Постанова № 72171330, 12.02.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/8091/17 Номер провадження 22-ц/786/430/18Головуючий у 1-й інстанції Гальонкіна Ю. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:

Головуючого- судді-доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобов О.А. Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2017 року, постановлену 07 листопада 2017 року суддею Гальонкіною Ю.С.

за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа - ОСОБА_2, про встановлення факту батьківства,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року до Октябрського районного суду м. Полтави надійшла заява ОСОБА_4, заінтересована особа - ОСОБА_2, про встановлення факту батьківства.

03.11.2017 р. представник заявника ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 від імені ОСОБА_4 подала до суду уточнену заяву про встановлення факту батьківства та підписала її, в якій вказані аналогічні адреси заявника ОСОБА_4 (а.с. 12).

Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2017 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_4, зацікавлена особа - ОСОБА_2, про встановлення факту батьківства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема на недотримання правил підсудності при відкритті провадження у справі, просить ухвалу місцевого суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву повернути заявнику.

У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилається на те, що заявник з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, залишив своє місце проживання та тимчасово проживає за адресою АДРЕСА_4, оскільки є вільним у виборі місця проживання.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно п.7 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Згідно ст. 380 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про відкриття провадження у справі та приймає постанову про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, якщо таку ухвалу прийнято судом із порушенням правил підсудності.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, місцевий суддя виходив з того, що позовна заява подана у порядку, передбачено ст.ст. 118-120 ЦПК України, за формою та змістом відповідає вимогам ЦПК України, підстав для відмови у відкритті провадження у справі або повернення позовної заяви з наданих до суду матеріалів не вбачається.

Проте, з таким висновком місцевого судді погодитися не можна, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 257 ЦПК України (у редакції, яка була чинна на час постановлення ухвали) заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

У заяві про встановлення факт батьківства заявник ОСОБА_4 вказав адресу місця постійного проживання - АДРЕСА_1, адресу реєстрації - АДРЕСА_5 (а.с. 1). Адреса реєстрації заявника є окупованою територією, на що колегія суддів звертає увагу. Матеріали справи не містять даних про те, що заявник є внутрішньо переміщеною особою.

Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» надано роз'яснення про те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Відповідно до пункту 34 вищезгаданої постанови Пленуму, якщо інше не встановлено ЦПК України, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходження (ст. 109 ЦПК України (у редакції 2004 р.), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень ст. 29 ЦК України і ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а щодо юридичної особи - за положенням ст. 93 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 122 ЦПК України (у редакції 2004 р., яка була чинна на час постановлення ухвали) у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК України (у редакції 2004 р.).

У матеріалах справи відсутній запит судді до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_4

Матеріалами справи не підтверджується місце проживання чи перебування ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1, відсутні відповідні довідки про його про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, перебування за цією адресою як внутрішньо переміщеної особи, як особи, якій надається соціальний захист тощо у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», якщо це має місце.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 з 01 березня 1994 року прописаний за адресою АДРЕСА_5, що підтверджується ксерокопією паспорта, що є окупованою територією (а.с.14).

Крім цього, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна від 26.122017 р., наданої до апеляційної скарги, вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 згідно ордера НОМЕР_1 від 27.010.2017 р. (а.с. 9).

Згідно ч.1 ст. 316 ЦПК України ( у редакції 15.12.2017 р.) заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

У суді апеляційної інстанції представник заявника - адвокат ОСОБА_5 на підтвердження місця проживання позивача саме за адресою, вказаною у заяві, надала ксерокопію договору найму квартири від 30.11.2017 року, укладеного між нею та ОСОБА_4 строком на 2 роки, при цьому адвокат ОСОБА_5 колегії суддів пояснила, що ОСОБА_4 є її родичем, тому він проживає у неї на квартирі за договором оренди, доказів на підтвердження того, що він є особою внутрішньо переселеною, вона надати не може, бо на даний час такі документи відсутні. Із наданого договору оренди квартири вбачається, що він належним чином не зареєстрований у виконкомі за місцем знаходження квартири, цей договір укладений 30.11.2017 року, тобто пізніше, ніж подана заява до суду 13.10.2017 р., в якій значиться адреса орендованої квартири.

Представник заявника - адвокат ОСОБА_5 на підтвердження родинних стосунків із заявником надала ксерокопії свідоцтв про народження, укладення шлюбів та розірвання шлюбів між певними фізичними особами, проте, колегія суддів приходить до висновку про те, що факт родинних стосунків із заявником не доводить факт проживання заявника ОСОБА_4 за адресою, вказаною у заяві, інших належних та допустимих доказів щодо проживання ОСОБА_4 за вказаною адресою суду не надано.

Оскільки, відкриваючи провадження у справі, суддя першої інстанції не перевірив наявну в матеріалах справи інформацію щодо місця проживання чи перебування ОСОБА_4 та у передбачений нормами цивільного процесуального законодавства спосіб не звертався до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи, чим порушив встановлений ч.3 ст.122 ЦПК України (в редакції. яка діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) порядок, визначений для його вирішення, колегія суддів, вважає, що ухвала судді постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з передачею справи до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Згідно розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 р. про зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції, визначена територіальна підсудність Калінінського районного суду м. Донецька - Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Керуючись ст. ст. 316 ч. 1, 368, 374 ч. 1 п.7, 380, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2017 року -скасувати, справу направити для розгляду до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за встановленою підсудністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2018 року.

Головуючий суддя-доповідач Дорош А.І.

Судді: Лобов О.А.

Триголов В.М.