Рішення № 72174783, 01.02.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/330/18

Справа №760/4689/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Оксюти Т. Г.

при секретарі: Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушує свої зобов'язання за кредитним договором №013/700447-KN від 07.08.2008 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, у зв'язку з чим станом на 01.03.2016 року у неї утворилась заборгованість в сумі 10618439,11 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 210285,85 доларів США, що еквівалентно 5697653,47 грн.; сума заборгованості за відсотками 181613,64 доларів США, що еквівалентно 4920785,65 грн.

Також зазначив, що 08.07.2010 року приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. було вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та виступає забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором кредиту №013/700447-KN від 07.08.2008 року.

Вказаний виконавчий напис нотаріуса знаходився на виконанні у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві до 03.11.2014 року (постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі дії мараторію на відчуження нерухомого майна, яке виступає забезпеченням виконання зобов'язань за валютним кредитом).

До ПАТ «Укрсоцбанк» вказана постанова державного виконавця надійшла 15.04.2015 року.

У зв'язку із тим, що відповідач тривалий час не здійснює платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №013/700447-KN від 07.08.2008 року, просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що кінцевим терміном погашення кредитних коштів у кредитному договорі №013/700447-KN від 07.08.2008 року визначено 06.08.2018 року.

Водночас, з розрахунку наданого банком, як на підтвердження своїх вимог, вбачається, що прострочена заборгованість за кредитним договором виникла 21.09.2009 року.

В силу п.п. 4.4. кредитного договору строк користування кредитом сплив 20.12.2009 року (невиконання (неналежне виконання) позичальником зобов'язань, визначений п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів (21.09.2009 + 90 календарних днів).

Відповідно позичальник зобов'язаний був 21.12.2009 року (протягом наступного одного робочого дня) погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Тобто, остаточний термін повернення кредитних коштів за кредитним договором перенесено з 06.08.2018 року на 21.12.2009 року.

Таким чином, за вільною домовленістю сторін, у відповідності до погоджених ними умов договору, які є обов'язковими до виконання, строком виконання зобов'язань за кредитним договором, на думку представника відповідача, є 21.12.2009 року.

За таких умов, перебіг позовної давності для звернення банку до суду про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором з відповідачем (з вимогою про захист свого цивільного права) почався 21.12.2009 року та сплив 21.12.2012 року.

В подальшому, відповідачем переривалися строки позовної давності, зокрема, з розрахунку вимог банку, наданого до позовної заяви, вбачається, що останній платіж за кредитним договором здійснено відповідачем 20.08.2010 року і з цієї дати перебіг позовної давності почався заново та відповідно закінчився 20.08.2013 року.

Отже, на думку представника відповідача, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 12.03.2016 року, тобто після спливу позовної давності, що відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши думку представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 07.08.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №013/700447-KN, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти з максимальним лімітом заборгованості в сумі 220000 доларів США 00 центів, зі сплатою 14% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 06.08.2018 року.

Встановлено, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в сумі 220000 доларів США 00 центів.

Позичальником не виконуються умови договору кредиту, порушуються строки повернення кредиту.

Позивач ПАТ «Укрсоцбанк», у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, просив стягнути заборгованість в сумі 391899 доларів США 49 центів, що еквівалентно 10618439,11 грн., з яких сума заборгованості за кредитом 210285 доларів США 85 центів, що еквівалентно 5697653,47 грн.; сума заборгованості за відсотками 181613,64 доларів США, що еквівалентно 4920785,65 грн.

Представник відповідача заперечуючи проти вимог ПАТ «Укрсоцбанк» зазначила, що кінцевим терміном погашення кредитних коштів у кредитному договорі №013/700447-KN від 07.08.2008 року визначено 06.08.2018 року.

Водночас, з розрахунку наданого банком, як на підтвердження своїх вимог, вбачається, що прострочена заборгованість за кредитним договором виникла 21.09.2009 року.

В силу п.п. 4.4. кредитного договору строк користування кредитом сплив 20.12.2009 року (невиконання (неналежне виконання) позичальником зобов'язань, визначений п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів (21.09.2009 + 90 календарних днів).

Відповідно позичальник зобов'язаний був 21.12.2009 року (протягом наступного одного робочого дня) погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Тобто, остаточний термін повернення кредитних коштів за кредитним договором перенесено з 06.08.2018 року на 21.12.2009 року.

Таким чином, за вільною домовленістю сторін, у відповідності до погоджених ними умов договору, які є обов'язковими до виконання, строком виконання зобов'язань за кредитним договором, на думку представника відповідача, є 21.12.2009 року.

За таких умов, перебіг позовної давності для звернення банку до суду про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором з відповідачем (з вимогою про захист свого цивільного права) почався 21.12.2009 року та сплив 21.12.2012 року.

В подальшому, відповідачем переривалися строки позовної давності, зокрема, з розрахунку вимог банку, наданого до позовної заяви, вбачається, що останній платіж за кредитним договором здійснено відповідачем 20.08.2010 року і з цієї дати перебіг позовної давності почався заново та відповідно закінчився 20.08.2013 року.

