Постанова № 72171270, 08.02.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/590/17 Номер провадження 22-ц/786/333/18Головуючий у 1-й інстанції Науменко Н. Д. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів : Одринської Т.В., Панченка О.О.,

при секретарі Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Козельщинська державна нотаріальна контора Полтавської області, державний нотаріус Курочкін Олександр Олександрович, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, треті особи: Козельщинська державна нотаріальна контора Полтавської області, державний нотаріус Курочкін О.О., про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 03 липня 2013 року він був зареєстрований бабусею ОСОБА_5 у її квартирі АДРЕСА_1 та постійно проживав з нею оскільки за віком вона потребувала допомоги та догляду. Він з допомогою матері ОСОБА_6 забезпечував бабусю харчуванням, возив її до лікарні, на оздоровлення, виконав роботи про проведенню водопроводу до квартири, ремонтував подвір'я, провів поховання спадкодавця та здійснив усі необхідні обряди, установив пам'ятник на могилі та доглядає її. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщининеобхідно йому для успадкування майна померлої як спадкоємцю за заповітом, так як відповідач як спадкоємець за законом, що прийняв спадщину, не визнає цього факту та заперечує проти включення його до кола спадкоємців. За цих підстав йому було відмовлено державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіним О.О. у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Просив визнати факт спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є його бабусею.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 рокуу задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за недоведеністю.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність дійсним обставинам справи просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що при винесенні рішення судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено їх та всебічно обґрунтовано, надано належну оцінку всім доказам ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_5 постійно проживала в АДРЕСА_1, яка нею приватизована, та мала у власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарького виробництва, що складає спадкову масу (т. 1 а.с. 13).

З 03 липня 2013 року ОСОБА_2 також зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 виданого Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області 18 січня 2000 року (т. 1 а.с. 8)

21 квітня 2006 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом РАЦС Козельщинського РУЮ 04 квітня 2016 року.

Козельщинською державною нотаріальною конторою після померлої ОСОБА_5 відкрита спадкова справа №295/2016 за заявою ОСОБА_3, поданою 20 вересня 2016 року, заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 подав 04 травня 2017 року (т. 1 а.с. 12, 21).

Постановою державного нотаріуса Козельщинської ДНК 04 травня 2017 року відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстави невизнання спадкоємцем за законом ОСОБА_3 факту проживання із спадкодавцем сім'єю та рекомендовано довести зазначений факт в судовому порядку (т. 1 а.с. 24).

Відповідно до повідомлення управління соціального захисту населення Козельщинської РДА № 306489 від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_5 протягом жовтня 2015- березня 2016 року користувалась субсидією за нульовою ставкою (т. 1 а.с. - 212).

Листом начальника УПСЗН Козельщинської РДА від 09 серпня 2017 року №01-20/1775 повідомлено, що померла ОСОБА_5 з травня 2015 року по березень 2016 року користувалась субсидією на одну особу (т. 1 а.с. 180).

Судом першої інстанції була допитана начальник відділу грошових виплат і компенсацій ОСОБА_8, яка ознайомила суд з матеріалами особової справи ОСОБА_5 про надання їй субсидії. Пояснила, що для оформлення субсидії ОСОБА_5 подала у відділ декларацію, в якій зазначила, що проживає одна. Факт відсутності інших членів сім'ї, зазначений в декларації ОСОБА_5 підтвердила Козельщинська селищна рада довідкою.

Листом Козельщинського комунального підприємства «Водоканал» підтверджено укладання у 2007 році договору на водопостачання з ОСОБА_5 на 1 мешканця (т. 1 а.с. 177).

Згідно відповіді на запит наданої Козельщинською дільницею ПАТ «Полтавагаз» від 08 серпня 2017 року ОСОБА_5 з 2014 року лічиться єдиним користувачем послуги з газопостачання за адресою АДРЕСА_1, у лютому-березні 2016 року їй надавалась субсидія (т. 1 а.с. 178,179).

Відповідно до квитанцій №№79,80 ОСОБА_2 08 квітня 2016 року сплатив платежі за світло та використаний газ (т. 1 а.с. 32,33).

