Рішення № 72169775, 01.02.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4994/17

Провадження № 2/369/196/18

РІШЕННЯ

Іменем України

01.02.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Котенко О.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представника відповідача

ОСОБА_4 ОСОБА_22,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю шляхом вселення і виселення особи,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю шляхом вселення, посилаючись на те, що 20 липня 1996 року між нею, ОСОБА_1, і відповідачем ОСОБА_7 був зареєстрований шлюб, від якого народились двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_8 та ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_9. Під час перебування у шлюбі ними була придбана земельна ділянка за кадастровим НОМЕР_1 площею 0,1450 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.

Крім того, під час перебування у шлюбі з відповідачем спільними зусиллями та за спільні кошти було збудовано жилий будинок на зазначеній земельній ділянці. В жилий будинок було підведено водопостачання, електрику, газопостачання, повністю завершені зовнішні і внутрішні оздоблювальні роботи, тобто будинок експлуатувався за призначенням.

Вказана обставина підтверджується технічним паспортом ТОВ «Міськспецпроект» від 05 березня 2014 року на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1, в якому зазначений 2009 року побудови.

Також вказана обставина підтверджується Висновком експерта за результатами будівельно-технічного експертного дослідження від 21 липня 2014 року № 26/39-14, згідно якого встановлено, що будівельна готовність садибного житлового будинку АДРЕСА_1 становить 100%, так як його будівництво завершено повністю.

16 липня 2014 року шлюб між ними розірвано. Після розлучення діти: ОСОБА_8 і ОСОБА_9 залишилися проживати з нею у вищевказаному жилому будинку.

З моменту побудови і по 17 листопада 2016 року в зазначеному житловому будинку вона проживала з своїми дітьми, що підтверджується Актом проживання, складеним в присутності депутата та мешканців, а також посвідченого головою Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 14 травня 2014 року.

Згідно ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року у цивільній справі про поділ спільного майна подружжя між нею і відповідачем було укладено мирову угоду, згідно умов якої спільне майно подружжя-вищевказана земельна ділянка та об»єкт незавершеного будівництва-житловий будинок (93% готовності) було поділено по ? частині кожному.

Тобто після винесення вказаної ухвали суду вона стала власником ? частини земельної ділянки та об»єкта незавершеного будівництва-житлового будинку, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 травня 2017 року вона є власником ? частини жилого будинку, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 травня 2017 року вона є власником ? частини земельної ділянки за кадастровим НОМЕР_1 площею 0,1450 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.

Внаслідок життєвої ситуації вона вимушена 17 листопада 2016 року виїхати з вказаного будинку разом з дітьми.

05 травня 2017 року вона вирішила вселитись до вказаного будинку, але виявила, що замки змінені, а на території будинку знаходяться невідомі їй особи, які перешкоджали її вселенню.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 з посиланням на вимоги ст. 41 Конституції України, ст. ст. 356, 358, 391 ЦК України, просила усунути їй перешкоди в здійсненні права користування власністю шляхом вселення її до будинку АДРЕСА_1.

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1 подала суду заяву про уточнення позовних вимог шляхом подання відповідної заяви з вимогами до відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю шляхом вселення і виселення особи, посилаючись на те, що згідно ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року в справі № 369/1072/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя, визнано за нею право власності на ? частину земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,1450 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1, та на ? частину об»єкта незавершеного будівництва-житловий будинок (93% готовності), загальною площею 411,0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, під час судового розгляду вказаної справи відповідач ОСОБА_7, користуючись тим, що статус спірного майна, як спільного майна подружжя, не закріплений судовим рішенням та не визначено частки кожного з подружжя, вчинив правочин, спрямований на відчуження цього майна.

15 травня 2015 року ОСОБА_7 уклав з ОСОБА_12 Договір позики. У забезпечення виконання зобов»язань в цей же день ОСОБА_7 і ОСОБА_12 уклали Договір іпотеки від 15 травня 2015 року та Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 15 травня 2015 року, предметом яких є земельна ділянка, кадастровий НОМЕР_1, та об»єкт незавершеного будівництва (житловий будинок) за адресою: АДРЕСА_1.

16 листопада 2016 року ОСОБА_12, користуючись правом іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, відчужує земельну ділянку та будинок за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 16 листопада 2016 року та Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 16 листопада 2016 року, відповідно до яких покупцем є відповідач ОСОБА_4.

17 листопада 2016 року невідомі озброєні особи із застосуванням фізичного насильства примусили її з її дітьми покинути жиле приміщення, посилаючись на факт відчуження об»єкта нерухомості на користь ОСОБА_4. Проте, нею не було укладено жодних угод щодо відчуження належної їй частини земельної ділянки і будинку.

