Вирок № 72175235, 06.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 757/25343/16-к

Провадження №1-кп/761/372/2018

В И Р О К

іменем України

06 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Бугіль В.В.

За участю: прокурорів Подосінов П.А., Рослик А.А.

Обвинуваченого ОСОБА_1

Захисника Ілляшенко М.О.

Потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

законного представника потерпілого ОСОБА_4

При секретарі Сімонова І.Ю.

розглянувши у відкритому, судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Звенигородка, Черкаської області, громадянина України, неодруженого, з середньою-спеціальною освітою, офіційно не працюючий, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186, (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014100060005977 від 28.10.2014 року), та ч. 2 ст. 186 КК України (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 120161001000122247 від 29.09.2016 року), -

в с т а н о в и в :

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, 27.10.2014 року приблизно о 18 годині 20 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, неподалік гуртожитку, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_3 та вирішив шляхом шахрайства заволодіти чужим майном. В подальшому, ОСОБА_1, підійшов до раніше незнайомої йому ОСОБА_3 та з метою заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, представився чоловіком на ім'я ОСОБА_1 та під приводом вигаданої історії повідомив, що неподалік вищевказаного гуртожитку він відпочивав в компанії своїх товаришів, після чого втратив власний мобільний телефон. Після цього ОСОБА_1 під приводом телефонного дзвінка до свого товариша попросив у ОСОБА_3 надати йому належний їй мобільний телефон марки «Prestigio MultiPhone 5400 DUO», на що остання погодилась та надала вищевказаний мобільний телефон. ОСОБА_1, отримавши вказаний вище мобільний телефон, шляхом зловживання довірою, заволодів чужим майном, яке належить ОСОБА_3., а саме мобільним телефоном марки «Prestigio MultiPhone 5400 DUO» ІМЕ1-1 НОМЕР_1 та IMEI-2 НОМЕР_2 білого кольору вартістю 1062,71 гривень у чохлі вартістю 100 гривень, всередині з сім-картою оператора «Лайф» вартістю 15 гривень, на рахунку якої було 68 гривень, та картою пам'яті 32 ГБ вартістю 300 гривень.

Заволодівши чужим майном, ОСОБА_1 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1545,71 гривень.

Окрім того, ОСОБА_1 приблизно о 19 год. 10 хв. 18.04.2015, перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_3, зустрів компанію раніше йому невідомих хлопців та попросив допомогти йому розібрати ялинку, на що останні погодились. У ході виконання вищевказаної роботи ОСОБА_1 надійшов дзвінок на мобільний телефон та він попросив у одного із хлопців, а саме у ОСОБА_4 записати на мобільний телефон марки «НТС Desire-616 Dual Sim», вартістю 3200 гривень, який знаходився у чохлі вартістю 200 гривень, з сім-картою оператора «МТС» вартістю 20 гривень, на рахунку якої було 20 гривень та флеш-накопичувач «Micro SD» вартістю 320 гривень, з захисною плівкою на екрані вартістю 50 гривень, який належний його батьку ОСОБА_8, абонентський номер зв'язку, на що останній погодився.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, приблизно о 19 год. 10 хв. 18.04.2015 р, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_1, тримаючи у руках вищевказаний мобільний телефон, почав тікати з місця вчинення кримінального правопорушення. Після чого, помітивши, що ОСОБА_1 тікає в невідомому напрямку з належним ОСОБА_8 вищевказаним мобільним телефоном, ОСОБА_4 почав його наздоганяти та, впіймавши ОСОБА_1 почав тримати за праву руку. Далі ОСОБА_1 з метою вивільнення своєї руки та закінчення грабежу, відштовхнув ОСОБА_4 ударом в грудну клітину та наніс йому лівою рукою, стиснутою в кулак, удар в область лівого вуха, тим самим завдавши ОСОБА_4 фізичного болю, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном в подальшому на власний розсуд.

Також, 29 вересня 2016 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 перебуваючи на АС «Київ», що за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 32, побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_5, який очікував на маршрутний транспорт.

