинянийВ.П. Паленик І.Г.