За даним фактом правоохоронними органами неодноразово розпочиналось досудове розслідування, яке також неодноразово завершалось прийняттям відповідних постанов про їх закриття. На разі, постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасована ухвалою слідчого судді, а досудове розслідування відновлено.

Але вона позбавлена можливості користуватись належним їй майном. Відповідач ОСОБА_4 не допускає її до помешкання навіть забрати особисті речі. Вона мешкає з дітьми у сторонніх осіб, які надали їм тимчасовий притулок.

З огляду на викладене, наявні всі підстави стверджувати про факт порушення права власності ОСОБА_1 та законних інтересів малолітньої дитини ОСОБА_9, 2006 р.н..

Факт укладення ОСОБА_4 договорів з ОСОБА_12 щодо купівлі-продажу земельної ділянки і будинку не свідчить про виникнення у ОСОБА_4 правових підстав для проживання у будинку, оскільки договір про відчуження нерухомого майна підлягає державній реєстрації, а право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ст. 334 ЦК України).

Згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка та будинок перебувають у спільній частковій власності позивача і відповідача ОСОБА_7.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, ? частина земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_1 та ? частина об»єкта незавершеного будівництва-житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належать їй на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року та право власності на які зареєстроване у встановленому порядку, вибуло з володіння позивача без її згоди, з подальшим примусовим позбавленням можливості користуватися майном, чим було порушено право власності останньої. Більше того, порушено право користування житлом малолітньої дитини шляхом позбавлення можливості проживання у будинку.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просила усунути перешкоди їй у здійсненні права користування власністю шляхом вселення ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1, та усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування власністю шляхом виселення ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і представники позивача позов підтримали і просили його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав і заперечував проти його задоволення.

У судове засідання відповідач ОСОБА_7 не з»явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, суду надана заява про розгляд справи у його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 20 липня 1996 року ОСОБА_7 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі подружжя має дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.

29 грудня 2008 року ОСОБА_7 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, в якому вказано, що на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 4707 від 05 липня 2008 року він є власником земельної ділянки площею 0,1450 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки-для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до складеного Акту депутата Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 14 травня 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9 дійсно проживають за адресою: АДРЕСА_1 з 2009 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу шлюб між ОСОБА_7 і ОСОБА_1 розірвано.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визнання домоволодіння об»єктом особистої приватної власності затверджено по справі мирову угоду, і визначено частку ОСОБА_1-1/2 частки, та визначено частку ОСОБА_7 ? частки у спільній сумісній власності подружжя, земельній ділянці за кадастровим НОМЕР_1 площею 0,1450 га, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частку земельної ділянки за кадастровим НОМЕР_1 площею 0,1450 га, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_7 право власності на ? частку земельної ділянки за кадастровим НОМЕР_1 площею 0,1450 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1. Визнано об»єкт незавершеного будівництва відсоток готовності 93%, який розташований на земельній ділянці площею 0,1450 га за кадастровим НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1-об»єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_7.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину об»єкта незавершеного будівництва відсоток готовності 93%, який розташований на земельній ділянці площею 0,1450 га за кадастровим НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на ? частину об»єкта незавершеного будівництва відсоток готовності 93%, який розташований на земельній ділянці площею 0,1450 га з кадастровим НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до умов п. 9.8. Мирової угоди сторони домовились відчужити спірне майно-земельну ділянку площею 0,1450 га за кадастровим НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 і об»єкт незавершеного будівництва відсоток готовності 93%, який розташований на земельній ділянці площею 0,1450 га за кадастровим НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, наступним чином.

Згідно умов п. 9.8.1., 9.8.2., 9.8.3. Мирової угоди сторони укладають від свого імені та нотаріально посвідчують договір купівлі-продажу спірного майна на користь третьої особи за ціну та на умовах, які є вигідними для Сторін даного Договору. Кошти, отримані від продажу спірного майна, підлягають поділу між Сторонами даного Договору в рівних частках. Витрати Сторін в якості продавців, що пов»язані із продажем спірного майна за договором купівлі-продажу на користь третьої особи, поділяються між Сторонами даного Договору в рівних частинах.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 травня 2017 року ОСОБА_1 є власником ? частини жилого будинку, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 травня 2017 року ОСОБА_1 є власником ? частини земельної ділянки за кадастровим НОМЕР_1 площею 0,1450 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов проживання депутата Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 05 травня 2017 року було встановлено, що ОСОБА_1 мешкає в АДРЕСА_1, і їй належить ? частина будинку згідно ухвали суду від 04 липня 2016 року, будинок 100% готовності, в будинку ОСОБА_1 зареєстрована з 2009 року. При обстеженні було встановлено, що в присутності депутата ОСОБА_14 і сусідів ОСОБА_15 і ОСОБА_16 ОСОБА_1 не змогла потрапити 05 травня 2017 року до свого будинку АДРЕСА_1, в зв»язку з тим, що замки на хвіртці паркану навколо будинку були замінені та інші та на території будинку знаходяться сторонні люди, які відмовились пустити ОСОБА_1 до свого будинку.

