Постанова № 72174071, 08.02.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/180/18

Справа №754/10187/17

РІШЕННЯ

Іменем України

08 лютого 2018 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва

під головуванням судді Клочко І.В.

за участю

секретаря судового засідання Шевчук М.В.,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника відповідача - Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду Українив м. Києві Садової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до відповідача Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ЛОУПФУ в м. Києві) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Досягнувши 52-річного віку, позивач звернувся до відповідача з приводу призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надавши копію паспорта, копію ідентифікаційного номера, копію трудової книжки, копію диплома, копію військового квитка, копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році 2 категорії, копію довідки №402 від 23.02.1993 року, яка підтверджує періоди роботи позивача в зоні відчуження, архівну довідку від 06.07.2017 року №25-07/202, лист УПтаСЗН Деснянської в м. Києві РДА від 03.07.2017 року №36-252 про надання позивачу копій довідок про підвищену заробітну плату за роботу в зоні відчуження та копії витягу із протоколу №56 від 27.01.1998 року про перереєстрацію засідання тимчасової Комісії з питань проведення перевірки правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» при Київській обласній державній адміністрації.

Однак, відповідач у своєму листі №11264/09 від 21.07.2017 року відмовив йому, посилаючись на те, що в наданому переліку документів відсутня довідка форми 122 та інші первинні документи для розгляду питання не надано, а відповідно до наданих документів неможливо встановити факт роботи позивача саме в зоні відчуження, призначити пенсію відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає підстав.

Вважаючи дії ЛОУПФУ в м. Києві щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років, відповідно до вимог ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними, ОСОБА_1 вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 09.08.2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав вимоги адміністративного позову за викладених у ньому обставин та просив суд про їх задоволення.

В судовому засіданні від 08.02.2018 року представником відповідача ОСОБА_4 було подано до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до змісту якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав. Основним документом, що визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо в зоні відчуження є довідка форми 122, яка видається на підставі первинних документів лише тими підприємствами, установами, організаціями, в складі яких працівник безпосередньо виконував роботи по ліквідації наслідків аварії. Дана довідка у позивача відсутня. Довідка №402 від 23.02.1993 року, надана позивачем, не відповідає затвердженій формі довідки ф.122. Крім того, у позивача відсутні первинні документи, які встановлювали факт роботи саме в зоні відчуження у 1987 році. Документів, доданих позивачем при поданні заяви про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, недостатньо для встановлення факту його роботи в зоні відчуження у 1987 році. З огляду на викладене, представник відповідача зазначила, що з боку ЛОУПФУ в м. Києві відсутні протиправні дії.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 народився 29.05.1965 року, відповідно до копії паспорта громадянина України (а.с. 14-15).

Згідно копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2) серії НОМЕР_2 (а.с. 5), правильність видачі якого підтверджена на підставі рішення тимчасової комісі для перевірки правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» (а.с. 10), ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році.

Як встановлено в судовому засіданні та визнано сторонами, 11.07.2017 року, у зв'язку із досягненням 52-річного віку, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 8 років на підставі ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом ЛОУПФУ в м. Києві №11264/09 від 21.07.2017 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на вищевказаних умовах (а.с. 4).

Відповідно до копії трудової книжки, наявної в матеріалах справи, ОСОБА_1 працював на Автобазі тресту «Київводбуд» м. Бориспіль №1 на посаді водія 3-го класу в період з 22.07.1985 року по 15.09.1988 року (а.с. 11-13).

З копії довідки, виданої Автобазою тресту «Київводбуд» м. Бориспіль №1 від 23.02.1993 року №402 вбачається, що ОСОБА_1 працював у м. Чорнобилі в зоні відчуження в періоди з 23.04.1987 року по 30.04.1987 року; з 01.05.1987 року по 14.05.1987 року, тобто у квітні 1987 року - 7 днів та у травні 1987 року - 14 днів (а.с. 6).

Як вбачається з копії довідки, що міститься в матеріалах справи (а.с. 7), за роботу в зоні відчуження у вищезазначені періоди отримував підвищену заробітну плату.

Згідно з копією архівної довідки від 06.07.2017 року №25-07/202 (а.с. 8), у документах архівного фонду ВАТ «Бориспільська автобаза» є запис №402 про відрядження ОСОБА_1 у м. Чорнобиль.

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у зоні відчуження в 1987 році протягом 21 дня.

Аналізуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги адміністративного позову підлягають задоволенню за наступних підстав.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) визначено осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до ст. 10 Закону, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

За загальним правилом, встановленим ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Виходячи зі змісту ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням на 8 років пенсійного віку, встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.

Проаналізувавши та оцінивши обставини справи в їх сукупності через призму вищенаведених правових норм, дотримуючись вимог Основного Закону України, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем ЛОУПФУ в м. Києві правомірності своїх дій та обґрунтованість вимог адміністративного позову ОСОБА_1

Враховуючи викладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджуються дослідженими доказами, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог адміністративного позову.

Керуючись положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Конституції України, ст.ст. 6-11, 14, 77, 139, 217, 241-246, 255, 293, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Каштанова, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ: 40379527) щодо відмови в призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1), пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 8 (вісім) років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Каштанова, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ: 40379527) призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1), пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 8 (вісім) років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11 липня 2017 року.

Звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 13.02.2018 року.

Суддя