Постанова № 72169471, 12.02.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/4207/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І.М. Провадження № 22-ц/773/255/18 Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання -Лимаря Р.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про визнання кредитного договору, додаткової угоди №1 до кредитного договору недійсними, повернення сторін у попередній стан, визнання іпотечного договору, договорів поруки недійсними, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про визнання договору поруки недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 січня 2018 року про виправлення описки,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто на користь банку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 183/07-фК від 28.11.2007 року, що виникла станом на 27.07.2016 року в розмірі 200018,66 доларів США, що є еквівалентним сумі 4957514,29 грн., яка складається з:

- 174061,03 доларів США - простроченої заборгованості, що еквівалентно сумі 4314147,71 грн;

- 1485,32 доларів США - нарахованих відсотків, що еквівалентно сумі 36814,04 грн.;

- 24472,31 доларів США - прострочених відсотків, що еквівалентно сумі 606552,54 грн.;

- 4000000 грн.- пені.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено повністю.

Ухвалою цього ж суду від 03 січня 2018 року виправлено описку у вказаному рішенні, а саме зазначену суму стягнутої судом пені виправлено з 4 000 000 грн. на 1 854 746,12 грн.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та стягнути з позивача за первісним позовом сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 352,40 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про виправлення описки, суд першої інстанції виходив з того, що судом при винесені рішення від 14 грудня 2017 року в абзаці другому резолютивної частини помилково зазначено пеню в розмірі 4 000 000 грн замість пені в сумі 18854746,12 грн., що є опискою, яка підлягає виправленню.

Дані висновки суду є законними і обґрунтованими, виходячи з наступного.

Зі змісту позовної заяви за первісним позовом видно, що 06.08.2015 року банк звернувся із вимогою про стягнення з відповідачів кредитної заборгованості в сумі 180949,70 доларів США та 40486, 30 грн. пені (а.с. 2-3 т.1).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2016 року банком подано клопотання про збільшення позовних вимог із долученням розрахунку боргу, відповідно до якого просив стягнути з відповідачів за первісним позовом на свою користь у солідарному порядку 200 018,66 доларів США і 1 854 746,12 грн пені, що виникла та нарахована за період по 27.07.2016 року (а.с. 199 т.2).

Судом першої інстанції встановлено, що в тексті мотивувальної частини рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області суд покликався на заборгованість з пені в сумі 1 854 746,12 грн, однак у резолютивній частині ним допущено описку у зазначенні суми пені, що стягнута на користь позивача за первісним позовом за його вимогами, зокрема, замість суми 1 854 746,12 грн вказано помилково суму 4 000 000 грн.

З апеляційної скарги на рішення суду, поданої ОСОБА_2 27.12.2017 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції і направленої до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи, вбачається, що відповідач покликається у скарзі на обставини щодо неправильного зазначення суми пені у рішенні місцевого суду.

Відповідно до ст. 269 ЦПК України (який набрав чинності на час постановлення оскаржуваної ухвали) суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його прав осудності. Проте, якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Описками вважаються помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказана описка не впливає на можливість реалізації вищезазначеного судового рішення чи його змісту.

Посилання ОСОБА_2 на те, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про виправлення описки, змінив зміст власного рішення суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки такі висновки скаржника простовуються матеріалами даної справи.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм процесуального права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність описки в рішенні суду та необхідність її виправлення.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні даного питання є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий

Судді