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно договорів на обслуговування одинокої особи, укладених відділом УПСЗН Козельщинської РДА з ОСОБА_5 з 2007 року по день смерті соціально побутові послуги їй надавав соціальний працівник (т. 1 а.с. 75-79).

Допитані під час розгляду справи в суді першої інстанції свідки: друзі позивача: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, мати позивача та її подруга ОСОБА_12 стверджували суду, що позивач жив з бабусею, допомагав їй, матір позивача готувала їм їжу, прала білизну і, коли він був у від'їздах, допомагали йому доглядати спадкодавця.

Також в якості свідків були допитані сусіди по будинку, знайомі сім'ї померлої ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які повідомили, що померла проживала одна, отримувала пенсію, самостійно утримувала квартиру, допомогу у вирішенні побутових питань їй надавав соціальний працівник, вона добре ставилась до ОСОБА_2, матеріально допомагала йому, він відвідував бабусю, носив їй їжу, допомагав по господарству, але проживав з матір'ю за іншою адресою. Свідок ОСОБА_17, яка проживає по сусідству з матір'ю позивача, стверджувала, що він проживає з матір'ю, куди йому надходила поштова кореспонденція.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців , який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За нормою ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 міститься роз'яснення відповідно до якого, якщо постійне місце проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини непідтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного поживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 чинного ЦПК України.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що ОСОБА_2 доводячи обставини, на які посилався при подачі позову, обмежився лише показами свідків, однак інших доказів, які мали підтвердити той факт, що позивач з померлою проживали однією сім'єю, мали спільний побут, взаємні права та обов'язки до часу відкриття спадщини, суду надано не було.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він постійно здійснював догляд за померлою бабусею, придбавав продукти харчування, готував їжу, забезпечував відвідування медичних закладів, турбуючись за здоров'я спадкодавця не свідчить про їх спільне постійне проживання.

Тоді як, відповідно до листів, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_5 подавала до державних установ інформацію, що мешкає одна. При цьому, з інформації наданої свідками вбачається, що позивач дійсно дбав про померлу, допомагав їй по господарству, у них були гарні відносини, проте свідчення щодо факту спільного проживання є суперечливими та повинні розглядатися у сукупності з іншими доказами, що надавалися сторонами.

Козельщинська селищна рада фактичне проживання позивача з спадкодавцем не підтвердила, зазначивши лише реєстрацію у спадковому будинку. Проте, факт реєстрації відповідача у вказані квартирі не є доказом проживання його та ОСОБА_5 однією сім'єю, а також наявності у нього підстав, передбачених ст. 1264 ЦК України, для спадкування після померлої.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, який оцінивши всі зібрані у справі докази з точки зору їх належності та допустимості, прийшов до висновку, що позивачем не доведено факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Висновки ОСОБА_2, що під постійним місцем проживання із спадкодавцем розуміється, як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою, посилаючись при цьому на положення ст. 29 ЦПК України, ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зроблені в наслідок неправильного тлумачення норм законодавства та є хибними.

Так, дійсно відповідно до наведених норм особа може мати декілька місць проживання, проте Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні. Зокрема, ч. 2 ст. 2 Закону передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Тобто, як вже зазначалося, сам факт реєстрації не є доказом постійного проживання за зареєстрованою адресою.

Доводи наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що судом не взято до уваги довідку Козельщинської селищної ради щодо фактичного місця проживання та реєстрації позивача є безпідставними, оскільки, як вбачається зі змісту даної довідки вона підтверджує лише місце реєстрації ОСОБА_2 проте не містить інформації, щодо його постійного проживання за місцем реєстрації.

Не є підставою для скасування рішення суду посилання позивача на те, що договори про надання комунальних послуг укладалися до того, як він зареєструвався у квартирі бабусі та став з нею спільно проживати, тоді як подання інформації ОСОБА_5 про те, що вона мешкає одна було спрямована на отримання субсидії, та не є доказом, що він там постійно не проживав, крім того зазначив, що суд першої інстанції неправомірно надав перевагу показанням свідків відповідача, оскільки суд першої інстанції приймаючи рішення повно та всебічно дослідив надані сторонами докази в їх сукупності враховуючи положення ст. 212 ЦПК України (в редакції чинній на момент розгляду справи)

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 12 лютого 2018 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: Т.В. Одринська

О.О. Панченко