Ухвала суду № 72173312, 13.02.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №705/1340/17

Провадження №1-кп/712/110/18

13 лютого 2018 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді - Калашника В.Л.

суддів - Троян Т.Є.

- ОСОБА_1

при секретарі - Акатовій Ю.А.

за участю

прокурора - Чемирис О.В.

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

обвинувачених - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси клопотання захисника ОСОБА_4, про зміну обвинуваченому ОСОБА_8, запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, або будь-який інший на пов'язаний з триманням під вартою, поданого у кримінальному провадженні №12016250100000230 відносно ОСОБА_7 Тіркіш Курбанмухамедовича, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_8, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_9, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_10, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси знаходиться кримінальне провадження №12016250100000230 відносно ОСОБА_7 Тіркіш Курбанмухамедовича за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_8, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_9, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_10, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4, заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, або будь-який інший на пов'язаний з триманням під вартою, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини.

Клопотання мотивував тим, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та на даний час відсутні ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, захисник ОСОБА_4, посилався на відповідь за вих. №12/552 від 20.12.17 Черкаського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області, згідно якої вбачається, що за результатами проведених обстежень та огляду лікарів у ОСОБА_8 виявлено та встановлено наступний діагноз: ВСД по змішаному типу, хронічна гіпертонічна, посттравматична (2010р., анамнестично) енцефалопатія 1 ст. зі стійким цефалічним, помірним антено-вегетативним синдромом, ст. субкомпенсації; хронічна вертеброгенна люмбоішалгія справа на фоні остеохондрозу ПВХ з м’язево-тонічним рефлекторним синдромом, стадія загострення. Як вбачається із цієї відповіді, виконати рекомендації лікарів дані ОСОБА_8 стосовно проведення його лікування в умовах медичної частини не являється можливим через відсутність необхідного обладнання. Окрім цього, в позаминулому судовому засіданні потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зазначили суду те, що на даний час останні не мають жодних ані матеріальних, ані моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_8 у зв’язку з повним відшкодуванням завданої ним шкоди, на підтвердження чого стороною захисту у позаминулому підготовчому судовому засіданні було долучено до матеріалів судового провадження відповідні заяви. Також, у тому ж підготовчому судовому засіданні зазначені потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 висловили свою думку, про те, що вони не заперечують щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням його волі. Адвокат ОСОБА_4 звертає увагу, що ОСОБА_8, на протязі останніх 10 років має постійне місце проживання в м. Києві, де до моменту його затримання працівниками правоохоронних органів і проживав, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності до моменту його затримання раніше не притягувався та судимим не був, має позитивні характеристики з місця проживання, оскільки раніше не притягувався до відповідальності, а тому і не порушував будь-яких обов’язків, які б моли бути на нього покладені. Вказані обставини, на думку захисника ОСОБА_4, свідчать, що обвинувачений ОСОБА_8 не є суспільно небезпечною особою, має міцні соціальні зв’язки по місцю його фактичного проживання у м. Києві та про недоведеність насправді належними доказами тих ризиків, на які раніше посилався прокурор, заявляючи неодноразово клопотання про продовження запобіжного заходу, щодо обвинуваченого ОСОБА_8.

Обвинувачений ОСОБА_8, підтримав клопотання захисника, просив його задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_4, вважаючи його не обґрунтованим, оскільки на думку прокурора існують ризики передбачені ст.177 КПК України.

Захисники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 висловили думку, що наявні всі підстави для задоволення клопотання та зміни обвинуваченому ОСОБА_8, міри запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або будь-який інший на пов'язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині заявленого клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Пунктом 3 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

У відповідності до Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» Стосовно права на розгляд питання законності тримання під вартою, що гарантується пунктом 4 статті 5 ( 995 004).

Суд зазначає, що в цій справі та інших подібних справах, які розглядалися раніше,

він стикнувся з проблемою відсутності адекватного реагування з боку національних

судів на аргументи заявників про необхідність звільнення їх з-під варти. Незважаючи на

існування національних судів, компетентних вирішувати такі питання і ухвалювати

рішення про звільнення з-під варти, без чіткої процедури розгляду питання законності

тримання під вартою суди часто залишаються теоретичним, а не практичним засобом

для цілей пункту 4 статті 5 (див. згадане вище рішення у справі «ОСОБА_5 проти

України" (Molodorych V. Ukraine), п. 108, неостаточне). Крім того, вбачається, що забезпеченню невідкладності розгляду питання законності тримання під вартою заважає те,

що такий розгляд пов'язаний з іншими процесуальними заходами, що вживаються у

кримінальній справі заявника протягом розслідування і судового розгляду справи, хоча

такі процесуальні заходи необов'язково можуть збігатися з необхідністю без зволікання і з розумною періодичністю вирішувати питання про подальше тримання заявника під

вартою (див., серед багатьох інших джерел, згадані вище рішення у справах Свершова (

974 428 ), пп. 70-72, і ОСОБА_13, пп. 52-59). Нарешті, чинне законодавство не

захищає заявників від свавілля, коли, як це мало місце у справі Єлоєва, національний

суд відмовляється повторно дослідити обґрунтованість тримання заявника під вартою,

посилаючись на те, що раніше він уже неодноразово вирішував питання щодо законності тримання під вартою, тим самим позбавляючи заявника права, гарантованого

пунктом 4 статті 5, на розгляд питання законності його ув'язнення (див. згадане вище рішення у справі "Слоев проти України" (974 433), п. 65). Суд вважає, що національні органи повинні розв'язати ці проблеми, щоб не допустити подальших повторюваних

скарг щодо цього питання.

Разом з тим, відповідно до ст.178 КПК України, суд при вирішенні даного питання, враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання за вчинення кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується, особу обвинуваченого, зокрема стан його здоров'я, сімейний і матеріальний стан.

З матеріалів провадження вбачається, що згідно листа за вих.№12/552 від 20.12.17 Черкаського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області, обвинувачений ОСОБА_8, має захворювання, проте виконати рекомендації данні ОСОБА_8 стосовно проведення МРТ ГМ та МРТ ПВХ в умовах медичної частини не виявляється за можливе, через відсутність необхідного обладнання.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що в підготовчому судовому засідання, яке відбулося 21.12.2017 року, потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_12, зауважили що у зв’язку з повним відшкодуванням завданої їм шкоди, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_14, вони не мають. Також, зазначені потерпілі та їх представник ОСОБА_15, висловили думку, що вони не заперечують щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8, з тримання під вартою на будь-який інший не пов'язаний з триманням під вартою.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що прокурором в судовому засіданні, лише формально перелічені ризики визначені ч.1 ст.177 КПК України, проте не наведено жодного доказу, щодо їх реального існування. Проте, обвинувачений ОСОБА_8, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалий час, з 10.11.2016 року, тобто понад один рік, перебуває під вартою.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до переконання, про наявність підстав, щодо зміни ОСОБА_8, запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю та покладенням на нього обов'язків передбачених ст.194 КПК України.

Керуючись ст. ст.178, 181,194, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_4, про зміну обвинуваченому ОСОБА_8, запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, задовольнити.

Змінити ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю, строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 13 квітня 2018 року, включно, з покладенням на нього наступних обов'язків:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не залишати місце постійного проживання – АДРЕСА_1, без дозволу суду - цілодобово;

3) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками по даному кримінальному провадженні;

4) в разі наявності здати на зберігання до відповідних органі державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю.

Ухвала суду підлягає до негайного виконання після її проголошення із звільненням ОСОБА_8 із-під варти в залі суду, негайно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на начальника Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, прокурора Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_17.

Копію ухвали вручити учасникам судового процесу негайно після її проголошення та направити начальнику Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий : В.Л. Калашник

Судді: А.А. Чечот

ОСОБА_18