Постанова № 72166982, 15.01.2018, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/3528/17

Провадження № 2-а/653/18/18

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 січня 2018 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

судді Крапівіна О.П.

при секретарі Пшенична В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про зобов'язання призначити виплату пенсії за віком

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської областіпризначити ОСОБА_2 пенсію за віком з 01.03.2017 року, як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням підвищення до пенсії відповідно до ч.3 ст.29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але в розмірі не меншому прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що ОСОБА_2 є громадянкою України, досягла пенсійного віку і має достатній страховий стаж - 19 років 9 місяців 2 дні, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», досягла усіх необхідних умов для призначення їй пенсії за віком. На даний час вона не працює, в жовтні 1996 року виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. До виїзду за кордон була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1, АР Крим. До виїзду до Ізраїля, пенсія їй не призначалась, відповідно пенсійних виплат вона не отримує.

01.03.2017 р. через свого представника, вона звернулась до відповідача із особистою заявою про призначення пенсії із додаванням усіх необхідних документів, але відповідач відмовив їй в призначенні пенсії, посилаючись на п.2.9 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до якого, особа, яка звертається за пенсією, повинна пред'вити паспорт або інший документ, що підтверджує місце її проживання (реєстрації).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, у судовому засіданні надала письмові заперечення та усні пояснення, зазначила, що позов є необґрунтованим.

Судом встановлені фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_2 є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_1, дійсний до 14.05.2018 року.

Відповідно до матеріалів справи, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 досягла пенсійного віку і має достатній страховий стаж - 19 років 9 місяців 2 дні (згідно копії трудової книжки та копії диплому). Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», досягла усіх необхідних умов для призначення їй пенсії за віком. На даний час вона не працює, в жовтня 1996 року виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. До виїзду за кордон була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1, АР Крим. До виїзду до Ізраїля, пенсія їй не призначалась, відповідно пенсійних виплат вона не отримує.

01.03.2017 р. через свого представника, вона звернулась до відповідача із особистою заявою про призначення пенсії із додаванням усіх необхідних документів, але відповідач відмовив їй в призначенні пенсії, хоча вона просила про її призначення, посилаючись на п.2.9 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до якого, особа, яка звертається за пенсією, повинна пред'вити паспорт або інший документ, що підтверджує місце її проживання (реєстрації).

Звернення до відповідача, як до управління, яке уповноважене по суті розглянути заяву про призначення пенсії з прийняттям відповідного рішення, відповідає чинному законодавству, оскільки Постановою Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 р. №13-4 Управління пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області в числі інших пенсійних управлінь, визначено правонаступником управлінь окупованого Криму.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 до заяви від 01.03.2017 року про призначення пенсії,було надано паспорт громадянина України та всі оригінали документів, необхідні для призначення пенсії.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

В послідуючому рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІУ щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України, тобто неконституційними. Зазначені положення Закону № 105 8-І V втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На підставі наведеного, з дня набрання чинності Рішенням КСУ №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону №1058-ІУ виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Згідно Конституції України, ратифікованої Україною Конвенції прав людини, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Case of Pichkur v. Ukraine», справа №10441/06, рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, рішення Верховного суду України від 19.05.2015 року, підзаконний акт, яким в даному випадку є Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2015р. №234, не може звужувати та обмежувати встановлене Законом право на пенсійне забезпечення особи фактом місця її проживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також не допускається звуження чи обмеження підзаконним актом, таким як Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2015р. №234, права на пенсію чи реалізацію права на пенсію за фактом місця проживання людини.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь - яку країну, включаючи свою власну. Відповідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 07.10.2009р. № 25-рп/2009, заборонено дискримінувати пенсіонера по факту місця проживання останнього.

Суд не приймає доводи відповідача в судовому засіданні стосовно посилання на п.2.9 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до якого, особа, яка звертається за пенсією, повинна пред'вити паспорт або інший документ, що підтверджує місце її проживання (реєстрації), оскільки згідно статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками

Відповідно до п.3.3 рішення Конституційного суду України №25-рп/2009 - встановлення залежності права на пенсійне забезпечення від факту укладення або не укладення Україною міжнародного договору з іншою державою, яку громадянин України обрав місцем свого постійного проживання, суперечить конституційним гарантіям стосовно утвердження і забезпечення прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права на соціальний захист у старості (стаття 3, частина перша, друга статті 24, частина третя статті 25, частина перша статті 46, частина перша статті 64 Основного закону України).

Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_2 має право на пенсію за віком, а її заява від 01.03.2017 року про призначення пенсії подана належним чином та зі всіма необхідними додатками. За таких обставин суд вважає необхідним зобов'язати Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської призначити ОСОБА_3 пенсію за віком.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.8 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч.1 ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року, включно. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 має право на призначення пенсії за віком, як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням підвищення до пенсії відповідно до ч.3 ст.29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але в розмірі не меншому прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідач у даній справі звільнений від сплати судового збору на підставі п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Суд враховує, що в КАС України відсутні норми щодо стягнення судового збору з Державного бюджету України в разі звільнення відповідача - суб'єкта владних повноважень від сплати судового збору, не на користь якого ухвалено судове рішення.

При цьому, згідно Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір», доданої до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то і відповідно судовий збір з нього не стягується.

Водночас, якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що стягнення судового збору з Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області є неможливим.

Керуючись ст.ст.6,9,14,72,77,78,246 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про зобов'язання призначити виплату пенсії за віком - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, щодо не призначення ОСОБА_2 пенсії за віком.

Зобов'язати Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської призначити ОСОБА_2 пенсію за віком з 01.03.2017 року, як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням підвищення до пенсії відповідно до ч.3 ст.29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але в розмірі не меншому прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Генічеський суд Херсонської області шляхом подання в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги.

Суддя Генічеського районного суду О. П. Крапівіна