З матеріалів справи вбачається, що 16 листопада 2016 року між ОСОБА_12 і ОСОБА_4 був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, в якому вказано, що 15 травня 2015 року між ОСОБА_12 (Іпотекодержатель/позикодавець) і ОСОБА_7 (Іпотекодавець/позичальник) був укладений Договір позики. Для забезпечення виконання Основного зобов»язання між ОСОБА_12 і ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки, який посвідчено 15 травня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Покудіною Л.Д. за реєстровим № 403, за яким Іпотекодавець передав Іпотекодержателю в іпотеку незавершене будівництво, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згаданий Договір іпотеки забезпечував зобов»язання Іпотекодавця перед Іпотекодержателем за договором позики від 15 травня 2015 року. Іпотекодавець не виконав зобов»язання перед Іпотекодержателем.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16 листопада 2016 року, на умовах, викладених у Договорі іпотеки, на підставі ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ОСОБА_12, передав у власність, а ОСОБА_4 приймає у власність належне Іпотекодавцю ОСОБА_7 незавершене будівництво, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і зобов»язується сплатити за згадане нерухоме майно визначену цим Договором грошову суму.

Згідно умов п. 3.2. Договору продаж цей вчиняється за узгодженою сторонами вартістю 1579160 грн., які передані покупцем продавцю до підписання цього договору.

16 листопада 2016 року був укладений також і Договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_18 і ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,145 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Згаданий Договір іпотеки забезпечував зобов»язання Іпотекодавця перед Іпотекодержателем за договором позики від 15 травня 2015 року. Іпотекодавець ОСОБА_19 не виконав зобов»язання перед Іпотекодержателем.

Відповідно до умов п. 3.2. вказаного Договору продаж цей вчиняється за узгодженою сторонами вартістю 229 780 грн., які передані покупцем продавцю до підписання цього договору.

Згідно Висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 14 квітня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2017 року за № 11274-0-33-17 від 28 квітня 2017 року, задоволено скаргу ОСОБА_1 від 14 квітня 2017 року, і скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 листопада 2016 року № 32377070, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 листопада 2016 року № 32378643, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 листопада 2016 року № 32384014, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 листопада 2016 року № 32385277, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 листопада 2016 року № 32375438, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 листопада 2016 року № 32378715, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 листопада 2016 року № 32384371, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 листопада 2016 року № 32385026, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В..

Відповідно до вимог ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно вимог ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно вимог ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до вимог ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ? частина земельної ділянки і спірного будинку перебувають у власності позивача ОСОБА_1.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, ? частина земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_1 та ? частина об»єкта незавершеного будівництва-житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1 на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року та право власності на які зареєстроване у встановленому порядку, вибуло з володіння позивача без її згоди, з подальшим примусовим позбавленням можливості користуватися майном, чим було порушено право власності останньої.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов»язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд врішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач надав суду належні, допустимі, достовірні і достатні докази, що підтверджують заявлені позовні вимоги в частині усунення перешкод у здійсненні права користування власністю шляхом вселення, і тому позов ОСОБА_1 в цій частині вимог підлягає задоволенню, і слід зобов»язати ОСОБА_7 і ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування власністю шляхом вселення ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1.

Щодо заявлених вимог позивача ОСОБА_1 про усунення їй перешкод у здійсненні права користування власністю шляхом виселення ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1, то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 16 листопада 2016 року ОСОБА_4 придбав спірне майно за адресою: АДРЕСА_1. Позивачем ОСОБА_1 і представниками позивача не доведено в судовому засіданні та не надано суду належних і допустимих доказів про необхідність усунення перешкод ОСОБА_1 у здійсненні права користування власністю саме шляхом виселення ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову у вказаній частині позовних вимог.

Керуючись ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст. ст. 15, 16, 316, 321, 334, 356, 358, 391 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 4, 48, 81, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідних положень» Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов»язати ОСОБА_7 і ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування власністю шляхом вселення ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1.

У решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.

Повне рішення складено 12 лютого 2018 року