Отже, на думку представника відповідача, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 12.03.2016 року, тобто після спливу позовної давності, що відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного просила у задоволенні позову відмовити.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями представника відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Відповідно до п.п. 1.1.1 договору кредиту №013/700447-KN від 07.08.2008 року кінцевий термін погашення заборгованості по кредиту 06.08.2018 року (включно) на умовах визначених договором кредиту, тобто у кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений.

Позовна давність, за визначенням ст. 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 ЦК України. У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Ч. 5 ст. 261 ЦК України встановлює, що зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, кінцевий термін погашення заборгованості по кредиту 06.08.2018 року (включно).

На підставі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого обов'язку, а саме: внесення грошових коштів на погашення кредитної заборгованості, звернення позичальника із письмовою заявою до банку із проханням врегулювати кредитну заборгованість або проведення банком досудової роботи з клієнтом для врегулювання кредитної заборгованості у добровільному порядку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Встановлено, що кредит надавався відповідачу на придбання нерухомого майна. Видача коштів була здійснена двома траншами 150000,00 доларів США та 70000,00 доларів США.

У зв'язку із порушенням умов кредитного договору банк використав право дострокового стягнення заборгованості шляхом позасудового порядку через вчинення виконавчого напису нотаріуса на іпотечному договорі.

Отже, 08.07.2010 року приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. було вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та виступає забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором кредиту №013/700447-KN від 07.08.2008 року.

06.01.2011 року ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

03.11.2014 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №1304-7 від 03.06.2014 року, яким введено заборону на примусове стягнення (відчуження) майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Зазначена постанова державного виконавця надійшла на адресу ПАТ «Укрсоцбанк»15.04.2015 року, про що свідчать штампи із вхідним номером та датою (а.с. 139, 140).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що подання додатково позову до суду в період перебування на виконанні у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві виконавчого напису нотаріуса могло призвести до подвійного стягнення заборгованості, яка вже на той час стягувалась в примусовому порядку.

Також, зазначена дія служить підставою для переривання позовної давності.

Крім того, встановлено, що 28.11,2013 року ОСОБА_1 звернулась по банку із заявою про добровільне врегулювання заборгованості та для вказаних цілей надала незалежну оцінку нерухомого майна, що виступає забезпеченням виконання зобов'язань за вказаним кредитом, виконану за її замовлення ПП «АКТИВ ПЛЮС» 25.11.2013 року (а.с. 141).

Банк звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 у березні 2016 року, тобто, на думку суду, банк звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності.

Зокрема, ВСУ зазначив, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони (банк та клієнт) встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Таким чином, графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тут слід наголосити, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний Суд України прийшов до висновку, що, оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

На підставі викладеного, можна дійти висновку, якщо клієнт впродовж трьох років хоч і не здійснює платежі по кредитному договору (але до закінчення строку кредитного договору), це не дає можливості застосувати судом за його заявою строки позовної давності. Такі строки можуть застосовуватись щодо кожного окремого траншу, який клієнт не здійснив.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту зазначеної норми випливає, що предметом кредитного договору є грошові кошти.

В даному випадку гроші виступають у якості майна. Тобто відповідно до договору кредиту фактично позичальник набуває у власність майно (гроші). Оскільки кредит є фінансовою послугою, за її надання передбачена винагорода/плата - відсотки визначені договором. При сплаті відсотків за користування кредитними коштами, гроші виступають у якості засобу платежу - еквівалента вартості отриманого майна (кредитних коштів). Кредитні кошти не є майном в класичному розумінні цього слова - це є майно яким позичальник може володіти, користуватися та розпоряджатися протягом визначеного договором кредиту строку, та яке обов'язково мають бути повернуті кредитору після спливу цього строку.

Таким чином, сплата кредитної заборгованості («тіла кредиту») фактично відбувається повернення кредитору наданого у тимчасове користування позичальнику майна. В даному випадку кошти, як майно, можна порівняти із майном переданим у користування або оренду - оскільки незалежно від строку позовної давності орендоване (взяте у користування майно) має бути повернуте його власнику, так і кошти взяті в кредит мають бути повернуті кредитодавцю.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Порушенням зобов'язання с його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Слід врахувати ті обставини, що договором встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, тому право банку вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початком перебігу строку позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Представник відповідача посилаючись на п.п. 4.5 кредитного договору, як на підставу для відмови у позові у зв'язку зі спливом позовної давності, не врахувала положення п.п. 7.3 договору кредиту №013/700447-KN від 07.08.2008 року, в якому зазначено, що це договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим вони не необґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ЦК України (Позика).

Встановлено, що відповідач порушила свої зобов'язання за кредитним договором №013/700447-KN від 07.08.2008 року, у зв'язку з чим станом на 01.03.2016 року утворилась заборгованість в сумі 391899,49 доларів США, що еквівалентно 10618439,11 грн., яка не погашена відповідачем.

Відповідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що 07.08.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 159276,59 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 09322018, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 29, заборгованість за кредитним договором №013/700447-KN від 07.08.2008 року в сумі 10618439,11 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 09322018, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 29, витрати по оплаті судового збору в сумі 159276,59 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня наступного після проголошення рішення.

Суддя: