Рішення № 72165112, 18.01.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14406/17

Провадження № 2а/522/445/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря: Скибінської Є. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської митниці ДФС про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС про скасування постанови. Посилався на те, що згідно постанови в справі про порушення митних правил № 064/50400/16 від 25 травня 2016 року, яка винесена на основі протоколу про порушення митних правил від 19.04.2016 року №064/50400/16 службової особи Миколаївської митниці ДФС та визнанно винним ОСОБА_1 у порушенні митних правил, передбачених статтею 485 Митного кодексу України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, через відсутність в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності ознак порушення митних правил, необ'єктивність та неповноту провадження в справі, необ'єктивність її розгляду, невідповідність висновків викладених у постанові фактичним обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, раніше на адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли заперечення, відповідно до яких відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необгрунтованість .

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.5 даної Статті, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Судом встановлено, що згідно постанови в справі про порушення митних правил № 064/50400/16 від 25 травня 2016 року, яка винесена на основі протоколу про порушення митних правил від 19.04.2016 року №064/50400/16 службової особи Миколаївської митниці ДФС та визнанно винним ОСОБА_1 у порушенні митних правил, передбачених статтею 485 Митного кодексу України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 2155870,47 гривень.

Згідно Рішення Конституційного Суду України в справі №1-4/2015 від 31.03.2015 року зазначено, що, Україну проголошено правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України). Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Засади митної справи, діяння, які є, зокрема, адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України (пункти 9, 22 частини першої статті 92 Конституції України).Відповідно до частин першої, третьої статті 7 Митного кодексу України державна митна справа охоплює встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів тощо.

У Митному кодексі України закріплено такі види митних режимів щодо товарів: імпорт (випуск для вільного обігу), реімпорт, експорт (остаточне вивезення), реекспорт, транзит, тимчасове ввезення, тимчасове вивезення, митний склад, вільна митна зона, безмитна торгівля, переробка на митній території, переробка за межами митної території, знищення або руйнування, відмова на користь держави (стаття 70).

Переміщення товарів через митний кордон України, пред'явлення їх відповідним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, регламентуються митними правилами (пункт 28 частини першої статті 4 Кодексу).

Особи, які переміщують товари на митну територію України, повинні дотримуватися митних правил, визначених у Кодексі; за порушення (недотримання) цих правил у Кодексі передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 458 Кодексу порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх відповідним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на відповідні органи, і за які Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення закріплено у главі 68 Кодексу.

До ОСОБА_2 застосовано стягнення на підставі ст. 485 Митного кодексу України, яка, передбачає дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У розумінні ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, є за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості.

За змістом ст. 485 МК України, склад відповідного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює обов'язкове подання неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що висновок митного органу щодо наявності в діях декларанта мети у вигляді неправомірного зменшення розміру митних платежів є передчасним та спростовуються матеріалами справи.

Так, в силу ст. 53 ч.ч.1,2 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема, декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів тощо.

Матеріали справи свідчать, що при здійсненні митного оформлення в режимі «імпорт» товару ОСОБА_1 було виконано вимоги МК України щодо визначення митної вартості товару, митним органам було надано митну декларацію.

Між тим, експортна декларація, інші документи, на підставі яких митницею було перераховано митну вартість товарів та зроблено висновок про наявність в діях декларанта ознак правопорушення, - за положеннями МК України є додатковими документами. При цьому законом не передбачено обов'язку декларанта визначати митну вартість на підставі додаткового документу за відсутності розбіжностей або ознак підробки в основних документах (частина 3 статті 53 МК України).

Згідно листа Європейської Комісії до Держмитслужби щодо експортних декларацій країни відправлення від 27 березня 2008 року, відповідно до міжнародних митних стандартів, транспортні документи та/або інвойси, але не експортна декларація, мають бути представлені імпортером для підтвердження та перевірки митної декларації. Ці документи містять достатню інформацію, наприклад країна відправлення/призначення, вартість, тощо.

Однак не зважаючи на викладене, 25 травня 2016 року начальником Миколаївської митниці ДФС ухвалено постанову, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченої ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

При цьому в обґрунтування притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, повноважна особа митниці з невідомих підстав посилається на порушення вимог закону директором TOB «ОСОБА_3

Згідно ст. 529 ч.1 МК України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

На підставі ст. 530 ч.6 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому КАС України.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суб'єктом владних повноважень не було доведено правомірності свого рішення, внаслідок чого не було спростовано твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 11.06.2004 року «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Згідно КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні всіх доказів, що є в матеріалах справи, в їх сукупності, враховуючи те, що позивача незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Всупереч ст.489 МК України, посадовою особою, якою було складено протокол про порушення митних правил, не з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні а також не з'ясовано інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Необ'єктивність та упередженість розгляду справи про порушення митних правил також полягала в тому, що розгляд адміністративної справи відбувся за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Так, п.4 ст.526 Митного кодексу України передбачає, що справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгулу справи.

Представником відповідача суду не було надано жодного доказу, який би спростовував твердження позивача та підтверджуючого законність та обґрунтованість постанови, що оскаржується. У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що відповідачем при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення не були у повному обсязі досліджені обставини події, не дана належна оцінка доказам винності позивача, а тому прийнято хибне рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не було виконане всебічне, повне і об'єктивне з'ясування усіх обставин.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Також встановлено, що про вищевказану постанову позивач дізнався лише 25.07.2017 року. Пояснення відповідача про отримання позивачем оскаржуваної постанови не знайшли належного підтвердження у матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем подано позов 12.12.2017 року, тобто до внесення змін до КАС України.

У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України ( в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.( аналогічні приписи містить ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України в редакції від 15.12.2017 року)

Так, суд вважає причину пропуску строку для звернення до суду позивача поважною, а тому приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено з поважної причини, що дає підстави для поновлення строку звернення до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.9,38,251,258,280,287-289,293 КУпАП, ст.ст.241 - 247, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий Тальнівським РВ УМВС України в Черкаській області, адреса: АДРЕСА_1) до Миколаївської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39536431, м. Миколаїв, вул. Московська, 57-а) про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий Тальнівським РВ УМВС України в Черкаській області, адреса: АДРЕСА_1) строк для звернення до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС.

Скасувати постанову начальника Миколаївської митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 25 травня 2016 року №064/50400/16.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 01.02.2018 року

Суддя: А. Ю. Бойчук