В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, щодо відкритого викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_5

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_5 та завів з ним бесіду, в ході якої запропонував розпити спиртні напої, з метою приспати пильність останнього. На пропозицію ОСОБА_1 ОСОБА_5 погодився та вони направились до закладу громадського харчування «Корчма», що на АС «Київ», де протягом години вживали спиртні напої.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_5 провести його на маршрутне таксі, на що останній погодився. Перебуваючи між торгівельними кіосками на АС «Київ», що за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 32, ОСОБА_5 дістав з кишені власний паспорт громадянина України, в якому знаходились грошові кошти в сумі 1200 (одна тисяча двісті) гривень, та в цей момент, ОСОБА_1 відкрито, шляхом ривку, вирвав зазначені грошові кошти із паспорту ОСОБА_5 та з місця вчинення злочину зник розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріального збитку на вказану суму.

А всього, ОСОБА_1 повторно відкрито викрав майно ОСОБА_5 на загальну суму 1200 (одна тисяча двісті) гривень.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 допитаний у суді, не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, вину по обвинуваченню за кримінальними правопорушеннями передбаченими ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 190 КК України визнав повністю, щиро розкаявся.

Обвинувачений ОСОБА_1, в судовому засіданні надав показання, що дійсно він в указані в обвинувальному акті дні та час вчинив відкриті заволодіння чужим майном, поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно та заволодів чужим майном шляхом обману.

Також обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що 29 вересня 2016 року він відпочивав на автостанції та зустрів раніше йому не знайому людину - ОСОБА_5, який запропонував йому разом випити у кафе, на що ОСОБА_1 погодився. Вони пішли, випили, та ОСОБА_5 попросив провести його на маршрутне таксі. ОСОБА_5 дістав кошти, ОСОБА_1 вирвал їх та намагався втекти, його було затримано коли він зайшов за кіоск, та у нього було вилучено кошти. Вину ОСОБА_1 визнає та матеріальну шкоду відшкодував.

Також ОСОБА_1 стосовно інкримінованої йому ч. 1 ст. 190 КК України пояснив, що він відпочивав з друзями, коли саме це відбувалось він не пам'ятає, до них підійшли дівчата, вони з ними випивали, багато, потім дівчата залишили речі та пішли. Залишений телефон ОСОБА_1 відніс в ломбард, отримав за нього грошові кошти. Він був не один, але тільки у нього був паспорт, а тоу саме він здав телефон у ломбард.

Потерпіла ОСОБА_3 допитана у судовому засіданні надала показання, що весною вона йшла орієнтовно о 17 чи 18 годині вечора по АДРЕСА_2, до гуртожитку, там темно і погане освітлення. ОСОБА_1 підійшов та попросив її про допомогу, дати йому телефон, щоб він міг знайти свій. ОСОБА_1 називав своє ім'я, але ОСОБА_3 його не запам'ятала. Коли ОСОБА_1 отримав телефон, він сказав, що йому потрібно спуститись вниз, щоб забрати свій телефон. Він зник, а ОСОБА_3 зателефоувала на свій номер з телефона сусідки, ОСОБА_1 сказав, що віддасть їй телефон, але так і не повернув. Він сказав, що він підійде до гуртожитку, там є лавки, годин о 10-11 ввечора, та віддасть їй телефон. Він не прийшов, та перестав відповідати на телефонні дзвінки і ОСОБА_13 написала заяву. Працівники поліції прийняли заяву, потім її викликали в поліцію, показували їй 4 фотокартки, працівники поліції змінювались і ОСОБА_3 впізнала обвинуваченого, він був на фотокартці, зараз в залі засіданні ОСОБА_1, це саме та особа, яка викрала у неї телефон. Працівники поліції розповіли ОСОБА_3 про інші справи відносно ОСОБА_1, та що її телефон він сдав до ломбарду. Вперше ОСОБА_3 викликали до поліції десь через 2-3 місяці. В друге вони викликали її вже через пів року. Все відбулось дуже швидко і ОСОБА_3 не встигла зреагувати. Він не примушував її віддавати телефон, а просто попросив.

