Рішення № 72168662, 07.02.2018, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/3915/17

провадження № 2/0285/58/18

РІШЕННЯ

Іменем України

07.02.2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючого судді Помогаєва А.В.,

при секретарі Музика Н.Ю.,

за участі представника відповідача ПАТ "Дельта банк" ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ "Дельта банк", треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання кредитного договору частково недійсним,

ВСТАНОВИВ:

02.11.2017 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного договору в частині умов щодо сплати позичальником комісії.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що 21.05.2007 р. між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено кредитний договір № 109/ФКВ – 07, відповідно якого позивач отримала кредит в розмірі 7200 доларів США зі строком повернення 20.05.2022 р. зі сплатою процентної ставки в розмірі 14,00% річних.

Для забезпечення виконання зобов’язань позичальника, укладено договір іпотеки між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1.

24.06.2010 р. було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», в тому числі право вимоги по вище зазначеному договору № 109/ФКВ – 07.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду по справі №0616/2645/12 від 12.06.2012 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «ДельтаБанк» 74308,65 гривень заборгованості за кредитним договором та по 371,55грн судових витрат.

Відповідно до п.7.2. спірного договору, він діє до повного виконання сторонами взаємних зобов’язань.

Станом на день звернення з позовом, позивачем не виконано зобов'язання перед кредитором в частині повернення кредитних коштів.

Таким чином, на дату подання позовної заяви кредитний договір №109/ФКВ-07 не є припиненим чи розірваним. Відсутні будь-які судові рішення про визнання його недійсним.

Спірними умовами кредитного договору №109/ФКВ-07 визначено наступне:

«п. 1.6. Комісія за надання кредиту - 1,5 (одна ціла п’ять десятих процентів)% від суми кредиту, визначеної від суми Кредиту, визначеної у п. 1.1. цього договору»;

«п. 1.8.Комісія за видачу готівкових коштів - 0,3 (нуль цілих три десятих процентів)% від суми кредиту, визначеної від суми Кредиту, визначеної у п. 1.1. цього договору»;

«п. 2.8. Сплата комісії за надання кредиту здійснюється в день надання кредиту в валюті Кредиту (для кредитів у національній валюті) або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день нарахування (для кредитів в іноземній валюті). Нарахована комісія сплачується Позичальником в національній валюті до отримання кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування на рахунок №604212090001 в Новоград-Волинському відділенні №1 ЖФ ТОВ «Укрпромбанк», код ЄДРПОУ 26278371, код банка в системі електронних платежів (МФО) 311799. При остаточному погашенні кредиту Позичальник зобов'язаний в першу чергу сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом.»;

«п. 2.9. Сплата комісії за надання Кредиту у післяопераційний час здійснюється у день надання Кредиту в валюті Кредиту (для кредитів у національній валюті) або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день нарахування (для кредитів в іноземній валюті). Нарахована комісія сплачується Позичальником у національній валюті до отримання Кредиту, шляхом внесення готівкових коштів у касу Банку або шляхом безготівкового перерахування на рахунок №604212090001 в Новоград-Волинському відділенні №1 ЖФ ТОВ “Укрпромбанк”, код ЄДРПОУ 26278371, код банка в системі електронних платежів (МФО) 311799. При остаточному погашенні Кредиту Позичальник зобов’язаний в першу чергу сплатити проценти за фактичний строк користування Кредитом.»;

«п. 2.11. Сплата комісії за видачу готівкових коштів здійснюється у день надання Кредиту у валюті Кредиту (для кредитів у національній валюті) або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день сплати (для кредитів в іноземній валюті). Комісія сплачується Позичальником у національній валюті до отримання. Кредиту, шляхом внесення готівкових коштів у касу Банку або шляхом безготівкового перерахування на рахунок 6111 в Новоград-Волинському відділенні №1 ЖФ ТОВ “Укрпромбанк”, код ЄДРПОУ 26278371, код банка в системі електронних платежів (МФО) 31 1799»;

«п. 4.2. До моменту отримання Кредиту внести на користь Банку комісії, що зазначені в п.п. 1.6, 1.8, 1.10 (у випадку надання Кредиту в післяопераційний час) цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України за офіційним курсом Національного Банку України на день фактичної сплати шляхом внесення готівкових коштів у касу Банку або шляхом безготівкового перерахування на зазначені в розділі 2 цього Договору рахунки Банку».

30.10.2017 позивач звернулась до ТОВ «Юридична компанія «Рігор Юріс» з питанням надання правового висновку про відповідність умов кредитного договору №109/ФКВ-07 від 21.05.2007 року вимогам чинного законодавства.

30.10.2017 року позивачем отримано правовий висновок про невідповідність положень кредитного договору №109/ФКВ-07 від 21.05.2007 року вимогам чинного законодавства України в частині сплати комісії за надання кредиту та видачу кредитних коштів. Оскільки позивач не має юридичної освіти, то в момент укладення спірного кредитного договору, вона не могла знати, що Банк вводить її в оману і прописані в договорі положення про сплату комісії є такими, що суперечать чинному законодавству.

Посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просила визнати недійсним кредитний договір в частині умов про сплату позичальником комісії на користь банку.

Позивач у судове засідання не прибула. До суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність. Подав заяву про застосування позовної давності.

Дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.05.2007 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Український промисловий банк» укладено кредитний договір № 109/ФКВ-07, відповідно якого позивач отримала кредит в розмірі 7200 доларів США зі строком повернення 20.05.2022 р., зі сплатою процентної ставки в розмірі 14,00% річних. Крім того, умовами договору (пункти 1.6.; 1.8.; 2.8.; 2.9.; 2.11.; 4.2.) встановлено обов’язки позичальника щодо сплати комісії на користь банку.

24.06.2010 р. було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», в тому числі право вимоги за спірним договором № 109/ФКВ – 07.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду по справі №0616/2645/12 від 12.06.2012 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з позичальника та поручителя на користь ПАТ «ДельтаБанк» 74308,65 гривень заборгованості за кредитним договором.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема: про встановлення обов’язкових для споживачів умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Отже, несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа №6-1746 цс 16).

Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2017 року за №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк чи споживач з метою встановлення, зміни, або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, тощо).

Таким чином, законодавством не передбачена можливість компенсації супутніх послуг банку за рахунок споживача.

Однак, спірний договір містить положення про нарахування комісії, яка є платою за дії, що вчиняються на користь банку. Такі умови суперечать вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене, такі умови кредитного договору можуть бути визнані судом недійсними.

Представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256, 257, ч.1 ст. 260 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. 253, 255 цього Кодексу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як зазначено у ст.257 ЦК України.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Таким чином, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Вся інформація, про умови кредитного договору зазначена у тексті спірної угоди та є чіткою і зрозумілою, як і сукупна вартість кредиту та реальної відсоткової ставки із зазначенням сум щомісячних платежів щодо повернення кредиту, процентів та плати за обслуговування кредиту.

Ознайомлення з текстом договору та згоду з його умовами позичальник підтвердила своїм підписом. Таким чином, про зміст спірного договору позивач дізналась в день його укладання. Отже 21.05.2007 року ОСОБА_2 довідалася або могла довідатися про порушення свого права спірними умовами укладеного договору (ч.1 ст.261 ЦК України).

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що про порушення своїх прав вона дізналась лише 30.10.2017 року з письмового висновку ТОВ «Юридична компанія «Рігор Юріс» про невідповідність умов кредитного договору №109/ФКВ-07 від 21.05.2007 року вимогам чинного законодавства.

Як зазначено вище, закон пов’язує початок перебігу позовної давності з моментом можливості усвідомлення особою факту порушення своїх прав.

Правова безграмотність особи є суб’єктивним станом свідомості, що не може бути об’єктивно визначений стороннім спостерігачем на підставі будь-яких доказів, отже не може бути емпірично встановлений та доведений. Ця обставина також не може бути підставою для виникнення в особи будь-яких правових переваг.

Позивач добровільно погодилась на укладання договору, усвідомлюючи рівень своєї компетенції в сфері кредитних правовідносин. При цьому вона мала можливість відмовитись від підписання такого договору, або в будь-який момент протягом трьох років з моменту його укладання звернутись за консультаціями до відповідних фахівців та до суду.

Кредитний договір був укладений 21.05.2007 р., отже строк пред’явлення позову сплив 21.05.2010 р.

Оскільки відповідач звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності, а позивач подавла позов з порушенням встановленого законом строку, суд, керуючись приписами ч. 4 ст. 267 ЦК, відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 95, 141, 259, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Анкетні дані сторін:

1. Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, яка проживає по вул. Вокзальна, б. 41, кв. 5 в м. Новоград-Волинський, Житомирська область.

2. Відповідач ПАТ "Дельта Банк", код ЄДРПОУ 34047020, який розташований по вул. Щорса, 36 Б в м. Київ.

3. Третя особа ОСОБА_3, яка проживає по вул. ОСОБА_1, б. 54, кв. 4, м. Новоград-Волинський, Житомирська область.

4. Третя особа ОСОБА_4, який проживає по вул. Вокзальна, б. 41, кв. 5 в м. Новоград-Волинський, Житомирська область.

5. Третя особа ОСОБА_6, який проживає по вул. Вокзальна, б. 41, кв. 5 в м. Новоград-Волинський, Житомирська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13.02.2018 р.

Суддя А.В. Помогаєв