Потерпілий ОСОБА_8 допитаний у судовому засідання надав показання, що ОСОБА_1 відібрав у нього телефон та не повернув. Крім того обвинувачений відшкодував йому кошти за телефон.

Відповідно до ч. 2 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню по кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.186 КК України, щодо потерпілого ОСОБА_5, за ч.2 ст.186 КК України щодо потерпілого ОСОБА_8 у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, розміру шкоди за кримінальними правопорушеннями, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв'язку із відсутністю сумнівів у правильності розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Щодо обвинувачення за ч.2 ст.190 КК України, яке було змінено на ч.1 ст.190 КК України то обвинувачений ОСОБА_1 спочатку не визнаючи свою вину, під час судового розгляду змінив свою позицію та визнав свою вину у повному обсязі, про що надав показання.

На підтвердження події злочину та вини ОСОБА_1 у його вчиненні прокурором надані суду та безпосередньо у судовому засіданні дослідженні документи, а саме: довідка про прийняття і реєстрацію заяви від потерпілої ОСОБА_3, від 28.10.14 №54/742; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.10.2014 року; довідка заставного товариства «Скарбниця» про отримання телефону «Prestigio MultiPhone 5400 DUO» ІМЕ1-1 НОМЕР_1 та IMEI-2 НОМЕР_2 білого кольору від ОСОБА_1; висновок експерта судово-товарознавчої експертизи від 02.10.2015 №14059/15-53; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.01.2016 року та характеризуючи документи на ОСОБА_1

Суд, допитавши обвинуваченого, потерпілих, дослідивши надані сторонами документи та речові докази, оцінивши їх у сукупності дійшов до наступних висновків.

Суд приходить до висновку, що надані сторонами документи є належними доказами оскільки відповідають вимогам КПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, по епізоду з потерпілою ОСОБА_4, а саме, у відкритому заволодінні чужим майном, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно (грабіж), передбаченого ч.2 ст.186 КК України; за епізодом з потерпілою ОСОБА_3, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та по епізоду з потерпілим ОСОБА_5, а саме: повторному відкритому викраденні чужого майна (грабіж), передбаченого ч.2 ст.186 КК України, доведена та він повинен нести відповідальність за вчинене.

При призначенні покарання ОСОБА_1, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає - щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає - вчинення злочину щодо малолітнього.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого ним злочину, сукупність всіх обставин його вчинення, дані про особу обвинуваченого, що обвинувачений визнав свою вину, щиро розкаявся, є особою раніше неодноразово судимою, шкоду відшкодував.

Тому, суд приходить до висновку, про призначення йому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі. Що стосується відповідальності за ч.1 ст.190 КК України то, враховуючи, що з моменту вчинення злочину 27.10.2014 року пройшло більше ніж 3 років, а у відповідності до статті 12 КК України даний злочин відносить до категорії невеликої тяжкості, то обвинуваченого слід звільнити від кримінальної відповідальності у відповідності до ст. 49 КК України.

Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов по кримінальному провадженню заявлений законним представником потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди необхідно залишити без розгляду в зв'язку з відмовою позивача від нього.

Судові витрати по справі відсутні необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Речові докази по справі дозволити власникам використовувати на власний розсуд.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому за цією статтею покарання у вигляді обмеження волі строком на - 2 (два) роки.

Звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України у зв'язку з закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому за цією статтею покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 27.09.2016 до 20.06.2017 року. Строк покарання рахувати з 06.02.2018 року.

Заставу внесену відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2016 року повернути заставодавцю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати на користь держави у сумі 1230 (одна тисяча двісті тридцять) гривень.

Цивільний позов по кримінальному провадженню заявлений законним представником потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди необхідно залишити без розгляду

Речові докази по справі дозволити власникам використовувати на власний розсуд.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії. Якщо вирок ухвалено без виклику особу, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя В.В. БУГІЛЬ